3. Визначено поняття «система кримінально-правової охорони порядку виконання судових рішень» як складової частини системи правової охорони порядку виконання судових рішень судів усіх юрисдикцій, що становить впорядковану сукупність взаємопов'язаних між собою норм, передбачених у розділах ІІ, IX, XII, XV Загальної частини та розділі XVIII Особливої частини КК України, які утворюють цілісну єдність кримінально-правової охорони порядку виконання судових рішень у кримінальному провадженні.

4. Система кримінально-правового забезпечення порядку виконання судових рішень за критерієм правових наслідків невиконання судового рішення полягає у диференціації кримінальної відповідальності за невиконання таких судових рішень залежно від виду судового рішення (застосовується для судових рішень усіх судових юрисдикцій) (статті 382, 388 КК України); встановленні кримінально-правових наслідків невиконання судових рішень у кримінальному провадженні, що пов'язані з урахуванням цього юридичного факту як підстави для відновлення кримінального провадження за вчинений злочин з подальшим винесенням вироку (ст. 389-1 КК України); порушенні порядку виконання вироку, що містить самостійний склад злочину, правовим наслідком якого виступає кваліфікація спеціального виду невиконання судового рішення у кримінальному провадженні з призначенням покарання за сукупністю вироків (статті 389, 390, 391, 392, 393, 394, 395 КК України); наслідках невиконання судового рішення у кримінальному провадженні, пов'язаного з порядком призначення покарання та умовним звільненням від такого, що полягають у направленні особи для подальшого реального відбування покарання (статті 78, 79, 80, 81, 82, 83 КК України); врахуванні статей 185-6, 186-5, 187 КУпАП, що встановлюють адміністративну відповідальність за невиконання окремих судових рішень, проте з огляду на характер адміністративних стягнень (адміністративний арешт) згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, належать до автономного поняття «кримінальне правопорушення».

5. Встановлено, що диспозиція ст. 382 КК України є бланкетною та містить непряме відсилання до нормативно-правових актів, різних за юридичною силою, сферою дії та територіальним поширенням. У свою чергу, норми цих нормативно-правових актів застосовуються під час кримінально-правової кваліфікації. Тому чіткість і несуперечність визначення способів та порядку виконання судового рішення як з точки зору законодавства, що визначає порядок його виконання, так і самого судового рішення, є передумовою ефективного й правильного застосування статей 382, 388 КК України.

6. З'ясовано, що предметом злочину, передбаченого у ст. 382 КК України, є судове рішення (вирок, рішення, ухвала, постанова, а також судові рішення, що приймаються у формі виконавчих документів, виданих на виконання цих судових рішень), винесене судом загальної юрисдикції, що набрало законної сили (частини 1-3 ст. 382 КК України); рішення іноземних судів у цивільних, трудових, сімейних справах, вироки іноземних судів у кримінальних справах у частині, що стосуються конфіскації майна та відшкодування шкоди потерпілим, а також рішення іноземних арбітражів та акти інших органів іноземних держав, що набрали законної сили і підлягають виконанню на території України відповідно до міжнародних договорів України; рішення Європейського суду з прав людини (ч. 4 ст. 382 КК України); рішення Конституційного Суду України (ч. 4 ст. 382 КК України); судове рішення, яке містить вимоги зобов'язального характеру за умови, що процесуальним законом не встановлено спеціальні правові наслідки його невиконання.

7. З об'єктивної сторони склади злочинів, що полягають у невиконанні судових рішень, сформульовані законодавцем як формальні. Службова особа не підлягає кримінальній відповідальності за ст. 382 КК України у випадку відсутності правового регулювання порядку виконання судового рішення. Питання щодо можливості притягнення до кримінальної відповідальності службової особи, яка наділена частковими повноваженнями на виконання судового рішення, або його виконання передбачає прийняття взаємоузгоджених рішень кількома службовими особами, можуть бути предметом подальших наукових досліджень.

8. Поняття «істотна шкода охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб» повинно бути конкретизовано у ст. 382 КК України шляхом визначення розміру матеріальної шкоди (шкоди, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян), так і у рекомендаційних роз'ясненнях вищих судових органів та правових позиціях Верховного Суду щодо конкретизації цього поняття у виді нематеріальної шкоди з метою забезпечення правової визначеності кримінального закону України. Таке поняття є оцінним та має включати в себе як матеріальні критерії конкретизації шкоди, що вимагає наявності формалізованих розмірів її обчислення, так і визначати суттєву шкоду нематеріального характеру правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.

9. Визначено, що суб'єкт злочинів, що полягають у невиконанні судових рішень, є спеціальним (окрім злочину, передбаченого у ч. 1 ст. 382 КК України у формі перешкоджання виконанню судового рішення). Такі вимоги містить і ст. 382, а також інші статті (388, 164, 165, 389, 389-1, 390, 391, 392, 393, 394, 395 КК України). Усіх їх об'єднує те, що суб'єкти таких злочинів виступають уповноваженими особами на виконання судового рішення, або ж зобов'язані підкоритися виконанню таких судових рішень щодо них.

