МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА "КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ С.І. ГЕОРГІЄВСЬКОГО"

Факультет післядипломної освіти

Кафедра державного управління

КУРСОВАЯ РОБОТА

з дисципліни: "Державна політика у сфері охорони здоров'я"

на тему: "Законодавче забезпечення прав пацієнтів в Україні"

Студента Андрейкiної М.П.

м. Сімферополь - 2014 рік

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Загальні положення. Основні поняття і терміни [Стаття 1]
• Розділ 2. Спеціальна частина
• Розділ 3. Механiзм забеспечення i захисту прав пацієнтів у системi охорони здоров'я України
• Розділ 4. Заключнi положення
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя. Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості. Ініціатива створення законопроекту "Про права пацієнтів" виходить від народних депутатів та представників громадських організацій з різних регіонів України. Ця пропозиція співпала з робочою поїздкою 2002 року до Канади великої групи українських лікарів, фахівців Міністерства охорони здоров'я, які мали можливість ознайомитися з системою юридичного захисту стосовно прав пацієнтів цієї держави. Після повернення із Канади нами була створена Робоча група, яка у співпраці з громадськими організаціями і медичними працівниками безпосередньо зайнялася розробкою цього законопроекту. У своїй роботі ми базувалися на нормативних документах, що прийняті в країнах європейської спільноти та розробляються в країнах СНД. Головною метою створення вищеназваного законопроекту є досягнення вищого рівня забезпечення прав пацієнта; сприяння модернізуванню медичних технологій; збільшенню контролю за діяльністю фахівців на робочих місцях, підвищенню їх моральної, дисциплінарної, професійної, а в окремих випадках і адміністративної відповідальності. На жаль, до цього часу всі спроби пацієнтів чи їх родичів добитися справедливості, покарати винних у випадку заподіяної шкоди здоров'ю або навіть життю хворого були марними. Крім того, запровадження норм цього закону поставить перед українськими лікарями підвищені вимоги стосовно їх діяльності. Таким чином, цей законопроект, на нашу думку, повністю відповідає вимогам сьогодення й очікуванням великого відсотка населення, що потребує медичної допомоги, на те, що у своїй державі хвора людина має право на високоякісне, ефективне та безпечне лікування. Законопроект готувався групою фахівців, більшість з яких є медиками. Звичайно, ми розуміємо, що певною мірою він потребуватиме юридичної корекції, але ми свідомо вносимо цей проект на розгляд як перший крок до початку дискусії. Паралельно протягом останніх двох місяців представниками комуністичної фракції підготовлений ще один законопроект "Про права пацієнтів". З його авторами ми домовилися про те, що під час слухань ніхто з нас не заперечуватиме важливість положень того чи іншого документа. Адже насамперед важливо, щоб цей проект закону був прийнятий у першому читанні. На мою думку, наша робота в цьому напрямі стала першим важливим кроком до розширення законодавчого поля в Україні. Зокрема, я був дуже радий побачити законопроект, розроблений групою народних депутатів "Про забезпечення репродуктивного здоров'я", в якому говориться про права ненароджених з'явитися здоровими на світ, про права жінки і дитини. Сподіваюсь, таких кроків найближчим часом значно збільшиться, а юридичні аспекти матимуть розвиток стосовно всіх напрямів медицини. Розділ 1. Загальні положення. Основні поняття і терміни [Стаття 1] Пацієнт - будь-яка особа, що звернулася за медичною допомогою або скористалася нею, незалежно від того, в якому вона стані, хвора, здорова чи як особа, що погодилася на медико-біологічні дослідження. Права пацієнта - основні права людини, яка потребує медичної допомоги, на охорону власного здоров'я з точки зору забезпечення доступу до медичного обслуговування, рівноправності, якості та ефективності такої допомоги. Документи пацієнта - письмові та графічні документи, а також комп'ютерні бази даних, що містять інформацію про пацієнта, включаючи дані про стан його здоров'я, методи медичної допомоги, застосовані у відношенні до нього, дані про його приватне (особисте) чи сімейне життя. Дискримінація пацієнтів - порушення принципу справедливості при наданні медичної допомоги пацієнтам, що перебувають в однаковому, з медичної точки зору, статусі на основі статевих, релігійних, етнічних, расових, політичних відмінностей, віку, стану здоров'я, соціально-економічного стану та за ознакою особистої антипатії. Медична послуга - будь-яка дія, виконувана лікарем або іншим медичним працівником відповідно до існуючих медичних стандартів, що має на меті усунення або попередження порушень здоров'я і порятунок життя пацієнта, що виконується в ургентному