Зміст

Вступ

Розділ І. Право на доступ до інформації як базове право людини

1.1 Конституційно-правова природа, поняття та види інформації

1.2 Конституційно-правове забезпечення права на доступ до інформації в Україні

1.3 Інтернет, як засіб реалізації права на доступ до інформації

1.4 Резолюція Організації обєднаних націй від 3 червня 2011 року та її значення в реалізації прав людини на доступ до інформації

Розділ ІІ. Конституційно-правове забезпечення доступу до Інтернету в країнах Європейського Союзу та України

2.1 Забезпечення доступу до інтернету в Европейському союзі

Електронний уряд в країнах ЄС

2.2 Законодавче гарантування права на доступ до інтернету в Україні Електронний уряд в Україні, перспективи розвитку

Висновки

Список використаної літератури

інформація правова доступ інтернет

Вступ

У світі в державах з демократичним режимом влада повинна належним чином забезпечувати діалог з громадськістю на всіх етапах прийняття рішень, робити постійний доступ до повної, об'єктивної, точної, зрозумілої інформації, про діяльність органів державної влади та її посадових осіб відповідно до законодавства. Від прозорості влади, від якості інформування громадськості про діяльність її органів у демократичній державі також залежить ефективність функціонування публічної адміністрації.

На етапі становлення української держави проблема забезпечення прозорості в роботі органів влади є однією з основних перешкод, які стоять на шляху розвитку демократичного суспільства. Прозорість влади є необхідною умовою забезпечення передбачених Конституцією України прав громадян на інформацію та участь в управлінні державними справами.

Основою права на свободу інформації є відкритість, ді якою розуміється відсутність перешкод в одержанні інформації і можливості інформувати інших, тобто можливість шукати, запитувати, одержувати, а також передавати і поширювати інформацію. Це - можливість людини одержувати інформацію не тільки щодо себе самої, але також щодо соціальних, політичних та інших питань.

Як традиційне право людини свобода думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань постійно змінюється відповідно до розвитку нових технологій. Сучасний стан розвитку мережі Інтернет дозволяє реалізовуватися свободі слова і думки, а також забезпечує швидку передачу необмеженому колу осіб інформації.

Інтернет являє собою частину світової комунікаційної технології, яка активно розбудовується й еволюціонує в нинішньому сторіччі в зовсім нову інформаційну індустрію.

Сьогодні Інтернет поєднує 48 тисяч мереж, розосереджених по всій земній кулі. Деякі із цих подсетей охоплюють цілі географічні регіони, інші ж носять сугубо локальний характер. У цей час підключитися до Інтернету можна через супутники зв'язку, радіо-канали, кабельне телебачення, телефон, стільниковий зв'язок, спеціальні оптико-волоконні лінії або електропроводи. Всесвітня мережа стала невід'ємною частиною життя в розвинених і країнах, що розвивати.

Протягом п'яти років, Інтернет досягся аудиторії понад 50 мільйонів користувачів. Іншим засобам комунікації було потрібно набагато більше часу для досягнення такої популярності:

Вихід Інтернету в космічний простір, назване об'єднанням глобальних просторів, лише перший крок такої модифікації.

Серйозний крок з погляду розвитку людства зробила Організація Об'єднаних Націй, визнавши право на доступ в Інтернет одним з невід'ємних прав людини. Згідно із прийнятим документом, поширення інформації в Мережі повинне бути максимально вільним. Виключенням із правил є дії здатні привести до порушення будь-чиїх прав або законів.

ООН символізує новий етап у розвитку суспільства, ведучий до змін філософії роботи з інформацією. Нематеріальні цінності усе більше будуть переважати над матеріальними речами. Економіка виробництва товарів усе більше переорієнтується в економіку виробництва послуг.

Інформація тепер, по суті справи, доступна всім без обмежень. Якщо раніше знання (ремесла, грамоти, науки) ретельно опікували, передавалися усередині соціальних груп і володіння тем або іншим знанням автоматично визначало місце людини в суспільстві, то тепер визначальним є тільки доступність джерела інформації й уміння ним користуватися.

І хоча заява ООН усього лише декларація, як і всі інші права людини, але багато в чому завдяки таким деклараціям і міняється мир. На новому етапі розвитку суспільства на провайдерів буде покладено більше відповідальності, тому що саме ми станемо тем механізмом, який реалізує право людини на доступ в Інтернет.

Таким чином, історія Інтернет нараховує більш 50 років. Враховуючи, як глобальні зміни відбулися й відбуваються в області комп'ютерних технологій за цей час, - це значний вік.

В останні роки Інтернет перетерплює великий підйом як у світі, так і в нашій країні. Усе більше функцій у сфері інформації виконує він у житті людини. Електронна адреса зайняла міцне місце на візитках фірм. Правда багато з людей, у тому числі й досить солідного віку, потрапляючи в павутину Інтернет, проводять у ній увесь свій вільний час. І таких досить багато, а поки Інтернет залишається найшвидшим і доступним постачальником інформації, надаючи швидкий зв'язок між людьми на відстані багатьох тисяч кілометрів.

Оскільки Інтернет міцно увійшов у наше повсякденне життя, став її невід'ємною частиною. Сьогодні важко уявити, що зовсім недавно подібної всесвітньої павутини зовсім ще не було. Не було тих фантастичних можливостей, які він нам надає в будь-якій області.

Але разом з Інтернетом виник і новий тип суспільних відносин, інтернет-відносини. Діяльність у Мережі народжує безліч проблем:

- етичних, економічних, соціальних і правових. Потрібно також врахувати відносно нову ідею яка була висловлена ??в ООН.

