Керуючись позицією Вищого господарського суду України капітальним ремонтом морського судна в контексті обов'язку наймодавця виконати такі ремонтні роботи слід розуміти пов'язані з вдосконаленнями, конструктивними змінами чи необхідністю встановлення нового високовартісного обладнання з метою продовження експлуатації судна у зв'язку з новими вимогами класу чи виконання обов'язкових законів.

Отже, підсумовуючи опрацьований матеріал, можна сказати, що договір чартеру (фрахтування) морського судна досить детально врегульований на рівні закону, водночас залишаючи сторонам можливість диспозитивного вирішення конкретних умов, які не суперечать закону.

Та все ж, досі ведуться дискусії серед науковців, щодо спірних питань, які стосуються прав, обов'язків та відповідальності сторін у договорі фрахтування.

Що стосується повітряних перевезень, то у даному договорі присутні певні особливості. Варто відзначити той факт, що бурхлива дискусія серед науковців виникла на основі з'ясування правової природи договору повітряного чартеру, оскільки від вирішення даного питання залежали межі відповідальності сторін і багато інших питань. Зокрема, загальні положення яких договорів можна застосовувати при укладенні даного договору.

Як вже згадувалося, визначення чартерного повітряного перевезення міститься в п.104 ч.1 ст.1 ПК України, відповідного до якого це нерегулярне повітряне перевезення, що здійснюється на підставі договору чартеру (фрахтування), за яким авіаперевізник надає фрахтівнику або фрахтівникам за плату визначену кількість місць або всю місткість повітряного судна на один або декілька рейсів для перевезення пасажирів, багажу, вантажу або пошти, що зазначені фрахтівником.

На підставі цього визначення можна сказати, що однією з основних ознак договору повітряного чартеру є те, що даний договір відноситься до договорів про надання перевізних послуг, тобто послуг з переміщення пасажирів, багажу, вантажу та поштиОніщенко О.В. Договір повітряного перевезення : деякі цивільно-правові аспекти / О.В.Оніщенко // Наукові праці Національного авіаційного університет: серія: Юридичний вісник «Повітряне і космічне право» Зб. наук. пр. - К.: НАУ, 2009.-No4 (13) --С.76.. Що ж до предмету, то ним є доставка пасажирів, багажу, вантажу, пошти у місце призначення, для здійснення якого фрахтувальником фрахтується певна місткість літака.

Другою ознакою є те, що договір (за загальним правилом) двосторонній. Але у випадку, якщо відправник і вантажоодержувач не збігаються в одній особі, то має місце той факт, що в договорі беруть участь три особи.

Однією із сторін договору фрахтування є авіаційний перевізник.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.1 ПК України авіаційний перевізник (авіаперевізник) - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезення пасажирів, вантажу, пошти повітряним транспортом Повітряний кодекс України // Відомості Верховної Ради. - 2011. - №48-49. - Ст.536.. Отже, з даного визначення можна сказати, що повітряним перевізником може бути лише суб'єкт господарювання. Зокрема, це юридична особа або фізична особа-підприємець, яка отримала ліцензію на надання послуг з перевезення вантажів та пасажирівПро ліцензування певних видів господарської діяльності : Закон України від 1 червня 200 р. // Відомості Верховної Ради. - 2000. - №36. - Ст.299.. Послуги перевезення здійснюються повітряним транспортом на основі договору між сторонами. Авіаперевізник повинен володіти правами експлуатанта авіаційної техніки. Відповідно до п.36 ч.1 ст.1 ПК України експлуатант - юридична або фізична особа, яка експлуатує чи пропонує послуги з експлуатації повітряних суден. Тобто, може бути як власником так і орендарем повітряного судна, з допомогою якого він здійснює послуги перевезення за умови наявності у нього сертифіката експлуатанта Оніщенко О.В. Договір повітряного перевезення : деякі цивільно-правові аспекти / О.В.Оніщенко // Наукові праці Національного авіаційного університет: серія: Юридичний вісник «Повітряне і космічне право» Зб. наук. пр. - К.: НАУ, 2009.-No4 (13) --С.77..

Необхідно також зазначити, що у договорі чартерного перевезення розрізняють перевізника за договором і фактичного перевізника. Перевізник за договором - це особа, яка як основна сторона укладає договір перевезення, а фактичним перевізником є особа, яка як уповноважений перевізник за договором здійснює все перевезення або його частину.

Що стосується вантажовідправника, то ним є особо яка безпосередньо укладає договір фрахтування для власних потреб, або особа за рахунок та в інтересах якої укладається такий договір (наприклад на підставі договору транспортної експедиції експедитор укладає такий договір) Діковська І.А. Місце договору повітряного чартеру в системі приватно-правових договорів / І.А. Діковська // Науковий вісник Чернівецького університету. - 2001. - № 125. - С. 37..

У деяких договорах фрахтування може мати місце третя сторона - вантажоодержувач. Як вже згадувалося, такий факт наявний я випадку, якщо фрахтувальник і вантажоодержувач не збігаються в одній особі. Неоднозначність правового статусу вантажоодержувача спричинила дискусію, на тему про віднесення договору даного договору до двосторонніх чи багатосторонніх договорів. Незважаючи на те, що у вантажоодержувача на основі договору виникають як права так і обов'язки його не варто розглядати як сторону договору, а як третю особу, на користь якої укладається договір Оніщенко О.В. Договір повітряного перевезення : деякі цивільно-правові аспекти / О.В.Оніщенко // Наукові праці Національного авіаційного університет: серія: Юридичний вісник «Повітряне і космічне право» Зб. наук. пр. - К.: НАУ, 2009.-No4 (13) --С.79..

