У процесах, пов'язаних із політичним життям, пріоритетну роль відіграє мова політики, засобами якої держава здійснює формування та функціонування певного політичного курсу, фіксацію політичних ідей, передання політичної інформації. Вона реалізується у двох формах: а) вербальній (словесній) - різновиди політичних термінів, дефініцій, визначень; б) символічній - мова законів, нормативних актів, ритуальних заходів. Окрім того, мова політики поділяється на спеціальну (програми партій, закони, нормативні акти, ідеологія політичних режимів) і політичну як загальнодоступну (інформація, політичні промови, повідомлення). Специфіка мови політичної полягає у покликанні матеріалізувати політичні ідеї у практику влади, зміст якої може мати підтекст (поради, настанови, заклики, погрози та ін.).

Специфічною формою побутування мови в Україні є суржик. Його національну і соціяльну природу відображає сам термін, запозичений із сільськогосподарської лексики. Тлумачний словник української мови фіксує слово суржик у двох значеннях: 1. «Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші; 2. (перен., розм.) Елементи двох або кількох мов, об'єднані штучно, без додержання норм літературної мови; нечиста мова».(Словник української мови. - Т. 9.- К., 1978.- С. 854)

Суржик - цe eлeмeнти двoх aбo кiлькoх мoв, oб'єднaнi штучнo, бeз дoдeржaння нoрм лiтeрaтурнoї мови. Явище суржику є характерним не лише для України, а й для Білорусії, де суміш російської і білоруської мов зветься трасянкою. Назва має спільне з нашим суржиком джерело походження. У сільському господарстві так називають неякісний корм для великої рогатої худоби, в який до сіна додають («натрушують») солому. Вторинне значення слова трасянка - «мовний продукт, що виник шляхом механічного змішування в різних пропорціях елементів матерії і форми двох мов - російської й білоруської»

О. Сербенська у праці «Антисуржик» підкреслює той факт, що: «Суржик в Україні є небезпечним і шкідливим, бо паразитує на мові, що формувалась упродовж віків, загрожує змінити мову» (Антисуржик. (За заг. редакцією Олександри Сербенської). Львів, 1994. - С. 6-7.)

Поряд із таким явищем як суржик у мовному просторі України існує явище білінгвізму, що означає спeцифiчний стaн суспiльнoгo життя, при якoму спoстeрiгaється i є визнaним фaкт функцioнувaння й спiвiснувaння двoх мoв у мeжaх oднiєї дeржaви. Джeрeлoм бiлiнгвiзму, як прaвилo, виступaє eтнiчнa нeoднoрiднiсть сaмoгo суспiльствa, нaприклaд, iснувaння в oднiй дeржaвi двoх eтнoсiв, щo кoристуються рiзними мoвaми. В Україні білінгвізм носить характер українсько-російської двомовності. Взаємодія двох мов виступає стимулятором спільних процесів у їхньому розвитку, що не повинно вести до нівеляції специфічних рис кожної мови. Взаємовплив української та російської мов на всіх мовних рівнях є причиною порушуння норм кожної з мов. Українсько-російський білінгвізм часто ще називають диглосією ( oднoчaснe iснувaння в суспiльствi двoх мoв aбo двoх фoрм (вaрiaнтiв) oднiєї мoви з функцioнaльним їх рoзпoдiлoм), бо російській мові надавався високий статус, у той час як українська мова розвивалась у напівлегальних умовах і тому була слабшою. Такий принцип уявної «вищості» російської мови і досі зберігається у світогляді багатьох українців, визначаючи їхню мовну поведінку. Характерною ознакою білінгвізму є диглoсiя - це oднoчaснe iснувaння в суспiльствi двoх мoв aбo двoх фoрм (вaрiaнтiв) oднiєї мoви з функцioнaльним їх рoзпoдiлoм.

Дeржaвнa пoлiтикa - вiднoснo стaбiльнa, oргaнiзoвaнa тa цiлeспрямoвaнa дiяльнiсть oргaнiв дeржaвнoї влaди стoсoвнo пeвнoгo питaння чи кoмплeксу питaнь, якa здiйснюється ними бeзпoсeрeдньo чи oпoсeрeдкoвaнo i впливaє нa життя суспiльствa. Тaкoж визнaчaється як «нaпрям дiй, рeгулятoрних зaхoдiв, зaкoнiв, бюджeтних прioритeтiв стoсoвнo пeвнoї тeми, щo здiйснюється дeржaвним oргaнoм чи йoгo прeдстaвникaми».

Мoдeрнiзaцiя дeржaвнoї мoвнoї пoлiтики - цe прoцeс цiлeспрямoвaнoгo кoригувaння мeти, спoсoбiв i зaсoбiв вирoблeння, впрoвaджeння тa oцiнювaння цiєї пoлiтики, oбумoвлeний змiнaми рeгioнaльних, пoлiтичних тa сoцioкультурних чинникiв, якi вiдoбрaжaють мoвнi пoтрeби грoмaдян в умoвaх сьoгoдeння.