У 2011 році ООН вирішило наділити Інтернет юридичним статусом, як «базове право людини».

У роботі зроблена спроба представити доступ до Інтернету - як базове право людини і як сучасний напрям юридичної науки. Для обгрунтування цього положення було потрібно проаналізувати ціле коло проблем:

В дипломній роботі ставився акцент на регулювання, функціонування мережі Інтернет у світі, проте в якості матеріалу для аналізу використовувалися також законодавство країн (Європейського Союзу, та України) у сфері мережі Інтернет.

Одночасно була зроблена спроба врахувати в дослідженні вельми успішно зарекомендували себе на Заході великі ініціативи у сфері саморегулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням інформаційних технологій та мережі Інтернет.

Мета дипломної роботи - дослідити ряд важливих питань регулювання використання мережі Інтернет, таких як: доступ до самої мережі, доступ до інформації, безпека в мережі і власне головне сама Резолюція ООН від 3 червня 2011 року, яка зробила доступ в інтернет основним, невід'ємним правом людини, обмеження якого є незаконним.

Задачі дипломної роботи:

Для досягнення мети дослідження визначимо необхідність розв'язання таких завдань;

висвітлити поняття інформації та конституційно-правову природу доступу до неї;

охарактеризувати основні напрями формування державної правової політики щодо конституційного забезпечення прав людини в Україні на доступ до інформації;

зясувати поняття Інтернету як мережі та зрозуміти, чи має Інтернет мережа бути базовим правом людини за Резолюцією ООН «L13» від 3 червня 2011 року;

виявити особливості рішень провідних країн світу стосовно розвитку інформаційного суспільства та новації у вигляді «Електронного уряду»;

розкрити роль Резолюції ООН «L13» від 3 червня 2011 року у наділенні юридичним статусом Інтернету, як базове право людини згідно з іншими міжнародними правами людини.

Об'єктом дослідження - конституційно-правові відносини, пов'язані з забезпеченням прав людини на доступ до Інтернету та інформації в Україні та Європейському Союзі.

Предметом дослідження - є доступ до Інтернету як базове право людини (за резолюцією ООН від 3 червня 2011 року).

Світ потребує нових засобів для полегшення доступу до інформації. Інтернет - це глибокий та потужний інструмент завдяки якому можна знайти інформацію будь-якого характеру.

Структура роботи складається зі; вступу, першого розділу в якому розповідається про доступ до інформації за законами України, та доступ до Інтернету для отримання інформації. Другого розділу наводить чіткі позиції науковців Європейського Союзу, про те щоб надати доступу до мережі Інтернет статус, як «Базове право людини». Підсуки роботи закінчуються висновками та пропозиціями.

Розділ І. Право на доступ до інформації як базове право людини

1.1 Конституційно-правова природа, поняття та види інформації

Демократичність та ступінь цивілізованості кожного суспільства визначається, насамперед, тим, наскільки вільними почувають себе у цьому суспільстві його члени, наскільки реально здійснюються їхні громадянські, політичні, соціально-економічні та культурні права. Можна констатувати, що останніми роками в Україні здійснено конкретні заходи розбудови нового демократичного суспільства. Звичайно, першим кроком стало прийняття нової Конституції України в 1996 році, а також численних законодавчих актів у різних галузях права -- конституційного, цивільного, кримінального, адміністративного, фінансового, трудового, інформаційного тощо.

Реалії нашого суспільства такі, що відстань між прийняттям таких актів і реальним втіленням в життя закріплених у них прав і свобод людини ще величезна. Але головне і найважче у кожній справі -- це початок. А його, незважаючи на безліч труднощів і стереотипів, що склалися у нашому суспільстві за роки радянської влади, вже покладено. Не останню роль відіграв у цьому процесі інформаційний бум, який спостерігається нині завдяки розвитку недержавних засобів масової інформації, насамперед Інтернету. Але спочатку ми поговоримо про інформацію та зясуємо нарешті, що таке інформація, звідки вона має своє походження та потім плавно перейдемо до доступу до неї в мережі інтернет.

Інформаційний вплив на державу, суспільство, громадянина зараз є ефективнішим, ніж політичний, економічний і навіть військовий. Інформація стає реальною, майже фізично відчутною силою Черешкин Д.С. Оружие, которое может быть опаснее ядерного // Независимая газета. - 1995. - № 123..

Поняття «інформація» використовується в усіх галузях науки, зокрема в правовій. Воно набуло багатозначності й інтерпретується залежно від сфери вживання. У перекладі з латинької мови «інформація» (information) - це роз'яснення, виклад; Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (головна редкол.) та ін.. - К.: Укр. енцикл., 1998 - Т. 2. - с. 717. тобто йдеться про відомості (або їх сукупність), про предмети, явища й процеси навколишнього світу. Сьогодні немає установленого й вичерпаного тлумачення цього терміна; його можна розглядати, виходячі з досліджень філософів.

Поняття інформації неодноразово змінювалось, його межі то розширювалися то звужувалися. Спочатку під цим словом розуміли «уявлення», «поняття», потім - «відомості», «передачу повідомлень». Уперше термін інформація знайшов своє відображення у математичній теорії інформатики і теорії передачі даних каналами зв'язку Клода Шенона (1948 році), у якій він під інформацією розумів усі види повідомлень. К. Шеннон разом с У. Уівером запопропонували ймовірні методи для визначення кількості інформації, що передається. Однак такі методи описують лише знакову структуру інформації, не торкаючись її змісту.