В Росiйськiй Федерацiї, де в 1996 роцi було прийнято новий Кримiнальний кодекс, зґвалтування займає мiсце в главi 8 згаданого кодексу. Ця глава має назву "Преступления против половой неприкосновенности и половой свободы личности", в чому вбачається крок уперед в процесi вдосконалення кримiнального законодавства в порiвняннi з українським. В КК України ст. 152, досi входить до глави, що має узагальнюючу назву "Злочини проти життя, здоров'я, волi та гiдностi особи". Ще одним вдосконаленням в КК РФ можна назвати розширення квалiфiкуючих видiв зґвалтування, встановлення у зв'язку з цим рiзних термiнiв позбавлення волi та формулювання поняття зґвалтування у ч.1 ст. 131. Зґвалтуванням у вiдповiдностi з КК РФ визнаються статевi зносини iз застосуванням насильства або з погрозою його застосування до потерпiлої або до iнших осiб або з використанням безпорадного стану потерпiлої. Серед квалiфiкованих видiв зґвалтування, що були б новими для українського кримiнального законодавства, треба видiлити:

зґвалтування, поєднане з погрозою вбивством або спричиненням тяжкої шкоди здоров'ю, а також здiйснене з особливою жорстокiстю по вiдношенню до потерпiлої або до iнших осiб;

зґвалтування, що спричинило зараження потерпiлої венеричною хворобою, карається позбавленням волi на строк вiд 4 до 10 рокiв;

а також:

зґвалтування, яке спричинило з необережностi смерть потерпiлої;

з необережностi спричинення тяжкої шкоди здоров'ю потерпiлої, зараження її ВIЛ-iнфекцiєю або iншi тяжкi наслiдки - карається позбавленням волi на строк вiд 8 до 15 рокiв [10].

Європейськi країни, в яких дiють норми давно iснуючих кримiнальних кодексiв, до злочину зґвалтування ставляться не менш жорстко, але й не зовсiм однаково, а у деяких випадках i трохи упереджено, чого у тих же випадках не скажеш про країни Сходу. Виключенням є Грецiя, за кримiнальним законодавством якої чоловiк, що примушує свою дружину до статевих зносин, не несе вини у згвалтуваннi. Така ж картина існує в Iндiї, де статевi зносини з дружиною, навiть при iснуваннi обставин, що передбачаються, як ознаки зґвалтування, не призводять до кримiнальної вiдповiдальностi, якщо дружина вже досягла 15-рiчного вiку [36, с. 96]. А ось в Данiї при згвалтуваннi у шлюбi чоловiку можуть лише пом'якшити покарання з 16 до 8 рокiв тюремного ув'язнення, як i в тих випадках, коли жiнка (поза шлюбом) перебуває у тривалих статевих стосунках iз винним.

До речi, кримiнальний закон Данiї встановлює найширшi рамки покарання за вчинення зґвалтування - вiд одного до 16 рокiв, та при особливо обтяжливих обставинах - довiчне ув'язнення, що робить всiляке визначення квалiфiкованих видiв злочину (§ 216, 217 КК Данiї). До того ж у § 218 передбачена вiдповiдальнiсть за примушення до статевих зносин шляхом погрози насильством, - позбавленням волi або звинувачення в кримiнально-карнiй поведiнцi - якщо при цьому вiдсутнi ознаки зґвалтування або статевого зношення з душевнохворою [36, с. 107].

В Японiї карається не лише зґвалтування, але й розпуснi дiї, подiбнi до зґвалтування, i примушення до розпусних дiй (каторга вiд 6 мiсяцiв до 7 рокiв). Саме ж зґвалтування подiляється на два види, у залежностi вiд досягнення потерпiлою 13 рокiв.

Аргентинi зґвалтуванням визнають статеве зношення з особою iншої статтi (звернiть увагу не лише жiночої), яка не досягла 12-рiчного вiку, або позбавлена розуму i здiбностi судження, або нездiбна чинити опiр, а також статеве зношення, досягнуте шляхом насильства. Просте статеве зношення з незамiжньою жiнкою у вiцi вiд 12 до 15 рокiв або з замiжньою жiнкою, якiй шляхом обману видають себе за її чоловiка, становить iнший злочин - обезчещення (estupro). Одним з квалiфiкованих видiв зґвалтування стає при iснуваннi вiдносин по спорiдненностi, вихованню або нагляду мiж винною особою та жертвою (ст. 120-123 КК Аргентини).

