Закриття кримiнальної справи за пiдставами, що констатують неможливiсть провадження у справi - заключний етап розслiдування, пiд час якого уповноваженi державою орган або посадова особа, після аналiзу та оцiнки доказiв, не роблячи висновку про винуватiсть чи невинуватiсть особи, а також про наявнiсть чи вiдсутнiсть подiї злочину, в силу передбачених законом обставин, констатує неможливiсть подальшого провадження у справi С. Благодир. Деякі питання закриття кримінальних справ у досудовому слідстві. - Актуальні питання розкриття та розслідування злочинів // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць - Дніпропетровськ, 2006.- № 1 (28).- С. 44-48..

При формулюванні поняття «закриття кримінальної справи» важливе значення має те, що закриття кримінальної справи являється юридичним фактом, настання якого тягне за собою певні правові наслідки, пов`язані із закінченням правовідносин, які виникли у зв`язку із розслідуванням кримінальної справи. Для підозрюваного закриття кримінальної справи означає, наприклад, зняття всіх обмежень, які приймалися стосовно нього, а також можливість оскаржити прийняте рішення. Тому поняття кримінальної справи потрібно характеризувати із врахуванням наслідків, які виникають при закінченні провадження у справі.

Закриття кримінальної справи усуває можливість винесення обвинувального вироку та застосування покарання. Воно також виключає реалізацію повноважень слідчого, органу дізнання та прокурора, суду, які від цього моменту вже не можуть викликати й допитувати свідків, призначати перевірки, ревізії, вимагати провадження експертиз, робити обшуком та інші слідчі дії. Учасники процесу (обвинувачений, потерпілий, цивільний позивач та відповідач, а також експерт та свідки) звільняються від обов`язків підкорятися процесуальним вимогам слідчого, прокурора або органу дізнання.

Акт закриття кримінальної справи зобов`язує слідчого, а у випадках закриття кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами - суд, ліквідувати наслідки примусових заходів та прийняте рішення (зняти арешт з майна, звільнити затриманого, вирішити питання про матеріальні цінності, повідомити заінтересованих осіб та організації про закриття, підстави закриття справи) Волынская О.В. Некоторые подходы к формулированию понятия «прекращение уголовного дела»/О.В. Волынская// Российский следователь. - 2006. - №3. - с. 13..

Аналізуючи означення термiну закриття кримiнальної справи на етапі досудового розслідування, можна виділити його наступні ознаки, а саме:

- у будь-якому випадку закриття кримінальної справи в досудовому слiдстві - заключний етап розслiдування;

- рiшення про закриття справи приймається уповноваженими державою органами або посадовими особами, в межах їх компетенцiї. Чинним кримiнально-процесуальним законодавством України дано повний перелiк суб'єктiв, якi мають право приймати це важливе рiшення в досудовому слідстві - слiдчий, прокурор.

- закриття кримiнальної справи в кожному випадку є її вирiшенням по сутi;

- закриття кримінальної справи направлене на досягнення задач кримінального судочинства;

- закриття кримінальної справи тягне за собою настання правових наслідків для його учасників, які виникли у зв`язку провадженням розслідування по кримінальній справі.

Отже, закриття кримінальної справи - це юридичний акт, у силу якого закінчується досудове слідство та процесуальне провадження у кримінальній справі, завершується кримінальне переслідування особи. Відтак, після набрання законної сили прийнятим рішенням про закриття кримінальної справи, закінчується й кримінально-процесуальні правовідносини учасників кримінального процесу. Закриття кримінальної справи має на меті перевірку всебічності, повноти й об`єктивності проведеного слідства, дотримування норм кримінального процесу Губська О. Поняття закриття кримінальної справи та закінчення кримінального переслідування / Підприємництво господарство і право: Щомісячний науково-практичний господарсько-правовий журнал. - 2008. - №4. - с. 110-111..

1.2 Суть і значення процесуального інституту закриття кримінальної справи.

Закінчити досудове розслідування кримінальної справи можна лише тоді, коли його завдання виконані. Тобто коли: 1) всебічно, повно та об`єктивно досліджені всі обставини справи, які входять до предмета доказування; 2) встановлено об`єктивну істину у справі; 3) виявлено та усунено причини та умови, які сприяли вчиненню злочину; 4) вжито заходів до захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб, відшкодування заподіяної шкоди; 5) забезпечено правильне застосування закону Мiхеєнко М.М., Нор В.Т., Шибiко В.П. Кримiнальний процес України: Пiдручник./ М.М. Міхеєнко. - К.: Либiдь, 1992.- с. 431..

С. Благодир звертає увагу, що підводячи підсумки своєї роботи, слідчий повинен бути переконаний, що ним використані всі передбачені законом засоби встановлення істини по справі. Тiльки пiсля цього вiн припиняє провадження слiдчих дiй, систематизує матерiали i приймає рiшення про закiнчення розслiдування по кримiнальнiй справi С. Благодир. Закриття кримінальної справи в досудовому слідстві: Навчальний посібник. / С. Благодир. - Тернопіль: - 2001. - с. 112..

Вiдповiдно до ст. 212 КПК України, досудове слiдство закiнчується прийняттям слiдчим одного iз трьох можливих рiшень, а саме:

- складанням обвинувального висновку (ст. 223 КПК);

- винесенням постанови про закриття кримiнальної справи (ст. ст. 6, 213 КПК);

- винесенням постанови про направлення справи до суду для вирiшення питання про застосування примусових заходiв медичного характеру (ст. 226) Кримінально-процесуальний кодекс України: за станом на 15 серпня 2011 року . - Х.: ПП «ІГВІНІ», 2011.- с. 135..

