Конституційно-правовий статус Конституційного Суду України
Сторінки матеріалу:
- Конституційно-правовий статус Конституційного Суду України
- Сторінка 2
- Сторінка 3
- Сторінка 4
- Сторінка 5
Конституційно-правовий статус Конституційного Суду України
Вступ конституційний суд влада Закріплені в Основному Законі принципи конституційної державності (верховенства права, поділу влади, верховенства основних прав і свобод, діяльність конституційної юстиції) все більш реально проявляються у конституційних правовідносинах. У цьому зв'язку заслуговують на увагу дослідження теоретичних і практичних аспектів правового статусу Конституційного Суду України, що покликаний не тільки займати позицію формального захисника незмінюваності та стабільності Основного Закону, а й забезпечувати творчу, динамічну інтерпретацію та розвиток його положень з урахуванням динаміки конституційних правовідносин. Досвід країн із розвинутими засадами конституційної державності свідчить про високу повагу до Конституції усіх суб'єктів права, забезпечення основних прав і свобод, функціонування системи взаємодії між елементами політичної системи в державно організованому суспільстві. Виходячи з цього роль конституційної юстиції не зводитися лише до правової охорони конституційних норм і принципів, а значною мірою реалізується також у творчому “пошукові” права відповідно до принципів верховенства права і справедливості. Тому розглядаючи конституційно-правові спори на основі закону та у визначеному процесуальному порядку, органи конституційної юстиції переводять конфлікти політичного характеру у площину права. Метою даної є детальний розгляд питань, безпосередньо пов'язаних з правовим статусом Конституційного Суду України. Для досягнення постановленої мети аналізу будуть піддані питання конституційно-правового статусу Конституційного Суду України, конституційно-правового статусу суддів Конституційного Суду України та загальної характеристики актів Конституційного Суду України. Об'єктом - є суспільні відносини, пов'язані з механізмом забезпечення конституційного ладу України в процесі здійснення відповідних функцій Конституційним Судом України. Предметом курсової роботи виступає система організаційних та процесуальних засобів забезпечення конституційного ладу єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Проблеми функціонування системи гарантів конституційного ладу є новим напрямом наукових досліджень вітчизняних конституціоналістів. Окремим їх аспектам у діяльності Конституційного Суду присвячені дисертації, захищені в Україні за часи незалежності (В.О. Гергелійник, М.С. Кельман, О.В. Марцеляк, М.Д. Савенко, В.Є. Скомороха, М.В. Тесленко). Дослідженню механізмів забезпечення конституційного ладу присвячено ґрунтовні дослідження вітчизняних вчених Ю.М. Грошевого, А.П. Зайця, М.І. Козюбри, М.І. Корнієнка, Т.А. Костецької, В.В. Кравченка, А.М. Колодія, П.Ф. Мартиненка, В.Ф. Мелащенка, Г.О. Мурашина, В.Ф. Погорілка, В.Ф. Опришка, В.П. Тихого, Ю.М. Тодики, О.Ф. Фрицького, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка, М.І. Черкеса та ін. Цій проблематиці присвячені і дослідження відомих зарубіжних вчених Ф. Ардана, В. Бернхема, П. Бромхеда, В.С. Боботова, В.М. Вітрука, Л. Гарліцкі, К. Гессе, Б.С. Ебзєєва, В.Т. Кабишева, М. Капелетті, Г. Кляйна, Р. Кросса, Т. Маунца, Ж.Й. Овсепян, Л. Фаворе, Т.Я. Хабрієвої, В.Є. Чиркіна, Г. Штайнбергера, Ю.Л. Шульженко, Ю.А. Юдіна та ін. Методологічну основу курсової роботи складають закони матеріалістичної діалектики, об'єктивно існуючі закони суспільно-економічного розвитку суспільства і держави та окремі загальні та спеціальні методи наукового пізнання, правових категорій і явищ; системного аналізу досліджуваних правовідносин; порівняльно-правового аналізу правових норм і правових понять; формально-логічного аналізу правових категорій у їх взаємозв'язку. Структура курсової роботи обумовлюється її метою та завданнями. Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Наприкінці роботи будуть зроблені відповідні узагальнення. 1. Конституційний суд - єдиний орган конституційної юрисдикції Поняття та види конституційного правосуддя Сучасний етап розвитку української державності характеризується поетапним створенням демократичної, правової і соціальної держави, дієздатних структур цивільного суспільства. Конституція України 1996 р. створила нормативно-правову модель українського конституціоналізму, її прийняття ініціювало нову ситуацію в конституційно-правовому полі України. А саме, інтенсифікувався нормотворчий і зокрема законотворчий процес. Прийняття Конституції стало фактором активізації державно-правових процесів. Відповідно до її розпоряджень йде будівництво конституційного ладу, відновлення всіх галузей законодавства України. Конституція, будучи нормативною основою конституціоналізму, створила модель конституційного ладу держави. Функціонування системи конституціоналізму спрямовано на твердження конституційної законності. Законність і правопорядок є найважливішими умовами життєдіяльності держави, без них немислимо який-небудь розвиток. Прийняття Верховною Радою України 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України і 24 серпня 1991 року -- Акта проголошення незалежності України, підтвердженого 1 грудня 1991 року всенародним референдумом, а також Конституції України сприяли правовим перетворенням в Україні, подальшому становленню і розвитку української державності Шемшученко Ю.