Вбачається, що векселі і чеки доцільно розглядати як форми розрахунків за наданими кредитами. А банкноти (банківський білет, що випускається в обіг центральним емісійним банком і забезпечується усіма активами банку та масою товарів, що належать державі) не можуть розглядатися як об'єкт кредитного договору тому, що чинним законодавством не передбачено надання їх у кредит. Крім того, слід зазначи ти, що відповідно до п.10 названого Положення юридичні особи-резиденти України можуть одержувати кредити в іноземній валюті для проведення діяльності, передбаченої їх статутними документами. Іноземною валютою вважаються грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом, а також кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках у банківських та інших кредитно-фінансових установах. Також важливе значення має повернення кредитодавцю сум кредиту та сплату процентів за його використання. Відповідно до ЦК України розрахунки за кредитним договором здійснюються у готівковій та у безготівковій формі. Інструкція № 135 "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затверджена постановою Правління Національного банку України від 29 березня 2001 р. № 135 (з наступними змінами та доповненнями), визначила загальні принципи організації безготівкових розрахунків у національній валюті України, їх форми, стандарти документів та порядок їх обігу. Інструкція поширюється на підприємства, організації та установи всіх форм власності, фізичних осіб, у тому числі на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, банки та їх установи. За цією інструкцією безготівкові розрахунки здійснюються, зокрема, за такими формами розрахункових документів: меморіальними ордерами; платіжними дорученнями; платіжними вимогами-дорученнями; розрахунковими чеками; акредитивами; платіжними вимогами. 4. Засоби забезпечення виконання кредитного договору Кредитні відносини передбачають певну впевненість кредитора в тому, що боржник виконає всі зобов'язання, пов'язані з укладеною угодою. Звідси випливає поняття "забезпечення виконання зобов'язання за кредитного договору". У зв'язку з цим кредитодавець, щоб забезпечити себе від невиконання зобов'язання, може вимагати забезпечення виконання такого зобов'язання. Кредитодавець має право вимагати забезпечення договору кредиту неустойкою (штрафом, пенею), заставою чи поручительством. Кредитодавець не має обов'язків у після надання кредиту, отже він не повинен нічого забезпечувати. Договір кредиту не забезпечується завдатком, оскільки укладення договору кредиту підтверджується передачею предмета договору, а не видачею завдатку. Забезпечення завдатком виконання договору кредиту не практично, оскільки звичайно позичальник може забезпечити цей договір тільки із предмета кредиту, що призведе до втрати останнім певної вигоди від кредиту, забезпеченої таким способом. За характером або ознакою (властивістю) забезпечення кредит буває або особистим, або заставним, або речовим, реальним. При особистому кредиті кредитор головним чином основується на довірі до господарської особистості позичальника і обмежується одним лише юридичним забезпеченням (письмовим зобов'язанням), але на практиці він рідко застосовується. Для посилення забезпечення при індивідуальному кредитуванні нерідко застосовують так звану кругову поруку (або поручительство). При заставному або речовому кредиті кредитор вимагає, щоб було вказано певне майно, шляхом продажу якого можна було б виконати зобов'язання, якщо боржник з будь-яких причин не виконає його добровільно. Майно, яке служить забезпеченням кредитної угоди, передається до сплати боргу в руки кредитора (ломбардний кредит) або залишається в розпорядженні боржника (іпотечна кредит), але з деякими обмеженнями права розпорядження цим майном. ЦК України прямо передбачені наслідки невиконання позичальником обов'язків щодо забезпечення виконання кредитного зобов'язання. До кредиту застосовуються також положення про договір позики. Згідно зі ст.1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК, якщо інше не встановлено договором. Наведені положення свідчать, що законодавець таким чином стимулює позичальника до належного виконання своїх обов'язків і захищає інтереси кредитодавця. Така позиція є цілком логічною і виправданою, оскільки обумовлене сторонами договору забезпечення є істотною умовою такого правочину і обов'язковим елементом волевиявлення кредитора на укладення договору, за відсутності якого можна припустити ймовірність того, що позикодавець взагалі не надав би згоди на укладення договору кредиту. Найбільш частіше на практиці застосовують заставу майна для забезпечення кредитового зобов'язання. Законодавство України досить детально висвітлює заставу майна. Усі елементи договору застави майна більш-менш докладно регламентовано в законодавстві, а специфіка застави майнових прав, на жаль, - меншою мірою. Тому з метою нотаріального посвідчення важливо розглянути специфіку і окремі елементи договору застави майнових прав. Предметом застави майнових прав можуть бути різноманітні права вимоги, що випливають, перш за все, із зобов'язань майнового характеру. З урахуванням специфіки правовідносин, що зустрічаються в нотаріальній практиці, є сенс розглянути спочатку іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершене, інші договори, з яких виникають майнові права у сфері нерухомості (наприклад, ті, що випливають з опційного договору). Зокрема, необхідно вказати на правовідносини, що виникають у разі, коли для забезпечення основного зобов'язання встановлюється застава прав, які