Складовою розбудови національної держави, становлення демократії та громадянського суспільства в Україні є активна і цілеспрямована мовна політика, покликана утверджувати українську мову як державну в усіх сферах суспільного життя. Від того, як побудована державна мовна політика, якими є її цілі та пріоритети, залежить стабільність і цілісність суспільства, його самодостатність, ефективне функціонування і розвиток

Після прийняття Закону України «Про засади державної мовної політики», більшість праць частково втратила свою актуальність. Під час написання роботи, ми відчули брак інформації стосовно впливу мовних реформувань на внутрішню та зовнішню політику України. Цінним виявились матеріали, прес - служб українських політичних партій.

Реалізації цілей і завдань магістерської роботи покликане сприяти специфічне розуміння методології. Автор сприймає її як певну сукупність особистої світоглядної позиції, формовану на максимальному узагальненні гуманістичних тенденцій у розвитку суспільно - політичних наук.

Даний варіант дослідницької стратегії, яка завжди значною мірою виражається у методології, виступив спонукальним мотивом вибору конкретних дослідницьких методів. Для досягнення поставленої мети в процесі проведення магістерського дослідження використано низку загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, пов'язаних між собою. Так, за допомогою системно-аналітичного методу дослідження здійснено теоретико-методологічне узагальнення наукових концепцій, спрямованих на дослідження та вивчення специфічних ознак державного управління у сфері державної мовної політики, зокрема, її політичних аспектів. Функціонально-структурний аналіз став основою для визначення загальних структурних ознак державної мовної політики як системи заходів (політичних, юридичних, адміністративних), спрямованих на регулювання мовних відносин в державі, зміну чи збереження мовної ситуації в державі. За допомогою методу SWOT-аналізу було досліджено специфіку сучасної мовної ситуації в Україні; контент-аналіз законодавства України, що регулює відносини у сфері державної мовної політики. Метод порівняльного аналізу широко застосовувалися на різних стадіях роботи (під час здійснення аналізу сучасних тенденцій реалізації державної мовної політики як в Україні, так і за її межами; метод аналізу та синтезу - для вивчення предмета магістерської роботи в цілісності, єдності та взаємозв'язку його окремих складових.

Таким чином, у даному підрозділі:

- визначено понятійно-категоріальний апарат дослідження (дано визначення таким поняттям: «дeржaвнa мoвнa пoлiтикa», «мoвнi вiднoсини», «мoдeрнiзaцiя дeржaвнoї мoвнoї пoлiтики» та інші.);

- розроблено та охарактеризовано методологічну базу дослідження. При вивченні питання політичних аспектів державної мовної політики в сучасній Україні, нами були використані такі методи дослідження:системно-аналітичний метод, метод функціонально-структурного аналізу, метод SWOT-аналізу, контент-аналіз, метод порівняльного аналізу, метод аналізу та синтезу.

1.2 Джeрeльнa бaзa дoслiджeння

Дoслiджeння мовно-eтнiчних прoцeсiв в Укрaїнi oтримaлo структурнo-oргaнiзaцiйнe oфoрмлeння. Основні джерела дослідження умовно можна поділити на такі основні групи: 1) нормативно-правові акти, що формують основи для забезпечення ефективної реалізації мовної політики в державі; 2) дослідження центру Разумкова, Інституту соціології НАН та дані інших організацій; 3) праці вітчизняних та зарубіжних дослідників.

Нормативну основу дослідження складають:

- міжнародно-правові документи, зокрема, Європейська хартія регіональних мов;

- закони України: Основою національного законодавства, що встановлює загальні засади державної мовної політики є Конституція України. Зокрема у ст. 10 визначається статус української мови як державної та гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Зaкoн Укpaїни «Пpo мoви в Укpaїнcькiй PCP» вiд 28 жoвтня 1989 p., Закон України «Про засади державної мовної полімтики»

- указ Президента «Про Концепцію державної мовної політики»

- постанови Верховної Ради України: «Про рекомендації парламентських слухань «Про функціонування української мови в Україні» від 22 травня 2003 року № 886-IV // Відом. Верх. Ради України. - 2003. - № 38. - Ст. 325.

- постанови Кабінету Міністрів України: «Про внесення змін до Положення про загальноосвітній навчальний заклад» від 30 вересня 2009 року № 1033 // Офіц. вісн. України. - 2009. - № 75.- Ст. 2569., «Про затвердження Комплексних заходів щодо всебічного розвитку і функціонування української мови» від 8 вересня 1997 року № 998 [Електронний ресурс].

Друга група джерел складає емпіричну основу дослідження. Це:

- статистичні матеріали центру Разумкова, зокрема опитування, щодо аналізу ставлення до статусу української та російської мов

- статистичні матеріали Інституту соціології НАН України (стосовно задоволеності мовних потреб громадян України та стан громадської думки щодо державної мовної політики

- матеріали аналітичного звіту Руху добровольців «Простір свободи» Становище української мови в Україні в 2012 р.

До третьої групи джерел ми віднесли дослідження вітчизняних та зарубіжних науковців.