Умисне вбивство двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115) передбачає, що позбавлення життя цих осіб було вчинене одночасно або протягом короткого проміжку часу і охоплювалося єдністю наміру винного. Дії винного не можуть кваліфікуватися за п. 1 ч. 2 ст. 115, якщо не доведено, що його намір був спрямований на позбавлення життя саме двох або більше осіб. Вбивство однієї людини і замах на життя іншої не може розглядатися як закінчений злочин - вбивство двох або більше осіб. У цих випадках вчинене слід кваліфікувати за ст. 15 та п. 1 ч. 2 ст. 115 або за ч. 1 ст. 115 незалежно від послідовності злочинних дій. Замах на вбивство двох або більше осіб, який не призвів до смертельного наслідку, кваліфікується за ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 [14; 15, с. 33].

Умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності (п. 2 ч. 2 ст. 115), має місце, якщо вбито дитину до 14 років або якщо винному було достовірно відомо про вагітність жінки. Кваліфікація злочину не залежить від строку вагітності та життєздатності плоду [14; 15, ].

Умисне вбивство заручника (п. З ч. 2 ст. 115). Заручником є особа, яка захоплена або утримується будь-ким для забезпечення того, щоб родичі, інші особи, органи держави або відповідні організації виконали певні вимоги як умову звільнення заручника. Вбивство заручника може мати місце в момент захоплення або протягом часу утримування заручника, тобто позбавлення волі. Вбивство можливе і внаслідок спроби заручника втекти, під час його перевезення і т. д. Саме захоплення чи утримання заручника є самостійним злочином і кваліфікується за ст. 147 або 349 [14; 15].

Умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст.,115). У деяких випадках спосіб позбавлення життя свідчить про особливу жорстокість злочину. Пленум Верховного Суду України в своїй практиці вважає, що до особливо жорстоких можуть бути віднесені випадки:

- коли перед позбавленням життя або в процесі вчинення вбивства до потерпілого умисно застосовувалися тортури, катування або йому заподіювалися особливі страждання шляхом нанесення великої кількості тілесних ушкоджень, або з використанням вогню, струму, отрути, що завдає нестерпного болю;

вчинення злочину в присутності близьких потерпілому осіб, якщо винний усвідомлював, що такими діями завдає їм особливих страждань;

якщо вбивство воно супроводжувалося глумлінням над трупом, крім випадків його знищення або розтину з метою приховати вбивство.

Умислом винного має охоплюватися особлива жорстокість дій, що ним вчиняються. Визнавши засудженого винним у вбивстві, вчиненому з особливою жорстокістю, суд має навести у вироку підстави та мотиви, згідно з якими він дійшов такого висновку, встановленням особливої жорстокості вбивства займаються органи досудового слідства і суду [14; 15].

Умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115), має місце, якщо, вчиняючи вбивство певної особи, винний усвідомлював, що він застосовує такий спосіб заподіяння смерті, який небезпечний для життя не тільки однієї людини. Наприклад, вбивство шляхом пострілу в натовп людей, підпал приміщення, у якому крім потерпілого знаходилися інші особи, вчинення аварії автомашини, в якій їхали кілька осіб. Заподіяння при вбивстві способом, небезпечним для життя багатьох людей, тілесних ушкоджень іншим особам слід додатково кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за умисне заподіяння тілесних ушкоджень та якщо при вбивстві способом, небезпечним для життя багатьох людей, вчинено умисне вбивство двох або більше осіб, винний підлягає відповідальності за пунктами 1 і 5 ч. 2 ст. 155 [14; 15].

