Судді Конституційного Суду України одержують заробітну плату та користуються іншими видами матеріального забезпечення, встановленими законами України про статус суддів. У разі, коли повноваження судді Конституційного Суду України були припинені відповідно до пунктів 1 і 3 частини першої статті 23 Закону “Про Конституційний Суд України”, за ним зберігаються до виходу на пенсію за віком вісімдесят відсотків грошового утримання та інші види матеріального забезпечення, якими користується суддя Конституційного Суду України.

Суддя Конституційного Суду України має наукового консультанта і помічника, які виконують доручення судді Конституційного Суду України зі справ конституційного провадження.

Науковий консультант і помічник судді Конституційного Суду України є державними службовцями.

Конституційне подання -- це письмове клопотання до Конституційного Суду про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційним, про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України, а також клопотання Верховної Ради України про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста у порядку імпічменту (ст. 39 Закону про Конституційний Суд України).

Суб'єктами права на конституційне подання з питань прийняття рішень Конституційним Судом у випадках конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України актів Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим є: а) Президент України; б) не менше сорока п'яти народних депутатів України (підпис депутата не відкликається); в) Верховний Суд України; г) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; д) Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Суб'єктами права на конституційне подання з питань дачі висновків Конституційним Судом у випадках відповідності чинних, міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість, Конституції України є: а) Президент України: б) Кабінет Міністрів України. Щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста у порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України, є Верховна Рада України. Суб'єктами щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України є: а) Президент України; б) не менше сорока п'яти народних депутатів України (підпис депутата не відкликається); в) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; г) Верховний Суд України; д) Кабінет Міністрів України; е) інші органи державної влади; є) Верховна Рада Автономної Республіки Крим; ж) органи місцевого самоврядування.

У конституційному поданні має бути зазначено: повне найменування органу, посадової особи, які направляють конституційне подання згідно з правом, наданим Конституцією України та цим Законом; відомості про представника за законом або уповноваженого за дорученням; повне найменування, номер, дата прийняття, джерело опублікування (у разі публікації) правового акта, конституційність якого (деяких його положень) оспорюється чи який потребує офіційного тлумачення; правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта (деяких його положень) або необхідності в офіційному тлумаченні; дані щодо інших документів і матеріалів, на які посилаються суб'єкти конституційного подання (копії цих документів і матеріалів додаються); перелік матеріалів і документів, що додаються (ст. 39 Закону про Конституційний Суд України).

Саме подання та документи і матеріали до нього подаються трьох примірниках.

У процесі здійснення конституційного правосуддя органами конституційного контролю видаються акти судового конституційного контролю. Іншими словами, основна процесуальна діяльність Конституційного Суду України оформляється у виді офіційно визнаного документа, що має письмову форму і є різновидом акта у формі, строго визначеної Законом України про Конституційний Суд України.

Ухвалення підсумкового рішення -- досить не проста стадія конституційного судочинства. Случається, що з позицією судді-доповідача у справі не згідно більшість суддів Конституційного Суду, яки беруть участь у пленарному засіданні. У такому випадку приймається рішення Суду, що виражає волю більшості, а не доповідач - судді-доповідача. І суддя-доповідач виступає з окремою думкою. Парадоксальність даної ситуації укладається у тім, що відповідно до законодавства суддя-доповідач, не згодний з волею більшості, зобов'язаний утілити цю волю в чітку модель рішення. Тому доцільно було б у Закон про Конституційний Суд України і в Регламент Конституційного Суду України ввести норму, по якій при виникненні такої ситуації остаточне рішення повинне готувати не суддя-доповідач, що залишився в меншості, а інший суддя Конституційного Суду, що виражає думку більшості суддів.

Рішення Конституційного Суду України обов'язкові до виконання на всій території України і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, можна затверджувати, що акти Конституційного Суду України мають всі ознаки правових актів.

Класифікація правових актів по видах дозволить офіційно розрізняти їх. Офіційно визнане розходження правових актів встановлюється в Конституції і законах України і визначається специфікою органів, що приймають ті чи інші акти. Кожен акт як би «прив'язаний» до якого-небудь державного органа. У цьому змісті такий акт є одним з відмітних ознак органа і служить реалізації покладених на нього задач і повноважень. Як правило, форма таких актів має офіційний характер і закріплена конституцією і законами.

