В зв'язку з цим Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження цивільної дієздатності осіб, які зловживають азартними іграми». Актуальність даного закону зумовлена тим, що в Україні є дуже поширена участь фізичних осіб в азартних іграх на гроші (покер, гральні автомати, букмекерські контори та інші).

Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, яка зловживає азартними іграми є дієвим засобом для захисту прав та інтересів як самої особи, так і членів її сім'ї, інших суб'єктів, з якими вона вступає в цивільні відносини. Особа, що зловживає азартними іграми обмежується у праві самостійно розпоряджатися своїм майном. Піклувальник такої особи контролюватиме її витрати та не дозволятиме особі відчужувати своє майно заради азартних ігор [6].

У рішенні суду про обмеження у дієздатності не вказується строк такого обмеження. У разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення дій та (або) керувати ними, суд поновлює її цивільну дієздатність.

У випадку припинення особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми суд за заявою зацікавлених осіб відновлює дієздатність. На підставі рішення суду встановлене над особою піклування припиняється.

Таким чином, обмеження цивільної дієздатності таких фізичних осіб, які зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, а також гравців - азартників сприятиме покращенню життєвого рівня в Україні та зменшенню впливу таких негативних соціальних явищ на молоде покоління українців, що має велике значення для виховання громадян у дусі свідомого ставлення до праці, сім'ї, додержання Конституції та законів України, поваги до прав і свобод, честі й гідності інших людей.

Проте, на нашу думку, перелік підстав обмеження цивільної дієздатності необхідно доповнити ще й таким негативним явищем як інтернет-залежність. В Україні кількість користувачів Інтернету щороку стрімко зростає. Станом на березень 2011 року Internet World Stats нарахував уже 15 300 000 користувачів [1].

Дослідження InMind Factum Group демонструє, що 12,9 млн українців (33 %) використовують Інтернет раз на місяць і частіше, 11,8 млн (30 %) - один раз на тиждень і частіше, 8,7 млн (22 %) щоденно або майже щоденно.

В Україні на сьогодні не існує статистичних даних щодо проблеми інтернет-залежності, оскільки цей вид залежності не виділено в окрему форму. Однак відповідно до даних Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України, серед українських користувачів Інтернету залежними вважаються від 2 % до 6 %, абсолютна більшість серед яких - студенти [2].

Розгортання роботи з профілактики та подолання інтернет-залежності потребує насамперед створення відповідної законодавчо-нормативної бази. Для цього, необхідно:

1) відповідним чином модернізувати наявне законодавство, дотичне до цієї проблеми, а саме:

- Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки, зокрема у ст. 11 «Охорона здоров'я в інформаційному суспільстві» та ст. 13 «Інформаційна безпека в інформаційному суспільстві» ввести саме поняття інтернет-залежності та відобразити шляхи вирішення цієї проблеми;

- визначити права та обов'язки всіх суб'єктів цього процесу - закладів освіти, системи охорони здоров'я, сім'ї, для чого внести зміни до законодавства України з питань освіти, Сімейного кодексу України, Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»;

2) доповнити чинне законодавство новими законодавчими актами. Зокрема потрібно розробити і прийняти Закон України «Про захист психічного здоров'я населення», що вже давно потрібно було зробити відповідно до вимог Всесвітньої організації здоров'я та Всесвітньої медичної асоціації.

2.2 Підстави обмеження цивільної дієздатності фізичної особи за законодавством Європейських країн

Можливість вільно волевиявлятись та вступати від власного імені у правовідносини є надзвичайно важливою можливістю, яка може бути обмежена у разі неправової поведінки цього суб'єкта. Варто зазначити, що цивільне право різних країн під такою неправовою поведінкою розуміє дещо відмінні аспекти діяльності фізичної особи. Це спонукало порівняти норми цивільного законодавства різних країн, щоб оцінити, наскільки досконало регулює такі правовідносини українське законодавство.

Варто наголосити на тому, що інститут обмеженої дієздатності має особливу природу в Україні та країнах пострадянського періоду і дещо відмінний від законодавства країн Європи.

У цивільному законодавстві країн СНД можна помітити певну закономірність: соціально неприйнятним вважається зловживання наркотичними засобами та спиртними напоями (законодавство Молдови, Грузії, Туркменистану використовує термін «алкоголь», що є ширшим, оскільки включає в себе також продукцію, яка містить алкоголь, але не визначається як спиртний напій, наприклад, пиво). Неправозгідною поведінкою, яка є підставою для порушення провадження у справах про обмеження дієздатності фізичних осіб у Грузії, Казахстані, Таджикистані, Туркменистані, Російській Федерації та Узбекистані, є лише зловживання спиртними (алкогольними) напоями або наркотичними речовинами. Окрім цього, законодавство України, Молдови та Білорусі вбачає асоціальність поведінки й у зловживанні психотропними засобами. Цивільний кодекс Республіки Молдова не допускає не лише «зловживання алкоголем», а й несистематичне «вживання наркотичних та психотропних засобів», якщо це погіршує матеріальне становище своєї сім'ї (на відміну від законодавства інших країн, де така поведінка повинна призводити до важкого матеріального становища сім'ї) [7].

