Правильною через це треба визнати позицію тих науковців, які уникають застосовувати для позначення вказаного стану конкретні психологічні терміни[8, с. 115]. Такого ж погляду дотримується і Пленум Верховного Суду України. Зокрема, в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини" від 1 квітня 1994 р. № 1 було вказано, що суб'єктивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження, відповідальність за які передбачена статтями 95 або 103 КК України (КК 1960 p.), характеризується не лише умислом, але й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижує його здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними. В п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" від 7 лю­того 2003 р. № 2 продубльовано відповідне положення попе­редньої постанови, що стосується стану сильного душевного хвилювання, з тією відмінністю, яка вказує, що такий стан "знижує здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними" [9, с. 37-42].

Вирішуючи питання про пошук психологічного терміна як адекватної заміни кримінально-правовому терміну "стан сильного душевного хвилювання", необхідно передусім з'ясувати, який саме психологічний стан людини мав на увазі законодавець, позначаючи його терміном "стан сильного душевного хвилювання", розкрити ознаки цього стану. Дивлячись на цю проблему з цього боку, можна побачити парадоксальну ситуацію - практично всі науковці, незважаючи на використання різних термінів та суперечки з приводу їх використання, розуміють під станом сильного душев­ного хвилювання одне і теж. Незважаючи на наявність різних по­глядів щодо самого психологічного терміна, який міг би викорис­товуватися як синонім терміну "стан сильного душевного хвилю­вання", всі науковці однаково визнають, що це стан, який має кримінально-правове значення, оскільки особа значною мірою втрачає здатність усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними [9, с. 53]. Таким чином, суперечка має виключно термінологічний характер.

З урахуванням викладеного, на наш погляд, важко погодитися з пропозиціями про заміну кримінально-правового терміна "стан сильного душевного хвилювання" на психологічний термін "афект" або "фізіологічний афект", чи "сильна емоція" з таких причин:

- по-перше, стан сильного душевного хвилювання та стан афекту або фізіологічного афекту не є тотожні поняття;

- по-друге, не тільки стан афекту здатний суттєво порушувати психічну діяльність особи. Адже бувають випадки, коли вплинути на психічну діяльність, що особа втратить здатність у повній мірі усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними;

- по-третє, використовуючи термін "сильна емоція" як найбільш широке із запропонованих за обсягом, знову ж таки довелося б пояснювати, чому така емоція повинна мати кримінально-правове значення.

Вчені зазначають, марно шукати психологічний термін який би охоплював усі емоції, які за своєю силою здатні суттєво порушувати психічну діяльність та призводити до того, що особа втрачає здатність повною мірою усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними. В зв'язку з цим видається, що у названих статтях КК України замість терміна "стан сильного душевного хвилювання" доцільно використовувати словосполучення яке не буде настільки ємним, як, наприклад, термін "афект" а "фізіологічний афект", але максимально чітко та правильно буде відображати психологічний зміст та охоплювати різні види емоційних станів, що мають кримінально-правове значення в зв'язку з тим, що здійснюють суттєвий вплив на психічну діяльність людини. Таким словосполученням повинно бути: "стан, в якому особа не могла в повній мірі усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними."

1.2 Підстави виникнення афекту

Для того щоб стан особи було кваліфіковано як афект, необхідно встановити ще одну ознаку: причина його виникнення. З кримінально-правової точки зору значущий лише афект, що виник в результаті неправомірних і аморальних дій (бездіяльності) самого потерпілого. Кримінальний закон в якості прикладів наводить насильство, знущання, тяжкі образи з боку потерпілого. Крім того, кримінальний закон легалізував так званий "крапельний" афект, тобто афект, пов'язаний з тривалої психотравмуючої ситуацією, що виникла у зв'язку з систематичним протиправним чи аморальним поведінкою потерпілого [10, с. 58].

Провокація зі боку потерпілого, що викликає стан сильного душевного хвилювання у винного, являє собою: а) насильство; б) знущання;

в) образа; г) тяжка образа; д) інші протиправні дії (бездіяльність) потерпілого; е) протиправне або аморальну поведінку потерпілого.

а) Під насильством, як одним із приводів афектованого вбивства. Розуміється як фізичне так і психічний вплив на людину. Фізичне насильство може супроводжуватися побої, катування, заподіяння шкоди здоров'ю різного ступеня тяжкості, насильницьке обмеження свободи неправомірного характеру, (згвалтування) та т.п. Психічне насильство виражається в різного роду погрози (побити, поширити ганебні відомості тощо). Насильство, що викликає афект, повинно носити протиправний характер.

б) Знущання - злая насмішка, образа словом або дією, знущання над людиною. По суті знущання припускає психічний вплив на винного з елементами (можливо) фізичного насильства, яке носить провокуючі характер. Таким, наприклад, є образливі і недоречні випади по приводу фізичних чи психічних недоліків суб'єкта злочину, які можуть супроводжуватися поштовхами, щипана і т.п.

в) Образа як привід для виникнення афективної реакції, що супроводжує вбивство, повинно бути тяжким. До таких належать грубе приниження честі та гідності винного, яке може бути нанесено усно, письмово або дією. Наприклад, ляпас чоловікові на очах жінки.

