У пункті 1. 3. 1 «Ознаки безпосереднього об'єкту та об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 397 КК» уточнено визначення наступних понять: «захисник» - це учасник кримінального процесу, на якого покладено реалізацію права на захист особи, яка має право на захист і є підзахисним захисника, у будь-якій встановленій законом формі реалізації при здійсненні правосуддя та діяльності, яка сприяє його здійсненню; «функція захисту» - це вид адвокатської діяльності, що полягає в захисті особи, яка має право на захист, у будь-якій встановленій законом формі реалізації при здійсненні правосуддя та діяльності, яка сприяє його здійсненню; «правова діяльність захисника з надання правової допомоги» - це вид адвокатської діяльності, що полягає в сукупності процесуальних дій, що вчиняються відповідно до закону і спрямовані на повне або часткове спростування пред'явленого особі, яка має право на захист, обвинувачення чи підозри чи запобігання пред'явлення підозри чи обвинувачення особі, яка має право на захист, під час досудового розслідування і судового розгляду в суді першої інстанції, а в подальших стадіях процесу скасування обвинувачення, чи пом'якшення кримінальної відповідальності, чи зміни мотивів і підстав виправдання такої особи.

Встановлено зміст та обсяг поняття «представник»: це різні види учасників кримінального процесу, що виконують функцію представництва, яка полягає в охороні законних прав і інтересів особи, яку вони представляють, і не спрямована на захист від можливого чи вже наявного обвинувачення чи підозри. Винятком з цього правила є представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, який виконує функції представництва юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження і захисту від обвинувачення юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, одночасно. Виявлені функції представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження обумовлюють особливу важливість його діяльності для юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження і підвищену шкідливість незаконного втручання в його діяльність.

Розглянуто рішення ЄСПЛ і Конституційного Суду України (далі КСУ), які стосуються прав свідка в кримінальному провадженні, і зроблено висновок, що свідок фактично належить до категорії учасників кримінального провадження, які мають право на захист, хоча це не закріплено в КПК України чи іншому кодексі України. Запропоновано для імплементації в правозастосовну діяльність позицій ЄСПЛ і КСУ щодо права свідка на захист додати до переліку потерпілих від втручання в діяльність захисника чи представника особи адвоката свідка, і у назві ст. 397 КК додати слова «адвоката свідка». Встановлено, що основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 397 КК, є суспільні відносини, що забезпечують дотримання при здійсненні правосуддя конституційного принципу права на захист і встановленого законом порядку реалізації права усіх категорій осіб на захист чи представлення їх законних інтересів у формі правомірної діяльності захисника чи представника особи чи адвоката свідка по наданню правової допомоги під час здійснення цієї діяльності. З'ясовано, що склад злочину, передбаченого ст. 397 КК - формальний. Встановлено, що об'єктивна сторона злочину, передбаченого СТ. 397 КК, полягає в порушенні норм кримінально-процесуального законодавства і ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Встановлено також, що кримінально-правова норма, передбачена ст. 397 КК, співвідноситься з кримінально-правовими нормами, передбаченими ст. ст. 398, 399, 400 КК, як загальна та спеціальні, що виключає кваліфікацію цих злочинів за сукупністю зі ст. 397 КК, тому що формулювання у ст. 397 КК «втручання в будь-якій формі», охоплює і ті форми втручання в діяльність захисника чи представника, які передбачені ст. ст. 398, 399, 400 КК. Зроблено висновок щодо недосконалості формулювання у ст. 397 КК «втручання в будь-якій формі», тому що таке формулювання охоплює ті форми втручання в діяльність захисника чи представника, які передбачені ст. ст. 398, 399, 400 КК. Запропоновано уточнення шляхом доповнення диспозиції ч. 1 ст. 397 КК словами «крім випадків, передбачених іншими статями КК». З чого випливає, що склади злочинів, передбачених ст.ст. 397, 398, 399, 400 КК, мають спільний основний безпосередній об'єкт. Але склади злочинів, передбачених ст. ст. 398, 399, 400 КК, мають кожний свій обов'язковий додатковий безпосередній об'єкт (об'єкти), за наявністю яких вони відрізняються від складу злочину, передбаченого ст. 397 КК.

Розроблено та проаналізовано підсистему злочинів проти правосуддя, пов'язаних з обмеженням права особи на захист: ст. ст. 374, 397, 398, 399, 400 КК мають один спільний видовий об'єкт, ст. 374 КК має основний безпосередній об'єкт, який належить тільки їй, ст.ст. 397, 398, 399, 400 КК мають спільний основний безпосередній об'єкт, ст.ст. 398, 399, 400 КК відрізняються від ст.397 КК наявністю додаткових об'єктів.

У пункті 1.3.2 «Ознаки суб'єкту та суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 397 КК» виявлено, що суб'єкт основного складу злочину, передбаченого ст. 397 КК, є загальним суб'єктом. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 397 КК, характеризується чітко визначеною формою вини - прямим умислом, який спрямовано на припинення правомірній діяльності захисника або представника особи з надання правової допомоги взагалі чи припинення або недопущення її окремих проявів.