С. От декларации - к Конституции // Правова держава: Щорічник наук. Праць. - К., 1997. - Вип. 8. - С. 3.. Концепція правової держави виходить з того, що право повинне виступати як безумовний пріоритет, бути верховенство закону у всій системі правових актів. Це зв'язано з контролем за виконанням прийнятих законів, неприпустимістю ігнорування з боку виконавчої влади положення законодавства. Тому саме для судового конституційного контролю головною задачею є забезпечення конституційної законності, що забезпечує повну дію Конституції. Успішний розвиток і перетворення в життя принципу поділу влади будівництво демократичної правової держави можливо за умови неухильного дотримання законності і правопорядку. Впровадження ідеї правової держави можливо в першу чергу при наявності ефективної системи правової охорони Конституції, під якою розуміється сукупність юридичних способів, за допомогою яких досягається виконання положень конституційних норм, а також неухильне дотримання режиму конституційної законності. Правова охорона Конституції (конституційна законність) означає: правовий характер самої Конституції як основного закону держави, тобто Конституція своїм змістом повинний відображати принципи демократії, свободи і справедливості, закріплювати права і свободи людини і громадянина, упроваджувати принципи правової держави; верховенство Конституції в правовій системі держави, тобто Конституція має вищу юридичну силу; принципи і норми Конституції мають пряму дію; Конституція діє на всій території держави Витрук Н.В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс: Учебн. пособ. - М., 1998. - С. 23-24.. Конституційна законність здійснюється в різних формах, серед яких основними вважаються конституційний контроль і конституційний нагляд. У юридичній літературі щодо понять “конституційний контроль” і “конституційний нагляд” існують різні погляди. Найчастіше під контролем розуміють таку систему відносин між органами публічної влади, при якій контролюючий орган може скасовувати акти підконтрольного органа. Нагляд же в цьому випадку - це така система відносин, при якій наглядовий орган може лише звернути увагу піднаглядного органа на його помилку і, як найбільше, призупинити дію цього акта, але скасовувати або виправляти акт повинний сам піднаглядний орган. Є, однак, і інша інтерпретація співвідношення між цими двома термінами: контроль - це перевірка діяльності підконтрольного органа, проведена контролюючим органом вибірково за власною ініціативою, або по якомусь сигналі, а нагляд -- постійне спостереження за діяльністю піднаглядного органа Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебн.: в 2 т. - М., 1995. - С. 72.. Представляється більш правильним не ототожнювати ці поняття. Конституційний нагляд здійснюється всіма органами державної влади, що можуть виявляти і припиняти незаконні акти органів державної влади, але не скасовувати. На відміну від конституційного нагляду конституційний контроль здійснюється спеціальним органом, не підконтрольним ніяким іншим органам державної влади. Таким в Україні є Конституційний Суд України. Його особливий статус а також повноваження, спеціальний характер діяльності дозволяють приймати рішення загальнообов'язкового та остаточного характеру, що усувають невідповідність законів і інших правових актів Конституції. Під конституційним контролем, як правило, розуміється офіційна діяльність спеціально уповноваженого Конституцією і розвиваючого її іншими актами органа (органів), що здійснює свої повноваження за допомогою особливої процедури з метою захисту основ конституційного ладу, основних прав і свобод людини і громадянина, забезпечення верховенства і прямої дії Конституції на всій території, попередження існування в правовій системі неконституційних актів, тлумачення Конституції і т.д. Эбзеев Б.С. Конституционный Суд Российской Федерации - судебный орган конституционного контроля // Вестник Конституционного Суда Российской Федерации. - 1995. - № 2-3. - С. 83; Бланкенагель А. Судебные системы западных государств. - М., 1991; Топорнин Б.Н. Конституционный контроль: идеи и проблемы реализации // Теория права: новые идеи. - М., 1991. - Вып. 1. Судовий конституційний контроль є обов'язковим елементом, що є ланкою механізму охорони Конституції, конституційних прав і свобод, вона є однієї з завершальних стадій цього механізму, а всі інші елементи можуть лише передувати йому Савенко М.Д. Конституційний Суд і омбудсмен у державному механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина // Вісник Конституційного Суду України. - 2000. - № 1. - С. 72..У юридичній літературі існує безліч визначень конституційного контролю. Наприклад, М. А. Нудель характеризує конституційний контроль як перевірку законів з погляду їх відповідності Конституції Нудель Н.А. Конституционный контроль в капиталистических странах. - М., 1968. - С. 3.. В. С. Нерсесянц під конституційним контролем розуміє забезпечення конституційності і правового характеру всієї системи загальнообов'язкових актів і норм шляхом позбавлення юридичної чинності тих з них, що носять антиконституційний, антиправовий характер Социалистическое правовое государство: концепция и пути реализации. - М., 1990. - С. 43..
Під судовим конституційним контролем у США С. В. Боботов має на увазі сукупність владних повноважень Верховного Суду, що дозволяють йому суверенно оцінювати діяльність інших органів держави і посадових осіб і виносити з таких питань найвище і кінцеве по своїх юридичних наслідках рішення Боботов С.В. Конституционный контроль в буржуазных странах: доктрина и практика // Советское государство и право. - 1989. - № 3. - С. 116.. А. Бланкенагель характеризує конституційний контроль як діяльність, що укладається в обмеженні влади і рішенні конфліктів Бланкенагель А. Теория и практика конституционного контроля ФРГ // Советское государство и право. - 1989. - № 1. - С. 102.. Д. Л. Златопольский визначає конституційний контроль як перевірку дотримання Конституції і конституційних законів, відповідність всіх інших актів вищих органів держави Конституції Воеводин Л.Д., Златопольский Л.Д. Государственное право зарубежных социалистических стран. - М., 1984. - С. 68..