Такi ж форми закiнчення досудового слiдства передбаченi в модельному кримiнально-процесуальному кодексi для держав учасникiв СНД та в останніх проектах КПК, які вносились на розгляд Верховної Ради України.

Однак, чинним кримінально-процесуальним законодавством передбачено, що розслідування може бути закінчено винесенням постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності (ст. ст. 7 - 11-1 КПК), і винесенням постанови про закриття справи та застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ст. 7-3 КПК).

Стаття 109 КПК України в редакції із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змiн i доповнень до деяких законодавчих актів України, щодо удосконалення попереднього розслідування" вiд 30.06.1993 року, передбачає як одну iз форм закiнчення дізнання винесення постанови про закриття кримiнальної справи Закон України "Про внесення змiн i доповнень до деяких зако-нодавчих актiв України щодо удосконалення попереднього розслiдування" вiд 30.06.1993р. // Голос України. - 20.06.1993..

Серед передбачених законом форм закiнчення розслiдування кримiнальних справ значне мiсце займає їх закриття.

Серед практичних працівників правоохоронних органів досить поширена думка про те, що закриття кримінальної справи є відхиленням від нормального ходу процесу, так би мовити «браком» у роботі, наслідком певних процесуальних помилок допущених при порушенні кримінальної справи і при її розслідуванні. Здебільшого вважається, що якщо справа порушена вірно, а розслідування проведено якісно, то у переважній більшості випадків розслідування закінчується складанням обвинувального висновку та направлення кримінальної справи до суду.

Проте не слід розглядати факт закриття кримінальної справи лише з негативної точки зору, хоча існування такого ставлення до цих фактів невипадкове. У практичній діяльності правоохоронних органів часто мають місце факти безпідставного порушення кримінальних справ, проведення неякісного досудового розслідування, а також незаконного закриття справ.

Раніше закриття кримінальних справ здійснювали слідчі за згодою прокурора. Однак Верховна Рада України Законом від 12 липня 2001 року №2670-ІІІ внесла зміни до статей 7 - 11-1 Кримінально-процесуального кодексу України, згідно з яким визначено спеціальний порядок закриття справ: прокурор (а також слідчий за згодою прокурора) за наявності підстав складає мотивовану постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Майгур М.О. Закриття кримінальної справи: деякі практичні проблеми/ О. Майгур// Юридична Україна. - 2006. -№3. - с. 74..

Аналіз слідчої практики стосовно закриття кримінальних справ свідчить про наявність певних проблем:

1) недостатність практичного досвіду у слідчих щодо розслідування певних категорій справ і неналежної організації розслідування;

2) недосконалість системи показників ефективності роботи слідчих підрозділів;

3) невідповідність правової бази динамічним змінам в економіці країни, внаслідок чого трапляються прогалини у чинному законодавстві;

4) недосконалість законодавства, через що чимала кількість правопорушень, які не становлять великої суспільної небезпеки, віднесена до категорії кримінально караних діянь;

5) недосконалість окремих положень процесуального законодавства;

6) намагання деяких практичних працівників штучно покращити показники розкриття злочинів;

7) невміння деяких працівників вести розслідування складних кримінальних справ;

8) намагання окремих працівників ухилитися від розслідування важких справ;

9) намагання приховати процесуальнi помилки та порушення, допущенi при розслiдуваннi справ;

10) вiдсутнiсть знань кримiнально-процесуального та кримiнального законодавства;

11) зловживання в окремих випадках службовим положенням осiб, якi ведуть розслiдування ( наприклад, отримання хабара, задоволення прохань знайомих, родичiв i т. д.) Губська О. Поняття закриття кримінальної справи та закінчення кримінального переслідування / Підприємництво господарство і право: Щомісячний науково-практичний господарсько-правовий журнал. - 2008. - №4. - с. 112..

В літературі зверталася увага на той факт, що бiльше 20% справ, закритих органами дізнання i слiдства МВС України, було порушено без достатнiх на те пiдстав. Незаконне порушення кримiнальних справ, їх неякiсне розслiдування i безпiдставне закриття приводять до грубого порушення прав громадян, непотрiбних затрат державних коштiв, вiдволiкає велику кiлькiсть працiвникiв правоохоронних органiв вiд виконання службових обов'язкiв.

Закiнчення досудового слiдства закриттям кримiнальної справи слiд розглядати як заключну частину розслiдування кримiнальної справи. Змiст цiєї частини складає вирiшення ряду важливих питань, якi конкретизуються в наступних процесуальних дiях:

1) аналiз та оцiнка зiбраних по справi доказiв у їх сукупності з точки зору їх достатностi для висновку про неможливiсть продовжити розслiдування у зв'язку з наявнiстю однiєї з обставин, передбачених законом як пiдстави до закриття справи;

2) систематизацiя i належне оформлення матерiалiв кримінальної справи;

3) винесення постанови про закриття кримiнальної справи;

4) вирiшення всiх питань, якi витiкають iз рiшення про закриття справи;

5) повiдомлення про закриття кримiнальної справи заiнтересованим особам Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право : Курс лекцій: Навч. пос./ Л.М. Лобойко. - К.: Істина, 2005. - с. 456..

Розглядаючи питання, пов'язані з процесуальним значенням та сутністю інституту закриття кримінальних справ неможливо не дослідити значення терміну «закриття кримінального переслідування». У чинному законодавстві термін «кримінальне переслідування» не використовується. Однак його тлумачення дає проект КПК України.

Що ж стосується визначення поняття “кримінальне переслідування” в теорії кримінального процесу не існує єдиної думки. Очевидно, це пов'язано з тим, що вчені-процесуалісти вкладають різний зміст у нього.