У пострадянській доктрині жваво дискутується питання про те, чи підкоряється колізійна норма цій загальній структурі побудови чи ні. Так, В.Л. Толстих стверджує: «МПрП регулює відносини у тих випадках, коли правовідносини пов'язані з територією двох чи декілька держав. Цей зв'язок є юридичним фактом, який входить до гіпотези колізійних норм та інших норм МПрП». А далі роз'яснюється: всі обставини, котрі передують вибору права та обумовлюють його, можуть розглядатися тільки як складові гіпотези колізійної норми, яка конче, може бути і складною. Підсумовуючи висловлені з цього приводу у російській літературі думки, В.І. Кисіль робить висновок про те, що за сучасним уявленням про структуру колізійної норми, ці норми, як і будь-які норми права, мають гіпотезу і санкцію, щоправда, не зовсім чітко виражені в тексті колізійної норми, тому, на його думку, природа гіпотези і санкції колізійної норми, очевидно, невдовзі стануть об'єктом плідної наукової дискусії.

У доктрині МПрП беззаперечним вважається положення, за яким будь-яка колізійна норма складається з таких самостійних частин:

об'єму та

прив'язки.

Щоправда, є пропозиції стосовно поєднання цих складових і єдине поняття «диспозиція» колізійної норми. Проте, у вітчизняній літературі зазначається, що подібний підхід навряд чи є вдалим, оскільки ці поняття, хоча й взаємозв'язані, мають все ж різне функціональне навантаження.

При ознайомленні з об'ємом колізійної норми з'ясовується, щодо яких саме відносин чи до якого виду відносин законодавець надає дозвід на застосування іноземного права, бо цей дозвіл, як зрозуміло, не може надаватись взагалі. Інакше кажучи,Є дозвіл що міститься об'ємі колізійної норми, надається стосовно конкретного «фактичного складу» відповідних відносин, внаслідок чого в іноземному праві слід відшукувати норми, які регулюють саме такий фактичний склад, а він може мати відношення до речового, зобов'язального, спадкового і т. ін. статутів. Замінити встановлений колізійною нормою статут у процесі застосування іноземного права неможливо, бо це буде означати, що дозвіл, наданий законодавцем, свавільно порушено суддею.

Що стосується прив'язки, то вона «прикріпляє» ( або «прив'язує») зазначений фактичний склад, тобто конкретні відносини, до права відповідної іноземної держави, яке підлягає застосуванню згідно з дозволом, що міститься у колізійному приписі. Саме тому колізійну прив'язку нерідко називають формулою прикріплення до того чи іншого іноземного правопорядку. Чубарєв В.Л. Міжнародне приватне право: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2006. - с. 81-82.

Призначення колізійної норми обумовлює специфіку її структури, яка відрізняється від структури матеріально-правової норми. Традиційно в її складі розрізняють два елементи - обсяг та прив'язку.

Обсягом є частина колізійної норми, яка вказує на правовідносини з «іноземним елементом», які потребують врегулювання. Прив'язкою є частина колізійної норми, що вказує на право, яке підлягає застосуванню для врегулювання правовідносин, вказаних в обсязі такої норми.

Наприклад, частина 1 статті 17 закону України «Про міжнародне приватне право» містить таку норму: «Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом». Про міжнародне приватне право: Закон України від 23.06.2005 № 2709-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 32, ст.422.

«Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи» - це обсяг колізійної норми; «… визначається її особистим законом» - це прив'язка колізійної норми.

Отже, в цій нормі не встановлюється момент виникнення та припинення цивільної правоздатності фізичної особи, а лише міститься відсилання до особистого закону фізичної особи, яким і визначається момент її виникнення та припинення. Міжнародне приватне право. навч. посіб. / За ред. С. Г. Кузьменка. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - с. 13.

Також, прикладом двочленної побудови колізійної норми може слугувати ч.1ст.49 Закону України «Про міжнародне приватне право» а саме: права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають унаслідок завдавання шкоди (обсяг), визначається за правом держави, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди (прив'язка).

В обсязі визначаються відносини, пов'язані із зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди (зобов'язання з делікту).

У прив'язці визначається, за правом якої країни будуть врегульовані ці правовідносини, тобто за правом країни, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Отже, ця норма Закону не встановлює прав і обов'язків учасників вказаних відносин, а відсилає до права держави, в якій мала місце дія. Традиційно обсяг відповідає конкретному приватноправовому інституту: спадкові відносини, договірні зобов'язання, деліктні зобов'язання, укладення шлюбу і т.д. Міжнародне приватне право : підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. / за ред. проф. В. П. Жушмана та доц. І. А. Шуміло. -- Х. : Право, 2011. --с. 45-46.

Класифікація колізійних норм

Класифікація колізійних норм у теорії МПрП здійснюється за певними критеріями і пов'язана переважно з великою кількістю джерел права та особливістю колізійних прив'язок. Вона дає змогу визначити пріоритетність джерел права та виокремити основні принципи, за якими здійснюються вибір права та застосування цих норм у МПрП.

За джерелами права колізійні норми поділяють на національно-правові (внутрішні), які містяться у внутрішньому законодавстві кожної держави, і міжнародні, які закріплені в міжнародних договорах.

Найбільш істотною є класифікація за формою колізійної прив'язки. За цим критерієм колізійні норми поділяють на односторонні та двосторонні. Міжнародне приватне право : підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. / за ред. проф. В. П. Жушмана та доц. І. А. Шуміло. -- Х. : Право, 2011. --с. 46.

односторонні - це колізійні норми, які прямо вказують на право, що підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом. Зазвичай, односторонні норми передбачають можливість застосування права тієї держави, в якій норма видається. Наприклад, норма частини 3 статті 42 Закону України «Про міжнародне приватне право»: «Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України»;

двосторонні - це колізійні норми, які формулюють правило, за яким визначається право, що підлягає застосуванню до правовідносин з «іноземним елементом». Наприклад, норма статті 34 Закону України «Про міжнародне приватне право»: «Порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність». Міжнародне приватне право. навч. посіб. / За ред. С. Г. Кузьменка. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - с. 15.

Прив'язку двосторонньої колізійної норми називають «формулою прикріплення», тобто вона допомагає прив'язати правовідносини до конкретного правопорядку. В п.2 ст.37 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах визначається, «що правові стосунки у сфері успадкування нерухомого майна регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої знаходиться це майно». Таким чином, закріплюється можливість застосування або вітчизняного, або іноземного права.

Залежно від кількості прив'язок колізійні норми поділяються на прості і складні. Прості колізійні норми містять один обсяг та одну прив'язку. Складні колізійні норми мають декілька прив'язок. Вони можуть містити генеральні і субсидіарні прив'язки. При цьому виокремлюються основна (генеральна) прив'язка, яка формулює загальне головне правило вибору права (призначене для першочергового застосування), і субсидіарна прив'язка, яка формулює ще одне або декілька правил і застосовується тоді, коли головне правило через будь-які причини не було застосоване або виявилося недостатнім для вибору компетентного правопорядку. Наприклад, у ч.1 ст.60 Закону України «Про міжнародне приватне право» зазначено, що правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, в якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за його відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином. Міжнародне приватне право : підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. / за ред. проф. В. П. Жушмана та доц. І. А. Шуміло. -- Х. : Право, 2011. --с. 47.

За супідрядністю: основні (генеральні) і додаткові (допоміжні, субсидіарні) колізійні норми. В основних нормах формулюється головне правило щодо обирання правопорядку. Додаткові колізійні норми встановлюються для випадків, коли за основною колізійною нормою встановити право, що повинно бути застосоване, не вдається або воно недостатнє чи непридатне для регулювання. Так, ч.1 ст. 67 Закону України «Про міжнародне приватне право» може вважатися основною нормою, а ч.2 і ч.3 ст.67 цього закону - додатковими нормами:

Зобов'язання щодо утримання, які виникають із сімейних відносин, крім випадків, передбачених статтею 66 цього Закону, регулюються правом держави, у якій має місце проживання особа, яка має право на утримання.

Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним у частині першій цієї статті, застосовується право їхнього спільного особистого закону.

Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним у частині першій цієї статті, застосовується право держави, у якій особа, яка зобов'язана надати утримання, має місце проживання. Степанюк А.А. Міжнародне приватне право: Підручник. - Харків: Вид-во «Кроссроуд», 2008. - с.272.

Залежно від обов'язковості застосування вказаного в них права до правовідносин колізійні норми поділяються на:

імперативні норми - це норми, які однозначно вказують на право, що підлягає застосуванню, і не можуть бути змінені по волі сторін. Прикладом такої норми може бути норма статті 40 Закону України «Про міжнародне приватне право»: «Право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано»; ч.3 ст.42 Закону України «Про міжнародне приватне право» : «Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України»; ч.1 ст.16 цього ж Закону: «Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є»; Про міжнародне приватне право: Закон України від 23.06.2005 № 2709-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 32, ст.422

диспозитивні норми - це норми, які дозволяють сторонам самостійно обрати право, що підлягає застосуванню до правовідносин. Наприклад, диспозитивною є норма частини 1 статті 41 Закону України «Про міжнародне приватне право»: «Право власності та інші речові права на рухоме майно, що за правочином перебуває в дорозі, визначаються правом держави, з якої це майно відправлене, якщо інше не встановлено за згодою сторін». Міжнародне приватне право. навч. посіб. / За ред. С. Г. Кузьменка. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - с. 14-15. У ч. 1 ст. 33 Договору між Україною i Республікою Польща про правові відносини у цивільних і кримінальних справах передбачено, що «зобов'язання, які виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, якщо учасники договірних відносин не підпорядкують ці відносини обраному ними законодавству».