169 КК). Загальним об'єктом злочинів проти сім'ї та неповнолітніх виступають сімейні відносини, а також інші відносини, які забезпечують нормальний розвиток неповнолітніх. Слід зазначити, що переважна більшість посягань на сім'ю та неповнолітніх вчинюється «з середини”, тобто розрив соціального зв'язку здійснюється шляхом протиправного вилучення учасниками себе з цих відносин. При посяганні на зазначені відносини «з зовні”, тобто особою, яка не є учасником таких відносин, предметом злочинного впливу є предмети цих суспільних відносин, протиправно впливаючи на які особа заподіює шкоду об'єкту. Злочини проти неповнолітніх, при вчиненні яких посягання здійснюється «з середини”, характеризуються більш високим ступенем суспільної небезпечності порівняно з такими ж самими посяганнями, вчиненими «з зовні”. Враховуючи цю обставину, склади злочинів проти неповнолітніх, основний склад яких допускає протиправний вплив на об'єкт «з зовні”, повинні передбачати в якості кваліфікуючої ознаки вчинення таких діянь батьками, особами що їх замінюють, або на яких покладено обов'язки щодо догляду за неповнолітнім чи з його вихованню. Таким чином, родовий об'єкт злочинів проти сім'ї та неповнолітніх - це сімейні відносини та відносини, що забезпечують нормальний розвиток неповнолітніх, а безпосередні об'єкти цих злочинів як майнові та особисті немайнові сімейні відносини, а також відносини, що забезпечують нормальний фізичний, соціальний, духовний або статевий розвиток неповнолітнього [10]. На сьогодні навіть існує думка стосовно виокремлення в Особливій частині КК розділу «Злочини проти сім'ї та неповнолітніх”, котрий має об'єднувати посягання на сімейні відносини та відносини щодо нормального розвитку неповнолітнього, які являють обов'язкову та безальтернативну ознаку їх основного складу. До складу цього пропонується включити посягання на такі безпосередні об'єкти, як особисті немайнові сімейні відносини, майнові сімейні відносини та відносини щодо нормального фізичного, психічного, статевого та духовного розвитку неповнолітніх. При цьому майнові сімейні відносини - це суспільні відносини, які складаються між членами сім'ї з приводу матеріальних цінностей, необхідних для забезпечення нормального існування сім'ї. До злочинів, основним безпосереднім об'єктом яких виступають майнові сімейні відносини, відносяться [13]: - ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК); - ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків (ст. 165 КК); - зловживання опікунськими правами (ст. 167 КК). Аналіз майнових сімейних відносин як об'єкту кримінально-правової охорони показав, що остання в частині утримання одними членами сім'ї інших лише за допомогою ст. 164 та 165 КК є недостатньою, оскільки залишає поза межею такої охорони відносини, що виникають з приводу утримання інших, крім неповнолітніх, непрацездатних дітей та непрацездатних батьків, осіб. Аналізуючи склад злочинів, основним безпосереднім об'єктом яких виступають майнові сімейні відносини, слід зазначити, що їх об'єктивну сторону складає як процес суспільно небезпечного і протиправного посягання на сімейні відносини, а також інші відносини, які забезпечують нормальний розвиток неповнолітніх. Посягання на ці відносини може бути здійсненим шляхом вчинення лише певних діянь, здатних за своїми властивостями заподіяти їм шкоду. Так, зокрема, об'єктивна сторона посягань на майнові сімейні відносини може характеризуватися порушенням права власності (володіння, користування, розпорядження) на майно, що належить іншому члену сім'ї або перебуває у спільній з ним власності, а також ненаданням іншому члену сім'ї кошів на його утримання, передбачених законом або шлюбним договором. При цьому об'єктивна сторона посягань на немайнові сімейні відносини як необхідна складова передбачених кримінальним законодавством злочинів проти сім'ї та неповнолітніх характеризується діяннями, що полягають у заподіянні їм шкоди шляхом злісного невиконання обов'язків по догляду за дитиною з боку батьків, опікунів чи піклувальників, підміни дитини, розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) та незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння) [14]. Що стосується суб'єктивної сторони злочинів, основним безпосереднім об'єктом яких виступають майнові сімейні відносини, слід заважити, що диспозиції статей 164, 165, 167 КК України не містять прямої вказівки на форму вини. Тому питання про те, чи є ці злочини умисними, необережними або можлива будь-яка з форм вини, вирішуються шляхом аналізу об'єктивних та суб'єктивних ознак складів цих злочинів. Такий аналіз показує, що злочини проти сім'ї та неповнолітніх, сформульовані як злочини з формальним складом, характеризуються тільки умисною формою вини, при цьому умисел має бути лише прямим. Суб'єктивна сторона злочинів, основний склад яких сформульований як формальний та його ознакою є вина у формі прямого умислу, а кваліфікований (особливо кваліфікований) передбачає настання суспільно небезпечних наслідків може характеризуватися або умисною, або подвійною формою вини. Конструкція змішаної форми вини до цих злочинів застосовуватися не повинна, оскільки вона призводить до штучного розриву між складовими інтелектуального та вольового моменту умислу та необережності, а також не відповідає чинному кримінальному законодавству. 