· Адміністративне право: Учебник/Под. ред. Л.Л. Попова 2-е узд. М:Юрист.

2005 с434-454.

· Адміністративне право України. Академічн. Курс. Підручник. Загальна частина В.Б. Авер'янов (голова)Юридична думка. 2004

· Адміністративне право України. Підручник. Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, Юрінком. Інтер; 2005 с237-267

· Барабаш Ю.Г. Парламентський контроль в Україні.(конституційно-правовий аспект) Монографія-Х 2004

· Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики В.Б. Авер'янов НАН України, Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького 2003 с 341-356

· Андрійко О.Ф. Державний контроль в Україні: організаційно правові засади-К: Наукова думка 2004 с299

· Дмитриченко І.В. Звернення громадян та неурядових організацій до Європейського суду за прав людини: Навч. практ. посіб. Нац. Університет кораблебудування ім. адмірала Макарова,-Миколаїв. Атол.2006.59с

· Право громадян на звернення до органів державної влади, порядок звернення громадян до органів ДПС, та порядок оскарження рішень і дій органів ДПС: Метод. Посіб. (на допомогу платникам податків)[М.Д. Катеринчук, В.І. Ревун, В.П. Косарчук]. Державна податкова адміністрація України. Департамент обслуг. Платників податків-К: Самміт-Книга 2005с100

· Тарануха В.П. Звернення громадян як засіб забезпечення законності в діяльності місцевих органів виконавчої влади: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд.юрид. наук. 12.00.07/Держ. податк. адмін. України. Нац. акад.-Ірпінь, 2003. 20с.

· Шевченко Є.О. Прокурорський нагляд додержанням законодавства про звернення громадян: автореф.дис.канд.юрид.наук.12.00.10./ Шевченко Євген Олексійович. Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого-Х, 2008-19с

· Як звернутися до влади..: Закон України «Про звернення громадян». Турбота про літніх в Україні.

Зрозумілим є те, що даний перелік не є вичерпним. Існує досить багато інших підручників, періодичних видань і досліджень за даної тематики.

2. Поняття та види звернень

правовий звернення громадянин адміністрація

Споконвічним та універсальним гарантом прав громадян є закон. Будь-які владні структури і посадові особи зобов'язані діяти в рамках закону, і тільки в рамках закону вони можуть бути наділені якостями організаційно-правових гарантів. Закон може виконувати функцію гаранта при дотриманні таких умов:

· положення, що містяться в законі, повинні бути адекватні економічній і політичній ситуації в країні, а також мати юридичну стабільність;

· відповідати високому рівню юридичної техніки;

· містити конкретні норми і механізми їхньої реалізації;

· визначати коло державних органів і посадових осіб, на яких покладені обов'язки створювати умови для реалізації прав і свобод;

· передбачати відповідальність органів і посадових осіб за обмеження прав і обов'язків громадян;

Для забезпечення адміністративно-правових гарантій прав і свобод громадян сформульовані такі положення:

· в Україні не повинні видаватися закони, що відміняють або применшують права і свободи людини і громадянина;

· обмеження прав можливо тільки при наявності визначених обставин і повинно бути встановлено законодавством;

· визначено перелік прав і свобод, що не підлягають обмеженню взагалі;

· будь-які нормативні акти, що торкаються права, свободи й обов'язку людини і громадянина, не можуть застосовуватися без офіційного опублікування та реєстрації у Мінюсті.

Організаційно-правові гарантії можна підрозділити на види:

а) судові, тобто реалізовані судами в процесі здійснення правосуддя. Порядок розгляду справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, установлений законодавством про цивільне судочинство (справи по скаргах на дії державних органів і посадових осіб у зв'язку з накладенням адміністративних стягнень; справи по скаргах на дії державних органів, громадських організацій і посадових осіб, що порушують права і свободи громадян). Справи по економічних суперечках, що виникає з адміністративних правовідносин, підвідомчі арбітражному суду (наприклад, справи про визнання недійсними цілком або частково ненормативних актів державних органів, органів місцевого самоврядування й інших органів, що не відповідають законам і іншим нормативним правовим актам і що порушують права і законні інтереси громадян);

б) адміністративні, тобто реалізовані у позасудовому порядку. У рамках управлінської компетенції посадові особи вправі, а в багатьох випадках - зобов'язані розглядати питання забезпечення адміністративно-правових гарантій прав громадян і вживати заходів для їхньої реалізації.

в) особисті Конституцією України закріплене право громадян звертатись особисто, а також спрямовувати індивідуальні і колективні звернення в державні органи й органи місцевого самоврядування. Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Відповідно до ст. 40 Конституції України всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення й дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.[1]

Через звернення громадян втілюється в життя один із конституційних принципів -- участі громадян в управлінні державними та громадськими справами. Звернення є також важливою формою контролю за законністю діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування, забезпечення прав і свобод громадян.

Питання практичної реалізації права на звернення врегульовано Законом України «Про звернення громадян». Забезпечуючи громадянам України можливість на звернення, цей Закон деталізує та розвиває конституційні положення, надаючи громадянам право звертатися не тільки в органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а й у об'єднання громадян, установи, організації, незалежно від форм власності, на підприємства, в засоби масової інформації, до посадових осіб згідно з їх функціональними обов'язками щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних і особистих прав та законних інтересів чи їх порушення.[3]

Звернення громадян стосуються різних напрямів діяльності суспільства й держави, але, здебільшого, вони мають єдину мету -- звернути увагу відповідних органів і посадових осіб на необхідність розв'язання проблем, що зачіпають суспільні інтереси або інтереси конкретної особи. Загальними ознаками звернень є те, що вони відбивають стан справ у відповідній сфері діяльності й несуть у собі інформацію, яка направляється в державні органи чи органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, на підприємства, в установи, організації.

Розгляд звернень громадян, безумовно, породжує правові наслідки, однак слід пам'ятати, що інформація громадян носить емоційний, певною мірою суб'єктивний характер.

Звернення громадян як носії інформації мають важливе значення для вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням прав і свобод людини й громадянина, державного та господарського будівництва, управління різними галузями й сферами економіки, соціально-культурного будівництва і адміністративно-політичної діяльності. Взагалі можна сказати, що звернення надходять у зв'язку з:

а) реалізацією конкретних суб'єктивних прав;

б) необхідністю виконання обов'язків;

в) бажанням придбати відповідне суб'єктивне право, якого особа не має, але яке вона згідно із законодавством може мати;

г) необхідністю сприяння в реалізації суб'єктивного права.

Основні види звернень громадян:

Залежно від змісту звернення поділяють:

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

За кількісним складом суб'єктів звернення поділяють на:

§ індивідуальні

§ колективні

Залежно від форми звернення поділяють на:

Письмові - звернення, які надіслані поштою або передані до відповідної установи. Така передача може бути здійснена громадянином як особисто, так і через уповноважену ним особу. Письмове звернення має бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Усні - звернення, що викладені громадянином на особистому прийомі у відповідному органі та записані посадовою особою.

Слід зауважити, що наявність законодавчо визначених класифікацій не виключає науково-дослідних підходів до цього питання. Так. звернення громадян можна класифікувати за адресатами звернень, за сферами управління. Їх можна поділити на територіальні, галузеві, функціональні; перспективні і ретроспективні; матеріальної і процесуальної спрямованості; визначені відповідно до законодавства і невизначені або анонімні; на такі, що підлягають розгляду, і такі, що розгляду не підлягають.[9]

До звернень громадян законом висуваються певні вимоги. Вони містяться у ст. 5 Закону України «Про звернення громадян».

Звернення адресується органам або посадовим особам, до повноважень яких належить розв'язання порушених питань, і має містити прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги і підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Воно може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином. Оформлене без додержання цих вимог звернення повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження.

Якщо питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до повноважень адресата, воно в термін не більше п'яти днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. Однак забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом або посадовою особою, воно в той самий термін (5 днів) повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Не розглядаються повторні звернення одним і тим самим органом від одного і того самого громадянина з одного і того самого питання, якщо за своєю сутністю вирішено, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.