47

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Закон про кримінальну відповідальність
• 1.1 Поняття закону про кримінальну відповідальність
• 1.2 Структура Кримінального кодексу
• 1.3 Тлумачення закону про кримінальну відповідальність
• Розділ 2. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі та просторі
• 2.1 Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
• 2.2 Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі
• Висновки
• Список використаної літератури

Вступ У демократичному суспільстві людина є найвищою соціальною цінністю. Тому особам, які потрапили у сферу діяльності кримінального судочинства, має бути призначене за вчинення злочину справедливе та в міру гуманне покарання. Головним призначенням системи кримінальних покарань є боротьба зі злочинністю, її попередження. Відповідно до ст.50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Розкриваючи тему курсової роботи, я маю вирішити наступні завдання: - в якій мірі чинний КК потребує вдосконалення - у яких напрямах воно може відбуватися; - дія чинного законодавства в часі і просторі. Отже, можна констатувати, що чинний Кримінальний кодекс України не виправдав одне з основних сподівань, що покладалися на нього - він не став стабільним. Продовжуються спроби вирішувати актуальні і не зовсім актуальні державні, суспільні, а ще частіше - відомчі чи може й групові та особисті проблеми через криміналізацію певних діянь. Більше того, типовим став абсолютно неприйнятний підхід: надається чинність закону, яким вносяться зміни до КК, від дня його опублікування! За таких умов презумпція знання закону перетворюється на фікцію, створюються передумови для об'єктивного інкримінування, оскільки як тоді можна говорити про усвідомлення суспільно-небезпечного характеру вчинюваного діяння? За змінами в КК не встигають стежити не лише пересічні громадяни, працівники правозастосовних органів, але й науковці. У зв'язку з цим постає ряд питань. Одні з них стосуються оцінки конкретних пропозицій щодо вдосконалення КК, вже проведених змін. про запровадження норми, відповідно до якої зміни до КК могли б вноситися не частіше одного разу на рік. Варто зважити, наскільки простіше буде всім, хто застосовує КК, вивчає його, врешті-решт пов'язаний із порушенням його приписів за умови твердої впевненості, що протягом календарного року підстави кримінальної відповідальності, правові наслідки порушення кримінального закону не будуть змінюватися. Карна система в Україні - майже непорушна ще з радянських часів. Побудована передусім для забезпечення інтересів держави, під правами людини вона розуміє винятково те, що держава цій людині дозволяє. За умов дії нинішнього Кримінально-процесуального кодексу, стандарти демократії і права не можуть бути остаточно утверджені в Україні. Оскільки нинішній Кримінальний Кодекс є прямим нащадком радянського кодексу, в якому правоохоронними органами були названі репресивні по суті структури. Всі спроби змінити цей кодекс, були прихованими формами зберегти структуру репресивних і каральних органів радянської влади. І тому, розуміючи складність проблеми, до неї необхідно підійти системно і не просто виписувати нові положення кодексу у старій системі, а розробити новий Кримінальний Кодекс, спираючись на міжнародний досвід, у тому числі й на досвід давньої України, міста якої виробляли і переймали цивілізовані правові норми. Внесення змін до Кримінального кодексу забезпечить більш широкі можливості для суду індивідуалізувати покарання особам, які вчинили злочини. Застосування видів покарання, що є більш м'якими порівняно з позбавленням волі, сприятиме ефективному досягненню цілей покарання особи - виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Завданням законопроектів Верховної Ради України є внесення змін до Кримінального кодексу України, які б передбачали гуманізацію кримінального законодавства, що є одним із важливих зобов'язань України перед Радою Європи. Косметичні зміни, внесені до законодавства, до європейських стандартів його не наблизили. Розділ 1. Закон про кримінальну відповідальність 1.1 Поняття закону про кримінальну відповідальність Кримінальне право України дістає своє вираження в законодавстві про кримінальну відповідальність, що являє собою єдину нормативну систему - Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. КК складається із кримінальних законів, які системно розміщені в межах Кодексу і діють з часу набрання ним чинності. Кожен із кримінальних законів містить певні правові приписи, викладені у вигляді кримінально-правової норми. Кримінальний кодекс, як і кримінальні закони, що входять до нього, є свого роду продукт законодавчої діяльності, в якому шляхом законодавчого веління відображено об'єктивні закономірності розвитку кримінального права. У КК 2001 р. кримінальний закон позначений як "закон про кримінальну відповідальність" (розділ II Загальної частини). Поняття "кримінальний закон" і "закон про кримінальну відповідальність" тотожні за своєю сутністю, однак через те, що останнє закріплено в КК, ним потрібно користуватися для характеристики чинного кримінального законодавства України [22]. Слід зазначити, що поняття "кримінальний закон", яким широко користується теорія кримінального права при характеристиці тих чи інших нормативних положень Кримінального кодексу, є дещо умовним, оскільки на відміну від КК або окремо прийнятого Верховною Радою України закону про кримінальну відповідальність не має всіх атрибутів закону як нормативно-правового акта. Закон у буквальному розумінні - це юридичне цілісний і структурно завершений нормативно-правовий акт, який приймається Верховною Радою України відповідно до її конституційних повноважень. Таку саму частку умовності має і поняття "закон про кримінальну відповідальність", коли з його допомогою характеризуються нормативні положення Кримінального кодексу. Кримінальний закон, або закон про кримінальну відповідальність, має відносну самостійність, оскільки його розуміння і застосування можливі тільки у взаємопоєднанні з іншими законами, включеними до Кримінального кодексу. Згідно з ч.2 ст.3 КК закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набрання Кодексом чинності, є частиною останнього після набрання ними чинності. Вони застосовуються як складова частина КК. Кримінальний кодекс і окремі закони України про кримінальну відповідальність приймає Верховна Рада України. Закони про кримінальну відповідальність - це одна або кілька кримінально-правових норм, оформлених у статтю чи низку статей КК. Усі закони про кримінальну відповідальність зведені до Кримінального кодексу, де кримінально-правові норми розташовані в певній системі, а статті, в яких вони закріплені, мають відповідний номер. Оскільки законодавство України про кримінальну відповідальність - це Кримінальний кодекс, то кримінально-правові норми, які можуть бути ухвалені окремим законом, повинні бути позначені відповідним номером статті КК. Кримінально-правові норми, що приймаються як доповнення до КК, можуть не тільки міститися в самостійному законі, а й входити як окреме нормативне положення в закон України, яким охоплюється більш широке коло питань, що потребують нормативно-правового регулювання та охорони. Окремі приписи, що містять кримінально-правові положення, можуть міститися в чинних міжнародних договорах, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Такі приписи, викладені у вигляді кримінально-правової норми, також повинні бути включені в КК з відповідною нумерацією статті. Отже, законом про кримінальну відповідальність є і Кримінальний кодекс України, і окремі його правові приписи, викладені у вигляді кримінально-правової норми. У нормах Кримінального кодексу сформульовано завдання, підстави та принципи кримінальної відповідальності, встановлено, які суспільно небезпечні діяння визнаються злочинами, які покарання можуть підлягати застосуванню до осіб, що їх вчинили. Згідно зі ст.1 КК цей кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини та громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. Для здійснення цього завдання КК визначає, які суспільне небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили, тобто КК забороняє під загрозою покарання вчиняти ті суспільне небезпечні діяння, які визнано злочинними. Отже, основна функція закону про кримінальну відповідальність - охоронна. Разом із тим, у деяких нормах КК приписує відповідним органам і службовим особам, за наявності законних підстав, звільняти від кримінальної відповідальності та покарання осіб, що вчинили злочин. У цій своїй частині норми закону про кримінальну відповідальність, як і в низці інших, виконують регулятивну функцію. Закон про кримінальну відповідальність має також велике запобіжне значення (превентивну функцію). Згідно з ч.1 ст.1 завданням КК є запобігання злочинам. Сам факт існування норми, в якій описано кримінальне каране діяння, чинить певний превентивний вплив на осіб, здатних вчинити злочин. Крім того, закон тим самим орієнтує уповноважені державні органи і службових осіб на належну боротьбу зі злочинністю, профілактику правопорушень, їх запобігання. Слід зазначити, що основна частина населення України не вчиняє злочинів не тому, що побоюється притягнення до кримінальної відповідальності, а через упевненість в аморальності самої злочинної поведінки. Для більшості людей КК сприяє зміцненню їх поглядів, життєвої позиції, підтверджує неприйняття ними поведінки, що визнано державою злочинною. Причому для них величезного значення набуває не стільки факт наявності відповідної норми в КК, скільки дієвість, ефективність її застосування.

кримінальний кодекс закон відповідальність

Закон про кримінальну відповідальність, на відміну від законів інших галузей законодавства, має певні специфічні риси. Він є і нормативним вираженням, і основним джерелом кримінального права. Згідно з ч.3 ст.3 КК злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові на слідки визначаються тільки Кримінальним кодексом. Вироки, ухвали і постанови судів не створюють норм закону про кримінальну відповідальність. Вони мають обов'язкову силу тільки щодо конкретної кримінальної справи. Те саме стосується роз'яснень Пленуму Верховного Суду України. Вони лише розкривають смисл, дійсний зміст відповідної кримінально-правової норми, націлюють судову практику на правильне її застосування. Не створюють законів про кримінальну відповідальність і акти офіційного тлумачення, що їх дає Конституційний Суд України. Незважаючи на загальну обов'язковість, акти Конституційного Суду приймаються з метою точного визначення смислу юридичної норми, а також правильного та єдиного її застосування до правових ситуацій, що виникають.