У Конституції України згадується лише про рішення і висновки Конституційного Суду України, а в Законі України про Конституційний Суд України про акти говориться у третьому розділі. Вже в самій її назві -- «Рішення і висновки Конституційного Суду України» вбачаються основні види актів, яки приймаються у конституційному судочинстві. Повної ж їх класифікації ні Конституція України, ні Закон про Конституційний Суд України не дають.

Відповідно до Конституції України і Закону про Конституційний Суд України в конституційному судочинстві основними актами, що приймаються Конституційним Судом України, є рішення, висновки і ухвали. У юридичній літературі всі акти Конституційного Суду України іменуються «рішеннями». «Рішення Конституційного Суду» -- родове визначення акта, що відповідає встановленим Законом про Конституційний Суд критеріям Эбзеев Б.С. Конституция. Правовое государство. Конституционный суд: Учебн. пос. для вузов. - М., 1997 - С.162; Кряжков В.А., Лазарев Л.В. Конституционная юстицияя в Российской Федерации: Учебн. пос. - М., 1998. -- С. 228..

Відповідно до частини другої статті 150 Конституції України Конституційний Суд України постановляє рішення з питань, що є обов'язковими до виконання на території України, остаточні і не можуть бути оскаржені.

Конституційний Суд України приймає також інші акти, а саме - ухвали. Вони стосуються процесуальних питань і носять проміжний характер. Наприклад, згода або відмовлення в прийнятті до розгляду звернень щодо процесуального провадження, прийнятих Колегією суддів Конституційного Суду України (стаття 48 Закону України про Конституційний Суд України) чи Конституційним Судом на своїх засіданнях (ст. 50 Закону).

Конституційний Суд України виносить також ухвали про призупинення конституційного провадження в справі про об'єднання конституційних проваджень, про відкриття нового провадження у справі, про форму слухання справи, про прилучення документів до матеріалів справи, про призначення експертизи і т.п., що оформляються протокольно або у виді окремого акта.

Відповідно до ч. 4 ст. 50 Закону України про Конституційний Суд України Конституційний Суд України розглядає всі питання, що вимагають його рішення, крім тих, котрі зважуються на його пленарних засіданнях, у тому числі ті, котрі не зв'язані з конституційним судочинством, але відносяться до його компетенції. З таких питань Конституційний Суд України приймає рішення у відповідній формі.

К актам, яки регламентують організацію внутрішньої роботи Конституційного Суду України відносяться: Регламент, положення про Секретаріат, постійних комісіях і інші рішення: про утворення Колегії суддів Конституційного Суду України, про припинення повноважень судді Конституційного Суду України, про дострокове звільнення з посади Голови Конституційного Суду України, його заступників, про службові відрядження суддів і ін.

Таким чином, акти Конституційного Суду України є правовими актами, що породжують визначені наслідки та обов'язкові для учасників правовідносин. Незважаючи на те, що Конституція України і Закон України про Конституційний Суд України встановлюють основні різновиди актів Конституційного Суду України (рішення, висновки і ухвали), всякий правовий акт Конституційного Суду України, що відповідає вимогам, які визначені у Конституції і Закону України про Конституційний Суд України, іменується рішенням і є родовим поняттям, приймається з усіх питань, віднесеним до його компетенції.

Згідно ч. 2 ст. 150 Конституції України рішення, що даються Конституційним Судом, обов'язкові до виконання на території України, остаточні і не можуть бути оскаржені. У зв'язку з цим виникає питання: а чи може рішення Конституційного Суду бути оскаржене у встановленому порядку в міждержавні органи по захисту прав та свобод людини ? Адже згідно п. 4 ст. 55 Конституції України кожний має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод у відповідні міжнародні судові установи і органи міжнародних організацій, членом чи учасницею яких є Україна. А в ч. 5 ст. 55 Конституції встановлено, що кожний має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Голова Конституційного Суду Російської Федерації М.В. Баглай вважає, що відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції Росії не виключена можливість оскарження рішень Конституційного Суду у встановленому порядку в міждержавні органи по захисту прав і свобод людини Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации: Учебник для вузов. - М., 1998. - С. 649..

Здається, що з такою позицією можна погодитися, оскільки рішення Конституційного Суду виступає останнім способом (інстанцією) у використанні «усіх національних засобів правового захисту», і, відповідно, у громадянина України не повинне бути перешкод у використанні міжнародно-правових механізмів захисту своїх прав і свобод, у тому числі коли в справі мається рішення Конституційного Суду.