Що ж до Повітряного кодексу України, то поняття чартерного повітряного перевезення міститься у п.104 ч.1 ст.1 відповідно до якої це нерегулярне повітряне перевезення, що здійснюється на підставі договору чартеру (фрахтування), за яким авіаперевізник надає фрахтівнику або фрахтівникам за плату визначену кількість місць або всю місткість повітряного судна на один або декілька рейсів для перевезення пасажирів, багажу, вантажу або пошти, що зазначені фрахтівником Повітряний кодекс України // Відомості Верховної Ради. - 2011. - №48-49. - Ст.536..

Договір чартеру зазвичай використовується при траповому (нерегулярному) перевезенні масових вантажів, що заповнюють все судно чи більшу його частину і переважно у міжнародному сполученні. У зв'язку з цим чартер не є договором приєднання на відміну від договору перевезення вантажу. А отже фрахтувальник має можливість вплинути на певні договірні умови, а саме місце і строк надання судна для завантаження, маршрут його слідування, розмір фрахту Науково-практичний коментар цивільного кодексу України : в 2-х тт. / [О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та ін.]; за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. - К. : Юрінком Інтер, 2011. - Т.ІІ. - С.517..

Та все ж експлуатація судна для перевезення вантажу можлива в різних організаційних формах судноплавства - траповій, у формі послідовних рейсів або лінійній. Залежно від цих форм створюються відносно самостійні, та все ж поєднані між собою суспільні відносини, з різними характерними ознаками. Трапове судноплавство и робота послідовними рейсами стають більш конкурентоспроможними при перевезеннях крупних партій вантажів, лінійне - при наявності великої кількості дрібних Розробка організаційної моделі для реалізації проектів ефективних морських транспортних перевезень : [Електронний ресурс] / І.П.Покотілов. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/sudovozhdenie/2011_20/Pokot.pdf.

Також, в таких формах судноплавства використовуються різні види суден. Таким чином, для трапового перевезення використовується судна типу балкер (в таких суднах вантаж перевозиться насипом), для перевезень у формі послідовних рейсів - універсальне судно (дозволяє одночасно перевозити різні типи вантажу, без здійснення істотних змін в конструкціях та обладнанні), і, відповідно, для лінійних перевезень використовують контейнеровози (судна, які перевозять дрібний вантаж у контейнерах).

За юридичними ознаками договір чартеру (фрахтування) є консенсуальним (за загальним правилом), взаємним та відплатним.

Про те реальний чи консенсуальний цей договір науковці говорять по-різному. Однією з думок є така, що даний договір містить у собі два самостійних, але взаємопов'язаних договори - договір про надання транспортного засобу та договір перевезення, що характеризує договір саме як реальний Самойленко Г.В. Договір перевезення вантажу: реальний чи консенсуальний? / Г.В.Самойленко // Вісник Запорізького національного університету. - Запоріжжя : Запорізький національний університет. - 2010. - №1. - С.108..

Та все ж, за загальним правилом договір чартеру (фрахтування) консенсуальний. Але в даному випадку прослідковується розмежування між морським та повітряним чартером. В той час як договір морського чартеру може бути лише консенсуальним, оскільки вважається укладеним з моменту підписання сторонами рейсового чартеру, договір повітряного чартерного перевезення вважається дійсним з моменту оплати чартерного рейсу або укладення відповідного кредитного договору, тобто він може бути як реальним, так і консенсуальним Цивільне право України. Договірні та не договірні зобов'язання : Навчальний посібник / [С.С.Бичкова, І.А.Бірюков, В.І.Бобрик та ін.] ; за ред. С.С.Бичкової. К.:КНТ, 2006. - С.221..

Обов'язковою умовою дійсності і можливості укладення договору чартеру є письмова форма. Відповідно до ст.204 КТМ України наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами. У ст. 205 КТМ України зазначено, що у договорі чартеру (фрахтування) судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні і експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.

Враховуючи те, що специфіка судна і його експлуатації у морі не дозволяє обмежитися коротким викладом основних умов договору, сторони вимушені детально регламентувати багато нюансів. Підсумком тривалих розробок у цій сфері стало створення так званих типових чартерних проформ, розроблених, рекомендованих чи схвалених такими авторитетними організаціями як Балтійська і Міжнародна Морська Конференція (БіМКО), Британська палата судноплавства та ін.

Нині відомо понад 400 чартерних проформ. Існують проформи для чартерів, що призначені для перевезення вугілля, коксу, зерна, рису, арахісу, солі, фруктів та добрив. Для деяких вантажів розроблено кілька чартерів, залежно від напрямів вантажопотоків. Перевезення вантажів, для яких немає спеціальних проформ, як правило, здійснюються на базі чартеру "Дженкон", рекомендованого БіМКО.

Перевага чартерних проформ полягає у тому, що вони враховують інтереси судновласників і фрахтувальників. Більшість з них являє собою свого роду компроміси, вироблені в результаті тривалих переговорів. Зазвичай різні типи проформ використовуються сторонами при укладенні договору міжнародного перевезенняДзера О.В. Цивільне право України. : Підручник : у 2-х книгах / О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцова. - К. : Юрінком Інтер, 2002. - С.305.

Продовжуючи характеристику договору фрахтування необхідно охарактеризувати сторони, які укладають даний договір. Відповідно до ч.2 ст. 133 КТМ України сторонами договору чартеру є фрахтівник та фрахтувальник.