Договір фрахтування може бути як реальним так і консенсуальним. Якщо мова йде про перевезення пасажирів і багажу, то договір є консенсуальний, якщо ж буде перевозитись вантаж - реальний. Проте, існування такої презумпції не перешкоджає сторонам передбачити в договорі повітряного перевезення обов'язок прийняти вантаж до перевезення в майбутньому. У такому випадку цей договір набуде ознак консенсуальності Безлюдько І.О. Договір перевезення вантажу за цивільним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.03 / І.О.Безлюдько. - К. , 2005. - Ст.5..

Ще однією важливою ознакою договору фрахтування повітряного судна є його формальність, оскільки він укладається виключно у письмовій формі з дотриманням всіх реквізитів встановлених законодавством.

Таким чином, договір повітряного чартеру є двостороннім договором про надання послуг, може бути як реальним так і консенсуальним, обов'язково укладається у письмовій формі та є оплатним, оскільки діям фрахтівника відповідає обов'язок фрахтувальника оплатити надані послуги. Але, не дивлячись на законодавче закріплення таких характеристик договору, між науковцями ведуться дискусії щодо певних особливостей договору фрахтування повітряного судна.

1.3 Тайм-чартер та договір лізингу судна, як різновиди договору фрахтування

Українське законодавство не має конкретного визначення поняття договору тайм-чартеру судна, тому звернувшись до наукових надбань можемо сказати що, тайм-чартер - це договір, згідно з яким одна сторона (судновласник) зобов'язується надати за винагороду іншій стороні (фрахтувальнику) на певний строк судно для обумовлених договором цілей. Цілі можуть бути різні -- для перевезення вантажів або пасажирів, здійснення буксирних, криголамних та рятувальних операцій, наукових і культурних цілей тощо.

Обов'язковою умовою укладення договору тайм-чартеру є письмова форма, яка має певні реквізити за наявності яких договір укладений правильно. До таких реквізитів належать: найменування сторін договору, назва судна, його технічні і експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.

Невідповідність даних про судно, що зафіксовані в договорі із фактичними його даними може мати негативні наслідки для судновласника. Так, в міжнародній практиці фрахтування судна на певний час фрахтувальник має право анулювати договорів і стягнути понесені ним збитки внаслідок неправильного опису судна за наявності однієї з трьох умов:

· неправильний опис судна зачіпає сутність договору і призводить до позбавлення фрахтувальника прибутку в значній частині;

· судновласник не може виконати вимоги про придатність або готовність судна до дати канцелінгу і тим самим усунути невідповідність між описом судна і його фактичним станом;

· судновласник не може привести судно в стан, що відповідає його опису за договором або відмовляється це зробити.

При цьому, навіть за відсутності підстав для анулювання договору, фрахтувальник має право стягнути збитки з судновласника, які він поніс внаслідок неправильного опису судна в договорі. Безумовно, в такому випадку, обов'язок довести наявність збитків покладається на фрахтувальника Булгакова І.В. Коментар до кодексу торговельного мореплавства України : [Електронний ресурс] / І.В.Булгакова, О.В.Клептікова. - Режим доступу : http://legalexpert.in.ua/komkodeks/ktm.html.

В договорі обов'язково повинно бути вказано час передачі зафрахтованого судна судновласником і час його повернення. Цей час часто визначається вказівкою на період, в який судно повинно бути передано або повернуто. Іноді поряд з датами в договорі вказуються години, в які слід передати або повернути судно (наприклад, з 9 до 18 години). В договорі, як правило, вказується не відповідний порт, в якому судно повинно бути передано фрахтувальнику, а відрізок берегової полоси, в межах якої фрахтувальнику належить обрати порт приймання-здавання судна.

При укладенні такого договору до фрахтувальника переходить право володіння і користування судном, що свідчить про його належність до різновиду договору оренди.

Відмінністю договору тайм-чартеру від рейсового чартеру є те, що судно фрахтується на певний час, а не на декілька рейсів.

Особливістю цього договору є те, що на судновласника покладається обов'язок передати фрахтувальнику судно у стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру (фрахтування) судна на час, також судно повинно бути споряджене і укомплектоване екіпажем, а судновласник зобов'язаний підтримувати судно протягом терміну тайм-чартеру в морехідному стані, сплачувати його страхування і утримання суднового екіпажу Кодекс торговельного мореплавства України // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №47. - Ст.34. При укладанні договору чартеру (фрахтування) судна придатність судна до плавання повинна забезпечуватися у відповідності з особливостями конкретного рейсу в районі експлуатації судна, а фрахтувальник має право в межах, встановлених в договорі, визначати напрямок рейсів. Саме тому судновласник повинен забезпечити придатність судна до плавання в певних географічних межах, в яких допускається експлуатація судна. Відповідним до такого обов'язку судновласника є обов'язок фрахтувальника повернути судно у зазначений час у такому ж стані з урахуванням його природного зносу.

Варто також відзначити, що за умовами договору тайм-чартеру орендна плата обчислюється за фіксованою ставкою за певний період використання судна, незалежно від того, чи перебуває воно в експлуатації чи непродуктивно простоює. Внаслідок цього фрахтувальник зацікавлений в максимально інтенсивному використанні судна та екіпажу. Також, за цим договором фрахтувальник може, в межах наданих йому прав укладати договір суборенди будь якого виду фрахтування. Укладення договору суборенди не звільняє фрахтувальника від виконання ним умов договору укладеного із судновласником.