Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене відповідно до: переліку Основних наукових напрямів та найважливіших фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук на 2014-2018 рр., ухваленого Радою президентів академій наук України від 11 липня 2014 р.; переліку пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2016-2020 рр., затвердженого постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 3 березня 2016 р.; плану наукової роботи кафедри кримінально-правових дисциплін Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди у межах цільової комплексної програми "Шляхи протидії злочинності в Україні" (номер державної реєстрації 0111U006435). Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням Вченої ради Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол №5 від 07.11.2014 р.).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб використовуючи розроблені наукою принципи і методи, на основі всебічного вивчення кримінальної відповідальності за підкуп особи, яка надає публічні послуги, як предмета дослідження, виявлення закономірностей, характеристик і стійких зв'язків всередині цього предмета, розробити пропозиції щодо вирішення теоретичних та практичних проблем кримінальної відповідальності за підкуп особи, яка надає публічні послуги.

Для досягнення поставленої мети у ході дослідження розв'язувались такі завдання:

- з'ясувати чи обумовлена криміналізація підкупу особи, яка надає публічні послуги, міжнародними зобов'язаннями України у сфері протидії та запобігання корупції;

- встановити чи наявні історичні підстави для криміналізації підкупу особи, яка надає публічні послуги;

- визначити соціально-правову обумовленість криміналізації підкупу особи, яка надає публічні послуги;

- розкрити зміст об'єктивних, суб'єктивних та кваліфікуючих ознак підкупу особи, яка надає публічні послуги;

- охарактеризувати заходи кримінально-правового реагування, передбачені законодавством, за підкуп особи, яка надає публічні послуги;

- дослідити практику застосування кримінально-правової норми, яка передбачає кримінальну відповідальність за підкуп особи, яка надає публічні послуги;

- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавчої регламентації кримінальної відповідальності за підкуп особи, яка надає публічні послуги.

Об'єктом дослідження є кримінально-правове забезпечення охорони визначеного у законодавстві належного порядку здійснення особами професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, у межах наданих їм повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за підкуп особи, яка надає публічні послуги.

Методи дослідження. З огляду на поставлену мету та задачі дослідження, його об'єкт та предмет, у роботі використовувалася система загальних і спеціальних методів пізнання. Діалектичний метод використано при дослідженні кримінально-правових положень про відповідальність за підкуп особи, яка надає публічні послуги, у їх взаємозв'язку, також він вплинув на формування висновків і пропозицій за темою дослідження (у всіх розділах дисертації). Порівняльно-правовий метод покладено в основу співставлення норм КК України між собою з метою виявлення спільних та відмінних рис у визначенні правових положень, що стосуються корупційних злочинів (підрозділи 2.1., 2.4.). Історичний метод застосовано при з'ясуванні історичних підстав криміналізації підкупу особи, яка надає публічні послуги (підрозділ 1.2.). За допомогою методу експертного опитування було з'ясовано думку 100 працівників прокуратури з питань ефективності застосування кримінально-правової норми про відповідальність за підкуп особи, яка надає публічні послуги (підрозділи 1.3., 2.5.). Статистичний метод використовувався для аналізу даних Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ України щодо кількості зареєстрованих проваджень за фактом підкупу особи, яка надає публічні послуги, а також узагальнення судової практики призначення покарання за аналізований злочин (підрозділ 1.3., 3,2.). Використання логіко-юридичного методу дало змогу розробити та обґрунтувати шляхи удосконалення положень кримінального законодавства щодо протидії підкупу особи, яка надає публічні послуги (розділи 2, 3, висновки).

Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України; матеріали кримінальних справ (проваджень) за ст. 368-4 КК України; результати анкетування 100 прокурорів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота за характером та змістом розглянутих питань є однією з перших в Україні спроб дослідити на монографічному рівні проблему кримінальної відповідальності за підкуп особи, яка надає публічні послуги, у якій:

вперше:

- доведено, що професійна діяльність, пов'язана з наданням публічних послуг, та службова діяльність є однорідними за своєю соціальною та економічною сутністю, тому зроблено висновок про обґрунтованість їх об'єднання у межах одного родового об'єкта;

- обґрунтовано, що існуючий спосіб законодавчого опису осіб, які надають публічні послуги, через використання відкритого переліку таких осіб є недосконалим. Натомість запропоновано закріпити ознаки цих осіб, що має позитивно вплинути на практику застосування досліджуваної норми;

- надано доктринальне визначення осіб, які надають публічні послуги, під такими особами пропонується розуміти осіб, які не є службовими особами, проте наділені органами державної влади або органами місцевого самоврядування правом на надання послуг юридично значущого характеру, у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законом;

