Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Кримінально-правове забезпечення охорони порядку виконання судових рішень в Україні

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Виконання судових рішень є одним із найбільш важливих та водночас проблемних аспектів українського судочинства. Конституція України гарантує обов'язковість виконання судових рішень, що забезпечується державою у визначеному законом порядку (ст. 129-1). Відповідні положення розвинуті в інших нормативно-правових актах. Зокрема, згідно зі статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Відповідно до пункту 4 Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, затвердженої Указом Президента України від 20 травня 2015 року №276/2015, одним із основних напрямів реформування судочинства та правових інститутів визнано реорганізацію системи виконання судових рішень та підвищення ефективності виконавчого провадження.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини право на звернення до суду повинно бути врегульоване у національній правовій системі таким чином, щоб остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення не залишалося б невиконаним на шкоду для однієї зі сторін. У пілотному рішенні у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року Суд вказує на системний характер проблеми у справах проти України в частині тривалого невиконання остаточних судових рішень, відповідальність за що мають нести органи влади України. Адже це є порушенням права на справедливий суд, що гарантується у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У разі невиконання остаточних та обов'язкових судових рішень передбачені різні форми реагування держави, у тому числі й кримінально-правовими засобами. Йдеться, зокрема, про кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення (ст. 382 КК України), незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації (ст. 388 КК України), ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі (ст. 389 КК України), умисне невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості (ст. 389-1 КК України), злісне ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт (ст. 390 КК України), невиконання встановленого правового режиму відбування покарання у статтях 391-395 КК України.

Проблеми забезпечення кримінально-правової охорони встановленого державою порядку виконання рішень суду вивчалися у працях таких науковців, як Ю.В. Александров, П.П. Андрушко, М. І. Бажанов, Г. І. Богонюк, О.М. Броневицька, М.О. Букач, В.А. Головчук, І. М. Горбачова, З.А. Загиней, Г.М. Зеленов, Н.Д. Квасневська, О.О. Кваша, О.О. Книженко, О.М. Костенко, В. І. Луганський, Д.С. Мельник, С.С. Мірошниченко, В.П. Мороз, А.А. Музика, В.О. Навроцький, М. І. Омельяненко, Л.М. Палюх, М. І. Панов, С.П. Старосольська, О.О. Соболева, О.М. Сокуренко, Є. Л. Стрельцов, М.С. Таганцев, В.Я. Тацій, О.В. Ткачова, В. І. Тютюгін, Г.О. Усатий, П.Л. Фріс, М. І. Хавронюк, О.С. Чорна, С.Д. Шапченко та інші.

В Україні за вказаною вище тематикою захищено такі дисертації: В.А. Головчук «Кримінально-правова охорона порядку виконання судових рішень» (2012 рік), Г. І. Богонюк «Кримінально-правова характеристика невиконання судового рішення» (2016 рік), М.О. Букач «Кримінальна відповідальність за невиконання судового рішення» (2017 рік).

Проте невирішеними залишається ряд питань. Зокрема, це встановлення підстави кримінальної відповідальності за відсутності законодавчо визначеного порядку виконання окремих видів судових рішень або порушення відповідного порядку внаслідок тимчасової окупації території держави тощо.

Усе наведене вище обумовлює актуальність і своєчасність комплексного дослідження проблем кримінально-правового забезпечення охорони порядку виконання судових рішень, яке сприятиме вдосконаленню вітчизняного кримінального законодавства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в Київському університеті права НАН України згідно з планами науково-дослідної роботи на теми: «Дослідження основних інститутів держави та суспільства: компаративістичний аналіз сучасних правових доктрин» (номер державної реєстрації 0114U000796, 2014-2015 р.р.); «Державно-правове регулювання суспільних відносин в умовах нових глобалізаційних викликів: вітчизняні та міжнародні реалії» (номер державної реєстрації U11U004745, 2016-2017 р.р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні теоретичних основ системи кримінально-правового забезпечення охорони порядку виконання судових рішень та розробці на цій основі заходів удосконалення кримінального законодавства України та практики його застосування. Мета дослідження конкретизується в її завданнях:

- з'ясувати стан дослідження проблем кримінальної-правового забезпечення охорони порядку виконання судових рішень у науці кримінального права;

- визначити соціальну обумовленість криміналізації суспільно небезпечних діянь, що посягають на порядок виконання судових рішень в Україні;

- охарактеризувати складові системи кримінально-правового забезпечення охорони порядку виконання судових рішень;

- охарактеризувати об'єктивні та суб'єктивні ознаки складів злочинів, що посягають на порядок виконання судових рішень в Україні;

- встановити підставу кримінальної відповідальності за умисне невиконання рішень міжнародних судових органів;

- виявити проблеми під час кваліфікації злочинів, що полягають у порушення порядку виконання судових рішень та запропонувати шляхи їх вирішення;

- охарактеризувати санкції кримінально-правових норм, шо полягають в умисному невиконанні судових рішень та узагальнити практику призначення покарання за їх вчинення.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, порядок яких порушується умисним невиконанням судових рішень національних та міжнародних судових органів.