Якщо ж розглядати законодавство країн Європи, то найбільш широко врегульовуються дані відносини у Цивільному кодексі Польщі, який у ст. 16 зазначає, що особа може бути визнана обмежено дієздатною на підставі психічного захворювання, розумової відсталості або іншого виду психічного захворювання, особливо алкоголізму або наркоманії. І при цьому зазначає, що у тих випадках, коли вищезазначені підстави не є настільки серйозними, щоб позбавити особу дієздатності у повному обсязі, то для допомоги у веденні справ їй призначається так званий куратор [5].

Якщо ж розглядати цивільне законодавство Німеччини та Франції, то основний акцент ставиться не на судовій процедурі визнання особи обмежено дієздатної, а на самому факті «стану обмеженої дієздатності» в конкретний момент часу. Так, § 827 Німецького цивільного уложення передбачає можливість звільнення фізичної особи від цивільної відповідальності за завдану шкоду у випадках, коли ця шкода була завдана у несвідомому стані або у стані хворобливого розладу психічної діяльності, яка виключала можливість усвідомлення власних дій. Винятком є лише заподіяння шкоди в стані алкогольного сп'яніння, до якого особа довела себе сама [4].

Якщо ж розглядати Цивільний кодекс Франції, то правове регулювання обмеженої дієздатності, хоч і має згадування в Титулі Х «Про неповноліття, про опіку та про звільнення з-під батьківської влади» та Титулі ХІ «Про повноліття та повнолітніх, що перебувають під захистом закону», але спрямоване в основному на захист сімейних прав і лише частково стосується захисту майнових інтересів. При цьому основною підставою визнання особи обмежено дієздатною Цивільний кодекс Франції (ст. 490) обирає недоумство або психічний розлад, на основі яких їй надається один із способів захисту, передбачених ЦК Франції [28, с.612].

Такими способами захисту визнаються встановлення судом опіки або піклування (залежно від важкості психічної хвороби) за клопотанням близьких родичів чи прокурора.

Як бачимо, у європейських традиціях правова доктрина прирівнює таку поведінку як зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами або психотропними речовинами до психічних розладів, оскільки вважається, що така поведінка не є адекватною і може виникати лише внаслідок психічних розладів. І лише деякі країни розглядають ці правові підстави окремо.

Якщо розглядати особливості психічних розладів, то до них слід відносити не лише «класичні» захворювання, наприклад, шизофренію, хворобу Альцгеймера, розумову відсталість тощо, а й ті, які мають негативний майновий ефект (так званий розлад майна) [23].

Відповідно до рішення Всесвітньої організації охорони здоров'я до переліку психічних захворювань під міжнародним кодом Р63.0 було включено і таку хворобу як лудоманію (гемблінг) та схильність до азартних ігор. Основною ознакою лудоманії є постійно повторювана участь в азартних іграх, яка тягне за собою формування стійкої залежності та з часом призводить до неможливості особи відмовитись від участі у таких іграх. Це призводить до формування так званої домінанти, яка у свідомості особи стає основною і необхідною для задоволення потребою. Усі інші потреби зводяться до другорядних і задовольняються лише у випадку крайньої необхідності (сон, їжа). Соціальні потреби при цьому повністю нівелюються, що призводить до повного нехтування сімейними та цивільними обов'язками. До цього ж типу можна віднести і марнотратство у всіх його проявах - купівля непотрібних речей (шопінг), колекціонування дорогих речей, надмірна трата спільно набутого майна у благодійних цілях тощо.

Такі розлади входять до переліку психічних захворювань як хронічні зміни особистості, що не пов'язані з ушкодженням та захворюванням мозку (Р62), розлади навичок та потягів (Р63) [15].

У зв'язку з тим, що більшість цивільних кодексів вбачає можливість закріплення відкритого списку підстав обмеження дієздатності особи (зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, наявність психічної хвороби), то можна тлумачити це таким чином, що така поведінка наведена як приклад. Логічним питанням, яке виникає при застосуванні даної норми, є змістовне наповнення такої категорії як «тощо».

Аналізуючи міжнародне законодавство, можна дійти висновку, що до категорії «тощо» варто включати і потяг до азартних ігор і марнотратство. Але якщо зловживання спиртними напоями, наркотичними та психотропними засобами має у своїй основі залежність органічну, то потяг до азартних ігор - психологічну.

Таким чином, можна зазначити, що основною підставою обмеження дієздатності у країнах Європи є психічний розлад. Проаналізувавши Міжнародний класифікатор хвороб, слід зазначити, що в основі його механізму лежать такі основні види:

органічні розлади (наприклад деменція - тобто набуте слабоумство в результаті різних хвороб);

шизофренія і шизотипові розлади;

афективні розлади (манії, депресії);

невротичні розлади (різного роду фобії);

розумова відсталість;

порушення психологічного розвитку (аутизм);

поведінкові і емоційні розлади дитячого і підліткового віку (несоціалізований розлад поведінки);

психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин (алкоголізм, наркоманія)

поведінкові синдроми, пов'язані з фізіологічними порушеннями та фізичними факторами (зловживання антидепресантами);

розлади зрілої особистості та поведінки у дорослих (лудоманія, піроманія) [15].