Примірник - це результат будь-якого відтворення твору. Відтворення включає і репрографічне відтворення (репродукування) - факсимільне відтворення у будь-якому розмірі оригіналу або примірника графічного твору шляхом фотокопіювання або іншими технічними засобами, ніж видання. Репрографічне відтворення не включає в себе запис в електронній, оптичній чи іншій формі, яку читає машина.

Тиражування виконань, фонограм і програм мовлення на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації означає їх відтворення на вказаних носіях.

Розповсюдження твору передбачає його поширення шляхом продажу, відчуження іншим способом або шляхом здачі в найм чи у прокат та іншої передачі до першого продажу примірників твору.

Під іншим використанням чужих творів, комп'ютерних програм і баз даних, об'єктів суміжних прав без дозволу осіб, які мають авторське право або суміжні права, слід розуміти:

ѕ публічне виконання і публічне сповіщення творів;

ѕ публічний показ;

ѕ будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по проводах вже переданих в ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією;

ѕ переклади творів;

ѕ переробки, аранжування та інші подібні зміни творів;

ѕ здачу в найм після першого продажу, відчуження іншим способом примірників аудіовізуальних творів, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі або у формі, яку читає машина,- якщо такі дії заподіяли матеріальну шкоду автору.

Інше умисне порушення авторського права і суміжних прав може бути вчинена не лише шляхом активного діяння - дією, але і пасивним діянням - бездіяльністю винної особи. Бездіяльність може мати місце у випадку порушення майнового права суб'єкта авторського права та (або) суміжних прав шляхом невиплати винагороди (пасивна поведінка винної особи у формі бездіяльності) за договірне використання об'єктів авторського права та (або) суміжних прав.

Автор має право дозволяти або забороняти використовувати свій твір й іншими способами, але за винятком випадків, визначених законом. Законом передбачені й інші випадки, за яких відтворення, розповсюдження та інше використання творів є незаконним. Незаконність діяння означає, що воно вчиняється без дозволу осіб, які мають авторське право або суміжні права

До осіб, які мають авторське право або суміжні права, належать автор або виконавець у випадках, коли майновими правами володіють автор або виконавець, а також фізична чи юридична особа, якій було передано майнові права.

Суспільно небезпечний наслідок як обов'язкова ознака об'єктивної сторони - це матеріальна шкода, завдана суб'єктом злочину потерпілій стороні.

Матеріальна шкода - це зменшення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом, мають певну економічну цінність і виражаються в грошовому еквіваленті. У примітці статті 176 КК України міститься визначення розміру матеріальної шкоди, властиве саме даному виду злочину.

Матеріальна шкода, завдана в значному розмірі ( ч. 1 ст. 176 КК України) - це шкода, розмір якої перевищує в двадцять і більше разів неоподаткований мінімум доходів громадян, а саме 12180 грн. і більше. Матеріальна шкода у великому розмірі (ч. 2 ст. 176 КК України) - якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто перевищує суму 121800 грн.. А матеріальна шкода, завдана в особливо великому розмірі (ч. 3 ст.176 КК України) - це шкода, розмір якої у тисячу і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, і складає 609000 грн. і більше.

Склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК України, є матеріальним: злочин є закінченим з моменту настання матеріальної шкоди у значному розмірі, а за частинами 2, 3 цієї ж статті - з моменту настання шкоди у великому та особливо великому розмірах відповідно. Це означає, що ст. 176 КК України охороняє лише майнові права автора. Звичайний плагіат, якщо ним не заподіяно зазначеної матеріальної шкоди автору, не є злочином і кваліфікується, як і деякі інші порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що не пов'язані із заподіянням матеріальної шкоди, за ст. 51-2 кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, захист авторського права здійснюється за допомогою норм не тільки кримінального та адміністративного, а й цивільного законодавства (ст. 432 та ст. 452 Цивільного кодексу).

Проте, якщо об'єкт авторського права чи суміжних прав буде викрадено або знищено, то такі діяння потрібно кваліфікувати за статтями Особливої частини КК України про злочини проти власності ( ст. 185 - крадіжка або ст. 194 - умисне знищення або пошкодження майна). Якщо таке викрадення вчинялося для подальшого плагіату, то кваліфікація настає за сукупністю злочинів - за ст. 176 та, наприклад, за ст. 185 КК України.

Готування до цього злочину не тягне за собою кримінальної відповідальності. Проте незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів та фонограм кваліфікується за ст. 216 КК України.

1.4 Характеристика суб'єкта і суб'єктивної сторони та кваліфікуючі ознаки злочину

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотиви і мета можуть бути різними і на кваліфікацію злочину не впливають.

Суб'єкт злочину - фізична осудна особа, яка досягла 16 років. Проте, за ч. 3 ст. 176 КК України суб'єктом злочину може бути лише службова особа, що використовує своє службове становище щодо потерпілого.

Перший кваліфікований вид даного злочину є вчинення його повторно.

Доктор юридичних наук, професор П. С. Матишевський, зазначає, що у науці кримінального права визначаються два види повторності:

1) загальна повторність - у законі вона є зазначеною як одна із обставин, що обтяжують злочин (п. 1 ст. 67 КК України);

2) спеціальна повторність, яка є передбаченою у відповідних статтях Особливої частини Кодексу як така, що надає складу злочину кваліфікованого виду (наприклад, порушення авторського права і суміжних прав, вчинене повторно - ч. 2 ст. 176 КК України).