Предметом дослідження є кримінально-правове забезпечення охорони порядку виконання судових рішень.

Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети та визначених завдань дослідження. Обґрунтованість і достовірність одержаних результатів базується на використанні системи загальнофілософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методів пізнання.

Використання законів формальної логіки та таких її методів, як індукція і дедукція, аналіз і синтез, дало змогу визначити шлях дослідження від загального до особливого, і, відповідно, структурно-логічну схему дисертаційної роботи, виявити властивості та ознаки досліджуваного кримінально-правового явища, синтезуючи останні, створити загальне уявлення про його зміст, що відображено у сформульованих поняттях, таких як: «невиконання судового рішення»; «перешкоджання виконанню судового рішення», «недотримання висновку Конституційного Суду України» тощо (розділ 2). З-поміж загальнонаукових методів використано системний, який дав змогу визначити місце норм, що встановлюють відповідальність за умисне невиконання рішень суду та надати їх кримінально-правову характеристику (підрозділ 1.2, 1.3., розділ 2). За допомогою структурного та функціонального методів досліджено взаємозалежність і взаємодію норм, що встановлюють відповідальність за умисне невиконання судового рішення та критично проаналізовано їх системні ознаки з точки зору повноти кримінально-правової охорони відповідного порядку суспільних відносин (підрозділи 1.2, 1.3). Під час написання дисертації використано такі спеціально-наукові методи. Герменевтичний метод дав змогу здійснити тлумачення окремих кримінально-правових понять, зокрема, «інтереси держави», «істотна шкода», «звільнення від кримінальної відповідальності» тощо (підрозділи 2.2, 3.1., 3.2.). Формально-юридичний (догматичний) метод дав змогу визначити та проаналізувати нормативно-правовий зміст злочинів, що полягають в умисному невиконанні судових рішень (ст. ст. 382, 388, 389, 389-1, 390 КК України) та практику їх застосування (розділи 2, 3); синергетичний метод застосовувався під час аналізу приводів та підстав криміналізації вищезазначених складів злочинів (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). Соціологічні методи використано для узагальнення статистичних даних судової практики, аналізу іншої емпіричної інформації (розділи 1, 3). Під час формулювання пропозицій щодо внесення змін та/або доповнень до норм КК застосовувався метод прогнозування.

Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, міжнародно-правові акти, ратифіковані Україною, Кримінальний, Кримінальний процесуальний та Кримінально-виконавчий кодекси України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Цивільний процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Закон України «Про виконавче провадження», інші закони та підзаконні нормативно-правові акти, тощо.

Емпіричну базу дослідження становлять дані судової статистики щодо кількості осіб, засуджених за вчинення злочинів, передбачених у статтях 382, 388, 389, 389-1, 390 КК України; результати вивчення близько 200 вироків та ухвал, постановлених судами України у 2010-2017 роках за статтями 382, 388-395 Кодексу; законопроектна діяльність Верховної Ради України та практика Європейського суду з прав людини.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним з перших комплексних досліджень кримінально-правового забезпечення охорони порядку виконання судових рішень в Україні. Дисертантка сформулювала низку нових положень, висновків і пропозицій. До положень, що мають наукову новизну, зокрема, належать:

уперше:

1) кримінально-правове забезпечення охорони порядку виконання судових рішень визначено як система, що характеризується такими складовими: наявність загальної (ст. 382 КК України) та спеціальних (статті 388, 389, 389-1, 390, 391, 392, 393, 394, 395 Кодексу) норм; диференціація кримінальної відповідальності залежно від виду судового рішення (проміжного та остаточного) (статті 382, 388 КК України); залежно від невиконання судового рішення у кримінальному провадженні за видами покарань (статті 389, 389-1, 390 КК України); залежно від невиконання вимог правового режиму відбування покарання (статті. 391, 392, 393, 394, 395 КК України); часткове поширення застосування спеціальної конфіскації як заходу кримінально-правового характеру за вчинення таких злочинів;