Разом з тим, стан дотримання законності під час здійснення кримінального провадження сьогодні не є втішним, незважаючи на те, що в КПК України закріплено чимало процесуальних гарантій для недопущення порушень процесуального закону чи прийняття незаконних і неупереджених рішень. На практиці більшість помилок у роботі органів розслідування, прокуратури чи суду виникає саме через недотримання засади законності. Будь-які порушення засади законності автоматично призводять до порушень засад недоторканності особи, житла, таємниці спілкування, недоторканності права власності та ін. Цікавим і повчальним у цьому сенсі є законодавство та судова практика Німеччини щодо ефективності реалізації засади законності в кримінальному провадженні. У німецькій правовій практиці це поняття не лише є визначальним, а й таким, що набуло реального практичного втілення, оскільки історично в цій країні склався культ закону. Це відображається і в кримінальному провадженні, де якість розслідування кримінальних справ набагато вища, ніж в Україні. Працівники поліції та прокурор керуються не інтуїцією чи інтересами розслідування, а нормами закону. Допущення помилок під час досудового слідства мінімальне, відповідно їх вплив на судові помилки також є мінімальний. У системі роботи поліції чи прокуратури відсутні такі поняття, як «розкриття злочинів», «розслідування справ», «направлення до суду», оскільки критерієм оцінки їх діяльності є результати незалежного аудиту рівня довіри громадян до поліції.

Порівняльно-правовий аналіз засади законності в кримінальному процесі ФРН та України, дослідження її змістовної концепції, нормативного змісту, розкриття значення для кримінально-процесуальних відносин, взаємозв'язку з іншими засадами кримінального провадження чи такими загально-правовими категоріями, як доцільність і справедливість, створює передумови для реформування чинного кримінального процесуального законодавства України, яке покликано забезпечувати надійні умови для захисту прав і свобод людини, а також інтересів суспільства та держави, що охороняються законом.

Зазначимо, що проблематика реалізації засад (принципів) кримінального провадження була й є предметом дослідження для багатьох учених. Досліджувалися як система засад (принципів) кримінального провадження загалом, так і зміст окремих з них, у тому числі засади законності. В Україні ці питання вивчали Ю. П. Аленін, О. І. Галаган, В. Г. Гончаренко, Ю. М. Грошевий, Ю. М. Дьомін, О. В. Капліна, О. П. Кучинська, А. В. Кочура, Л. М. Лобойко, В. Т. Маляренко, М. М. Михеєнко, А. В. Молдован, В. В. Назаров, В. Т. Нор, Д. А. Пєший, Д. П. Письменний, М. А. Погорецький, О. Ю. Татаров, В. М. Тертишник, Л. Д. Удалова, В. П. Шибіко, О. Г. Шило, М. Є. Шумило та ін. Разом з тим дослідження кримінального процесуального законодавства Німеччини й України, літературних джерел, статистичних матеріалів, судово-слідчої практики дозволяє стверджувати, що сучасний етап вирішення проблеми реалізації засади законності в кримінальному провадженні вимагає якісно нових підходів щодо її розуміння, створює нагальну потребу розробки концепції реалізації засади законності в кримінальному провадженні і з'ясування перспектив використання позитивного зарубіжного досвіду в Україні.

Наведені обставини зумовили вибір теми, структуру і зміст дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами. Дисертаційне дослідження відповідає Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, затвердженій Указом Президента України від 20 травня 2015 р., Національній стратегії у сфері прав людини, затвердженої Указом Президента України від 25 серпня 2015 р. № 501/2015, Плану заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 р., схваленого розпорядженням Кабінету міністрів України від 23 листопада 2015 р. № 1393-р. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до загального напряму наукових досліджень Національної академії прокуратури України «Діяльність правоохоронних органів у контексті забезпечення доступу до правосуддя в Україні» (державний реєстраційний номер 0116U005369).

Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Національної академії прокуратури України (протокол № «8» від «27» лютого 2013 р.).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є аналіз, обґрунтування і розробка положень теоретичного та практичного характеру, пов'язаних з визначенням ролі, правової природи засади законності в кримінальному провадженні, визначення специфіки дотримання та реалізації цієї засади в діяльності органів розслідування, прокуратури, суду Німеччини та України, з'ясування перспектив використання позитивного зарубіжного досвіду, розробка на цій основі рекомендацій з удосконалення кримінального процесуального законодавства України.

Для досягнення цієї мети автор визначила такі основні задачі:

- прослідкувати ґенезу наукових поглядів щодо розуміння сутності засади законності в кримінальному провадженні;

- з'ясувати значення засади законності в системі засад кримінального провадження;

- з використанням порівняльного аналізу сформулювати і запропонувати власне визначення поняття засади законності в кримінальному провадженні;

- провести порівняльно-правовий аналіз кримінального процесуального законодавства ФРН та України щодо реалізації засади законності в кримінальному провадженні;

- розмежувати поняття «законність як режим» та «законність як засада», визначити суб'єктів забезпечення законності в кримінальному процесі ФРН та України;

- охарактеризувати процесуальні форми реалізації засади законності в кримінальному провадженні;

- виявити критерії та причини порушень засади законності під час досудового розслідування;

- на підставі порівняльного аналізу виявити відмінності, суперечності і прогалини в кримінальному процесуальному законодавстві Німеччини та України щодо ефективності реалізації засади законності під час прийняття процесуальних рішень і проведення процесуальних дій, оцінити переваги та взаємовплив законодавства обох країн;

- сформулювати рекомендації та пропозиції з унесення змін і доповнень у чинне кримінальне процесуальне законодавство України, спрямовані на підвищення ефективності кримінального провадження.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, які виникають у правотворчій і правозастосовчій діяльності органів досудового розслідування, прокуратури, суду, що пов'язані з реалізацією засади законності в кримінальному провадженні.

