Під способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, слід розуміти випадки незаконного позбавлення волі або викрадення, коли діяннями винної особи була створена реальна загроза загибелі потерпілого або загроза спричинення йому тілесного ушкодження, небезпечного для здоров'я.

Заподіяння фізичних страждань - це випадки, коли потерпілому спричиняється сильний фізичний біль або тримання його у виснажливих для людського організму умовах (наприклад, в холодному чи сирому приміщенні, ненадання їжі, води).

Застосування зброї означає використання під час вчинення злочину вогнепальної або холодної зброї за її цільовим призначенням (наприклад, здійснення пострілу, завдання внаслідок удару кинджалом тілесного ушкодження). Це також випадки погрози використання зброї (наприклад, прицілювання в потерпілого, демонстрація зброї, приведення її в бойове положення). Зброя може бути застосована як проти потерпілого, так і інших осіб, які, наприклад, намагаються перешкодити викраденню людини.

Обов'язковою ознакою цих злочинів є потерпілий. Ним може бути будь-яка людина, крім особи, що має міжнародний захист.

Кваліфікованими видами незаконного позбавлення волі або викрадення людини є:

1) щодо малолітнього;

2) із корисливих мотивів;

3) щодо двох або більше осіб;

4) за попередньою змовою групою осіб;

5) способом, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого;

6) із заподіянням потерпілому фізичних страждань;

7) із застосуванням зброї;

8) протягом тривалого часу.

Отже, кожна людина поважає себе і свої моральні принципи, і кожна людина є цінністю для суспільства. Якщо порушується її воля, то, як правило, не може не бути порушено і її честь та гідність.

2) Захоплення заручників (ст.147)

1. Захоплення або тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника - карається позбавленням волі на строк 5-8 років.

2. Ті самі дії, якщо вони були вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою, або були поєднані з погрозою знищення людей, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк 7-15 років.

Об'єктивна сторона даного злочину характеризується суспільно небезпечними діями у двох можливих формах:

1) захоплення особи як заручника;

2) тримання особи як заручника.

Будь-яка особа, яка захоплює або утримує іншу особу й погрожує вбити, завдати пошкодження або продовжувати утримувати іншу особу для того, щоб примусити третю сторону, а саме: державу, міжнародну міжурядову організацію, будь-яку фізичну, юридичну особу або групу осіб, - здійснити чи утриматись від здійснення будь-якого акту як прямої, так і опосередкованої умови для звільнення заручника, вчиняє злочин захоплення заручників [21].

Отже, від злочину позбавлення волі, що кваліфікується за ст. 146, розглядуваний злочин відрізняється переважно за спеціальною метою - здійснення, утримання від здійснення будь-якого акту, зверненої до визначеного адресата.

Адресатом вимоги можуть бути такі суб'єкти:

державна або інша установа, підприємство чи організація (установа виконання покарань, орган виконавчої влади, суд, господарське товариство, банк тощо), у т.ч. іноземні або міжнародні;

родичі затриманого або інші фізичні особи (близькі, знайомі);

службові особи.

Вчинення чи не вчинення певних дій адресатом вимоги є умовою звільнення заручника.

Обов'язковою ознакою даного злочину є потерпілий, тобто заручник - особа, яку захоплює або утримує інша особа, погрожуючи при цьому її вбити, спричинити тілесні ушкодження, вчинити інші насильницькі дії або продовжувати утримувати далі.

Знаряддям вчинюваного злочину може бути будь-який предмет, за допомогою якого злочинець захопив заручника та утримує його у принизливому чи безвихідному положенні (вогнепальна, холодна зброя, уламки гострих предметів тощо) .

Місце та час вчинення даного злочину є факультативними ознаками, бо не впливають на кваліфікацію злочинних діянь. Об'єктивним місцем вчинення протиправних дій є місце, де особу захопили в заручники, а не місце, де потерпілого тримають. Необхідно зазначити лише умови, в яких особу тримають, бо вони будуть кваліфікуючими для визначення в подальшому рівня заподіяної шкоди психічному та фізичному здоров'ю.

Особа вважається винною у вчиненні злочину, передбаченою даною статтею, якщо вона:

а) намагається здійснити акт захоплення заручників;

б) бере участь як співучасник будь-якої особи, яка здійснює чи намагається здійснити акт захоплення заручників [21].

Тримання особи передбачає насильницьку заборону особі залишати певне місце чи уможливлення це зробити.

За об'єктивною стороною, за способом, захоплення може бути таємним або відкритим, із застосуванням фізичного насильства або з погрозою його застосування. Так само фізичним чи психічним насильством може супроводжуватися і тримання особи. Проте захоплення або тримання, поєднані з погрозою вбивства заручника, є кваліфікованим видом злочину, а тому межі погрози, що застосовується при вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 147, не можуть бути вищими за погрозу спричинення тяжкого тілесного ушкодження.

