КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни «Цивільне право України»

на тему Дієздатність фізичної особи

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЦИВІЛЬНА ДІЄЗДАТНІСТЬ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ЯК ЮРИДИЧНА КАТЕГОРІЯ

РОЗДІЛ 2. ПІДСТАВИ ОБМЕЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

2.1 Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи за цивільним законодавством України

2.2 Підстави обмеження цивільної дієздатності фізичної особи за законодавством Європейських країн

РОЗДІЛ 3. ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ХАРАКТЕРИСТИКИ ОБМЕЖЕНО ДІЄЗДАТНИХ ОСІБ ЯК УЧАСНИКІВ ЦИВІЛЬНИХ ВІДНОСИН

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність роботи. У зв'язку з невпинним розвитком суспільства виникають нові цивільні правовідносини, які потребують врегулювання нормами цивільного права, тому виникає необхідність доповнювати акти цивільного законодавства новими правилами поведінки. Відповідно у людей, як суб'єктів таких відносин, виникають, змінюються і припиняються цивільні права і обов'язки. Відповідно до чинного законодавства учасниками цивільних правовідносин є фізичні особи, які наділені певним обсягом цивільної дієздатності. Цивільна дієздатність, як складова правового статусу є однією з основних властивостей, що характеризує особистість у правовій державі та суспільстві, її набуття в повному обсязі традиційно пов'язується в праві з досягненням особою певного віку. Важливим елементом у змісті цивільної дієздатності являється здатність громадянина своїми діями набувати цивільні права і створювати для себе цивільні обов'язки, а також нести відповідальність за їх невиконання. Проте не всі фізичні особи здатні повною мірою усвідомлювати свої дії і керувати ними. В даному випадку закон передбачає застосування до таких осіб обмеження цивільної дієздатності. Обмеження дієздатності фізичної особи, як і визнання її недієздатною не означає, що особа повністю позбавляється цивільних прав та обов'язків, хоча і зазначає щодо них істотні обмеження. Однак, такі обмеження повинні мати законодавчо визнані підстави відповідного рішення.

На мою думку, на сьогоднішній день перелік підстав щодо обмеження цивільної дієздатності, закріплений Цивільним кодексом України, слід доповнити, адже в зв'язку з розвитком суспільства виникають і нові обставини, за наявності яких особа не здатна усвідомлювати свої дії (наприклад, інтернет-залежність). Зважаючи на все вищесказане дана тема є досить актуальною на сьогоднішній час, оскільки вона зумовлена потребами суспільства і правозастосувальної діяльності.

Науковою основою дослідження були праці таких науковців як О.М. Стефанчук, М.С. Малеін, Л.Я. Гінцбург, О.В. Міцкевич, М.С. Бойко, Ж.Л. Чорна, А.В. Поляков та інших. Проте, на сьогоднішній день потребують уваги деякі питання, що стосуються підстав обмеження цивільної дієздатності.

Метою даної роботи є аналіз системи теоретичних знань про цивільну дієздатність та підстави її обмеження, їх місце і роль у юридичній науці та у цивільному праві в цілому, а також обґрунтування та розробка пропозицій до законодавства щодо доповнення Цивільного кодексу новими підставами обмеження цивільної дієздатності фізичної особи.

Досягнення мети зумовлює наступні завдання:

провести теоретичний аналіз та дати коротку правову характеристику цивільній дієздатності фізичної особи;

зробити порівняльний аналіз підстав обмеження цивільної дієздатності за законодавством України та законодавством окремих країн Європи; розробити пропозиції щодо внесення змін до цивільного законодавства України, беручи до уваги досвід інших держав;

охарактеризувати правовий статус обмежено дієздатних осіб як учасників цивільних відносин. обмеження цивільна дієздатність

Об'єктом дослідження є правовідносини, які виникають внаслідок набуття та обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, а предметом - саме цивільна дієздатність та підстави її обмеження.

Наукова новизна. В науковій роботі досліджується питання цивільної дієздатності та підстав її обмеження, вивчається нормативна база Європейських держав, яка є регулятором даного питання та проводиться теоретико-правове обґрунтування нових підстав обмеження цивільної дієздатності фізичної особи.

РОЗДІЛ 1. ЦИВІЛЬНА ДІЄЗДАТНІСТЬ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ЯК ЮРИДИЧНА КАТЕГОРІЯ

Відповідно до чинного законодавства цивільну дієздатність має лише фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання [26, с. 13].

Однією із новел чинного Цивільного кодексу України (далі - ЦК) є те, що він містить норми про порядок та наслідки надання особі , яка не досягла повноліття , повної цивільної дієздатності. Отже, поза сумнівом, дане явище потребує детального аналізу як з теоретичної, так і з практичної точки зору.