Предмет дослідження становить засада законності в кримінальному процесі Федеративної Республіки Німеччини та України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність прийомів, засобів і способів наукового пізнання сутності та змісту правових явищ. Під час проведення дослідження застосовувались як загальнонаукові методи (спостереження, порівняння, опис, класифікація) з метою виявлення закономірностей, що характеризують засаду законності (розділи 1-3), так і спеціальні методи, зокрема: історико-правовий - для дослідження генезису законодавства щодо регламентації засади законності та розкриття поглядів учених різних часів на проблеми, що стосуються предмета дослідження (підрозділи 1.1, 1.2); системно-структурний - для концептуального аналізу засади законності, з'ясування її сутності, місця в системі засад кримінального провадження (підрозділи 1.2, 1.3); догматичний метод та метод аналізу визначень - для уточнення та поглибленого розуміння понятійно-категоріального апарату, що стосується предмета дослідження (підрозділи 1.2, 3.2, 3.3); аналізу, синтезу, класифікації та групування - під час визначення суб'єктів дотримання та реалізації засади законності (підрозділ 2.1); порівняльного аналізу - при узагальненні різних підходів щодо реалізації засади законності під час досудового розслідування (підрозділи 2.2, 2.3, 3.1-3.3); формально-юридичний - з метою дослідження положень Конституції України, кримінального процесуального законодавства ФРН та України, рішень Європейського суду з прав людини (розділи 1-3); логіко-нормативний метод та моделювання - для формулювання й обґрунтування доповнень до кримінального процесуального законодавства (підрозділи 3.1-3.3); соціологічний - для з'ясування думок працівників органів прокуратури щодо проблеми дослідження (підрозділи 2.3, 3.2, 3.3); статистичний - для узагальнення результатів опитування, вивчення матеріалів кримінальних проваджень, правозастосовної та судової практики (розділи 1-3).

Нормативно-правову та інформаційну основу дисертації склали Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, рішення Європейського суду з прав людини, закони й підзаконні нормативно-правові акти України й ФРН, КПК України та КПК ФРН, судова практика.

Теоретичною базою дисертаційної роботи стали наукові праці в галузі теорії права, конституційного та міжнародного права, кримінального процесу.

Емпіричну базу дослідження становлять результати анкетування 329 професійних суб'єктів кримінального провадження Київської, Львівської та Харківської областей (42 адвокати, 263 прокурори, 24 судді), матеріали 480 кримінальних проваджень, статистичні дані судової влади та Генеральної прокуратури України за 2013-2017 р.р., постанови та узагальнення Верховного Суду, власний досвід слідчо-прокурорської діяльності.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших в Україні наукових робіт, у якій комплексно досліджено, з урахуванням норм кримінального процесуального законодавства ФРН та України, роль засади законності в кримінальному провадженні, теорію і практику її реалізації під час прийняття процесуальних рішень і проведення процесуальних дій на досудовому розслідуванні. У процесі наукового дослідження отримано наступні наукові результати:

уперше:

- визначено основні етапи еволюції наукового пізнання щодо засади законності в кримінальному провадженні, виокремлення яких дозволило розкрити притаманні її розвитку тенденції та встановити емпіричні і теоретичні передумови забезпечення комплексної нормативно-доктринальної інтерпретації даної засади;

- узагальнено сутнісні елементи засади законності в кримінальному провадженні, до яких запропоновано віднести: систему діючого права, яка передбачає наявність кримінального процесуального законодавства; початок та умови реалізації засади законності; суб'єктів забезпечення законності; неприпустимість порушення закону в діяльності органів розслідування, прокуратури, суду, інших учасників кримінального провадження; наявність системи процесуальних гарантій;

– на основі комплексного підходу визначено відмінність засади законності в контексті кримінальної процесуальної діяльності за кримінальним процесуальним законодавством ФРН та України, відповідно до якого в Німеччині зазначена засада тісно пов'язана з поняттям «переслідування», при цьому розуміння цієї засади як обов'язку дотримання вимог закону представниками влади не має окремого роз'яснення й вважається загальновідомим і визнаним твердженням;

– розроблено систему змін і доповнень до чинного КПК України щодо реалізації засади законності в кримінальному провадженні, зокрема, запропоновано внести зміни та доповнення до ч. 2 ст. 1, п. 1 ч. 7 ст. 42, ч. 2 ст. 9, ст. 25, ч. 5 ст. 182, ст. 206, ч. 1 ст. 208, ч. 1 ст. 214, ч. 3 ст. 233, ч. 2 ст. 246 КПК України; удосконалено:

- визначення поняття засади законності в кримінальному провадженні, яке слід розуміти як незаперечну вимогу нормативного характеру, що зобов'язує сторону обвинувачення, суддю, суд здійснювати з метою реалізації своїх прав і виконання обов'язків правомірні юридично значущі дії в кримінальному провадженні відповідно до положень Конституції, кримінального процесуального та іншого законодавства України;