Нині у зарубіжних країнах дослідження латентної злочинності розглядається як необхідне доповнення офіційної статистики, яке дає можливість отримати точнішу картину криміногенної ситуації у країні. Крім національних досліджень такого роду в США, ФРН та інших країнах, був реалізований також проект міжнародного опитування жертв злочинів (The international Crime-Victim Survey). Це довгостроковий проект, який здійснюється Міжрегіональним інститутом ООН з вивчення злочинності і правосуддя (ІЛМІСКІ). Мета проекту - порівняльний моніторинг криміногенних ситуацій у різних країнах світу, вивчення динаміки злочинності та досвіду людей, які стали жертвами різних видів злочинів. Інститут широко публікує і представляє для міжнародного обговорення результати своїх емпіричних досліджень. Ця установа працює у тісному контакті з правоохоронними органами окремих держав, сприяючи розробці стратегій поліпшення криміногенних ситуацій, попередження злочинів і захисту населення.

До цього часу здійснено три етапи дослідження (1989, 1992 - 1994 та 1996 - 1997). Коло країн, у яких проводиться міжнародне опитування жертв злочинів, постійно розширюється. У 1996 - 1997 роках опитування проводилося у 54 країнах Європи, Америки, Африки, Азії, а також країнах СНД. Україна вперше брала участь у цьому проекті в 1997 р.

Ряд цікавих методів виявлення та визначення рівня латентності злочинів запропонував та використав у своєму дослідженні В. Ф. Оболенцев. З їх використанням було встановлено, що в Україні у 1999 р., коли за даними офіційної статистики злочинність скоротилася на 3%, латентними залишилися понад 168 тис. злочинів, тобто 30% від кількості зареєстрованих.

На підставі проведених досліджень можна визначити рівень латентності різних видів злочинів.

Найнижчий рівень латентності мають очевидні, насамперед тяжкі, злочини (вбивства, бандитизм, розбої, нанесення тяжких тілесних ушкоджень).

Середній рівень латентності належить злочинам, вчинення яких не таке очевидне. Про більшість таких злочинів потерпілі з різних мотивів, у тому числі й за відсутністю віри у спроможність та зацікавленість правоохоронних органів, не повідомляють про їхнє вчинення.

Висока латентність характерна для злочинів, вчинення яких відоме лише злочинцеві та потерпілому, при чому останній часто не зацікавлений у розголошсшrі відомостей про злочин: шахрайство, хабарництво, статеві злочини, відмивання «брудних» коштів тощо.

Підсумуючи вищевикладене можна зазначити, що латентна та інша, нелатентна, злочинність пов'язані між собою і впливають одна на одну. Зростання та посилення небезпечності загальної злочинності через її організованість, професіоналізм, тиск на потерпілих та співробітників правоохоронних органів, корупційне розкладання останніх тощо супроводжуються намаганням злочинців уникнути викриття, тобто до збільшення частки латентних злочинів. Цьому намаганню у вигляді «супротиву» може сприяти й підвищення активності у боротьбі зі злочинністю за принципом: «дія викликає протидію». З іншого боку, латентна злочинність, як зазначалося вище, суттєво викривлює уявлення про реальний стан злочинності, хоча і не впливає на кількісні показники злочинності та офіційну статистику, послаблює результативність боротьби з нею, спричиняє безперешкодне відтворення останньої. Злочинність, що залишається поза реагуванням правоохоронної системи, негативно впливає на соціально-психологічний клімат у суспільстві. Вона породжує недовіру громадян до здатності державної влади забезпечити їхню безпеку від злочинних проявів. Наведене обумовлює високу актуальність боротьби з латентною злочинністю в Україні, особливо в умовах тінізації значної частини соціально-економічних відносин, недостатньої прозорості державно-владних та управлінських інституцій та їхніх рішень, зростання злочинності, передусім її організованих форм, корупційних зв'язків, прагнення криміналітету до підкорення влади.

Розділ 2. Аналіз окремих кількісних показників злочинності та методика їх вимірювання

2.1 Рівень та коефіцієнт злочинності

Визначаючи поняття злочинності, наголошувалося, що вона проявляється через певні суспільно небезпечні діяння. Характеристики останніх є змінними, через що злочинність визначається як мінлива людська активність, що має певні кількісні та якісні показники. Крім загальної кількісті злочинних проявів значення має кількість населення, що проживає на ній; співвідношення загальної кількості населення та кількості злочинців на певній території.

Поняття рівня злочинності у тому розумінні, яке наведено нижче, у літературі використовується такими авторами, як І.М. Даньшин, Н.Ф. Кузнецова, Г.М. Міньковський, В.В. Орєхов, М.О. Стручков, О.Ф. Токарєв та іншими, причому Н.Ф, Кузнецова, Г.М. Міньковський, В.В. Орєхов і О.Ф. Токарев уточнюють його як абсолютний рівень, а згідно з Аванесовим, він відомий у літературі ще й як стан злочинності. Надалі будемо вважати, що рівень злочинності -- це загальна кількість злочинів, вчинених на відомій (певній) території, в тій чи іншій державі або регіоні за визначений період часу, а також загальна кількість злочинців, визнаних такими, згідно з законом, за вчинення злочинів на тій самій території й у тому самому регіоні чи державі у зазначений період часу.

Таким чином, рівень злочинності фактично виражений або може бути вираженим у двох одиницях виміру: з одного боку, в злочинах і, з іншого, -- в особах, які вчинили злочини, тобто кількісно рівень злочинності репрезентується двома числами. У загальному випадку ці числа (кількість злочинів і кількість осіб, які їх вчинили) не збігаються, бо один злочин може бути вчинений кількома особами або ж одна особа може вчинити кілька злочинів. Напр., у 2011 році в Україні було зареєстровано 515 833 злочинів і виявлено 225 517 осіб, які їх скоїли.

При обчисленні рівня злочинності, як і при обчисленні рівня злочинності осіб, які винно вчинили злочини, чи при обчисленні інших показників стану злочинності особливого значення набуває вірогідна і об'єктивна первинна інформація про злочинність та різні її первинні показники. Велику і без перебільшення справді неоціненну роль при цьому відіграє єдина система статистичної звітності в органах МВС, СБУ, прокуратури і суду, на яку свого часу звертали увагу В.В. Орєхов, С.С. Остроумов, Л.І. Спиридонов, М.О. Стручков та інші автори.

Звідси виходить, що рівень злочинності обчислюється лише згідно з зареєстрованими злочинами.

Використовуючи загальне поняття рівня злочинності, дамо характеристику визначення рівня злочинності в особах, які вчинили злочини, тобто у злочинцях. При цьому зазначимо, що відповідно до існуючих норм права й чинного кримінального законодавства, особу можна обвинуватити у вчиненні злочину й визнати злочинцем лише у судовому порядку після винесення обвинувального вироку та набрання ним законної сили. Злочинець -- це особа, яка з провиною вчинила суспільно небезпечне діяння, що заборонене законом під загрозою кримінальної відповідальності, і була визнана такою судом у встановленому законом порядку. Тобто, будь-які інші особи, в тому(числі й ті, які вчинили суспільно небезпечні діяння, що не містять знак якихось складів злочинів, передбачених кримінальним законом, а також особи, чию провину у вчиненні злочину судом не введено, та особи, які перебувають під слідством або вчинили латентні злочини, згідно з принципом презумпції невинності, строго кажучи, поняттям "злочинність" чи "злочинці" не охоплюються. Виходячи з береться до уваги лише кількість засуджених до відбуття кримінального покарання чи інших заходів кримінально-правового впливу (умовного засудження або відстрочки виконання вироку) та кількість осіб, звільнених від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав (наприклад, за амністією або у зв'язку з помилуванням чи звільненням від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру, із застосуванням примусових заходів медичного характеру тощо).

Безумовно, загальна кількість злочинів та осіб, які їх вчинили, - важливий показник. Цінність його тим вище, чим менше загальне число злочинів і злочинців, оскільки при незначних абсолютних показниках застосування відносних величин недоцільно. Разом з тим абсолютні показники, відображаючи загальну величину злочинності, не дають можливості зробити порівняння.

Порівняння буває двох видів - просторове і тимчасове. Просторове порівняння дозволяє порівняти злочинність в двох різних регіонах за один і той же відрізок часу; тимчасове порівняння - це порівняння злочинності на території одного регіону за різні відрізки часу. Наприклад, у районі А за 2014 рік вчинено 300 злочинів, в районі Б - 350, в області, до складу якої входять ці райони, - 20000 злочинів. Як порівняти ці величини? При аналізі злочинності в районі завжди постає питання, як співвідносяться її розміри із злочинністю в інших районах і з середньою злочинністю по області; при аналізі злочинності в області як співвідносяться її розміри із злочинністю в інших областях і з середньою злочинністю у державі і т. д. Обмеженість абсолютних показників і полягає в тому, що вони не можуть відповісти на ці питання аналізу.

Для вирішення названих завдань необхідно використовувати відносну величину. Такий показник злочинності у статистиці відомий як коефіцієнт злочинності (у кримінологічній літературі цей показник відомий також як відносний рівень, або індекс злочинності). Від рівня (або абсолютного рівня) злочинності коефіцієнт (або відносний рівень, чи індекс) злочинності відрізняється тим що розраховується на певну кількість населення, а саме: коефіцієнт злочинності є відношення кількості злочинів, вчинених на певній території (чи на певній адміністративно-територіальній одиниці), за визначений період часу, а також злочинців, які визнання такими, згідно з законом, за вчинення злочинів на тій самій території (або адміністративно-територіальній одиниці) за той самий означений період часу до заздалегідь зумовленої кількості населення, що мешкає на тій самій території чи на тій самій адміністративно-територіальній одиниці, наприклад, з розрахунку на 1000, 10000, 100000 тощо.

Звідси випливає таке стисле визначення: коефіцієнт злочинності -- це рівень злочинності, обчислений з розрахунку на попередньо чи заздалегідь зумовлену кількість населення, наприклад 1000, 10000, 100000 і т.д.

Якщо рівень злочинності відомий, то коефіцієнт злочинності можна визначити, співставляючи відповідну пропорцію. Порівняно з рівнем злочинності коефіцієнт злочинності вимірюється в відносних одиницях. Наприклад, якщо рівень злочинності в міст з населенням, рівним "Н", становить "С", то коефіцієнт злочинності "К" з розрахунку на 100000 чоловік населення можна обчислити за допомогою такої формули:

К