- зроблено висновок, що приватний виконавець та незалежний посередник не належать до осіб, які надають публічні послуги, оскільки перший під час здійснення своєї професійної діяльності виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а професійна діяльність другого не пов'язана із вчиненням юридично значущих дій, здатних породжувати, змінювати або припиняти правовідносини;

- аргументовано необхідність доповнення норм, закріплених у ст. 368-4 КК України низкою кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак;

удосконалено:

- підходи до поняття неправомірної вигоди, під якою пропонується розуміти майно, переваги, пільги, послуги, а також діяння, які мають ознаки послуг, проте носять протиправний характер, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав. Аргументовано необхідність розширення законодавчого переліку видів неправомірної вигоди та включення до нього діянь, які мають ознаки послуг, проте носять протиправний характер. Обґрунтовано доцільність виключення із легального переліку видів неправомірної вигоди грошових коштів, адже вони є одним з видів майна, яке і так віднесено до неправомірної вигоди;

- підходи до підстав та умов спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності та запропоновано наступне визначення часового проміжку, у межах якого добровільна заява буде визнаватись підставою для звільнення "активного" корупціонера від кримінальної відповідальності: "час до внесення відомостей про цей злочин до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань";

- існуючий підхід до пеналізації дій "пасивного" корупціонера за прийняття ним пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди, шляхом виключення із санкції ч. 3 ст. 368-4 КК України виправних робіт, її доповнення покаранням у виді громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, також шляхом доповнення санкції ч. 4 ст. 368-4 КК України альтернативним покаранням у виді обмеження волі на строк від трьох до п'яти років, та шляхом передбачення конфіскації майна у санкції ч. 4 ст. 368-4 КК України не як додаткового обов'язкового, а як додаткового факультативного покарання;

- підхід, відповідно до якого умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування, має застосовуватись не лише до осіб, які вчинили корупційні злочини середньої тяжкості, а й корупційні злочини невеликої тяжкості та тяжкі корупційні злочини;

дістало подальший розвиток:

- аргументація необхідності зміни назви Розділу XVII Особливої частини КК України та формулювання її наступним чином: "Злочини проти встановленого порядку здійснення службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг";

- наукова позиція, згідно з якою поняттям "підкуп" охоплюються лише протиправні дії "активного" корупціонера, які полягають у пропозиції, обіцянці або наданні неправомірної вигоди особі, яка надає публічні послуги, тому запропоновано протиправні дії "пасивного" корупціонера виокремити у самостійну кримінально-правову норму;

- аргументація доцільності виключення із переліку діянь "активного" корупціонера, що утворюють підкуп особи, яка надає публічні послуги, діяння, яке полягає у проханні неправомірної вигоди. Обґрунтовано закріплення цього діяння у кримінально-правовій нормі, яка передбачатиме відповідальність "пасивного" корупціонера;

- правова позиція, відповідно до якої вимаганням неправомірної вигоди може визнаватись лише така вимога щодо надання неправомірної вигоди, яка спрямована проти законних прав та інтересів особи.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, що вони можуть бути використані у:

- законотворчій діяльності - при вдосконаленні положень законодавства про кримінальну відповідальність за підкуп особи, яка надає публічні послуги;

- науково-дослідній діяльності - як основа для подальших досліджень теоретичних та практичних проблем кримінальної відповідальності за підкуп особи, яка надає публічні послуги;

- правозастосуванні - при встановленні працівниками правоохоронних органів ознак підкупу особи, яка надає публічні послуги (акт впровадження у практичну діяльність органів прокуратури України від 30 березня 2018 року);

- навчальному процесі - при викладанні нормативного курсу "Кримінальне право", спеціальних курсів "Кваліфікація корупційних злочинів", "Запобігання і протидія корупції", підготовці підручників, навчальних та методичних посібників із зазначених дисциплін (акт впровадження в освітню діяльність Нікопольського факультету Національного університету "Одеська юридична академія" від 28 серпня 2017 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні висновки, положення і рекомендації, викладені у дисертації, були оприлюднені на науково-практичних конференціях: "Правова політика України: питання теорії та практики" (м. Київ, 24 жовтня 2014 р.), "ІІ кримінологічні читання, присвячені пам'яті професора О.Г. Кальмана" (м. Київ, 21 листопада - 12 грудня 2016 р.), "Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні" (м. Харків, 20-21 жовтня 2017 р.), "Юридична наука України: історія, сучасність, майбутнє" (м. Харків, 3-4 листопада 2017 р.); "Актуальні проблеми реалізації положень Закону України "Про запобігання корупції", (м. Запоріжжя 1-2 грудня 2017 р.); "Актуальні проблеми кримінального права, процесу, криміналістики та оперативно-розшукової діяльності" (м. Хмельницький, 2 березня 2018 р.).