У сусiднiй з Аргентиною державi Чiлi закон не дає визначення зґвалтування, але описує ознаки цього складу злочину. Як вказує ч. 2 ст. 361 КК Чiлi, зґвалтування здiйснюється шляхом статевих зносин з жiнкою, якщо:

дiяння виконане iз застосуванням сили або залякування;

жiнка була позбавлена розуму або була знепритомлена;

потерпiла молодша 12 рокiв, хоча при цьому вiдсутнi обставини, вказанi у двох попереднiх пунктах (тобто закон не надає нiякого значення тiй згодi, яку могла б дати малолiтня) [33, с. 102].

Кримiнальнi кодекси країн колишнього СРСР мало чим вiдрiзняються вiд нашого законодавства, але стосовно злочину зґвалтування все ж таки мають деякi особливостi, вiдмiнностi один вiд одного. Майже в усiх цих країнах пiд зґвалтуванням розумiється насильницький статевий акт мiж чоловiком та жiнкою. Тобто потерпiлою особою може бути представник i жiночої, i чоловiчої статi. Наприклад, ст. 168 КК Польщi вказує, що в якостi потерпiлого вiд зґвалтування може бути чоловiк. В болгарському та югославському законодавствi насильницький статевий акт отримав спецiальне найменування - сукуплення ("съвъкупни", "облуба"). В Югославії суворо розрiзняються такi двi фоорми зґвалтування, як приведення потерпiлої в безпорадний стан, яке розглядається в якостi однiєї з форм зґвалтування, та використання такого стану для здiйснення статевого акту. Ст. 105 КК Сербiї передбачає бiльш жорстоке покарання - позбавлення волi на строк до 10 рокiв замicть 6 рокiв - за "сукуплення з хворою особою, яка через душевну хворобу, тимчасовий розлад душевної дiяльностi або якогось iншого стану була неспроможна чинити опiр".

КК Словенiї як одну з форм зґвалтування розглядає шантаж в сферi статевих вiдносин та включає його окремим абзацем до статтi про зґвалтування (ст. 100, абз. 3) [36, с. 120].

Найбiльш прогресивнi змiни в кримiнальному законодавствi щодо злочину зґвалтування вiдбуваються у Великобританiї. Взагалi кримiнально-правове регулювання злочинiв проти моральностi на Туманному Альбiонi здiйснює Закон про статевi злочини (Sexual Offences Act) 1956 р. Злочинний характер делiктiв мiститься не в фактi дошлюбних статевих зносин, а в насильницькому або в зневажливому ставленнi до права жiнки на статеве самовизначення. Укладення шлюбу є виразом бажання жити у сiмейнiй спiльностi, але якщо жiнка домоглася судового рiшення про роздiльне проживання, то не дивлячись на те, що шлюб продовжує iснувати, це не виключає можливостi здiйснення чоловiком по вiдношенню до жiнки статевого делiкту. Основним делiктом i в той же час найбiльш тяжким його видом є зґвалтування (rape), що складає felony, з максимальною мiрою покарання у виглядi довiчного ув'язнення. Сам склад цього злочину законом не визначений, а базується на загальному правi. Вiн охоплює всiляке насильницьке статеве зношення з жiнкою, незалежно вiд того, здiйснює його виконавець шляхом насильства або погрози або шляхом введення в оману вiдносно характеру вчиненної дiї. У вiдповiдностi з прямою постановою закону зґвалтування буде i в тому випадку, якщо виконавець створить у жiнки iлюзiю, нiбито вiн є її чоловiком. З метою захисту осiб молодого вiку англiйський закон встановлює двi вiковi межi. Всiляке статеве зношення з дiвчинкою молодшою за 13 рокiв складає felony з максимальною мiрою покарання у виглядi довiчного ув'язнення. Статевi зносини з дiвчиною вiд 13 до 16 рокiв караються тюремним ув'язненням на строк до 2 рокiв. 16 рокiв - це в той же час нижня межа шлюбного вiку. Згода дiвчини на статевi зносини не виключає караностi виконавця, а виключає лише склад злочину зґвалтування. У 1994 роцi у Великобританiї був прийнятий новий Закон про кримiнальне судочинство i громадський порядок, який, по-перше, по-новому визначив зґвалтування, замiнивши визначення, дане ст. 1 закону 1956 року про сексуальнi злочини й пiдправлене законом 1976 року про сексуальнi злочини, а по-друге, внiс деякi корiннi демократичнi змiни в iншi статтi закону. Серед iстотних поправок є наступнi:

1) злочин полягає в тому, що чоловiк зґвалтує жiнку або iншого чоловiка.

2) чоловiк здiйснює зґвалтування, якщо:

має сексуальнi взаємини з особою, що пiд час цих взаємин на згоджується здiйснювати їх;

i водночас знає, що та особа не згодна на сексуальнi взаємини, або не зважає на те, згодна та особа чи нi.

3) чоловiк здiйснює зґвалтування й тодi, коли спонукає замiжню жiнку до сексуальних взаємин, прикинувшись її чоловiком.

Новий англiйський закон засвiдчив двi важливi змiни. По-перше, зґвалтування тепер злочин, що його можна скоїти як проти потерпiлої жiнки, так i проти потерпiлого чоловiка. По-друге, шлюбний виняток при згвалтуваннi, що, хай там як, був скасований внаслiдок так званої "судової законотворчостi" постановою палати лордiв у справi R. (1992р.), А.С.599. тепер скасований i законом, що дав нове визначення зґвалтування [36, с. 122].

Нема сумнiву, що зґвалтування треба квалiфiкувати як у шлюбних, так i позашлюбних взаєминах, де немає згоди партнера. Саме в цьому питаннi та в iнших, стосовно яких наш кримiнальний закон має прогалини, українському законодавцю, перш за все, треба звернутися до досвiду своїх захiдних колег. Необхiдно завжди пам'ятати, яку надзвичайну небезпеку для людини та суспiльства в цiлому являють статевi злочини, та використовувати вже iснуючий мiжнародний досвiд в напрямку розвитку нашого законодавства.

РОЗДІЛ ІІ. ЗҐВАЛТУВАННЯ ЯК НАЙБIЛЬШ ТЯЖКЕ ПОСЯГАННЯ НА СТАТЕВУ НЕДОТОРКАННІСТЬ

2.1 Об'єкт складу злочину "Зґвалтування"

статевий злочин згвалтування недоторканість

Зґвалтування є найбiльш тяжким та небезпечним статевим злочином. Громадська небезпека зґвалтування мiститься у виключнiй аморальностi та цинiчностi дiй злочинця. Воно може спричинити серйозну шкоду здоров'ю жiнки, завдає їй моральну травму, грубо принижує її гiднiсть, посягає на її статеву свободу, а якщо потерпiла є малолiтньою або не досягла статевої зрiлостi - на її статеву недоторканнiсть. Не дивлячись на суворi мiри покарання, якими караються зґвалтування, кiлькiсть цих злочинiв проти особи, що вiдносяться законодавством до розряду найбiльш тяжких, не тiльки не йде на спад, але й росте. Наприклад, в 2000 роцi статистика фiксувала цифру 9675 зґвалтувань, в 2001 - 11138, а в 2002 роцi вже - 12052 [14, с. 115].

До того ж на кожний обчислювальний статистикою випадок припадає вiд 2,6 до 4 необчислювальних. Приховування жертвою факта насильства (i навiть замаху) - явище вельми часте, особливо в тих регiонах, де традицiї суворо приписують жiнкам тримати в таємницi посягання на їх статеву недоторканнiсть. Викликає тривогу помiтне "помолодшення" контингенту злочинцiв, останнiм часом побiльшало неповнолiтнiх гвалтiвникiв, якi спецiалiзуються як на однолiтках, так i на дорослих жертвах. Також iснує ще один тривожний факт - як i ранiше, дуже висока частка групових зґвалтувань i також серед неповнолiтнiх злочинцiв. Гостро постала проблема необхiдностi вести рiшучу боротьбу з цими небезпечними злочинами проти особи - зґвалтуваннями, не допускаючи необґрунтованого послаблення вiдповiдальностi стосовно осiб, що здiйснюють цi злочини, призначення їм м'яких мiр покарань [8, с. 36].