У підрозділі 1.4 «Особливості злочинів проти правосуддя, які пов'язані з порушенням права на захист, у закордонному кримінальному законодавстві, порівняно з відповідними положеннями статей КК» виявлено, що національні кримінальні законодавства країн-членів ЄС встановлюють досить низький в порівнянні з національним кримінальним законодавством України рівень кримінально-правової охорони права на захист, тому що кримінальне законодавство ЄС має багатошарову структуру, складається із національних та загальноєвропейського наднаціонального кримінального законодавства. Встановлено, що право підозрюваного і обвинуваченого на захист в країнах - членах ЄС знаходиться під захистом загальноєвропейського наднаціонального кримінального законодавства в усіх трьох його джерелах - виданих РЄ правових актах, виданих ЄС правових актах, рішеннях-прецедентах ЄСПЛ, які мають в ЄС перевагу над національним законодавством країн-членів ЄС. Ipso facto, в загальноєвропейському наднаціональному кримінальному законодавстві порушенням права на захист, вважаються порушення пунктів 2, 3, 4 ст. 5, підпунктів «а», «b», «с», «d» п. 3 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Інші видані РЄ чи ЄС правові акти, які стосуються права на захист, конкретизують його обсяг, зміст, можливі порушення в конкретних правових процедурах. ЄСПЛ тлумачить принципи Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в судових справах, його рішення мають статус прецедентів для судів усіх держав, які ратифікували дану Конвенцію, в тому ряду і Україна. З чого випливає висновок про необхідність урахування практики ЄСПЛ при розробці пропозицій по вдосконаленню кримінального законодавства України у частині регламентації кримінальної відповідальності за злочинів проти правосуддя, які пов'язані з обмеженням права особи на захист.

Розділ 2 «Особливості основних, кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак складів злочинів проти правосуддя, які пов'язані з обмеженням права особи на захист» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1«Особливості кваліфікуючих ознак складу злочину, передбаченого ст. 374 КК» підтримано пропозицію кваліфікувати злочин за попередньою змовою групою осіб, згідно з якою така форма співучасті може бути наявна як у разі співвиконавства (вчинення злочину співвиконавцями за попередньою змовою групою осіб), так і у співучасті з розподілом ролей; положення «розподілу ролей співучасників» є прийнятним для кваліфікації злочину, передбаченого ч. 2 ст. 374 КК, у випадку його вчинення за попередньою змовою групою осіб. Доведено, що розподіл ролей у вчиненні групою осіб за попередньою змовою порушення права на захист повністю обумовлено службовими повноваженнями і обов'язками спеціальних суб'єктів даного злочину та службовими зв'язками між ними. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 374 КК, характеризується прямим умислом.

У підрозділі 2. 2 «Особливості кваліфікуючих ознак складу злочину, передбаченого ст. 397 КК» встановлено, що злочин, передбачений ч. 2 цієї статті , являє собою спеціальний вид зловживання службовим становищем - втручання в діяльність захисника чи представника особи, вчинене службовою особою, яка використовує для цього своє службове становище. Запропоновано з метою чіткого і одностайного визначення протиправності втручання службової особи, яка користується своїм службовим становищем, в діяльність захисника або представника особи, визначити характер злочинних дій службової особи як «дії, вчинені службовою особою шляхом зловживання службовим становищем». Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 397 КК, характеризується прямим умислом.

Підрозділ 2.3 «Особливості основних, кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак складів злочинів, передбачених ст.ст. 398, 399, 400 КК» складається з двох пунктів.

В пункті 2.3.1 «Об'єкти і об'єктивна сторона злочинів, передбачених ст. ст. 398, 399, 400 КК» дана класифікація складів злочинів, передбачених вказаними статтями, з врахуванням особливостей юридичної конструкції та структури об'єктивної сторони. Оскільки ст. ст. 398, 399, 400 КК є виділенням окремих форм втручання в діяльність захисника чи представника особи, передбаченого ст. 397 КК, то вони мають охороняти усіх потерпілих, яких охороняє ст. 397 КК, внаслідок чого запропоновано додати до переліку потерпілих від злочинів, передбачених ст. ст. 398, 399, 400 КК, адвоката свідка та його близьких родичів і внести зміни в назви цих статей відповідно до пропозиції. Додатковими безпосередніми об'єктами злочину, передбаченого ст. 398 КК, визначено: в ч. 1 суспільні відносини, які забезпечують психічну недоторканність захисника або представника особи, або адвоката свідка чи їх близьких родичів; в ч. 2 і ч. 3 суспільні відносини, які забезпечують фізичну недоторканність та здоров'я захисника або представника особи, або адвоката свідка або їх близьких родичів. Додатковий безпосередній об'єкт злочину, передбаченого ст. 399 КК, - це суспільні відносини власності. Вони виникають з приводу майна і юридично виражені у праві володіти, користуватися і розпоряджатися майном, яким наділений власник, і в обов'язку інших осіб (невласників) сприймати вказане право як належне і не перешкоджати його здійсненню. Запропоновано в ч. 3 ст. 399 КК замінити термін «загибель людей» на термін «загибель будь-якої кількості людей», такий уточнений варіант буде охоплювати як загибель декількох людей, так і загибель однієї людини. Підтримано точку зору, згідно з якою застосування поняття «посягання на життя», яке застосовано в ст. 400 КК, відображає підвищений рівень охорони життя деяких категорій осіб (в тому ряду захисника і представника особи) в зв'язку з їх державною чи громадською чи професійною чи процесуальною діяльністю або з діяльністю організацій, яку вони представляють і вказує на особливу тяжкість даного злочину.

В пункті 2.3.2 «Суб'єкти і суб'єктивна сторона злочинів, передбачених ст. ст. 398, 399, 400 КК» аргументовано доцільність підвищення віку кримінальної відповідальності до загального - 16 років за заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як злочинів, передбачених за ч. 2 ст. 398 КК, а також передбачених ч. 3 ст. 398 КК, ч. 2 і ч. 3 ст. 399 КК. У зв'язку з цим запропоновано в ч. 2 ст. 22 КК із переліку злочинів, за вчинення яких підлягають кримінальній відповідальності особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, виключити ч. 2 ст. 398 КК, ч. 3 ст. 398 КК, ч. 2 ст. 399 КК, ч. 3 ст. 399 КК.