Умисне вбивство з корисливих мотивів (п. б ч. 2 ст. 115) здійснюється з мотивів, спрямованих на отримання будь-якої матеріальної вигоди (грошей, майна, майнових прав, прав на житлову площу тощо) або з наміром позбутися матеріальних витрат (сплати боргу, платежу аліментів та ін.). Корисливим також є вбивство, вчинене за винагороду або з метою зайняти більш високооплачувану посаду. Для кваліфікації злочину за п. 6 ч. 2 ст. 115 не має значення, чи вдалося винному реалізувати корисливий мотив. Необхідно лише, щоб корисливі мотиви виникли до вчинення вбивства. Тому не може бути основою для кваліфікації вбивства за п. 6 ч. 2 ст. 115 заволодіння майном вбитого в тих випадках, якщо користь не була мотивом вбивства. А умисне вбивство, вчинене при розбійному нападі з метою заволодіння чужим майном, належить кваліфікувати не лише за п. 6 ч. 2 ст. 115, а й за ч. 4 ст. 187, ч. З ст. 308 або ч. З ст. 313 як розбій [14; 15].

Умисне вбивство особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку (п. 8 ч. 2 ст. 115), має місце, якщо вбивство вчинене в зв'язку з виконанням службового чи громадського обов'язку. Під виконанням службового обов'язку слід розуміти виконання особою покладених на неї обов'язків у державній чи громадській установі, на підприємстві, в організації. Потерпілим при цьому може бути не тільки службова особа, а й інші працівники, які виконують службові функції, та їх близькі родичі. Виконання громадського обов'язку - це будь-яка корисна для суспільства діяльність громадянина. Відповідальність за вбивство в зв'язку з виконанням службового або громадського обов'язку настає незалежно від того, коли були вчинені потерпілим дії, які послужили приводом для вбивства. Таким чином, не обов'язково, щоб вбивство було вчинене саме в момент виконання потерпілим свого службового чи громадського обов'язку [14; 15].

Умисне вбивство, вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст.115). Винний може переслідувати мету повністю приховати раніше вчинений злочин або лише обставини, які впливають на кваліфікацію та міру покарання. Вбивство з метою полегшити вчинення іншого злочину винний може здійснювати як до, так і в процесі вчинення наміченого злочину. Наприклад, випадки вбивства потерпілого, свідка, особи, яка має докази злочину [14; 15].

Умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. 10 ч. 2 ст. 115). Винний може здійснити вбивство в процесі самого зґвалтування або задоволення статевої пристрасті для того, щоб придушити опір потерпілої або з садистських мотивів. Але таке вбивство може мати місце і після здійснення цих злочинів, щоб приховати злочин і уникнути відповідальності. Вбивство і зґвалтування або задоволення статевої пристрасті можуть бути вчинені як одною, так і різними особами (наприклад, при груповому приставанні) [14; 15].

2.2 Соціальна і психологічна суть вбивства в стані афекту

Соціальна суть вбивства в стані афекту криється в причинах і умовах, які сприяють здійсненню даного злочинного діяння. Породжує такі причини і умови конкретна життєва ситуацій, тобто сукупність обставин життя даної особи перед здійсненням злочини, які при вирішальній ролі його антигромадських поглядів, прагнень і звичок впливають на його кримінальні дії.

Кожна життєва ситуація несе в собі об'єктивний зміст, тобто подія, що відбулася насправді, і суб'єктивне значення, яке додається їй суб'єктом залежно від його поглядів, досвіду, схильностей, характеру і т.д. Об'єктивний зміст і суб'єктивне значення можуть сильно розходитися, при цьому людина поступає відповідно до свого уявлення про ситуацію, з тим суб'єктивним значенням, яке він їй додає. Людина по-різному поводиться в буденній і в екстремальній ситуації. Тому, оцінюючи його дії, що привели до злочинного результату, слід з'ясувати, чи передбачав він наперед такий збіг обставин або воно з'явилося для нього несподіванкою. Це необхідно, перш за все, для правильного розуміння етичного розвитку особи, з'ясування його моральної і емоційної стійкості [16, 36]. Даючи оцінку неправомірним вчинкам, слід також враховувати, що поведінка людини взагалі, а тим більше в складній ситуації, залежить не тільки і не стільки від природних особливостей нервової системи, але і від його етичних якостей, переконань, схильностей, індивідуального досвіду, тренованості в подоланні труднощів, вплив соціальних установок і навиків суспільної поведінки.

