3. навчальний курс, основи знань про чинне конституційне право, стан науки, предмет викладання у вищих навчальних закладах Гринюк Р.Ф., Захарченко М.А. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник. -- Видання друге, перероб. і допов. -- К.: Істина, 2009. -- 376 с. - С. 10..

Доцільно проаналізувати сутність терміну «конституційне право» як галузь права в зарубіжних країнах та визначити його предмет.

Як відомо з курсу теорії держави і права, галузі права виокремлюються за специфічним колом суспільних відносин, які ними регулюються.

Державне (конституційне) право регулює суспільні відносини, які за своїм характером є політичними. Разом з тим, зауважимо, що не всі вони є політичними за своєю природою.

Автономність та самостійність конституційного права у правовій системі будь-якої держави обумовлюється, насамперед, його особливим предметом регулювання. Ще у дореволюційні часи у вітчизняній літературі, яка базувалась на вивченні конституційного права західних країн, сфера регулювання галузі обмежувалась традиціями, що склалися. Провідні державознавці визначали предмет конституційного права через поняття свободи, порядку (впорядкування), правової держави та парламентаризму. Так, наприклад, М.І.Свєшников писав, що основний зміст конституційного права (він вживав термін державне право) - це “юридичні відносини, які визначають основні засади, на яких ґрунтується порядок і свобода у даному політичному союзі”. Свешников М.И. Очерк общей теории государственного права. - СПб, 1896. - С.112. На його думку, предмет державного права - це держава, а право розглядає її з юридичної точки зору, хоча не виключаються економічні, політичні і моральні аспекти. Пізніше у наукових працях, підготовлених російськими вченими, до предмета регулювання державного права віднесли питання прав особи. Гамбаров Ю.С. Свобода и ее гарантии. - СПБ, 1910.- С.19.

У праві зарубіжних країн окреслились два підходи до визначення предмета конституційного права: традиційний і новий. У першій половині ХХ ст. у розвинутих країнах Заходу домінував традиційний підхід. Так, у Великобританії зміст навчальних курсів із конституційного права зводився до аналізу систем державних органів, їх взаємовідносин, правового становища особи. Стефанкин В.А. Основы конституционного права Англии. - М., 1984. - С.8.

У США предмет конституційного права складали гарантії “забезпечення в суспільстві” фундаментальної свободи”, яка передбачає розмежування сфер індивіда і меж дії державної влади. Егоров С.А. Современная наука конституционного права в США. - М., 1987. - С.17. Для французьких вчених предмет конституційного права - це, насамперед, політична влада. Зокрема, М.Прело писав таке: “Діючі в нашій країні норми, що стосуються встановлення, передавання та здійснення політичної влади, складають предмет нашого національного конституційного права”. Прело М. Конституционное право Франции. - М., 1957. - С.23.

Нині в науці конституційного права зарубіжних країн окреслився новий і більш широкий підхід щодо визначення предмета конституційного права. Англійські вчені Д. Дальтон, Р.Декстєр та інші відносять до нього вивчення головних функцій держави (законодавства, управління та захисту держави від зовнішніх і внутрішніх ворогів). А у виданому в США “Букварі з конституційного права” закріплена теза про те, що конституційне право має справу з “цінностями… суспільства”. Такі відомі французькі вчені, як Б.Шантебу, К.Леклєрк, Б.Жанно, Ф.Ардан роблять акцент на політичний режим, причому вони відносять до цього поняття багатьох інститутів суспільства, зокрема політичні партії, громадську думку, пропаганду, пресу, групи тиску тощо. Чиркин В.Е. Конституционное право: Россия и зарубежный опыт. - М., 1998. - С.21-23. Аналогічних поглядів дотримуються іспанські та італійські вчені-конституціоналісти. Натомість для мусульманських юристів предмет конституційного права пов'язаний, зокрема, з відносинами Аллаха й окремих мусульман, з відносинами у мусульманській громаді (“умми”) Гринюк Р.Ф., Захарченко М.А. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник. -- Видання друге, перероб. і допов. -- К.: Істина, 2009. -- 376 с. - С. 15..

На нашу думку, найбільш вдалим визначенням предмету конституційного права у вітчизняній літературі, є позиція професора В.М. Шаповала, який вказує, що предметом конституційного права мають бути тільки ті відносини безпосередньо політичного характеру, які виникають у процесі організації та здійснення влади у структурі зв'язків між людиною, суспільством і державою (їх ще інколи називають державно-політичними відносинами владарювання). Ці відносини поділяються на три групи: 1) відносини, безпосередньо пов'язані з економічною і політичною організацією суспільства; 2) ті, що виникають у процесі встановлення і функціонування публічних, державних інститутів; 3) ті, що характеризують основи взаємозв'язків держави та особи. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. - К., 1997. - С.8-9.

З аналізу текстів конституцій деяких зарубіжних країн можна зробити висновок, що національне конституційне право будь-якої держави орієнтується на ці зв'язки і все повніше і точніше відображає їх. Підкреслимо у цьому контексті, що для конституційного права головним у цих відносинах є не економічні питання (це предмет політичної економії і конкретних економік), не духовні відносини (зокрема, сфера релігієзнавства), не політичні комбінації партій, їх союзів (це справа політології), а визначення способів і меж участі різних колективів (соціальних, національних, громадських об'єднань та ін.), а також осіб у державній владі, тиску на неї різних зацікавлених груп, боротьба за державну владу мирними, конституційними методами. На думку, російського вченого В.Є Чиркіна, саме у цьому полягає суть, владних відносин, які регулюються конституційним правом”. Чиркин В.Е. Конституционное право: Россия и зарубежный опыт. - М., 1998. - С.19.