10. З'ясовано ознаки суб'єктивної сторони складів злочинів, що полягають у невиконанні судового рішення, що характеризується виною у формі прямого умислу, окрім ч. 3 ст. 382 КК України. Вольовий елемент умислу у таких злочинах визначається лише відношенням суб'єкта до суспільно небезпечного діяння у виді тих альтернативних дій, що визначаються в диспозиціях статей Особливої частини Кодексу та фактично вчиняються. При вчиненні таких злочинів суб'єкт усвідомлює суспільну небезпеку невиконання, або перешкоджання виконанню судового рішення та бажає вчинити такі дії.

11. З огляду на виключні обставини відсутності контролю органів держави, в тому числі тих, які уповноважені на забезпечення виконання судових рішень у зв'язку з тимчасовою окупацією частини території та проведенням Операції Об'єднаних Сил, порушення порядку виконання судового рішення (його невиконання), постановлених у провадженнях усіх судових юрисдикцій, що підлягало виконанню на тимчасово окупованій території держави та тимчасово непідконтрольними органам влади окремими територіями, унеможливлює кваліфікацію порушення порядку виконання судового рішення з боку зобов'язаних за таким судовим рішенням осіб за нормами КК України.

12. Обґрунтовано доцільність встановлення у ст. 382 КК України спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності у випадках повного виконання судового рішення зобов'язаною особою до притягнення її до кримінальної відповідальності.

13. За результатами дослідження кримінально-правового забезпечення порядку виконання судових рішень запропоновано внести зміни та доповнення до статей Кримінального кодексу України, зокрема:

1. Частину п'яту статті 52 викласти у такій редакції:

«5. Ухилення від покарання, призначеного вироком, ухвалою або постановою суду, має наслідком відповідальність, передбачену статтями 389, 389-1, або 390 цього Кодексу».

2. Пункт четвертий частини першої статті 96-3 викласти у такій редакції: «вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 109, 110, 113, 146, 147, частинами другою-четвертою статті 159-1, статтями 160, 260, 262, частиною другою, третьою статті 382, 388, 389-1, 436, 437, 438, 442, 444, 447 цього Кодексу».

3. Примітку 2 до статті 96-3 викласти у такій редакції;

«2. Злочини, передбачені статтями 109, 110, 113, 146, 147, частинами другою - четвертою статті 159-1, статтями 160, 209, 260, 262, 306, частинами першою і другою статті 368-3, частинами першою і другою статті 368-4, статтями 369, 369-2, частинами другою і третьою статті 382, 388, 389-1, 436, 437, 438, 442, 444, 447 цього Кодексу, визнаються вчиненими в інтересах юридичної особи, якщо вони призвели до отримання нею неправомірної вигоди або створили умови для отримання такої вигоди, або були спрямовані на ухилення від передбаченої законом відповідальності.

4. Доповнити статтю 382 частиною п'ятою такого змісту:

«5. Особа, яка вчинила діяння, передбачені частиною першою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності повністю виконала судове рішення та усунула шкоду (за наявності), заподіяну його невиконанням.

5. Доповнити статтю 382 приміткою такого змісту:

«Примітка. Істотною шкодою у частині третій цієї статті, якщо вона полягає у завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян».

6. Частину першу статті 388 викласти у такій редакції:

«Розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення майна, відмова у передачі майна за судовим рішенням в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними внаслідок вчинення корупційних та інших злочинів, або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт.

7. Частину другу статті 388 викласти у такій редакції: «2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо майна, яке підлягає конфіскації, або спеціальній конфіскації, за рішенням суду, що набрало законної сили».

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Романишин О.Р. Кримінально-правова протидія умисному невиконанню рішення Європейського суду з прав людини (ч. 4 ст. 382 КК України: проблемні аспекти. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. 2013. №3. С. 97-107.

2. Романишин О.Р. Характеристика системи кримінально-правової охорони порядку виконання судових рішень у кримінальному провадженні. Часопис Київського університету права. 2014. №4. С. 269-272.

3. Романишин О.Р. Окремі питання кримінально-правової кваліфікації за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано або підлягає конфіскації. Часопис Київського університету права. 2015. №4. С. 314-318.

4. Романишин О.Р. Кримінально-правова характеристика суспільно небезпечних наслідків невиконання судового рішення. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія ПРАВО. 2017. Вип. 45. Том 2. С. 81-84.

5. Романишин О.Р. Окремі питання регламентації кримінальної відповідальності за умисне невиконання судового рішення. Вісник Львівського торговельно-економічного університету. Юридичні науки. 2017. Вип. №5. С. 165-174.

6. Романишин О.Р. Кримінальна відповідальність за невиконання судових рішень в контексті реформування кримінальної юстиції. Сучасні проблеми правової системи. Збірник матеріалів IV Міжнародної науково-практичної конференції. Київ: Вид-во Ліра-К, 2012. С. 350-352.