4. У розподілі мандатів беруть участь партії (блоки), кандидати від яких за підсумками голосування на виборах набрали суму голосів у загальнодержавному виборчому окрузі не менше трьох відсотків голосів виборців, що взяли участь у голосуванні.

5. Черговість кандидатів у партійних списках на отримання депутатських мандатів встановлюють відповідно відсоткам голосів виборців від кількості тих, що здійснили голосування у відповідних виборчих округах" [19-22].

Після цього стаття Закону набере необхідну послідовність в сенсі відповідності прямому виборчому праву. Кандидати отримають рівні конкурентні права і змушені будуть боротися за голоси виборців, а не за місце у виборчому списку. Пропорційність виборів можна успішно регулювати вибором оптимального прохідного бар'єру для партій і способу розподілу додаткових мандатів між партіями-переможцями. Обраний у виборчому окрузі депутат буде відчувати свою відповідальність перед виборцями і не дозволить собі відступництва від взятих на себе зобов'язань. А при наявності процедури відкликання (позбавлення депутатських повноважень) буде відстоювати інтереси своїх виборців навіть перед керівництвом партії чи парламентської фракції. Процедуру відкликання депутати можна розпочинати через рік після виборів. Для цього необхідно зібрати підписи виборців, у кількості не менше 30% виборців, що взяли участь у голосуванні, але не менше кількості голосів поданих за нього на виборах. Підписи мають право збирати зареєстровані ініціативні групи, в тому числі і від партій, зокрема, за списком якої депутат пройшов до парламенту [20;21;22].

Водночас курс на євроінтеграцію в аспекті оптимізації виборчого законодавства України та приведення його у відповідність до європейських стандартів передбачає першочергове вирішення наступних завдань:

• приведення законодавства України у відповідність до Зводу рекомендованих норм при проведенні виборів, прийнятого Радою з демократичних виборів на 3-му засіданні(16 жовтня 2002 року), прийнятого Європейською Комісією за демократію через право (Венеціанською Комісією) на 52-ій сесії 18-19 жовтня 2002 року, схваленого Конгресом місцевих і регіональних влад Європи на весняній сесії 2003 року;

• опублікування та поширення серед учасників та організаторів виборчого процесу збірника "Міжнародні стандарти виборів", у якому обов'язково мають міститися Звід рекомендованих норм при проведенні виборів та Пояснювальна доповідь затверджена Радою з демократичних виборів 16 жовтня 2002 року і прийнята Венеціанською Комісією на 52-ій пленарній сесії 18-19 жовтня 2002 року;

• врахування в подальшій роботі стосовно внесення змін і доповнень до виборчого законодавства України окрім визнаних світовою спільнотою стандартів вільних виборів, необхідно також враховувати досвід країн традиційної демократії, а також держав, що звільнились від впливу тоталітарних режимів;

• подальше удосконалення виборчого законодавства необхідно проводити з урахуванням прогресу інформаційних технологій у вирішенні задач однозначної ідентифікації особи виборця, засвідчення факту його голосування, автоматизації процесу підрахунку поданих голосів, збереження та передачі результатів голосування, забезпечення захисту інформації на всіх стадіях виборчого процесу;

• приведення виборчого законодавства України у відповідність до потреб громадянського суспільства - об'єктивний процес, що потребує тривалого періоду часу і не одну виборчу кампанію, тим більше, що самі вимоги з часом будуть удосконалюватися, а законодавство змінюватись, тому важливою залишається просвітницька робота серед виборців та підбір, навчання і атестація персоналу виборчих комісій всіх рівнів [20-23].

виборчий український євроінтеграція законодавство

Література

1. Всеобщая декларация прав человека 1948 г. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. - М.: Норма, 1998. - С.39-43.

2. Серьогіна С.А. Європейські стандарти виборів і виборче законодавство України // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2007, - №1(7). - С.38-44.

3. Кофман Б.А. Міжнародні виборчі стандарти: ідентифікація та структурна характеристика // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2007, - №3(9). - С.75-80.

4. Вешняков А.А. Российское избирательное законодательство и международные стандарты свободных демократических выборов // Журнал о выборах. - 2007, - №1, - С.10-13.

5. Конституція України 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

6. Закон України "Про вибори народних депутатів України". - К.: Українська правнича фундація. Видавництво "Право", 1993 - 48 с.

7. Закон України "Про Центральну виборчу комісію"/ Центральна виборча комісія. - Офіц. вид. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2004. - 68 с.

8. Закон України "Про особливості застосування Закону України "Про вибори Президента України" при повторному голосуванні 26 грудня 2004 року/Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К.: Парламентське вид-во, 2004 - 16 с.

9. Богашева Н., Ключковський Ю. Еволюція виборчої системи в Україні // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2005. - № 1. - С.42-49.

10. Олена Головко, Василь Мойсієнко. Становлення та розвиток виборчого законодавства в Україні// Вісник Центральної виборчої комісії. - 2005. - № 1. - С.42-49.

11. Рябець М.М. Виборча компанія 1998 року по виборах народних депутатів України. Підсумки. Проблеми // Центральна виборча комісія: віхи ставлення та розвитку. - К.: Артек , 2003. - С.74-83.

12. Райковський Б.А. Критерії демократизації виборчого процесу. Аналіз концепцій. // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2007, - №1(7), - С.32-37.

13. Ставнійчук М.І. Законодавство про вибори народних депутатів України: актуальні проблеми теорії і практики / Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України / В.Ф. Погорілко (ред). - К.: Факт, 2001. - 156 с.

14. Малишко М.І. Парламентські вибори 2002: Довідник виборця / Українська академія наук національного прогресу; Інститут правознавства; Слов'янський комітет України. - К.:ТОВ ВВФ "Котигорошко", 2001. - 96 с.

15. Малишко М.І. Парламентські вибори-98:Довідник / Українська наукова асоціація; Незалежний науковий правовий центр. - К., 1997. - 32 с..

16. Кушнарьов Є.П. Пропорційна виборча система зразка 2006 року: переваги та недоліки // Вибори - 2006: Досвід. Проблеми. Перспективи. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. Київ, 31 жовтня - 1 листопада 2006 року. - К.: Вид. ЦВК, 2007. - С.42-50.

17. Співак В.І. Проблеми правової культури виборів: зарубіжний та український досвід // Вісник Центральної виборчої комісії // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2007. - №1(7). - С.57-65.

18. Давиденко М.В. Пропорциональная система и идентичность // Журнал о выборах. - 2006. - № 6. - С.53.

19. Оніпко О.Ф. Вибори - 2006 порушили Конституцію ? // "Молодь України". 30 березня - 5 квітня 2005 р.

20. Оніпко О.Ф. Шляхи вдосконалення технології виборчого процесу// Вісник Центральної виборчої комісії. - 2007. - №1(7). - С.45-50.

21. Оніпко О.Ф., Хомовненко М.Г. Людський фактор і сучасні інформаційні технології у виборчих процесах України // Винахідник і раціоналізатор. - 2003. - № 6. - С.18-20.

22. Оніпко О., Хомовненко М. Мандат виборця - елемент системи інформаційного контролю виборчих процесів. - ВІР. - 2004. - № 8.- С.10-13.

23. Оніпко О., Хомовненко М. Дистанційне навчання і новітні інформаційні технології у виборчих процесах України. - ВІР.- 2005. - № 5. - С.22-23.