Ізраїль - одна з досить вільних від корупції країн, що є прямим наслідком належної організації державного управління. Це забезпечується системою визначеного дублювання моніторингу за можливими корупційними діями, що проводиться урядовими організаціями та спеціальними підрозділами поліції, що є незалежними від міністерств та державних інвестицій відомством Державного контролера і суспільними організаціями. Ці організації досліджують можливі корупційні прояви, а у випадку їх виявлення інформують органи розслідування. Причому отримана інформація в обов'язковому порядку має доходити до громадськості. Слід зазначити, що в Ізраїлі з огляду на значні соціальні пільги для чиновників та безжалісне їх покарання при виявленні корупції, «низова» корупція практично відсутня [17].

В основу протидії корупційним проявам у Німеччині покладено завдання знищення матеріальної, фінансової бази злочинних угруповань. Це досягається двома шляхами: конфіскацією майна та створенням належної правової бази для унеможливлення відмивання «брудних» грошей. Серед інших заходів також треба відзначити намір запровадити у Німеччині реєстр корумпованих фірм. Його суть полягає у тому, що фірма, включена до такого реєстру, позбавляється права виконувати будь-які державні замовлення і стає об'єктом більш пильної уваги з боку правоохоронних органів [15, стор. 113].

Чинне законодавство Франції також включає цілий ряд нормативних актів, направлених на протидію корупційним проявам, перш за все пов'язаних з фінансовим зловживанням. Так, у 1990 році прийнято закон, згідно з яким кредитні установи повинні особливо уважно ставитися до капіталів, походження яким може бути пов'язано з організованою злочинністю.

Уряд Латвії розробив програму протидії корупційним проявам, створив Раду з цих питань, а також вніс зміни у податкове законодавство. Враховуючи те, що головне у боротьбі з корупцією - впровадження ефективного механізму протидії, велика увага приділяється тому, щоб зусилля уряду знайшли своє продовження у суспільній сфері. Також Латвія користується міжнародним досвідом у цій сфері й рекомендаціями провідних західних інституцій, які базуються на аналітичних дослідженнях.

Таким чином, підсумовуючи викладене, слід зауважити, що аналіз боротьби з корупцією в окремих країнах дозволяє зробити деякі практичні висновки. Зусилля щодо цього повинні ґрунтуватися на розумінні конкретних проблем країни та враховувати стадію її політичного розвитку. Одночасно досвід цих держав свідчить, що існують універсальні методи, без яких мати успіх у подоланні корупції практично неможливо.

Перш за все, - це політична воля уряду. Жодні законодавчі або адміністративні заходи не можуть бути ефективними, якщо немає політичної волі на всіх рівнях уряду.

Друге - це реальна, гарантована незалежність судової та слідчої систем країни.

Третє - це те, що правові реформи лише частково вирішують проблему. Щоб одержати віддачу, вони мають бути тісно пов'язані з іншими формами протидії корупційним проявам.

І четверте - роль громадськості, особливо її формальних та неформальних об'єднань. Їхня постійна поінформованість є ключовим елементом вирішення проблеми. Обізнана громадська організація може бути найефективнішим рушієм будь-якої антикорупційної кампанії.

Варто зазначити, що досвід країн з протидії корупційним проявам різноманітний і залежить від великого числа взаємозалежних факторів. Вони включають як правові, соціальні, політичні умови, так рівень економічного розвиток, вдосконалювання державного управління. Тільки комплексний підхід до такої проблеми як корупція зможе дати очікуваний результат.

Висновки

Таким чином, у даній курсовій роботі була розкрита наступна тема: «Завдання та система органів державного управління безпекою України». В контексті роботи було проаналізовано структуру органів державного управління, зокрема Рада національної безпеки і оборони України та Служби безпеки України, сформульовано їх повноваження згідно з чинним законодавством України, представлено завдання та функції, які покладені державою на ці органи.

Виходячи з об'єктивної ситуації, можна говорити, що система органів державного управління має багато недоліків і потребує уваги з боку керівництва державною. Потрібно відмітити, що правоохоронні органи повинні додержуватися принципу верховенства права і забезпечувати безпеку абсолютно всім громадянам нашої країні, рівно і карати за вчинені злочини. До пропозицій покращення державного управління в сфері безпеки буде доречно внести наступні пункти:

1) створення незалежних органів контролю за сферою безпеки України;

2) підтримка належного ступеню гласності в країні;

3) ефективна антикорупційна політика держави.

