Засада законності у кримінальному процесі Федеративної Республіки Німеччини та України

Вступ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 12.00.09 -- кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність (081 - Право). -- Національна академія прокуратури України Генеральної прокуратури України. Академія адвокатури України, Міністерство освіти і науки України. Київ, 2018.

У дисертації на основі аналізу наукових праць вітчизняних та німецьких учених, порівняльно-правового дослідження законодавства України та ФРН, а також практики його застосування, узагальнення емпіричних даних, здійснено комплексне дослідження засади законності та механізму її реалізації в кримінальному процесі.

Виокремлено етапи проведення вітчизняними вченими наукових досліджень, що стосуються кримінального процесу Німеччини, у тому числі дослідження засади законності, проведення її порівняльного аналізу в кримінальному процесі ФРН та України: 1) середина XIX ст. - початок ХХ ст. - оглядове та без жодної згадки про засаду законності дослідження науковою спільнотою кримінального процесуального законодавства Німеччини. Це пояснюється тим, що в зазначений період вітчизняна юридична наука починала лише розвиватися. Кримінальний процес зарубіжних країн, якщо й опрацьовувався, то фрагментарно і шляхом дублювання в наукових роботах існуючих тогочасних правил кримінальної процесуальної діяльності в Німеччині; 2) період входження України до складу Радянського союзу - характеризується поступовим вивченням вітчизняними науковцями кримінального процесу ФРН, але лише шляхом дублювання існуючих положень. Здобутком цього періоду можна визнати започаткування тенденції наукового пізнання сутності принципів (засад) кримінального судочинства, у тому числі принципу (засади) законності тощо. Історично це пов'язано зі змінами на законодавчому рівні, оскільки принцип законності став широко застосовуваним у радянських нормативно-правових актах, які присвячувалися регулюванню кримінальної процесуальної діяльності; 3) період незалежності України - приділяється посилена увага зарубіжному кримінальному процесу у зв'язку із початком євроінтеграційних процесів України, у рамках чого національне законодавство, у тому числі кримінальне процесуальне, має відповідати міжнародним стандартам.

Доведено, що законність є основою діяльності держави і всіх її органів, є складовою частиною механізму регулювання суспільних відносин та обов'язковою умовою правопорядку, державної і громадської дисципліни, важливим елементом демократії і культури. Без дотримання законності діяльність правоохоронних органів буде незаконною, недійсною, її результати не визнаватимуться ні суспільством, ні державою.

Розкрито сутність засади законності в кримінальному процесі зазначених держав, виокремлено відмінності у її розумінні німецькими та українськими науковцями, сформульовано поняття засади законності в кримінальному провадженні, визначено відмінність засади законності в контексті кримінально-процесуальної діяльності за кримінальним процесуальним законодавством ФРН та України.

Узагальнено сутнісні елементи засади законності в кримінальному провадженні, до яких запропоновано віднести: систему діючого права, яка передбачає наявність кримінального процесуального законодавства; початок та умови реалізації засади законності; суб'єктів забезпечення законності; неприпустимість порушення закону в діяльності органів розслідування, прокуратури, суду, інших учасників кримінального провадження; наявність системи процесуальних гарантій.

Доведено, що засада законності підтверджує наявність ієрархії кримінального процесуального законодавства України. Звернуто увагу, що засада законності в кримінальному провадженні має мало спільного із загальноправовою засадою законності (ст. 19 Конституції України). Зроблено висновок, що загальноправова засада законності має застосовуватися і в кримінальному провадженні, будучи для нього принципово важливою, але між цими засадами є лише термінологічна схожість, а за своєю юридичною природою вони зовсім різні.

Обґрунтовано, що початок реалізації (дотримання) засади законності в кримінальному процесі України та Німеччини майже ідентичний. У Німеччині реалізація (дотримання) засади законності в кримінальному починається з моменту реєстрації заяви про вчинений злочин, в Україні - з моменту відкриття кримінального провадження. Акцентується увага на тому, що в Україні це призводить до надмірної завантаженості слідчих, прокурорів, що негативно впливає на стан виконання вимог ч. 2 ст. 9 КПК України (у частині обов'язку повно, всебічно та неупереджено дослідити всі обставини кримінального провадження). Зроблено висновок, щодо необхідності повернення до інституту «дослідчої перевірки», необхідності закріплення в КПК України приводів та підстав для початку кримінального провадження, що дасть можливість відфільтрувати заяви про злочин на предмет обґрунтованості початку кримінального провадження.

Визначено та охарактеризовано суб'єктів забезпечення засади законності, якими в ФРН є суддя, прокурор, органи поліції, суддя-дізнавач, інші представники державної влади, які залучаються до участі в кримінальному провадженні, в Україні - суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади, детально виокремлено їх права і обов'язки, які сприяють неухильному дотриманню й реалізації засади законності.

