Зміст

Вступ

Розділ І. Загальна характеристика відшкодування шкоди в цивільному праві України

1.1 Зобов'язання щодо відшкодуванню шкоди та їх відмінність від інших зобов'язань

1.2 Підстави виникнення зобов'язань

1.3 Підстави звільнення від обов'язку відшкодування шкоди

1.4 Особливості відшкодування шкоди, заподіяної спільно декількома особами

Розділ ІІ. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки

2.1 Поняття джерела підвищеної небезпеки

2.2 Умови відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки

2.3 Відшкодування ядерної шкоди

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Однією з підстав виникнення зобов'язань згідно зі ст. 11 ЦК України є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від інших зобов'язань, які виникають із правомірних актів (наприклад, договору, односторонньої угоди, адміністративного акта), цей вид зобов'язань виникає з неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Зобов'язання, що виникло внаслідок заподіяння шкоди, називають деліктними (від лат. delictum -- правопорушення). Заподіяння шкоди іншій особі не завжди породжує деліктне зобов'язання. Воно виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних відносин.

Відсутність між потерпілим і заподіювачем зобов'язальних відносин до заподіяння шкоди не означає, що між ними не існувало ніяких цивільно-правових відносин. Вони перебували в абсолютних цивільних правовідносинах, змістом яких є абсолютне суб'єктивне цивільне право та абсолютний суб'єктивний цивільний обов'язок. Абсолютність суб'єктивного цивільного права полягає в тому, що воно охороняється від усіх і кожного, хто підпорядкований даному правовому режиму. До абсолютних прав належать: право власності, право на недоторканність життя і здоров'я, честі та гідності, особистої свободи, право на охорону здоров'я тощо. Якщо абсолютне суб'єктивне право охороняється від усіх і кожного, то кореспондуючий юридичний обов'язок також покладається на всіх і кожного. Абсолютний юридичний обов'язок характеризується пасивністю, його змістом є необхідність утримуватися від порушення чужого абсолютного суб'єктивного права. Невиконання такого обов'язку завжди призводить до порушення чужого суб'єктивного права і за наявності передбачених законом інших підстав породжує деліктне зобов'язання. Зміст деліктного зобов'язання становлять право кредитора та обов'язок боржника. Згідно зі ст. 11 ЦК України обов'язком боржника є вчинення дій, за допомогою яких майнова сфера була б поновлена до такого рівня, в якому вона перебувала до її порушення, а право кредитора -- одержати таке відшкодування.

Наведене вище визначення деліктного зобов'язання потребує ретельного його аналізу, вказує на необхідність проведення межі між зазначеним зобов'язанням і договірним охоронним зобов'язанням.

Цивільна недоговірна відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі вчинення правопорушення. За загальним правилом така шкода відшкодовується у повному обсязі з урахуванням характеру і розміру негативних наслідків.

Наведені положення вказують на важливість детального розгляду недоговірних зобов'язань в цивільному праві України, що послужило стимулом при виборі теми курсової роботи.

відшкодування шкода ядерний зобов'язання

Розділ І. Загальна характеристика відшкодування шкоди в цивільному праві України

1.1 Зобов'язання щодо відшкодуванню шкоди та їх відмінність від інших зобов'язань

Загалом положення щодо відшкодування шкоди регулює глава 82 Цивільного кодексу України. Ст. 1166 Цивільного кодексу України визначає загальні підстави відповідальності за заподіяну майнову шкоду.

Майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, що цю шкоду заподіяла.

Особа, що заподіяла шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода заподіяна не по її провині.

Шкода, заподіяна каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної чинності, відшкодовується у випадках, установлених законом. Шкода, заподіяна правомірними діями, відшкодовується у випадках, установлених Цивільним кодексом України і іншим законом.

Зобов'язання щодо відшкодування шкоди (деліктне зобов'язання) -- це цивільно-правове зобов'язання, по якому потерпілий (кредитор) має право жадати від особи, відповідальної за заподіяння шкоди (боржника) відшкодування в повному обсязі протиправно заподіяної шкоди шляхом відшкодування її в натурі або стягнення заподіяних збитків.

При застосуванні в практиці норм, що регулюють зобов'язання щодо відшкодування шкоди, важливе значення мають:

- постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ по позовам про відшкодування шкоди» від 23.07.92 р. №6;

- постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 р. №4;

- роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. №02-5/215.

Необхідно відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що виникає з договору (глава 51 Цивільного кодексу України), від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Можуть мати місце випадки, коли сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіяння збитку однієї зі сторін іншій стороні не пов'язане з виконанням зобов'язання, що виникає із цього договору. При таких обставинах, незалежно від наявності договору, при вирішенні суперечки варто керуватися главою 82 Цивільного кодексу України.

Розмежування підстав цих зобов'язань необхідне ще й тому, що розмір відшкодування збитків, заподіяних кредиторові невиконанням зобов'язання за договором, може бути обмежений, а при відшкодуванні недоговірної шкоди він підлягає відшкодуванню в повному обсязі (ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодовувати контрагент за договором, а позадоговірний збиток відшкодовує особа, яка його заподіяла, або особа, відповідальна за заподіяння шкоди.

Як у договірних, так і в деліктних зобов'язаннях законодавство виходить із принципу провини контрагента або особи, що заподіяла шкоди. Однак у деліктних зобов'язаннях є виключення із загального правила, коли допускається покладання обов'язку на особу без її безпосередньої провини (ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Розмежування договірної й деліктної відповідальності спрямовано на виключення конкуренції позовів, що випливають із них. Однак в окремих випадках законодавство допускає пред'явлення позову з делікту при наявності договору між сторонами. Так, при заподіянні шкоди життю або здоров'ю громадянина при виконанні договірних зобов'язань (наприклад, перевезення пасажирів) і у випадку заподіяння шкоди громадянинові-споживачеві внаслідок недоліків товару (роботи, послуги) потерпілий одержує право вибору позову.

Ознаки зобов'язання щодо відшкодування шкоди:

1. Правова форма реалізації цивільно-правової відповідальності заподіювача шкоди або міра захисту прав потерпілого;

2. Основні функції -- відновлення майнового положення потерпілого, яке він мав на момент до заподіяння шкоди, а також виховно-попереджувальний вплив;

3. Міри відповідальності, реалізовані через це зобов'язання, не роблять безпосереднього впливу на особистість правопорушника, а діють через обмеження його майнових інтересів;

4. Зобов'язання виникає при наявності передбачених законом умов і, як правило, лише при наявності протиправного поводження.

1.2 Підстави виникнення зобов'язань

Склад правопорушення включає чотири елементи -- умови відповідальності:

1) наявність шкоди в потерпілого;

2) протиправність поведінки заподіювача шкоди;

3) причинний зв'язок між поведінкою заподіювача шкоди й шкодою, що наступила;

4) провина заподіювача шкоди.

Роздивимося підстави виникнення зобов'язань детальніше.

1. Наявність шкоди в потерпілого -- вона може бути майновою і/або моральною.

Майнова шкода може бути у вигляді позитивного збитку й упущеної вигоди. Відшкодування моральної шкоди старим Цивільним кодексом не передбачалося. Проти позитивного рішення питання висувалися два основних заперечення: а) відшкодування моральної шкоди не прийнятно соціалістичній свідомості й праву; б) моральна шкода не може бути ні оцінена, ні відшкодована у грошовій формі. Що стосується моральної шкоди, то тут найбільш важливим є аспект запобігання порушень. Тому більш правильною є постановка питання не про відшкодування, а про цивільно-правову відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Згідно ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, при наявності її провини, крім нижче вказаних випадків.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від провини органа державної влади, органа влади Автономної Республіки Крим, органа місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, що її причинили:

1) якщо шкода заподіяна каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкода заподіяна фізичній особі в результаті її незаконного осуду, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу взяття під варту або підписки про невиїзд, незаконної затримки, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) у деяких випадках, передбачених законом (ч. 3 ст. 1167 Цивільного кодексу України).

Окремо врегульовано в ст. 1168 Цивільного кодексу України відшкодування моральної шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи. Вона може бути відшкодована однократно або шляхом здійснення щомісячних платежів, а якщо моральна шкода заподіяна смертю фізичної особи, то відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновителям), дітям (усиновленим), а також особам, що проживали з нею однією родиною.

2. Протиправність поведінки заподіювача шкоди -- порушення норм права й суб'єктивного права потерпілого.

Закон передбачає ряд обставин, наявність яких виключає протиправність поведінки заподіювача шкоди:

а) дії щодо здійснення права й виконання обов'язків -- наприклад, дії організацій епідеміологічної служби по знищенню тварин, які створюють небезпеку зараження й поширення інфекційних захворювань; діяльність пожежних по гасінню пожежі;

б) згода потерпілого на заподіяння шкоди. Вона виключає протиправність поведінки заподіювача шкоди при наявності трьох умов: згода добровільна, стосується тих благ, якими потерпілий може розпоряджатися повністю й самостійно, відповідає вимогам закону про порядок здійснення цивільного права;

в) протиправність поведінки самого потерпілого (у деяких випадках).