Щодо подолання корупційних дій в країні, то доречно буде згадати виступ Віктора Януковича 9 грудня 2010 року з приводу реформ в середині державного апарату: «Державний апарат скоротять, дублювання функцій, корупцію викорінять. Тільки хірургічним шляхом ми можемо досягти мети - зниження рівня корупції. Антикорупційне законодавство, адміністративна реформа, - нові люди, нове покоління» [22].

Вирішення проблем боротьби з корупцією вимагає не тільки досконалої економічної політики, розробки законодавчих і нормативних актів, удосконалення механізмів і технологій. Для цього необхідно змінити існуючий порядок речей, тобто баланс сил на основі корупції.

Таким чином, боротьба з корупцією має бути зосереджена на реформуванні існуючих інститутів, а для цього необхідно врахувати політично делікатні моменти та продумати стратегію. Розробка та реалізація заходів має максимально відповідати конкретним політичним, економічним та соціальним умовам.

Розширення міжнародного співробітництва з питань боротьби з корупцією дозволить не тільки поліпшити обмін досвідом, а й розвинути та загартувати політичну волю.

Таким чином, розглядаючи це питання, доречно освідомити, що це не кампанія сьогодення, яка обмежується окремими повчаннями, а складний процес, що має відбуватися на абсолютно всіх рівнях державного управління.

Список використаних джерел

1. Конституція України, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР

2. Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.1993 № 3341-XII

3. Закон України «Про основи національної безпеки України» від 1. 07. 2010 № 2411-VI

4. Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII

5. Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 5.03. 1998 № 183/98-ВР

6. Закон України «Про Службу безпеки України» від 11.05.2007 № 1014-V

7. Указ Президента України «Положення про Апарат Ради національної безпеки і оборони України» від 14.10. 2005 N 1446/2005

8. Указ Президента України «Про Міжвідомчу комісію з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю» від 5.03.2007 № 180/2007

9. Указ Президента України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 30. 08. 1996 № 772/96

10. Указ Президента України «Про утворення Національного антикорупційного комітету» від 26. 02. 2010 № 275/2010

11. Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання Секретаріату Кабінету Міністрів України» від 7. 06. 2010 № 398

12. Концепция (основы государственной политики) национальной безопасности Украины одобрена Постановлением Верховного Совета Украины от 16.01.1997 № 3/97-ВР

13. Клименко В. та ін. Кримінальна відповідальність за посадові злочини (В.А. Клименко, М. І. Мельник, М. І. Хавронюк). Коментар до Закону України «Про боротьбу з корупцією». - К.: Бліц-інформ., 1996. - 512 с.

14. Леліков Г., Оболенський О. Державно-політичні та соціально-економічні аспекти боротьби з корупцією // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2004. - № 1

15. Мельнік М. Німеччина на шляху боротьби з корупцією // Право України. - 1997. - №11. - С. 111-115

16. Плахотнюк Н., Баглей Б. Органи, які забезпечують виконання Президентом України його повноважень // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2000. - № 2

17. Прохоренко О. Протидія корупційним проявам в зарубіжних країнах та адаптація їх досвіду в Україні // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2009. - № 2

18. Ситнік Г. Методологічні аспекти формування понятійно-категорійного апарату національної безпеки // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2000. - № 2

19. Швец Е. В. Некоторые аспекты международно-правового сотрудничества государств-членов Совета Европы в области борьбы с коррупцией // Журн. рос. права - 2000. - № 7. - С. 65-73

20. Конституційне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2 т. - Т. 2/ За заг. Ред. Ю.С Шемшученка. - К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. - 800 с.

21. Судові та правоохоронні органи України. Навч. посіб. - К.: «Центр навчальної літератури», 2004. - 304 с.

22. http://1tv.com.ua/uk/news/2010/12/09/2823

23. http://studrada.com.ua/content/32-організація-взаємодії-органів-внутрішніх-справ-з-іншими-суб'єктами-боротьби-з-корупцією

24. http://uk.wikipedia.org/wiki/Корупція

25. http://uk.wikipedia.org/wiki/Державна_політика

26. http://www.rainbow.gov.ua/content/history.html

27. http://znatok.ua/movni_porady