Суб'єкти злочинів, передбачених ст. ст. 398, 399, 400 КК - загальні.

З суб'єктивної сторони для злочинів, передбачених ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 398 КК, ч. 1 і ч. 2 ст. 399 КК, ст. 400 КК, характерним є - прямий визначений умисел, спрямований на припинення правомірній діяльності захисника або представника особи з надання правової допомоги взагалі чи припинення або недопущення її окремих проявів. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 399 КК, характеризується подвійною формою вини - умисне ставлення до наслідку у вигляді знищення чи пошкодження майна та необережність щодо загибелі людей чи інших тяжких наслідків.

ВИСНОВКИ

На основі викладених у дисертації положень, аналізу фахової літератури, виходячи з досягнутого рівня наукової розробки проблем кримінально-правової охорони права особи на захист,а також з урахуванням проведеного аналізу чинних нормативно - правових актів та регламентованих ними суспільних відносин сформульовано наступні висновки та пропозиції.

1. Злочини проти правосуддя, які пов'язані з обмеженням права особи на захист, є окремою підгрупою вказаних злочинів і мають специфічний видовий об'єкт, сформульований автором на підставі уточнених визначень понять ««право на захист», «особа, яка має право на захист», «правосуддя», «діяльність, що сприяє здійсненню правосуддя».

2. Суспільні відносини, які є видовим об'єктом вище вказаних злочинів законодавчо регламентовані законодавством України у галузях кримінально-процесуального права, адміністративного права, судоустрою та адвокатури, що зумовлено бланкетним характером диспозицій ст. ст. 374, 397, 398, 399, 400 КК.

3. Рішення ЄСПЛ мають статус офіційного тлумачення принципів Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод для України. Це важливо для правозастосовної практики, а також розробки пропозицій по вдосконаленню кримінального законодавства України у частині регламентації кримінальної відповідальності за злочини проти правосуддя, пов'язані з обмеженням права особи на захист.

4. Існуючі переліки осіб, які мають право на захист і можуть бути потерпілими від злочину, передбаченого ст. 374 КК і суб'єктів злочину, передбаченого ст. 374 КК, не повною мірою відповідають чинному законодавству України і стандартам законодавства ЄС в сфері охорони права особи на захист, тому запропоновані уточнення даних переліків.

5. Злочин, передбачений ст. 374 КК, є особливим видом зловживання працівників правоохоронних органів і суду їх службовим становищем.

6. Через колізію норм про злочин, передбачений ст. 374 КК і дисциплінарний проступок, передбачений підп. ґ п. 1 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», запропоновано для запобігання невиправданої декриміналізації порушення суддею права обвинуваченого на захист виключити підп. ґ п. 1 ч. 1 ст. 106 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» із складу Закону України « Про судоустрій і статус суддів».

7. Існуючий перелік потерпілих від злочину, передбаченого ст. 397 КК, не повністю відповідає позиції КСУ і стандартам законодавства ЄС в сфері охорони права особи на захист, тому запропоновано уточнення даного переліку.

8. Оскільки злочин, передбачений ч. 2 ст. 397 КК, являє собою спеціальний вид зловживання службовим становищем, коректніше сформулювати текст вказаної норми як «дії, вчинені службовою особою шляхом зловживання службовим становищем».

9. Визначено співвідношення кримінально-правової норми, передбаченої ст. 397 КК, та норм, передбачених ст. ст. 398, 399, 400 КК, як загальної та спеціальних норм, що виключає кваліфікацію цих діянь за сукупністю зі ст. 397 ККУ, тому що формулювання у ст. 397 КК «втручання в будь-якій формі», охоплює і ті форми втручання в діяльність захисника чи представника, які передбачені ст. ст. 398, 399, 400 КК. Формулювання у ст. 397 КК «втручання в будь-якій формі» є недосконалим і потребує уточнення шляхом доповнення диспозиції ч. 1 ст. 397 КК словами «крім випадків, передбачених іншими статями КК».

10. Розроблено та проаналізовано підсистему злочинів проти правосуддя, пов'язаних з обмеженням права особи на захист: ст. ст. 374, 397, 398, 399, 400 КК мають один спільний видовий об'єкт, ст. 374 КК має основний безпосередній об'єкт, який належить тільки їй, ст.ст. 397, 398, 399, 400 КК мають спільний основний безпосередній об'єкт, ст.ст. 398, 399, 400 КК відрізняються від ст.397 КК наявністю додаткових об'єктів.

11. Оскільки ст. ст. 398, 399, 400 КК є виділенням окремих форм втручання в діяльність захисника чи представника особи, передбаченого ст. 397 КК, то вони мають охороняти усіх потерпілих, яких охороняє ст. 397 КК, внаслідок чого запропоновано додати до переліку потерпілих від злочинів, передбачених ст. ст. 398, 399, 400 КК, адвоката свідка та його близьких родичів і внести зміни в назви цих статей відповідно до пропозиції.

12. Доцільно підвищити вік кримінальної відповідальності до загального - 16 років за заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як злочинів, передбачених за ч. 2 ст. 398 КК а також передбачених ч. 3 ст. 398 КК, ч. 2 і ч. 3 ст. 399 КК. У зв'язку з цим запропоновано в ч. 2 ст. 22 КК із переліку злочинів, за вчинення яких підлягають кримінальній відповідальності особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, виключити ч. 2 ст. 398 КК, ч. 3 ст. 398 КК, ч. 2 ст. 399 КК, ч. 3 ст. 399 КК.

13. Cуб'єкт злочину, передбаченого ст. 374 КК, спеціальний і має специфічний правовий статус працівника правоохоронного органу чи суду. Суб'єкт злочину, передбаченого ч. 2 ст. 397 ККУ, спеціальний і має специфічний правовий статус службової особи. Суб'єкти решти проаналізованих злочинів - загальні.