1.3 Класифікація прав і свобод людини і громадянина в Україні Конституцiйнi права, свободи i обов'язки являють собою цiлiсну систему, яка забезпечує гiдний конституцiйно-правовий статус особи. У науковій літературі зустрічаються класифікація на основi рiзних критеріїв, кожна з яких дозволяє зрозуміти характерні особливості, загальні риси та відмінності досліджуваного явища. Класифікація -- один iз суттєвих прийомів аналітичного способу вивчення державно-правових явищ. Як вірно зазначає І. Бородін класифiкацiя прав i свобод людини i громадянина можлива на основi вiдповiдних критеріїв: 1) залежно вiд суб'єктів вони поділяються на права i свободи людини i права i свободи громадянина. Обсяг прав у громадян більший, ніж у особи без громадянства, що обумовлено специфічним правовим зв'язком громадянина з відповідною державою; 2) залежно вiд виду суб'єкта вони поділяються на iндивiдуальнi і колективні; З) за генезисом -- на природні (природжені) і похiднi (сформульованi в законах, в мiжнародних пактах); 4) за фіксацією негативного і позитивного аспектів свободи - позитивні та негативні права; 5) за характером утворення -- на основнi (конституцiйнi) і доповнюючі (конкретизуючi); 6) за черговiстю їх включення до конституцій -- на права першого, другого та третього поколінь; 7) за ступенем їх абсолютизацiї поділяються на такi, що підлягають обмеженню, i такi, що не підлягають обмеженню; 8) за змiстом -- на громадянські (особистi), полiтичнi, економiчнi, екологічні, соцiальнi і культурнi Бородін І. Права та свободи громадян, їх класифікація, гарантії реалізації. // Право України. - 2001. - № 12. - С. 6..

Заслуговує на увагу поділ прав на: негативні та позитивні Скакун О.Ф. Теорія держави та права. - 2003. - с. 177.. Такий поділ прав засновано на фіксації в них негативного і позитивного аспектів свободи. У негативному значенні свобода розуміється як відсутність примусу, обмежень відносно до особи, у тому числі й з боку держави; у позитивному -- як свобода вибору, утворювана державою, а головне -- здатність людини досягти своїх цілей і обов'язок держави надавати громадянину ті чи інші соціальні блага. Відповідно до таких аспектів свободи негативні права полягають у праві індивіда на захист від якогось втручання, у тому числі й державного, у здійсненні громадянських прав (як члена громадянського суспільства) і політичних прав (як учасника політичного життя). Ці права охороняють особу від небажаних і таких, що порушують її свободу, втручань і обмежень. Негативні права -- основа індивідуальної свободи. Наприклад, майже увесь зміст Білля про права 1791 р. (США) спрямовано на огородження особистості від різного роду несправедливих і небажаних наслідків утручання з боку уряду. Термін «не повинен», що стосується уряду, є майже у всіх статтях цього документа. Так, перша стаття (поправка) Білля про права говорить: «Конгрес не повинен видавати закони, що встановлюють будь-яку релігію або забороняють її вільне сповідання, що обмежують свободу слова чи преси або право народу мирно збиратися та звертатися до уряду з петиціями про припинення зловживань» Там само. С. 178.. В Конституції України також існують негативні права. Так, наприклад, відповідно до ст. 25 Конституції громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

Негативні права вважаються основними, абсолютними Бородін І. Права та свободи громадян, їх класифікація, гарантії реалізації. // Право України. - 2001. - № 12. - С. 94.. Вони з'явилися історично раніше, ніж інші права, і розвивалися як група прав на незалежність від влади (свобода віри, свобода віросповідання і свобода совісті; право на особисту свободу; право на придбання і недоторканність приватної власності; свобода пересування по території усієї держави; таємниця і недоторканність листування; свобода слова і свобода думки та об'єднань; право на недоторканність житла; свобода вибору професії тощо). Перелічені права називають ще «правами свободи», «правами громадянських свобод» або «громадянськими свободами і правами» Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Богачова та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. - Харків: Право, 2002. - с. 219..

Вони відрізняються від «політичних свобод і прав», під якими розуміється право на участь громадян у владі (активне і пасивне виборче право, право громадян брати участь в управлінні справами держави, право громадянина особисто звертатися до державних органів та органів місцевого самоврядування тощо). Проте й ті, й інші хоча й виникли в ряді країн за різних часів, належать до категорії негативних прав, здійснення яких не залежить від ресурсів держави, рівня соціально-економічного розвитку країни.

На відміну від негативних прав, позитивні права фіксують права індивіда на поліпшення свого становища і підвищення культурного статусу, забезпечувані державою. Це -- економічні, соціальні і культурні права як окрема група громадських прав суб'єкта, які характеризують правову державу новітнього періоду її розвитку. До них належать: право на освіту, свобода будь-якої творчої діяльності, право на інтелектуальну власність, право на вільне використання своїх здібностей і майна, право на соціальну безпеку і захист в умовах безробіття, право на сприятливе довкілля, право на охорону здоров'я і медичну допомогу, право на гідне життя тощо Бородін І. Права та свободи громадян, їх класифікація, гарантії реалізації. // Право України. - 2001. - № 12. - С. 96..

До обов'язків держави входить здійснення постійної утворюючої діяльності, спрямованої на забезпечення громадян тими чи іншими благами, створення соціальних програм, що гарантують проголошені соціальні, економічні та культурні права. Реалізувати ці права набагато складніше, ніж права негативні. Безпосередній захист їх правовими засобами не можливий, тому що визначення конкретних соціальних виплат до завдання суду не входить. Здійснення позитивних прав потребує достатніх ресурсів держави, їх конкретне наповнення безпосередньо залежить від національного доходу країни та її політичного режиму.