1.3 Аналіз складу злочину передбаченого ст. 164 Кримінальним кодексом України Переходячи безпосередньо до кримінально-правової характеристики ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, зауважимо, що у ст. 164 КК України зазначається наступне: «Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, - карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, - карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років». При чому в примітці до цієї статті зазначається, що у статтях 164 і 165 КК України під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) або на утримання непрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів [34]. Таким чином бачимо, що закони України зобов'язують батьків утримувати своїх неповнолітніх та непрацездатних дітей, а кримінальне законодавство навіть визначає санкції за порушення прав дітей. Захист прав та інтересів неповнолітніх дітей лежить на їх батьках, які діють без особливих на те повноважень. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. На нашу думку об'єкт цього злочину можна вважати складним, оскільки він включає і право неповнолітніх дітей на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток, і право дітей на отримання кошів на власне утримання. При чому потерпілими від цього злочину можуть бути діти, на утримання яких за рішенням суду їх батько чи мати мають сплачувати аліменти, а також неповнолітні чи непрацездатні діти, що перебувають на утриманні батьків. Неповнолітніми дітьми визнаються особи віком до 18 років, якщо згідно із законом вони не набувають прав повнолітніх раніше (наприклад, внаслідок одруження). Непрацездатними є повнолітні діти, які через фізичні чи психічні вади позбавлені можливості постійно чи тимчасово працювати (це, зокрема, діти-інваліди I та II групи). Що стосується предмету злочину, то науковці сходяться на думці що ним є кошти, що, за рішенням суду, підлягають сплаті на утримання дітей, а також кошти, різні предмети (одяг, продукти харчування тощо), які мають надаватися батьками на утримання неповнолітніх, а також повнолітніх, але непрацездатних дітей. Що стосується об'єктивної сторони ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, то цей злочин може бути вчинений у формі злісного ухилення: - від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів); - батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їхньому утриманні. Фактично цим і доводиться складний об'єкт цього злочину [10]. Сам склад злочину, передбачений ст. 164, у формі ухилення від сплати аліментів може мати місце лише за наявності рішення суду, відповідно до якого мати або батько чи інша передбачена законом особа зобов'язана сплачувати аліменти. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. В окремих випадках (у разі виїзду одного з батьків, з якого стягуються аліменти, для постійного проживання в державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу) суд може ухвалити рішення про стягнення аліментів за весь період до досягнення дитиною повноліття. За загальним правилом аліменти присуджуються на утримання неповнолітньої дитини. Втім, у певному випадку закон зобов'язує батьків утримувати повнолітніх дітей, які навчаються. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. За рішенням суду на користь таких дітей з батьків (одного з них) стягуються аліменти. Право повнолітніх дітей на утримання їх до досягнення зазначеного віку припиняється у разі припинення ними навчання. За змістом ст. 164 не утворює складу цього злочину ухилення від сплати аліментів, визначених на підставі договору батьків про сплату аліментів на дитину (такий договір укладається в письмовій формі і нотаріально посвідчується, у ньому визначаються розмір і строки виплати аліментів). У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Водночас наявність рішення суду не є обов'язковою умовою притягнення винного до відповідальності за цією статтею у випадку вчинення цього злочину у формі ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей. Такою умовою є передбачений законом обов'язок батьків утримувати таких дітей. Відповідно до сімейного законодавства, батьки зобов'язані утримувати [27]: - дитину до досягнення нею повноліття; - своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, якщо батьки можуть таку матеріальну допомогу надавати. Під ухиленням від сплати аліментів розуміються дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь дитини (дітей) визначеної суми аліментів.