г) Тяжке образа - ознака оцінний. Його тлумачення повинно базуватися на сприймаючих здібностях суб'єкта злочину. Різні люди в залежності від емоційних особливостей і відповідній нормі реакції різному сприймають однорідні образливі дії. Тому у випадку, якщо ситуація не дозволяє дати однозначної оцінки дій як тяжкої образи, повинна бути призначена комплексна психолого-психіатрична експертиза для визначення можливості виникнення афективної реакції у даного суб'єкта стосовно до даної ситуації.

д) Під іншими протиправними діями (бездіяльністю ) потерпілого слід розуміти такі поведінкові акти, які хоч і не є насильством, знущанням і образою, але разом з тим характеризуються грубим порушенням прав і законних інтересів винного або інших осіб. Це може бути зухвале самоуправство, заподіяння смерті або шкоди здоров'ю не в результаті насильства, шантаж, наклеп, пошкодження або знищення майна, зловживання посадовими повноваженнями, перевищення посадових повноважень, неповернення крупної суми боргу та ін

е) Протиправним і одночасно аморальним дією буде вважатися, наприклад, адміністративно каране хуліганство, яке складається в нецензурне брані, адресованої суб'єкту злочину.

Тривала психотравмирующая ситуація, яка обумовить стан афекту, являє собою стан напруженості, в якому знаходиться індивід в результаті систематичних протиправних або аморальних дій потерпілого. Чи не одиничні, а саме систематичні дії аморального характеру, тобто більше двох разів, здатні створити психотравмуючу ситуацію і остання дія в цій низці являє собою останню краплю, роздільну ситуацію афектних вибухом. Так, затяжний конфлікт на роботі або демонстрація подружньої невірності, що увійшла в систему. В останньому випадку, якщо подружня невірність була лише поодиноким випадком, але що спричинило за собою вбивство, діяння може бути оцінений як вчинене в стані афекту, що виник в результаті тяжкої образи з боку потерпілого.

Провокуючі дії, здатні викликати бурхливу афективну реакцію суб'єкта, можуть бути адресовані не тільки безпосереднього винному, але і його близьким. Наприклад, як провокуючий треба вважати образу коханої дівчини або батьків суб'єкта. При цьому для кваліфікації вбивства за ч. 1 ст. 116 кримінального кодексу України не грає ролі, де були вчинені дії, що викликали афект - в громадському місці, в присутності сторонніх або у відсутності свідків[12].

Вбивство в стані афекту визнається здійсненим при пом'якшувальних обставинах лише за наявності певних умов:

1) сильне душевне хвилювання і намір на злочин повинні виникнути раптово;

2) вони викликані протиправною або аморальною поведінкою потерпілого.

Раптовість сильного душевного хвилювання, за загальним правилом, полягає в тому, що воно виникає негайно, як у відповідь реакція на протиправну або аморальну поведінка потерпілого. Намір тут може бути також раптово виник. Між вбивством і провокаційною поведінкою потерпілого, що викликав стан афекту і намір на злочин, в переважній більшості випадків не повинно бути розриву в часі. Однак можливе виникнення афекту не відразу після протиправних дій потерпілого, а через певний час. Стан афекту триває, як правило, невеликий проміжок часу, зазвичай кілька хвилин. Проте значний часовий розрив вже не може свідчити про збереження стану раптово виниклого сильного душевного хвилювання.

Розділ 2. Кримінально-правова та психологічна характеристика вбивства вчиненого в стані сильного душевного хвилювання

2.1 Загальні кримінально-правові характеристики умисного вбивства

Найбільш небезпечними посяганнями на життя людини є умисні вбивства. Умисні вбивства розрізняються за ступенем своєї суспільної небезпеки (тяжкості) на три види: так зване просте вбивство, тобто вчинене без обтяжуючих чи пом'якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115); вчинене за обтяжуючих обставин, так зване кваліфіковане вбивство (ч. 2 ст. 115) і вчинене за пом'якшуючих обставин, так зване привілейоване вбивство [13, с.24]. А зараз більш детально охарактеризуємо види умисних вбивств.

Умисне вбивство без обтяжуючих, і пом'якшуючих обставин (просте вбивство) - ч. 1 ст. 115 - має місце в тих випадках, коли у вчиненому відсутні ознаки вбивств, передбачених ч. 2 ст. 115, статтями 116-118. За частиною 1 ст. 115 кваліфікуються вбивства, вчинені в бійці, з помсти, на ґрунті особистих взаємовідносин, з ревнощів, зі співчуття та деякі інші. Покарання за таке вбивство передбачене ч. 1 ст. 115 - позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Умисне вбивство за обтяжуючих обставин (кваліфіковане вбивство) - ч. 2 ст. 115. Для застосування ст. 115 досить наявності хоча б однієї з указаних в ній обтяжуючих обставин, вони перераховані в пунктах 1-13 ч. 2 ст. 115 . Тобто умисні вбивства в свою чергу поділяються на:

- умисне вбивство двох або більше осіб;

- умисне вбивство вчинене в стані сильного душевного хвилювання;

- умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

- умисне вбивство заручника;

- умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю;

- умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб;

- умисне вбивство з корисливих мотивів;

- умисне вбивство з хуліганських мотивів;

- умисне вбивство особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку;

- умисне вбивство вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення;

- умисне вбивство поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом;

- умисне вбивство вчинене на замовлення;

- умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне

вбивство, за винятком вбивства, передбаченого ст. 116-118 КК [14; 15].

Розглянемо зміст деяких з них.