порядку або при його зверненні за обстеженням, лікуванням, профілактикою чи реабілітацією. Медичне втручання - будь-який вплив на пацієнта з метою надання йому медичної допомоги, що виконується лікарем чи іншим надавачем медичних послуг. Доступ до медичної допомоги - можливість кожного пацієнта реалізувати свої права на одержання відповідно до його потреб медичної допомоги згідно з чинним законодавством і на основі принципів рівності та справедливості. Надавач медичних послуг - фізична чи юридична особа, що відповідно до законодавства на підставі наявного у нього достатнього рівня кваліфікації, ліцензії або інших документів і дозволів надає медичні послуги. Інформація пацієнту - надання пацієнту відомостей про стан його здоров'я, можливі ризики, викликані захворюванням або пропонованим лікуванням, а також відомості про освіту, кваліфікацію і компетенцію практикуючого лікаря і відповідного медичного персоналу, включаючи дані про медичні послуги та їх альтернативи і про те, яким чином ними можна скористатися в лікувально-профілактичній установі, що надає допомогу пацієнту. Інформована згода пацієнта - попередня умова будь-якого медичного втручання, що передбачає добровільне прийняття пацієнтом рішення про проведення курсу лікування чи отримання медичної процедури після надання йому лікарем достовірної і достатньої інформації в зрозумілій для нього формі, при умові незастосування медичним персоналом примусу, обману, погроз тощо при прийнятті пацієнтом зазначеного рішення. Відмова від лікування - добровільне заперечення пацієнтом запропонованої медичної допомоги чи припинення її після надання лікарем повної і достовірної інформації у зрозумілій для нього формі про стан здоров'я, прогноз і можливі наслідки такої відмови. Конфіденційність медичної інформації - нерозголошення довірчої інформації щодо діагностики, лікування чи профілактики захворювання, а також про особисте, сімейне життя або інших відомостей про пацієнта, що стали відомими медичним працівникам у процесі надання медичної допомоги. Недоторканність пацієнта - визначений законом механізм захисту особистості від фізичного, морального, психічного примусу при наданні медичної допомоги. Самовизначення пацієнта - можливість пацієнта самостійно здійснювати вибір при отриманні медичної допомоги, а також під час його участі в процесі навчання, наукових і медико-біологічних дослідженнях. Особисте майно пацієнта - документи, одяг, фінансові та матеріальні цінності, медикаменти, продукти харчування, предмети індивідуального користування, у т. ч. релігійні чи художні, що належать пацієнту. Законодавство України про права пацієнтів. [Стаття 2.] Законодавство України про права пацієнта складається з відповідних положень Конституції України, Основ законодавства України про охорону здоров'я, цього закону, інших законодавчих та нормативно-правових актів України, що регулюють відносини в галузі забезпечення і захисту прав пацієнта. Право пацієнтів на соціальне обслуговування реалізується відповідно до законодавства України про соціальний захист населення. Закони й інші нормативно-правові акти, що прийматимуться в Україні, не можуть обмежувати права пацієнта, передбачені цим законом. Сфера застосування закону. [Стаття 3.] Чинність цього закону поширюється на громадян України, органи державної влади і місцевого самоврядування, заклади охорони здоров'я усіх форм власності, медичний персонал, що має відповідні кваліфікацію і навички, необхідні для надання медичних послуг, а також іноземних громадян і осіб без громадянства, що тимчасово чи постійно перебувають в Україні, якщо міжнародними договорами не передбачене інше. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж передбачені цим законом, то застосовуються правила міжнародного договору. Принципи забезпечення прав пацієнтів Основним принципом цього закону є дотримання прав людини в системі охорони здоров'я України. [Стаття 4.]

законодавство право пацієнт україна

Держава створює умови, що забезпечують реалізацію основних прав і свобод людини при наданні медичної допомоги і зв'язаних з цим державних гарантій, проголошених Конституцією України, чинним законодавством України і міжнародними документами, ратифікованими Україною.

Надання медичної допомоги кожному пацієнту в Україні повинно грунтуватися на таких принципах:

повага до особистості пацієнта та його гідності, включаючи право на самовизначення;

- забезпечення захисту здоров'я в обсязі, можливостей існуючих засобів профілактики і лікування хвороб;

прагнення до досягнення максимальної якості медико-санітарної допомоги;

- забезпечення доступу до медичної інформації, що стосується особисто пацієнта та її конфіденційності;

виключення будь-якої дискримінації стосовно доступу до медичної допомоги.