Розмежовано поняття законності як режиму та законності як засади. Законність як «режим» передбачає обов'язок одночасно держави і громадянина дотримуватися вимог закону у взаємовідносинах між особою, адже режим законності також спрямований на забезпечення правопорядку і досягається за умов, коли обидві сторони правовідносин діють у спосіб, визначений законодавством. Законність як засада стосується виключно діяльності органів державної влади, її представників, оскільки в кримінальному провадженні закони завжди спрямовані на реалізацію прав і свобод людини, а обов'язок забезпечувати ці права і свободи покладається саме на державу, її посадових осіб.

Досліджено співвідношення принципів законності та доцільності в кримінальному процесі ФРН та визначено, що останній впливає на зменшення завантаженості органів поліції та прокурора, здійснення менш тривалих процесів розслідування й судового розгляду, застосування різних форм спрощення процесу, економії матеріальних і правових засобів правоохоронних і судових органів.

На основі комплексного підходу визначено відмінність засади законності в контексті кримінальної процесуальної діяльності за кримінальним процесуальним законодавством ФРН та України, відповідно до якого в Німеччині зазначена засада тісно пов'язана з поняттям «переслідування», при цьому розуміння цієї засади як обов'язку дотримання вимог закону представниками влади не має окремого роз'яснення й вважається загальновідомим і визнаним твердженням.

Обґрунтовано, що пріоритетною базовою цінністю засади законності є конституційні права і свободи людини, які мають не лише декларуватися, а й забезпечуватися. Наголошується, що практична площина реалізації прав і свобод підозрюваного, обвинуваченого є далекою від досконалості, про що свідчать непоодинокі випадки їх порушення, прийняття неправомірних процесуальних рішень органами розслідування. Причинами цього визначено відсутність прокурорського нагляду, недостатній судовий контроль щодо захисту прав людини, високий рівень навантаження слідчих, відсутність належної взаємодії органів розслідування.

Досліджено питання допустимості обмеження конституційних прав і свобод в кримінальному провадженні, яке має здійснюватися на підставі закону, юридичних процедур, з дотриманням загальної умови невід'ємності системи основних прав і свобод. Акцентується увага на тому, що зміни, які відбувалися в кримінальному процесуальному законодавстві ФРН за останні п'ятдесят років, досить суттєво обмежили права певних учасників кримінального провадження (право на недоторканність житла, що пов'язано з розширенням підстав обшуку житлових приміщень; право обвинуваченого за участю захисника на ознайомлення з матеріалами справи; введено інститут виключення захисника з процесу; поліції надано додаткові повноваження щодо затримання громадян; КПК ФРН доповнено параграфами, що регулюють провадження негласних оперативно-розшукових заходів, зокрема, таємне фотографування, негласне зовнішнє спостереження, негласне використання відповідних технічних засобів, унесено доповнення, які розширили підстави негласного прослуховування телефонних та інших переговорів громадян тощо).

Виокремлено критерії розмежування порушень засади законності, які в кримінальному провадженні України поділено на істотні та неістотні, в Німеччині - на процесуальні та матеріальні, при цьому обґрунтовано, що в обох державах пріоритетною базовою цінністю засади законності визначено конституційні права і свободи людини, порушення яких є порушенням відповідної засади.

Акцентовано увагу на підвищенні ролі й значення засади законності, її зміцнення, удосконалення процесуальних гарантій законності, якими є такі правові інститути, як: судовий контроль; оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування; оскарження ухвал слідчого судді; скасування прокурором незаконних і необґрунтованих постанов слідчих, відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування; відкритість, гласність судового процесу, фіксація перебігу судового процесу технічними засобами; можливість апеляційного та касаційного перегляду справ тощо.

Обґрунтування вибору теми дослідження. Правова система України за своїми техніко-конструктивними особливостями належить до країн романо-германської (континентальної) правової сім'ї, що також стосується й кримінального процесуального права України. Серед особливих ознак романо-германського права варто виокремити значимість закону в системі джерел права, нормативність визначення основних положень кримінального процесу, у тому числі його засад (принципів).

Саме засади кримінального процесу визначають сутність усієї системи процесуальних інститутів, відображають найбільш істотні ознаки і властивості кримінально-процесуальної діяльності, є гарантією додержання прав і законних інтересів учасників провадження, юридичним підґрунтям для тлумачення конкретних кримінально-процесуальних норм, розвитку процесуальної форми, вирішення всіх суперечностей під час кримінально-процесуальної діяльності, а також є основою для вдосконалення окремих кримінально-процесуальних інститутів та підтвердженням тих особливих соціальних цінностей, які охороняє і захищає кримінальний процесуальний закон.

Як в Україні, так і у Федеративній Республіці Німеччині (далі - ФРН), існують засади кримінального провадження, що поширюються на весь процесуальний порядок без будь-якого винятку. Однією з таких є засада законності, яка нормативно закріплена в ст. 9 КПК України й §§ 152 абз. 2, 160 абз. 1, 163 абз. 1 предл. 1 КПК ФРН.