випливають з інвестиційного договору, договору про фінансування участі в будівництві або їх варіацій, наприклад опційного договору, оскільки ці договори, що породжують майнові права, досить поширені у практиці. Відразу ж необхідно зауважити, що взагалі, коли йдеться про іпотеку, пов'язану з незавершеним будівництвом (нерухомістю, будівництво якої не завершене), можливими є дві ситуації: коли йдеться про іпотеку майна і коли необхідно говорити про іпотеку майнових прав. Перший випадок має місце у разі, якщо іпотекодавцем є власник будівельних матеріалів, використаних у процесі будівництва (у редакції ч. З ст.331 ЦК України). У цьому випадку слід керуватися ч.2 ст.16 Закону України "Про іпотеку", в якій йдеться про іпотечний договір щодо майна, а саме - земельної ділянки. У другому випадку, пов'язаному з нерухомістю, будівництво якої не завершене, в іпотеку можуть передаватися майнові права, а іпотекодавцем є особа, в якої є такі права, що надають особі, наприклад, право на отримання житла в новозбудованому багатоквартирному житловому будинку (наприклад, через інвестиційний чи опційний договори). Про такий випадок читаємо у п.98 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Загальні вимоги до посвідчення застави майнових прав Загальні вимоги до посвідчення застави майнових прав І частково випливають із п.98 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який встановлює, що іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є" майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершене, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершене, можуть підтверджуватися низкою документів, що розрізняються залежно від суті відносин, які виникли між: сторонами. Це може бути, наприклад, інвестиційний договір про фінансування участі в будівництві, опційний договір тощо. Принаймні, з договору має чітко випливати певне майнове право, що виникає у вигодонабувача. Так, з інвестиційного договору має бути встановлено, право на яке житло, що буде збудоване, виникає у інвестора, яка його майбутня площа, як це майбутнє житло ідентифікувати згідно з проектом будівлі, що споруджується (номер майбутньої квартири, поверх і т.д.). При посвідченні договору застави майнових прав нотаріус має роз'яснити сторонам, що в іпотеку передається не майно, а саме майнові права, з'ясувати, чи розуміють сторони сутність такого специфічного забезпечення. Необхідно визначити, чи розуміють сторони (перш за все, майбутній заставодержатель майнових прав), в чому цінність і забезпечувальна роль майнових прав, які передаються в заставу (іпотеку). Майнові права за договором стають забезпеченням основного зобов'язання з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами договору про заставу прав, а при нотаріальному посвідченні договору - з моменту нотаріального посвідчення договору про заставу майнових прав, що випливає зі ст.640 ЦК України і підтверджується у ст.585 ЦК України. Крім того, для встановлення факту укладення договору про виникнення майнових прав (інвестиційного, опційного договору), якщо він реальний, слід уточнити, чи були проведені фактичні дії (сплачено гроші, передано документи, здійснено інші фактичні дії, від виконання яких залежить укладення договору, унаслідок якого виникають майнові права і т.д.). Обмеження щодо предмета застави майнових прав установлені в ч.6 ст.576 ЦК України. Вказано, що предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також вимоги, застава яких заборонена законом. До перших належить право на отримання пенсій, допомоги, аліментів. Відповідно, право на їх одержання не може бути предметом застави прав. Законом заборонено заставу майна, що перебуває у спільній власності, без згоди іншого власника (ст.578 ЦК України), тому проблематичною є застава прав, за якими має виникнути право спільної власності на нерухомість (наприклад, застава майнових прав з інвестиційного договору, за яким право власності на квартиру має виникнути у подружжя) без попередньої згоди іншого власника (перш за все це стосується чоловіка, дружини, що найчастіше зустрічається). Отже, нотаріус при посвідченні договору застави майнових прав повинен переконатися в тому, що майнові права, які передаються в заставу, не є особистими за своїм характером та що їх передача в заставу не заборонена законом, врахувати існуючі обмеження. Поняття договору застави майнових прав За договором застави майнових прав кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок майнових прав, що належать заставодавцю. Істотні умови договору застави майнових прав Предмет - майнові права, якими забезпечується основне зобов'язання. Майнові права мають бути описані в договорі застави майнових прав, вказано, яка їх цінність і в чому вона полягає, яким є їх грошовий еквівалент. Забезпечувальна роль застави майнових прав прямо пов'язана з тим, які сааме майнові права випливають із договору, на підставі якого вони виникли (інвестиційного договору, договору про фінансування участі в будівництві, опційного договору). На це слід обов'язково звернути увагу при посвідченні договору застави прав. Права, що передаються у заставу, повинні мати цінність, вартісне вираження, з чим безпосередньо пов'язана їх забезпечувальна роль. Оцінка майнових прав рекомендується для встановлення забезпечувальної ролі майнових прав, з'ясування обсягу забезпечення заставою основного зобов'язання (повністю або частково) і може випливати з акту оцінки майнових прав (звіту про оцінку майнових прав), складеного відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні".