План

Вступ

1. Конституційні засади органів безпеки України: їхні повноваження та обов'язки

2. Основні завдання та функції органів державного управління безпекою України.

3. Проблеми та перспективи розвитку системи органів державного управління безпекою України

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність даної теми підтверджена дійсним станом речей, що спостерігається в нашій країні. Особливу загрозу становить поява антизаконних шляхів вирішення державних питань, великий відсоток корупції у владі, розповсюдження на міжнародному рівні терористичних угрупувань, а також такі політичні чинники як нестабільність влади в країні, невідповідність дій до визначених нею завдань, що значно погіршує стан країни у зносинах з іншими державами. Основними факторами необхідності подальшої розробки даної теми є:

- труднощі в застосуванні чинного законодавства на практиці;

- неповне відображення теперішнього стану сфери оборони та безпеки України;

- недостатня розробка нормативно-правової бази щодо питань безпеки;

Дана проблема розроблена на законодавчому рівні і відображена у таких нормативно-правових актах як Конституція України, Закон України «Про Службу безпеки України», Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України», Закон України «Про прокуратуру».

Метою даного дослідження є проведення комплексного аналізу завдань, функцій системи органів державного управління безпекою України, а також розгляд існуючих проблем та перспектив розвитку, які пов'язані з їх практичним виконанням.

Основними завданнями курсової роботи є:

- дослідження конституційних засад роботи державних органів безпеки України;

- визначання обов'язків Ради національної безпеки і оборони України та Служби безпеки України;

- визначення головних перепон на шляху практичної реалізації завдань, що покладені на службу безпеки;

- висунення пропозицій щодо покращення стану в сфері безпеки України.

Об'єктом даного дослідження є правовідносини, що виникають у сфері забезпечення оборони та безпеки населення України.

Предметом курсової роботи є завдання та система органів державного управління безпекою України.

У процесі написання даної роботи було використано наступні методи: історичний, систематичний, порівняльний, прогностичний. Історичний метод несе в собі дослідження процесу становлення і розвитку правовідносин з приводу питань оборони та безпеки населення України з дня незалежності і до сьогодення, систематичний полягає у спробі всебічно розглянути та систематизувати роботу основних органів, що відповідають за належну міру безпеки в країні через компетентність її органів управління. Шляхом використання прогностичного методу виконується спроба внести ймовірні перспективи покращення системи національної безпеки, сформувати прогнози щодо її подальшого розвитку, надати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в сфері державного управління безпекою, та подолання існуючих проблем в цій галузі.

Нормативно-правову основу даної роботи складають: Конституція України, Указ Президента України «Про Раду національної безпеки і оборони України», Закон України «Про Службу безпеки України», Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України», Закон України «Про боротьбу з корупцією», Закон України «Про прокуратуру».

Практичне значення курсової роботи полягає у розробці та впровадженні наданих рекомендацій щодо покращення роботи правоохоронних органів. Також є можливим використання цього матеріалу при підготовці до наукових конференцій з приводу питань державного управління.

Структура роботи є наступною: вступ, три основних розділи, висновки та рекомендаційні вказівки, список використаних джерел і додатки.

В ході написання даної роботи було використано таку літературу як Конституція України, укази Президента України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, а також словникові дані, дані наукової літератури, навчальні посібники, інтернет-джерела, через які з'ясовуються основні напрями роботи, завдання та функції досліджуваних об'єктів.

1. Конституційні засади органів безпеки україни: їхні повноваження та обов'язки

Закон України «Про основи національної безпеки України» визначає термін «національна безпека» наступним чином: національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам [3, ст. 1].

Також цей Закон визначає об'єкти національної безпеки, які є найбільш значущими і охороняються нормативно-правовими актами. До них належать:

людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи;

суспільство - його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси;

держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність [3, ст. 3].

Тому під національною безпекою необхідно розуміти такий стан природи, людини, соціальної групи, суспільства, держави, за якого гарантується захист її життєво важливих потреб, інтересів від внутрішніх та зовнішніх загроз, і який є необхідною умовою збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей. Оскільки життя держави і суспільства розгортається в часі і просторі в різних сферах, національна безпека є багатоплановим явищем, що передбачає економічні, соціальні, політичні, воєнні, екологічні та інші характеристики [18].

Спеціально створена система, яка має за головну мету надійний захист та просування національних інтересів, називається системою забезпечення національної безпеки. Згідно з Концепцією національної безпеки України це організована державою сукупність об'єктів: державних органів, громадських організацій, посадових осіб та окремих громадян, об'єднаних цілями та завданнями щодо захисту та просування національних інтересів, що діють у межах законодавства України [12].

Сили забезпечення національної безпеки включають: Збройні Сили України; Службу безпеки України; органи і підрозділи МВС України; військові підрозділи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи й інші військові формування, створені відповідно до Конституції України, які виконують свої функції у даній сфері згідно з чинним законодавством; органи, що забезпечують безпечне ведення робіт у промисловості, енергетиці,на транспорті та в сільському господарстві; служби забезпечення безпеки засобів зв'язку та інформації; митні служби; природоохоронні служби; органи охорони здоров'я населення та інші державні органи забезпечення безпеки, які діють відповідно до законодавства України [20, стор. 777].

У системі забезпечення національної безпеки особливе місце та статус має Рада національної безпеки і оборони України. Конституція України, як Основний Закон держави, що діє на всій території України, визначає, що Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. [1, ст. 107].

Указом Президента України від 30 серпня 1996 року було постановлено відповідно до статті 107 Конституції України утворити Раду національної безпеки і оборони України, затвердивши її персональний склад. Для забезпечення виконання завдань, покладених на Раду національної безпеки і оборони України, було створено Апарат Ради, який безпосередньо підпорядковується Секретареві Ради національної безпеки і оборони України і йому підзвітний [9].

Постійно діючий конституційний орган з питань координації та контролю діяльності органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони - Раду національної безпеки і оборони України утворено замість Ради оборони України та Ради національної безпеки України, які працювали у період з 1991 до 1996 року.

На сучасному етапі Головою Ради національної безпеки і оборони України є Янукович Віктор Федорович, Президент України.

Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України. До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України [1, ст. 107].

Персональний склад Ради на даний момент представлений у вигляді таблиці в додатках до курсової роботи.

Законом України «Про Раду національної безпеки і оборони України» Рада національної безпеки і оборони України наділена такими повноваженнями як розробляти та розглядати питання, які відповідно до Конституції та законів України, Концепції (основ державної політики) національної безпеки України, Воєнної доктрини України належать до сфери національної безпеки і оборони, подавати пропозиції Президентові України щодо визначення стратегічних національних інтересів України, вдосконалення системи забезпечення національної безпеки та організації оборони, утворення, реорганізації та ліквідації органів виконавчої влади у цій сфері, здійснювати поточний контроль діяльності органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, подавати Президентові України відповідні висновки та пропозиції, ініціювати розроблення нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони, готувати рекомендації Президентові України для прийняття рішень у сфері забезпечення безпеки громадян, держави й суспільства [5, ст. 4].