Для правильного розуміння причин скоєння конкретних злочинів необхідно розглянути такий важливий різновид конкретної життєвої ситуації, як конфліктна ситуація. Вона є такою ситуацією, в якій відбувається зіткнення протилежних інтересів, поглядів, прагнень, виникають серйозні розбіжності сторін, складні Форми боротьби, що спричиняють за собою. Аналіз конфліктної ситуації, передуючої виникненню афекту і скоєнню злочину в цьому стані, показує, що несприятливі зовнішні умови і інші обставини, що характеризують дану ситуацію, значною мірою обуславливают вибір злочинного варіанту поведінки, роблячи вирішальний вплив на психіку, свідомість і волю особи.

Особливу роль конкретна життєва ситуація грає при скоєнні злочинів проти особи в результаті раптового виниклого сильного душевного хвилювання, викликаного протиправними діями потерпілого. У обстановці конфліктної ситуації особа часто не має можливості ретельно і всесторонньо обдумати свою поведінку, розміряти його з відповідними етичними принципами і поняттями [17, 74]. Такі ситуації викликають етичні переживання, які офарблюють безпосередню реакцію на обставини, що склалися. Виникаючи несподівано, вони виявляють себе тоді, коли відповідні обставини вже виникли. Тому вони лише орієнтують людину в умовах, що склалися. Але в той же час вони можуть стати передумовами вчинку. Проте при самій напруженій стресовій ситуації дії суб'єкта мають вольовий характер, проходять стадію ухвалення рішення, де можливий вибір альтернатив поведінки і, отже, є підстави для його етичної і правової відповідальності. Якщо роздратування і душевне хвилювання настільки сильні, що особа повністю втрачає контроль над собою, нездібно віддавати звіт в своїх діях і керувати ними, то воно є неосудним, що виключає кримінальну відповідальність. У гострих, раптово виниклих конфліктних ситуаціях поведінка особи багато в чому залежить не тільки від його етичних якостей, але і від зібраності, стриманості, уміння володіти собою, швидко орієнтуватися і знаходити правильний вихід екстремальній обстановці, що створилася, а також від навиків в подоланні труднощів. У чинниках, що визначають поведінку людей в подібних ситуаціях, значне місце займає і так званий автоматизм в поведінці.

Поведінка особи, у тому числі і протиправне, є результатом взаємодії, як зовнішніх чинників, так і внутрішніх особових якостей і властивостей людини, у свою чергу детермінованих минулим впливом соціального середовища до зовнішніх чинників, що обумовлюють скоєння злочину, відносяться несприятливі умови етичного формування особи злочинця, а також ті особливості ситуації, які сприяють виникненню злочинного наміру, містячи в собі об'єктивні можливості для скоєння злочину.

Внутрішні чинники -- це соціально негативні погляди, інтереси, відносини, орієнтація. І лише внутрішні чинники зрештою є причиною скоєння конкретного злочину.

Проте деякі автори, кажучи про причинність злочинної поведінки, вважають, що в тих випадках, коли вирішальну роль грає конфліктна ситуація, її потрібно вважати причиною злочинної поведінки, а антигромадська спрямованість особі в таких випадках не є безпосередньою причиною злочину.

Таким чином, кажучи про причини злочинної поведінки, треба відзначити той факт, що злочин є результатом взаємодії двох чинників: чинників соціального зовнішнього середовища і внутрішніх особових якостей і властивостей особи злочинця. Хоча виникають такі життєві ситуації, коли один з цих чинників виступає як детермінує. Яскравим підтвердженням цієї тези є вбивство в стані афекту, при якому важливу роль грає саме допреступная конфліктна ситуація між винним і таким, що потерпів.