Дієздатність тісно пов'язана з правоздатністю і нею визначається. Це обумовлене тим, що особа своїми діями набуває і здійснює лише ті права та обов'язки, можливість набуття яких входить до змісту правоздатності.

Однак, дієздатність відрізняється від правоздатності тим, що передбачає свідому діяльність особи, володіння нею свідомою і самостійною волею, тобто здатність бажати настання певних наслідків, віддавати собі повний звіт у своїх діях і керувати ними. Наприклад, правоздатною є і малолітня особа, тобто особа, яка не досягла віку чотирнадцяти років, котра може особисто вчиняти дрібні побутові правочини, тобто здійснювати дії правового характеру, хоча вона і не дієздатна у повному обсязі. Між тим така часткова дієздатність не дає малолітній особі можливості укласти заповіт, самостійно прийняти спадщину, хоча в останньому випадку вона може набути права власності як спадкоємець, але не особистими діями, а через дії законних представників: батьків, усиновителів, опікунів.

Дієздатність виникає у повному обсязі з моменту досягнення особою повноліття - 18 років (ст. 34 ЦК). Проте цивільне законодавство України передбачає інші підстави надання повної цивільної дієздатності:

1) у разі запису неповнолітньої особи матір'ю (батьком) дитини;

2) у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття;

3) особа досягла 16 років і працює за трудовим договором;

4) у разі досягнення неповнолітнім 16 років, якщо він бажає займатися підприємницькою діяльністю.

Поняття надання повної цивільної дієздатності в ЦК розглядається ширше, ніж поняття набуття особою цивільної дієздатності в повному обсязі. Справа в тому, що відповідно до ч. 2 ст. 34 ЦК набуття дієздатності в повному обсязі пов'язується лише із досягненням повноліття та із вступом неповнолітньої особи в шлюб. А надання повної цивільної дієздатності пов'язується із записом неповнолітньої особи матір'ю (батьком) дитини [27, с. 191].

У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту його реєстрації. У разі розірвання шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається. У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається. Таким чином, можна дійти висновку, що неповнолітня особа, яка набула дієздатність у повному обсязі, може бути її позбавлена і повернута до того статусу, в якому вона перебувала до реєстрації шлюбу, у разі визнання шлюбу недійсним з підстав, пов'язаних з її протиправною поведінкою.

Надання повної цивільної дієздатності фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, котра записана матір'ю або батьком дитини проводиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи і письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди - може бути надана за рішенням суду. А виникнення повної цивільної дієздатності у фізичної особи, яка досягла шістнадцяти років і котра бажає займатися підприємницькою діяльністю пов'язується з моментом державної реєстрації такої особи як підприємця, однак вказаному обов'язково передує письмова згода на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається [26, с. 15].

Закон поділяє фізичних осіб, які не досягли повноліття, на дві вікові категорії, виходячи, по-перше, з того, що вони не володіють здатністю до самостійних вольових дій, а, по-друге, враховуючи те, що вони, між тим, поступово набувають зрілості: фізичні особи, які не досягли чотирнадцяти років (малолітні особи), і фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітні особи). Кожна з цих категорій фізичних осіб наділяється певним обсягом дієздатності.

Часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досягла чотирнадцяти років обумовлює здатність самостійно вчиняти дрібні побутові правочини і здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Правочин вважається дрібним побутовим, якщо відповідає таким ознакам: задовольняє побутові потреби особи; відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку; стосується предмета, який має невисоку вартість. Поняття дрібного побутового правочину є оціночним і у разі спору суд, виходячи з оцінки фактичних обставин справи, повинен кваліфікувати правочин як дрібний побутовий або як такий, що не відповідає вказаним ознакам.

Малолітня особа не визнається деліктоздатною і не несе цивільно-правову відповідальність за заподіяну нею шкоду. За загальним правилом, шкода, завдана малолітньою особою, відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Обсяг неповної цивільної дієздатності розкривається перш за все у переліку дій, які можуть бути вчинені неповнолітньою фізичною особою самостійно. Окрім вчинення дрібних побутових правочинів вона може: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником юридичних осіб), якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунка) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку) [26, с. 14].

Право на розпорядження своїм заробітком, стипендією або іншими доходами обумовлене реалізацією права неповнолітнього на працю. Працездатність фізичної особи виникає з 16-ти років. За згодою одного з батьків (усиновителів) або особи, яка його замінює, можливе, як виняток, прийняття на роботу особи, яка досягла 15-ти років. Тому, визнаючи неповнолітню особу суб'єктом трудових відносин, не логічно було б обмежувати її у можливості розпоряджатись результатами своєї праці.