передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом;

фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом;

повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;

направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 Закону України “Про виконавче провадження”.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3- денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу, які видали виконавчий документ.

Розділ 3. ЗАХОДИ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ

3.1 Порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звергається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. [22]

У разі відсутності, у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана стягнення звертається на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно закону не може бути накладено стягнення. Боржник має право вказати, ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. [8: 29]

Коли у боржника відсутні кошти у гривнях, яких було б достатньо для одночасного задоволення вимог стягувача державний виконавець накладає стягнення на кошти боржника в іноземній валюті, якщо такі є. Стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається, як для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, так і для задоволення вимог інших стягувачів Для задоволення стягувача-заставодержателя стягнення звертається на заставлене майно боржника при недостатності у нього іншого майна для повного задоволення цих вимог. Кошти, отриманні від реалізації заставленого майна, використовуються насамперед для задоволення зобов'язань боржника перед заставодержателем і лише залишок коштів для задоволення вимог стягувача. [3: 15]

Державний виконавець має право на пропозицію боржника, або стягувача звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться у інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові від інших осіб. Зазначені особи зобов'язанні на запит державною виконавця надати у визначений ним строк відомості про належне боржникові майно, що знаходиться у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові. Одержавши від названих осіб відомості про наявність майна боржника, державний виконавець описує це майно в присутності понятих, вилучає його та реалізує. Кошти та майно, що належать боржникові від інших осіб, вилучаються державним виконавцем у цих осіб на підставі ухвали суду в присутності понятих. [6]

3.2 Арешт, вилучення майна боржника, та оцінка майна

Арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з рахування властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.

Арешт застосовується для забезпечення збереження майна боржника що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації для виконання рішення про конфіскацію майна боржника, при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи інших осіб. [3, 27]

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації провадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються та передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Гроші, у тому числі іноземна валюта, цінні папери, ювелірні вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, виявленні при опису, на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню і негайно передаються на зберігання установам Національного банку України.

Під час проведення опису боржник має право зазначити ті види майна та предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу. Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувана і не ускладнюють виконання рішення. Акт опису і арешту майна складається за встановленою формою, в акті опису повинні бути вказані час і місце складання акта; назва відділу державної виконавчої служби; прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця та осіб, що були присутні при складанні акта із зазначенням їх процесуального стану; назва органу чи посадової особи, якими виданий виконавчий документ, що підлягає виконанню, його резолютивна частина; назва стягувана та боржника, назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки: вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо; якщо вилученні предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів, перлів тощо, то вони виписуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином ретельно упаковуються в конверт, пришиваються, підписуються державним виконавцем, учасниками акта опису й опечатуються печаткою відділу державної виконавчої служби, оцінка кожного внесеного в акт предмета і загальна вартість усього майна, якщо проводилось опечатування предмета - які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; строк, після закінчення якого майно може бути передане для реалізації, назва особи, яким передане майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі - паспортні дані, її адреса, відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із зосередження майна, попередження про кримінальну та матеріальну відповідальність за його розтрату, відчуження, утаювання або підміну: зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при опису і розпорядження за ним державного виконавця.

Оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків коли оцінка провадиться за регульованими цінами. Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти проведення державним виконавцем оцінки, останній запрошує експерта для визначення вартості майна. Витрати на призначення експерта несе сторона, яка оспорює оцінку майна, проведену державним виконавцем.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і звільнення майна з-під арешту.

У випадку коли стягувачеві присудженні предмети, які зазначені у виконавчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети у боржника і передає їх стягувачеві, про що складає відповідний акт передачі. У випадку письмової відмови стягувана від одержання предметів вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, державний виконавець повертає зазначені предмети під розписку і виносить постанову про закриття виконавчого провадження. [3; 14]

3.3 Зберігання майна, на яке накладений арешт та його реалізація

Майно, на яке накладено арешт, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржникові, а у випадках, коли обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, також зберігачеві. Особа, якій передано на зберігання описане майно, може ним користуватися, якщо особливості цього майна у разі користування не призведуть до його знищення або зменшення цінності. [23]

Зберігач, якщо ним призначено не боржника, або члени його сім'ї, одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої встановлюється за угодою зберігання з державним виконавцем. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігання майна, передбаченого законом.

Реалізація арештованого майна, за винятком майна, виключеного за законом з обігу здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу через торговельні організації, відповідні структури Міністерства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах, якщо інше не передбачено законом, у двомісячний строк з дня накладення арешту. Продаж майна боржника здійснюється спеціалізованою організацією на комісійних та інших договірних началах, передбачених законом. Такими спеціалізованими організаціями є Спеціалізоване державне підприємство «Укрспецюст» Міністерства юстиції України та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють реалізацію майна на комісійних і інших договірних началах та шляхом проведення аукціонів. [22]

Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продане протягом двох місяців, воно підлягає переоцінці. Державний виконавець переоцінює майно за участю представника торговельної організації у присутності стягувача і боржника чи їх представників. Неявка стягувача або боржника не є підставою для припинення дій державного виконавця з переоцінки майна. Якщо у місячний строк після переоцінки майно не буде продано торговельною організацією, державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому визначитися щодо залишення за собою непроданого майна. Якщо стягувач у 5-денний строк письмово не заявить про своє бажання залишити за собою непродане майно, арешт з майна знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, повертається стягувачеві. Боржник має право визначити, в якій послідовності необхідно продавати майно. Вимоги боржника щодо черговості продажу майна не приймаються державним виконавцем, якщо внаслідок їх задоволення виникнуть перешкоди чи додаткові труднощі для виконання або подовжиться його строк. [22]

3.4 Звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи