Дисертант підтримує позицію науковців, які вважають, що найбільш точно відображає зміст тих заходів, які можуть застосовуватись до особи, яка вчинила злочин, зокрема підкуп особи, яка надає публічні послуги, є термін - "заходи кримінально-правового реагування".

Підрозділ 3.2. "Покарання за підкуп особи, яка надає публічні послуги" присвячено дослідженню санкцій ст. 368-4 КК України. Автором характеризуються основні та додаткові види покарань, передбачені за підкуп особи, яка надає публічні послуги. Окремо розглядається питання про відповідність кожного із закріплених у санкціях досліджуваної норми покарань положенням Загальної частини КК України, тяжкості вчиненого злочину та його спроможності досягнути законодавчо визначеної мети покарання у випадку його призначення за цей злочин.

Дисертантом доведена помилковість закріплення у санкції ч. 3 ст. 368-4 КК України покарання у виді виправних робіт. З огляду на це пропонується його виключення. Натомість обґрунтовується доцільність її доповнення покаранням у виді громадських робіт.

Певні заперечення викликає санкція ч. 4 ст. 368-4 КК України, в якій встановлений лише один основний вид покарання - позбавлення волі. Автору видається неправильним таке рішення законодавця, адже за цих обставин неможливо врахувати різний ступінь суспільної небезпечності альтернативних діянь, які передбачені диспозицією зазначеної кримінально-правової норми. Вихід вбачається у доповненні санкції ч. 4 ст. 368-4 КК України альтернативним покаранням у виді обмеження волі.

Зважаючи на те, що мотив підкупу особи, яка надає публічні послуги, може бути як корисливим, так і позбавлений цієї ознаки, дисертант обґрунтовує необхідність у санкції ч. 4 ст. 368-4 КК України конфіскацію майна, передбачити не як додаткове обов'язкове покарання, а як додаткове факультативне.

З урахуванням пропозиції щодо зміни редакції статті, яка передбачає кримінальну відповідальність за підкуп особи, яка надає публічні послуги, автором проведено розрахунок покарань стосовно особливо кваліфікованого складу цього злочину.

У підрозділі 3.3. "Звільнення від покарання та його відбування за підкуп особи, яка надає публічні послуги" проаналізовано окремі види звільнення від покарання та його відбування, які можуть застосовуватись до осіб, які вчинили корупційні злочини. Звертається увага на особливості їх застосування за підкуп особи, яка надає публічні послуги.

Дисертант підтримує позицію науковців, які вважають необґрунтованим обмеження щодо можливості застосування звільнення від відбування покарання до осіб, які вчинили корупційні злочини невеликої тяжкості та тяжкі корупційні злочини. При цьому пропонується збільшити строк фактичного відбуття покарання за корупційні злочини невеликої тяжкості та тяжкі корупційні злочини, порівняно з іншими, некорупційними, злочинами аналогічної тяжкості.

Підрозділ 3.4. "Звільнення від кримінальної відповідальності при підкупі особи, яка надає публічні послуги" присвячено дослідженню спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення корупційних злочинів та висвітленню особливостей застосування загальних видів звільнення від кримінальної відповідальності при підкупі особи, яка надає публічні послуги.

Дисертант критикує законодавчий спосіб окреслення часового проміжку у межах якого добровільна заява буде визнаватись підставою звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка запропонувала, пообіцяла або надала неправомірну вигоду особі, яка надає публічні послуги. У зв'язку з цим обґрунтовується доцільність визначити цей часовий проміжок як "час до внесення відомостей про цей злочин до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань".

Висновки

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, яка полягає у дослідженні теоретичних та практичних питань кримінальної відповідальності за підкуп особи, яка надає публічні послуги. На підставі цього сформульовано викладені нижче висновки, пропозиції та рекомендації:

1. З'ясовано, що криміналізація підкупу особи, яка надає публічні послуги, обумовлена підписанням та ратифікацією Верховною Радою України Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією Ради Європи, Додаткового протоколу до неї та Конвенції ООН проти корупції. Доведено, що, встановивши кримінальну відповідальність за аналізований злочин, український законодавець криміналізував випадки, коли у діянні містяться ознаки корупції як у приватній, так і публічній сфері. Відповідно спростовано висновки GRECO, що введенням до Кримінального кодексу України статті 368-4 Україна виконала міжнародні зобов'язання щодо криміналізації корупції у приватному секторі у чистому виді.

2. Історичний аналіз суб'єктів, які законодавцем віднесені до категорії осіб, які надають публічні послуги, дозволив дійти висновку, що встановлення кримінальної відповідальності за підкуп нотаріуса, оцінювача та деяких інших суб'єктів аналогічного статусу не є чимось новим для кримінального законодавства України, оскільки така відповідальність передбачалась історичними джерелами права. Проте, на відміну від сьогодення, їх відповідальність не встановлювалась окремою кримінально-правовою забороною, а існувала у межах відповідальності службових осіб.