У різних країнах існують неоднакові доктринальні підходи вчених до предмету конституційного права, навіть в одній й тій же державі нерідко існують різні школи і напрями. Так, більшість вчених Великобританії вбачають суть конституційного права в регулюванні управління державою, відносин громадян і держави, основних державних функцій. Адміністративне право при цьому розуміється як аспект конституційного права.

У США вважається, що конституційне право в найзагальнішому вигляді (залишаючи деталі адміністративному праву) регулює управління державою, відносини громадян і уряду. Суттю конституційного права США є гарантія забезпечення в суспільстві "фундаментальної свободи", що припускає розмежування сфер свободи індивіда і меж дії державної влади.

Таким чином, можна зробити висновок, що у Великобританії та США існує певна єдність в підходах, хоча є й відмінності, обумовлені, перш за все, тим, що у Великобританії немає інституту конституційного контролю. Англо-американський підхід сприйнятий японськими вченими, а також у науці англомовних країн, колишніх британських колоній.

Дещо протилежні погляди на питання про сутність конституційного права існують у Франції. Французька наукова доктрина на одне з перших місць в конституційному праві висуває політичну владу та політичний режим. Французькі вчені нерідко висловлюють думку, що найважливішою тенденцією суспільного розвитку є процес інституціоналізації, тобто створення угрупуваннями людей різних суспільних інститутів, які набувають юридичного оформлення, зокрема: держави, політичних партій, профспілок тощо. Французька наукова доктрина, з певними змінами, сприйнята юристами колишніх французьких колоній Гринюк Р.Ф., Захарченко М.А. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник. -- Видання друге, перероб. і допов. -- К.: Істина, 2009. -- 376 с. - С. 16-18..

Німецька наука нині оперує двома термінами: конституційне і державне право, причому останнє історично передує першому. Німецькі вчені вважають, що у вузькому сенсі зміст конституційного права і державного права збігається, але все таки вони відрізняються один від одного: з одного боку, конституційне право ширше за державне право, оскільки конституція не обмежується встановленням державного ладу, а охоплює основи устрою недержавного життя (власність, сім'я, охорона природи тощо). З іншого боку, державне право це не тільки право держави. Воно містить норми, що регулюють питання державного управління, адміністративного, фінансового, процесуального права Конституційне (державне) право зарубіжних країн: навч.-метод. посіб. / Уклад. А. З. Георгіца; Чернівец. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. - Чернівці: Рута, 2008. - 128 с. - С. 22..

В Італії одні вчені вважають, що предметом конституційного права є влада і права людини. Крім того, вони також вбачають специфіку цієї галузі права в регулюванні політичної поведінки. Інші науковці схиляються до більш широкого трактування, відносячи до предмету конституційного права політичні партії, державу, свободу особи і "соціальні утворення".

Аналогічні погляди поширені в Іспанії, хоча і в дещо іншому аспекті. Конституційне право тут вважають нормативним елементом конституційної системи, який фіксує, встановлює, регулює основні державні інститути, що відносяться до суспільного життя. В цілому, тут дотримуються широкого трактування щодо предмету конституційного права. Такий же розширювальний підхід сприйнятий переважною більшістю дослідників конституційного права Росії та України.

Дещо інший підхід до предмету конституційного права застосовується у мусульманських країнах, в яких особлива увага приділяється вивченню Корану, релігійних норм, коментуванню конституції. У сучасних дослідженнях зазначається, що галузь "владних норм" вивчає питання халіфату, публічної влади, організацію державного управління, армії, питання оподаткування, тобто ті питання, які в інших державах регулюються в основному конституційним, адміністративним, фінансовим правом Конституційне (державне) право зарубіжних країн: навч.-метод. посіб. / Уклад. А. З. Георгіца; Чернівец. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. - Чернівці: Рута, 2008. - 128 с. - С. 22..

Отже, конституційне право має свій особливий предмет, яким виступають насамперед і переважно суспільно-політичні відносини, які складаються в ході взаємодії індивіда, колективу або суспільства у цілому з державою, з публічною владою.

Визначаючи предмет державного права як галузі в системі національного права, слід звернути увагу на те, що вся сукупність норм державного права розділяється на окремі групи норм -- певні правові інститути із стійкою сукупністю однорідних норм, які регулюють конкретний вид суспільних відносин.

Це зумовлює структуру державного права як галузі відповідної національної системи права. Конституційне право як фундаментальна галузь права становить основи адміністративного, фінансового, цивільного, кримінального, екологічного права та ін.

конституційний право зарубіжний термін

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ

1. З аналізу вищезазначених питань щодо предмету та сутності державного права в зарубіжних країнах, автор зробив наступні висновки:

По-перше, відмінності в термінах «конституційне право» і «державне право» обумовлені різними підходами в політико-правовій теорії XVII-- XIX століть й, частково, національною традицією слововживання. Нерідко підкреслюється при цьому, що ці терміни практично майже ідентичні, що вони є синонімами. Водночас при більш ретельному розгляді питання можна виявити, що різниця термінології відображає сутнісну відмінність між відповідними поняттями. З'ясовано, що англосаксонська і романська правові системи традиційно користуються терміном конституційне право, тоді як для германської системи характерним є вживання терміну державне право