За зовнішнім проявом злочин може полягати в захопленні особи з наступним її триманням або тільки у триманні особи, і закінченим він є з моменту, коли свобода особи була фактично обмежена [17].

Кваліфікованими видами розглядуваного злочину є:

1) вчинення його щодо неповнолітнього;

2) вчинення його організованою групою;

3) захоплення або тримання особи як заручника, поєднане з погрозою знищення людей;

4) спричинення ним тяжких наслідків.

3) Підміна дитини (ст.148)

Підміна чужої дитини, вчинена з корисливих або інших особистих мотивів, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

З об'єктивної сторони цей злочин полягає в підміні чужої дитини, тобто в заміні одного новонародженого або грудного немовляти іншим. І вважається закінченим з моменту вчинення такої підміни.

Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він грубо порушує батьківські права громадян. Цей злочин небезпечний і тому, що позбавляє дітей їх законних батьків, опікунів і піклувальників і може вести за собою ненормальний розвиток і виховання дитини, а також заподіяння потерпілому іншої шкоди. Тому безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують особисту недоторканність дитини та її нормальний розвиток.

Під дитиною у цій статті слід розуміти, як правило, немовля - особу, ідентифікувати яку за її індивідуальними ознаками її батьки чи інші законні представники з тих чи інших причин ще повною мірою неспроможні (скажімо, підміна відбулася до того, як мати здатна була запам'ятати щойно народжену дитину, або до передачі дитини батькові у разі смерті матері тощо). Чужою дитина є за змістом закону для особи, яка здійcнює підміну дитини. Такою особою не можуть бути батько та мати дитини, навіть якщо один із них мешкає окремо від дитини.

Законодавчо визначено, що дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Так як об'єктом досліджуваного злочину є дитинство, то необхідно зазначити, що дитинство - це період розвитку людини до досягнення повноліття, а охорона дитинства - це система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав [22].

Підміна - це звичайно заміна однієї дитини, яка щойно народилася в пологовому будинку, на іншу, заміна одного немовляти на інше у будинку дитини тощо.

З об'єктивної сторони цей злочин полягає в підміні чужої дитини, тобто в заміні одного новонародженого або грудного немовляти іншим.

Обмін власними дітьми за обопільною згодою батьків і наявністю відповідної мети може бути кваліфікований за ч. 2 ст. 149 як здійснення незаконної угоди щодо неповнолітнього.

Жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте i сімейне життя, недоторканність житла, тайну кореспонденції або незаконного посягання на її честь i гідність.

Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання [23].

Звичайно, що місце вчинення злочину є пологовий будинок чи будинок маляти, де перебувають немовляти та діти першого півроку життя.

Час визначається кваліфікуючим, коли говоримо про вік дитини, тобто той час, котрий минув після народження дитини і до її підміни. Обстановка визначається факультативно, бо не має ніякого значення для призначення покарання.

Спосіб підміни може бути:

таємно (без відома батьків);

за згодою однієї батьківської сторони;

за згодою обох батьківських сторін;

чужої дитини на свою;

чужих дітей тощо.

4) Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст.149)

1. Продаж, інша сплатна передача людини, а так само здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатації її праці, - караються позбавленням волі на строк 3-8 років.

2. Ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища або особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або пов'язані з незаконним вивезенням дітей за кордон чи неповерненням їх в Україну, або з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації чи насильницького донорства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є честь і гідність особи, а також крім випадків, коли угода, об'єктом якої є людина, укладається за згодою цієї ж людини, - воля особи. Його додатковим факультативним об'єктом можуть виступати життя та здоров'я особи, встановлений порядок здійснення службовими особами своїх повноважень.

Логіко-граматичне тлумачення конструкції норми ч. 1 ст. 149 дає змогу дійти висновку, що з об'єктивної сторони цей злочин може виражатися у таких формах: торгівля людьми.

Поняття «торгівля людьми» в актах міжнародного законодавства, які є чинними і для України, означає «здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей», які вчинюються певними способами [24], [25].

Той факт, що український законодавець, на відміну від міжнародних актів, торгівлю людьми виділив як окрему форму злочину, відмінну від таких його форм, як вербування, перевезення (переміщення), передача, приховування або одержання людини, означає, що у ст. 149 під торгівлею людьми слід розуміти власне торгівлю, тобто вчинення актів купівлі-продажу людей.

2) здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина.

Ця форма передбачає здійснення таких угод, як дарування, міна, надання у безоплатне користування, передача в рахунок погашення боргу та будь-які інші дії, за якими особа передається для експлуатації.