Розділ 2. Спеціальна частина Усвідомлюючи можливість виникнення практичних, етичних і юридичних труднощів, лікарі зобов'язані діяти за власною совістю і завжди в інтересах свого пацієнта. Права пацієнтів. [Стаття 5.] Даний закон встановлює наступні права пацієнтів в Україні: - право на рівний і справедливий доступ до медичної допомоги; - право на безпеку і якість медичної допомоги; - право на фізичну і психічну цілісність і недоторканність; - право на одержання медичної інформації, що стосується особисто пацієнта; - право виражати згоду, що грунтується на повній медичній інформації; - право на вибір і відмову від медичного втручання; - право на конфіденційність; - право на недоторканність особистого життя пацієнта та спілкування; - право на дотримання норм медичної етики стосовно пацієнта; - право на відшкодування збитків для здоров'я, заподіяних при наданні медичної допомоги. право на подання скарги і захист своїх прав. Право на доступ до медичної допомоги. [Стаття 6.] Медичні послуги повинні плануватися й організовуватися у такий спосіб, який би давав можливість пацієнтам на рівний доступ до них, тобто незалежно від таких відмінностей, як раса, мова, релігія, стать, політичні чи філософські погляди, соціальний чи економічний стан, вік, ознаки генетичної спадковості. Будь-яка відмова лікувальної установи або медичного працівника без законних підстав, передбачених правовими актами, у наданні пацієнтам медичної допомоги є неприпустимою і розглядається як дискримінація. В усіх випадках, коли обставини надання медичної допомоги потребують від лікаря здійснити вибір пацієнта, зумовлений черговістю її надання, такий вибір повинен бути зроблений без дискримінації, справедливим чином і обгрунтований тільки медичними критеріями. Пацієнта можна залишити очікувати медичну допомогу тільки тоді, коли цього не можна уникнути і на якнайкоротший час. Право на якісну і безпечну медичну допомогу Пацієнти мають право на якісну медичну допомогу, що відповідає як сучасним технологічним стандартам, так і принципам людяності у стосунках між пацієнтом і надавачем медичних послуг. [Стаття 7.] Кожному пацієнту при будь-якому медичному втручанні повинна бути гарантована якість і безпека наданої медичної допомоги з метою задоволення потреб, зумовлених його станом, і виключення невиправданого ризику для життя і здоров'я. Держава забезпечує якість і безпеку медичної допомоги пацієнтам завдяки відповідній системі сертифікації, ліцензування, акредитації і стандартизації, а також належній підготовці і перепідготовці медичного і фармацевтичного персоналу на підставі існуючих державних стандартів навчання і здійснює контрольні функції за будь-якою медичною практикою. При наданні медичної допомоги пацієнтам повинні використовуватися методики, медикаменти, устаткування і засоби медичного призначення, розроблені, виготовлені чи придбані згідно із встановленими правилами і державними стандартами. Будь-яке медичне втручання повинно здійснюватися з дотриманням відповідних санітарних норм. Відповідальність за дотримання безпеки медичної діяльності стосовно здоров'я і життя пацієнтів у закладах охорони здоров'я несе адміністрація цих установ або приватно лікуючий медичний працівник за місцем здійснення своєї практики. Право на дотримання фізичної і психічної недоторканності і цілісності при медичному втручанні. [Стаття 8.] Право на дотримання фізичної і психічної недоторканності і цілісності організму пацієнта є обов'язковою умовою надання йому медичної допомоги і не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які передбачені чинним законодавством України. Це право може бути обмежене чи порушене тільки для порятунку життя пацієнта. Рішення про медичне втручання, здатне спричинити погіршення фізичного чи психічного стану здоров'я пацієнта, з метою порятунку його життя чи лікування, спираючись на положення статей 7 і 8 цього закону, пацієнт у випадку своєї дієздатності приймає сам на основі повної інформації, наданої лікуючим лікарем, про що робиться запис у медичній документації пацієнта. Рішення про необхідність такого втручання, при недієздатності пацієнта, приймає консиліум лікарів, а в екстренних випадках, якщо неможливо зібрати консиліум, - лікуючий (черговий) лікар, про що також робиться запис у медичній документації пацієнта. У процесі надання хірургічної допомоги пацієнту не допускається вилучення будь-яких протезів, органів, тканин і середовищ організму, включаючи тканини і середовища, що відриваються в процесі пологів, і абортивний матеріал ні на які інші цілі, крім нормалізації стану здоров'я пацієнта. Право пацієнтів на одержання інформації. [Стаття 9.] Кожен пацієнт при зверненні за медичною допомогою повинен бути поінформований про свої права як пацієнта. При зверненні в лікувально-профілактичну установу пацієнт має право на одержання інформації про медичні послуги, що надаються в ній, порядок та умови їхнього надання, про освіту, кваліфікацію і компетенцію лікуючого лікаря і медичного персоналу, що мають відношення до процесу його лікування. Лікуючий лікар зобов'язаний надати пацієнту інформацію про стан його здоров'я, мету та переваги запропонованих досліджень і лікувальних заходів, альтернативні методи лікування, прогноз можливого розвитку захворювання, ризики для життя і здоров'я. Інформація про стан здоров'я пацієнта повинна