Також деякі науковці по різному класифікують альтернативні та кумулятивні колізійні норми. Наприклад, С.Г. Кузьменко відносить їх до складних норм, адже вони містять декілька колізійних прив'язок, що є характеристикою саме складних норм. У підручнику за редакцією В.П. Жужмана і І.А. Шуміло їх відносять саме до норм, що розподіляються за критерієм форми вираження волі законодавця ( або ступінь обов'язковості для сторін). Чубарєв у своєму підручнику альтернативні колізійні норми виокремлює як підвид диспозитивних норм :« Диспозитивні норми нерідко будуються таким чином, що містять одночасно дві або більше ознак, за якими можна здійснювати пошук застосовного права, і такі колізійні норми отримали назву альтернативних».

альтернативні колізійні норми містять декілька колізійних прив'язок, із яких застосуванню підлягає тільки одна. Основною рисою таких норм є наявність більше одного варіанта вибору права, яке підлягає застосуванню, та відсутність пріоритетів під час вибору права. Міжнародне приватне право. навч. посіб. / За ред. С. Г. Кузьменка. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - с. 14.

Зазвичай конструювання таких норм пов'язано з принципом автономії волі, коли право, що підлягає застосуванню до договору, визначається за спеціальною угодою сторін. Інакше кажучи, у таких випадках дія колізійних норм усувається спеціальною угодою сторін, роблять їх найкращими суддями у цьому питанні. У разі такої домовленості застосоване право визначається за іншим чи іншими встановленими колізійною нормою правилами. Чубарєв В.Л. Міжнародне приватне право: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2006. - с. 84.

Приклад такої норми: ч.1 ст. 42 Закону України «Про міжнародне приватне право»: «Захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду».

кумулятивні колізійні норми містять декілька колізійних прив'язок, кожну з яких слід враховувати під час вирішення колізійної проблеми. Міжнародне приватне право. навч. посіб. / За ред. С. Г. Кузьменка. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - с. 14.

Причому застосування однієї з прив'язок не виключає подальшого використання іншої. Так, кумулятивна прив'язка використовується в ч. 3 ст. 3 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, а саме: «Якщо дитину усиновлює подружжя, з якого один є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий -- іншої Договірної Сторони, повинні бути дотримані вимоги, передбачені законодавством обох Договірних Сторін». Прикладом кумулятивної прив'язки може слугувати і ст. 55 Закону України «Про міжнародне приватне право», де зазначено, що право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. Таким чином кумулятивні колізійні прив'язки передбачають застосування одночасно різних правових систем. Міжнародне приватне право : підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. / за ред. проф. В. П. Жушмана та доц. І. А. Шуміло. -- Х. : Право, 2011. --с.48.

За територією дій колізійні норми бувають міждержавними та міжобласними. У випадку колізій правопорядків унітарних держав ми маємо міждержавні колізійні норми у їх чистому вигляді. В праві федеративних держав, наприклад США або Швейцарії можуть виникати міжобласні (між штатні, між кантональні) колізії, для врегулювання яких також застосовується колізійний метод. З точки зору МПрП врахування таких колізій є необхідним саме у випадках відсилання до права федеративної держави. Справа в тому, що коли колізійна прив'язка відсилає до права федеративної держави, виникає питання щодо застосовного права, а саме: чи ним є правовий комплекс, що діє в межах федерації в цілому, чи тільки правовий комплекс відповідного суб'єкта федерації? Чубарєв В.Л. Міжнародне приватне право: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2006. - с.84.

За обсягом: загальні і спеціальні. Загальні колізійні норми слугують для регулювання відносин приватно-міжнародного характеру в цілому. Натомість, спеціальні колізійні норми призначені для детального регулювання різних аспектів приватно-міжнародного відношення. Так, ч.1 ст.69 Закону України «Про міжнародне приватне право» може вважатися загальною колізійною нормою, а ч.ч. 2-4 - спеціальними колізійними нормами:

Усиновлення та його скасування регулюються особистим законом дитини та особистим законом усиновлювача. Якщо усиновлювач - подружжя, яке не має спільного особистого закону, то застосовується право, що визначає правові наслідки шлюбу.

Здатність особи бути усиновлювачем визначається відповідно до її особистого закону.

Правові наслідки усиновлення або його припинення визначаються особистим законом усиновлювача.

Нагляд та облік дітей, усиновлених відповідно до положень цієї статті, здійснюються відповідно до особистого закону дитини.

За гнучкістю прив'язки: прямі (жорсткі) і рамочні (гнучкі). У прямих колізійних нормах критерій обрання правопорядку є чітким і однозначним (наприклад, громадянство, місцезнаходження речі), як у ст. 26 Закону України «Про міжнародне приватне право»: цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.