3. На підставі дослідження загальної теорії криміналізації встановлено, що криміналізація підкупу особи, яка надає публічні послуги, має соціально-правову обумовленість, оскільки базується на таких підставах, як достатня суспільна небезпечність діяння, відносна поширеність діянь, яке криміналізується, можливість позитивного впливу кримінально-правової норми на суспільно небезпечне діяння, перевага позитивних наслідків криміналізації над негативними та своєчасність криміналізації.

4. З'ясовано, що родовим об'єктом підкупу особи, яка надає публічні послуги, є визначений у законодавстві належний порядок здійснення особами службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг у межах наданих їм повноважень та у спосіб, передбачений законом, а безпосереднім - визначений у законодавстві належний порядок здійснення особами професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, у межах наданих їм повноважень та у спосіб, передбачений законом. Зважаючи на відсутність у назві XVII розділу Особливої частини КК України вказівки на родовий об'єкт злочинів, що у ньому містяться, запропоновано змінити його назву та викласти у наступній редакції: "Злочини проти встановленого порядку здійснення службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг".

5. Встановлено, що законодавче визначення предмета підкупу особи, яка надає публічні послуги, є неточним. Адже деякі види неправомірної вигоди закріплені у її визначенні двічі, натомість інші, які за своєю суттю можуть належати до неправомірної вигоди, відсутні у її легальній дефініції. У зв'язку з цим запропоновано внести зміни у п. 2 примітки до ст. 354 КК України та викласти її у наступній редакції: "У статтях 354, 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3, 368-4, 369, 369-2 та 370 КК України під неправомірною вигодою слід розуміти майно, переваги, пільги, послуги, а також діяння, які мають ознаки послуг, проте носять протиправний характер, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

6. Доведено, що ст. 368-4 КК України об'єднує у собі хоч і взаємопов'язані, проте два самостійні склади злочинів. У зв'язку з цим, враховуючи семантику слова "підкуповувати" в українській мові, запропоновано у ст. 368-4 КК України залишити кримінальну відповідальність "активного" корупціонера (ч.ч. 1, 2 ст. 368-4 КК України), а кримінальну відповідальність "пасивного" корупціонера (ч.ч. 3, 4 ст. 368-4 КК України) виділити у окрему кримінально-правову норму, доповнивши КК України ст. 368-5 "Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди особою, яка надає публічні послуги".

7. Аргументовано необхідність виключити із переліку діянь "активного" корупціонера, що утворюють підкуп особи, яка надає публічні послуги, діяння, яке полягає у проханні неправомірної вигоди та закріпити його у кримінально-правовій нормі, яка передбачатиме відповідальність "пасивного" корупціонера.

8. З'ясовано, що підкуп особи, яка надає публічні послуги, може бути вчинено тільки з прямим умислом, при якому винний усвідомлює суспільну небезпечність порушення встановленого чинним законодавством України порядку надання публічних послуг та бажає цей порядок порушити. Доведено, що мотив підкупу особи, яка надає публічні послуги, може бути як корисливим, так і позбавлений цієї ознаки.

9. Обґрунтовано недосконалість підходу законодавця відносно вибору юридичної техніки, якою він користується при визначенні суб'єкта прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди особою, яка надає публічні послуги. У зв'язку з цим запропоновано викласти, його поняття шляхом перерахування характерних ознак осіб, які надають публічні послуги, та закріпити нову дефініцію у примітці до ст. 358 КК України наступного змісту: "Під особами, які здійснюють професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг у цій статті та статтях 365-2 і 368-4 цього Кодексу слід розуміти осіб, які не є службовими особами, проте наділені органами державної влади або органами місцевого самоврядування правом на надання послуг юридично значущого характеру у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законом".

10. Удосконалено перелік кваліфікуючих ознак підкупу особи, яка надає публічні послуги, за рахунок їх уточнення та доповнення. Зважаючи на те, що організована група є більш суспільно небезпечною формою співучасті ніж група осіб за попередньою змовою, запропоновано пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди особі, яка надає публічні послуги, вчинену організованою групою, виокремити у особливо кваліфікований склад підкупу особи, яка надає публічні послуги. Аргументовано доцільність доповнення ч. 2 ст. 368-4 КК України кваліфікуючою ознакою "пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди, вчинені службовою особою, у зв'язку із здійсненням нею службових повноважень".

11. Під вимаганням неправомірної вигоди пропонується розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно законних прав та інтересів іншої особи, або умисне створення умов, за яких така особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

12. Доведено недосконалість чинних санкцій ст. 368-4 КК України. У зв'язку з цим запропоновано змінити види та межі деяких покарань, які можуть бути призначені за вчинення аналізованого злочину. Аргументовано необхідність виключити із санкції ч. 3 ст. 368-4 КК України покарання у виді виправних робіт. Натомість пропонується у ній закріпити громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин. Зважаючи на необхідність індивідуалізації покарання обґрунтовано доцільність доповнити санкцію ч. 4 ст. 368-4 КК України альтернативним покаранням у виді обмеження волі на строк від трьох до п'яти років. З урахуванням того, що мотив підкупу особи, яка надає публічні послуги, може бути як корисливим, так і позбавлений цієї ознаки, пропонується конфіскацію майна передбачити у санкції ч. 4 ст. 368-4 КК України не як додаткове обов'язкове, а як додаткове факультативне покарання.