надаватися в доступній формі, та зрозумілою пацієнту мовою, уникаючи використання незвичних для нього термінів. Пацієнт має право знайомитися з історією своєї хвороби й іншими документами, що можуть бути йому необхідні для подальшого лікування. Пацієнт має право звернутися до "іншої медичної думки", тобто за консультацією до інших спеціалістів, з цією метою він може одержувати дані з історії своєї хвороби. Пацієнт має право вимагати корекції, заповнення, уточнення або виключення даних особистого і медичного характеру, якщо вони є неточними або не мають відношення до обгрунтування діагнозу і проведення лікування. Інформація може бути прихованою від пацієнта лише в тих випадках, коли є вагомі підстави думати, що вона може нанести шкоду його здоров'ю. У цьому випадку інформація надається членам родини чи законному представнику пацієнта з урахуванням особистих інтересів пацієнта. У такий же спосіб лікар діє, якщо пацієнт знаходиться в несвідомому чи недієздатному стані. Неповнолітньому пацієнту у віці від 15 до 18 років також повинна бути надана необхідна інформація, як і його законним представникам. При виписці з лікувально-профілактичного закладу пацієнт має право отримати витяг з історії хвороби із зазначенням діагнозу і обсягу проведеного лікування. Право на інформовану згоду. [Стаття 10.] Обов'язковою попередньою умовою будь-якого медичного втручання є згода на це дієздатного пацієнта, отримана на основі наданої йому повної й об'єктивної інформації про таке втручання. Згоду або незгоду на медичне втручання пацієнт повідомляє лікуючому лікарю або адміністрації установи охорони здоров'я. Якщо пацієнтами є обмежено дієздатні особи, то при одержанні згоди їхніх законних представників на медичне втручання повинна також враховуватися думка самих пацієнтів, яких необхідно залучати до процесу ухвалення рішення у той спосіб, у який вони на це здатні і дозволяють обставини. Згода пацієнта на медичне втручання може бути виражена усно, письмово або іншим способом. В усіх випадках, коли невиконання медичного втручання може призвести до важких наслідків для пацієнта, відмова, надана йому або його законним представникам, повинна бути виражена тільки в письмовій формі за підписом пацієнта або його законного представника. Згода пацієнта необхідна в усіх випадках консервації і використання будь-яких компонентів людського тіла, зокрема з метою діагностики чи лікування. У випадку коли лікар вважає, що медичне втручання необхідне для порятунку життя пацієнта або поліпшить стан його здоров'я, а сам пацієнт не в змозі прийняти рішення і його законний представник не приймає рішення про проведення медичного втручання або є відсутнім, лікар таке втручання робить. Вирішення суперечностей після виконання такого медичного втручання проводиться в судовому порядку відповідно до законодавства. Інформована згода пацієнта є обов'язковою умовою його участі в процесі клінічного навчання, медичних і наукових експериментів. Усі протоколи повинні бути надані відповідній етичній експертизі. Медичні і наукові експерименти не можуть бути проведені на пацієнтах, що самі не можуть висловити згоду й у них відсутній законний представник, а також на особах, які перебувають в місцях позбавлення волі. Право на вибір та відмову від медичного втручання Пацієнт має право здійснювати самостійний і усвідомлений вибір у процесі діагностики, лікування, навчання, наукових і медичних експериментів на основі самовизначення. [Стаття11.] Пацієнт має право на вибір практикуючого лікаря, а також будь-якого іншого медичного працівника чи лікувально-профілактичної установи за умови, якщо вони мають можливість забезпечити йому відповідну медичну допомогу. Якщо за медичними показами є доцільними переведення пацієнта в інший лікувально-діагностичний заклад або виписка його додому, то пацієнт має право знати причини такого переводу або виписки. Необхідною умовою переводу є згода іншого закладу прийняти хворого. Якщо після виписки необхідно продовжити лікування або догляд за місцем проживання, то перед випискою необхідно пересвідчитися в тому, що відповідне лікування або догляд будуть реально здійснені. Пацієнт має право вибору запропонованих йому методів лікування, діагностики і профілактики на основі повної та об'єктивної інформації, що йому зобов'язаний надати лікуючий лікар чи медичний працівник, що має відношення до його лікування. Пацієнт може вимагати переведення в іншу установу охорони здоров'я, що повинно бути здійснене відповідно до діючого порядку, визначеного законодавством, і якщо ця установа має можливість забезпечити відповідне лікування. Пацієнт має право на заміну лікуючого лікаря, а також будь-якого іншого медичного працівника, причетного до його лікування за умови, якщо його вимоги обґрунтовані. Кожен пацієнт має право на повну чи часткову відмову від пропонованої медичної допомоги за умови, якщо йому докладно були роз'яснені наслідки цього рішення. Відмова від медичного втручання повинна бути добровільною, оформлятися письмово і завірятися підписом пацієнта після одержання ним повної інформації про необхідність запропонованого лікування і можливих наслідків прийнятого ним рішення і включатися в медичну документацію пацієнта. Пацієнт має право залишити установу охорони здоров'я в будь-який час, навіть якщо його лікар буде вважати продовження лікування необхідним.