Фрахтівником є володілець транспортного судна (його власник або особа, якій транспортний засіб належить на іншій правовій підставі). Фрахтувальником є юридична особа або фізична особа, зацікавлена в перевезенні великих партій вантажів або групи пасажирів за маршрутом, передбаченим договором чартеру (фрахтування), що, як правило, не співпадає із встановленими напрямами перевезення. При цьому, фрахтувальником може бути й відправник або одержувач вантажу.

Фрахтівником є особа, що вступила від свого імені у договір фрахтування (чартер) і взяла на себе обов'язок за встановлену плату здійснювати перевезення вантажу морем у порт призначення з умовою надання для розміщення вантажу судна, його частини чи певних приміщень.

Фрахтувальник -- особа, яка вступила від свого імені у договір фрахтування і отримала у зв'язку із цим право вимагати, щоб обумовлений у договорі вантаж за встановлену плату був перевезений морем у порт призначення з умовою про надання судна для розміщення вантажу судна, його частини чи певних суднових приміщень Цивільне право України. Договірні та не договірні зобов'язання : Навчальний посібник / [С.С.Бичкова, І.А.Бірюков, В.І.Бобрик та ін.] ; за ред. С.С.Бичкової. К.:КНТ, 2006. - С.222..

У договорах чартерного перевезення розрізняють фактичного і договірного перевізника.

Договірний перевізник є фрахтувальником, тобто це особа, яка бере на себе зобов?язання перед третіми особами (пасажирами, вантажовідправниками) організувати перевезення. Договірними перевізниками можуть бути туристичні агентства, експедиторські фірми тощо.

Фактичний перевізник виконує частину або все перевезення за договором чартеру згідно з повноваженнями, одержаними від перевізника за договором. Фактичним перевізником є фрахтівник.

Крім фрахтівника та фрахтувальника, учасником морського вантажного перевезення є одержувач вантажу (якщо одержувачем не є сам відправник). Укладаючи договір чартеру, фрахтівник бере на себе обов'язок перед фрахтувальником здійснити перевезення і вручити вантаж уповноваженій особі. У тих випадках, коли допускається переведення платежів на одержувача (ст. 170 КТМ), вантаж видається останньому за умови надання ним документів зі сплати відповідних сум належного фрахту, плати за простій, відшкодування зазначених перевізником витрат, пов'язаних з вантажем, а у разі загальної аварії -- аварійного внеску або належного забезпечення.

Відмінністю договору повітряного чартеру від договору морського чартеру є те, що в ньому від сторін необхідно відрізняти учасників чартерного перевезення, адже коло останніх є ширшим і не обмежується фрахтівником та фрахтувальником.

Учасниками пасажирського чартерного перевезення є фрахтівник, фрахтувальник та пасажири (якщо за договором пасажирського чартеру фрахтівник перевозить не фрахтувальника, а інших осіб), їх можна визначити як осіб, на користь яких виконується договір повітряного чартеру, адже фрахтувальник укладає договір з фрахтівником саме з метою їх перевезення, а фрахтівник у свою чергу виконує перевезення лише внаслідок свого зобов'язання перед фрахтувальником Дзера О.В. Цивільне право України. : Підручник : у 2-х книгах / О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцова. - К. : Юрінком Інтер, 2002. - С.311.

1.2 Різновиди договору фрахтування: морське перевезення та повітряне перевезення

Як вже згадувалося раніше, найбільшого поширення договори фрахтування набули у сфері морських та повітряних перевезень. Договір фрахтування суден для перевезення вантажу на внутрішньому водному річковому транспорті не виділяють як окремий вид договору, оскільки він за своїми основними характеристиками входить до договорів морського перевезення. Відмінністю є лише використання певного виду судна залежно від можливості використання його у внутрішніх водах чи у відкритому морі.

Опрацювавши статті КТМ, які присвяченні договору чартеру та договору морського перевезення вантажу ми вже зауважили, що ці договори схожі між собою, та все ж дане питання є дискусійним серед науковців. Багато з них ще й досі формулюють різні визначення договору морського перевезення вантажу, таким чином поняття даного договору продовжує формуватися в доктрині морського права. Внаслідок цього немає чіткого розмежування понять договору морського перевезення вантажу та договору фрахтування Макаров И.М. Понятие договора морской перевозки груза. /И.М. Макаров // Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету. - 2011. - №1. - С.79.

Розпочавши характеристику окремо морського чартеру необхідно сказати, що предметом такого договору є лише таке морське судно, яке зареєстроване у відповідному морському реєстрі. Без офіційної реєстрації, в деяких країнах, морське судно являє собою лише плавучий об'єкт. Тільки з моменту офіційної реєстрації і отримання права на плавання під прапором певної країни цей плавучий об'єкт стає транспортним засобом - морським судном яке має право плавати у відкритому морі та відповідно може бути предметом договору найму транспортного засобу.

Відповідно до п.14 Постанови КМУ від 26 вересня 1997 р. N 1069 Про затвердження Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України судно, зафрахтоване за договором бербоут-чартеру, на підставі письмової заяви фрахтувальника може бути зареєстроване у Державному судновому реєстрі України тимчасово, на термін, що не перевищує терміну чинності такого договору, якщо на момент реєстрації судна воно не було внесене до суднового реєстру іншої держави або якщо таке судно внесене до суднового реєстру іншої держави, але запис про нього припинено, про що судновласник повинен подати відповідний сертифікат Про затвердження Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України : Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 1997 р. // Офіційний вісник України. - 1997. - №40. - Ст.24..