При цьому, спеціальна повторність означає вчинення двох або більше злочинів в одному випадку лише тотожних, передбачених однією і тією ж самою статтею або частиною статті Особливої частини КК України (ч. 1 ст. 32 КК України), а в іншому - однорідних злочинів, передбачених різними статтями кодексу, але лише у випадку, якщо повторність є передбаченою у таких статтях Особливої частини Кодексу.

Отже, у ч. 2 ст. 176 КК України йдеться про повторність саме тотожних злочинів, передбачених ч. 1 ст. 176 КК України.

Повторність вчинення порушення авторського права і суміжних прав має місце тоді, коли зазначені злочини вчиняються не менш, ніж два рази, і за жоден із вчинених злочинів особа не була звільненою в установленому порядку від кримінальної відповідальності, не була також погашеною або знятою судимість у випадку засудження за один із вчинених злочинів.

Повторним має вважатись вчинення будь-яких із передбачених ч. 1 ст. 176 КК України діянь у будь-якій послідовності особою, яка раніше вчинила такі ж чи інші діяння, як щодо різних об'єктів авторського права і суміжних прав, визначених у ч. 1 ст. 176 КК України, так і щодо одного і того ж об'єкту. При цьому, не буде утворювати повторності порушення авторського права і суміжних прав вчинення особою декількох тотожних дій, які є об'єднаними єдиним її злочинним наміром, тобто утворюють єдиний продовжуваний злочин.

Наприклад, не буде утворювати повторності даного злочину незаконне відтворення фонограм виконавців популярних пісень спочатку у кількості 30 тис. примірників, а потім - за мірою реалізації - ще додатково у кількості 300 тис. примірників, якщо такі діяння були вчинені із єдиною злочинною метою та єдиним умислом - отримати найбільший прибуток за рахунок порушень авторського права і суміжних прав. За таких обставин, у діях відповідної особи може вбачатися інша кваліфікована ознака - завдання порушенням авторського права і суміжних прав відповідним суб'єктам даних прав матеріальної шкоди у особливо великому розмірі, що також має бути кваліфіковано за ч. 2 ст. 176 КК України.

Повторність, котра зазначена у ч. 2 ст. 176 КК України, буде мати місце як при вчиненні тотожних діянь (наприклад, незаконне розповсюдження виконань плюс незаконне розповсюдження виконань), так і при поєднанні будь-яких дій (наприклад, незаконне відтворення відеограм плюс інше умисне порушення авторського права), передбачених диспозицією ч. 1 ст. 176 КК України.

Ст. 32 „Повторність злочинів” КК України також не обумовлює повторність умисних злочинів певною стадією їх вчинення. Таким чином, можна стверджувати, що повторність відповідно до ч. 2 ст. 176 КК України може утворити будь-який варіант поєднання закінчених, закінчених та незакінчених або незакінчених злочинів, передбачених ч. 1 ст. 176 КК України із посиланням на відповідні ст. ст. 14, 15 КК України.

На наявність повторності, передбаченої ч. 2 ст. 176 КК України, також не впливає факт вчинення відповідних злочинів особою одноособово чи у співучасті з іншими особами. Так, якщо спочатку особа вчинила підбурювання до замаху на порушення авторського права і суміжних прав однією особою, а потім - пособництво у порушенні авторського права і суміжних прав іншою особою, її діяння за наявності інших необхідних ознак злочину також утворюють повторність, передбачену ч. 2 ст. 176 КК України. Аналогічно до наведеного випадку при кваліфікації даних діянь має бути обов'язковим посилання на відповідні ч. 4 і ч. 5 ст. 27 КК України (види співучасників).

Повторність вчинення даного злочину буде утворювати і ситуація, якщо перший випадок було кваліфіковано відповідно до ч. 2 або ч. 3 ст. 176 КК України, після чого особою було знову вчинено злочин, передбачений будь-якою частиною ст. 176 КК України. Наприклад, суб'єкт даного злочину, будучи службовою особою, вчинив незаконне розповсюдження фонограм із використанням службових повноважень щодо підлеглої особи (дав вказівку підлеглій особі незаконно розповсюджувати контрафактні фонограми), а потім самостійно вчинив незаконне тиражування зазначених творів, що завдало суб'єктам авторського права і суміжних прав матеріальної шкоди у особливо великому розмірі.

Раніше вчинений особою злочин, передбачений ч. 1 ст. 176 КК України, не може бути підставою для визнання вчиненого нею наступного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК України, повторним, якщо судимість була погашеною чи знятою відповідно до положень ст. 89 чи 91 КК України, або особа була в установленому законом порядку звільненою від кримінальної відповідальності згідно зі ст. ст. 45-49 КК України.

Другий кваліфікований вид злочинного порушення авторського права і суміжних прав - вчинення діянь за попередньою змовою групою осіб.

Вчиненню порушення авторського права і суміжних прав за попередньою змовою групою осіб притаманно таке:

1) у вчиненні даного злочину беруть участь дві або більше особи, які є суб'єктами злочину, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК України;