У рамочних колізійних нормах чіткий критерій обрання правопорядку відсутній, а вирішення питання залежить від сукупності обставин справи і їх оцінки юрисдикційними органами. Прикладом може бути ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право»:

Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.

За значимістю: головні і супутні колізійні норми. Головними колізійними нормами є норми, що присвячені основним інститутами міжнародного приватного права ( наприклад, тим,що регулюють зовнішньоекономічні, шлюбно-сімейні, трудові відносини), а супутні норми присвячено окремим аспектам правового регулювання, приміром, позовній давності, поступці вимоги, сплаті процентів тощо. Так, головними нормами можна вважати ст. 31, 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» щодо форми правочину, його змісту, а ст. 35 цього Закону про позовну давність можна вважати супутню колізійною нормою.

За дією в часі прив'язки: змінні і незмінні. Змінними прив'язками можуть бути: місцезнаходження рухомого майна, громадянство, доміцілій; до других належать місцезнаходження нерухомості, місце укладення шлюбу, заподіяння шкоди. Степанюк А.А. Міжнародне приватне право: Підручник. - Харків: Вид-во «Кроссроуд», 2008. - с.274-275.

Формули прикріплення

Результатом узагальнення застосування колізійних норм є визначення найбільш розповсюджених типів колізійних прив'язок, які ще отримали назву формул прикріплення. Найбільшого поширення набули такі колізійні прив'язки:

1. Особистий закон фізичної особи (lex personalis). Традиційно ця колізійна прив'язка поділяється на дві форми: закон громадянства та закон місця проживання. Прив'язка «закон громадянства» означає, що застосуванню підлягає право тієї держави, громадянином якої є фізична особа. Прив'язка «закон місця проживання» означає, що застосуванню підлягає право тієї держави, в якій особа постійно чи переважно проживає. Порядок визначення особистого закону фізичної особи передбачений статтею 16 Закону України «Про міжнародне приватне право». Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є. Якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв'язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю. Особистим законом особи без громадянства вважається право держави, у якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності - місце перебування. Особистим законом біженця вважається право держави, у якій він має місце перебування. Особистий закон фізичної особи використовується для визначення обсягу правоздатності та дієздатності фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою та оголошення померлою. Також особистим законом визначається право на ім'я фізичної особи, обсяг її особистих немайнових прав, порядок встановлення над особою опіки та піклування.

2. Особистий закон юридичної особи (lex societatis). Вказану прив'язку також називають законом національності юридичної особи. Доктрина міжнародного приватного права визначає такі способи визначення національності юридичної особи: закон місця реєстрації юридичної особи, закон місця знаходження адміністративного центру юридичної особи, закон місця здійснення діяльності юридичної особи. Для корпоративних юридичних осіб застосовується визначення національності юридичної особи на підставі «теорії контролю», відповідно до якої юридична особа має національність тієї держави, суб'єкти якої здійснюють контроль за діяльністю такої юридичної особи. Порядок визначення особистого закону юридичної особи регламентується статтею 25 Закону України «Про міжнародне приватне право». Вона передбачає, що особистим законом юридичної особи вважається право держави місця знаходження юридичної особи. Під місцем знаходження юридичної особи розуміється держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи. Особистим законом визначається обсяг правоздатності та дієздатності юридичної особи.

3. Закон місця знаходження речі (lex rei sitae) застосовується здебільшого в речовому праві та в спадковому праві, що ускладнені «іноземним елементом». Наприклад, стаття 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає, що право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Стаття 71 цього Закону визначає, що спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно. Міжнародне приватне право. навч. посіб. / За ред. С. Г. Кузьменка. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - с. 14.

4. Закон країни-продавця (lex venditoris) -- означає застосування права тієї держави, де заснована, має місце проживання або основне місце діяльності сторона-продавець. Це прив'язка вважається загальною субсидіарною щодо всіх зовнішньоекономічних правочинів.Закон країни продавця застосовується в його дослівному розумінні -- до договору купівлі-продажу, а також у широкому розумінні -- до інших приватноправових договорів. Отже, центральною стороною в договорі купівлі продажу є продавець, а всі останні зовнішньоекономічні правочини конструюються за моделлю цього договору, і, як, наприклад, у договорі про надання послуг, центральною стороною буде право країни-виконавця (ст. 44 Закону Україні «Про міжнародне приватне право»).

5. Закон місця вчинення дії (lex loci actus). Даний тип колізійної прив'язки нараховує, щонайменше, такі різновиди, які мають певне самостійне значення: