Для використання їх у доказуванні необхідно насамперед встановити документ як ціле, прочитати його зміст і визначити належність до події злочину. У судово-слідчій практиці інколи виникають випадки, коли документи, які мають важливе значення для встановлення істини, пошкоджені - тексти залиті, закреслені чи замазані певними барвниками. Можливість прочитання таких записів і обрання відповідних методів дослідження залежать від таких факторів: 1) який барвник використовувався для виконання запису; 2) який саме барвник було застосовано для пошкодження записів; 3) з якого матеріалу виготовлено основу документа. Дослідження розірваних, зім'ятих, зжованих документів починається з їх огляду і вилучення на місці виявлення. Виявлені частини збирають на білий аркуш паперу, вологі шматочки висушують, розправляють і прикривають шматком скла. Потім, переміщуючи шматочки пінцетом, намагаються з'єднати (скласти) їх у єдине ціле за лініями розчленування. У такий спосіб встановлюють походження шматочків, визначають вид документа, його зміст і належність до розслідуваної події. Розірвані документи при сполученні не можна склеювати, наклеювати на підкладку, їх рекомендується поміщати між аркушами прозорого матеріалу (скло, оргскло). Практика показує, що складання цілого - трудомістка робота, найменший рух повітря іноді зводить її нанівець. Тому складені шматочки можна з'єднувати вузькими смужками цигаркового паперу (5x2 мм), приклеюючи їх між текстом. Такий скріплений документ не маскує тексту, що дозволяє зберігати його в конверті, а не між склом. Виявлення записів на спалених документах має свої особливості. Вплив високих температур на матеріал документа змінює його властивості. Так, при температурі близько 500°С папір стає крихким і при доторканні руйнується. При такому стані документів виявити записи неможливо [3, 216]. Відновити записи в документах стає можливим за умови, що вони були піддані температурі не більш ніж 150-250°С. З такими документами необхідно поводитись дуже обережно. Дрібні шматочки вилучаються за допомогою гумової груші. Перед дослідженням спалений документ необхідно розправити, для чого документ рекомендується обробити водним розчином гліцерину (10-20%) або водяною парою. Для встановлення текстів спалених документів застосовується комплекс методів. У таких випадках ефективними виявляються огляд в косопадаючому світлі, огляд в ультрафіолетових променях, різні фотографічні методи дослідження, відбілювання поверхні документа перекисом водню. Для дослідження спалених документів призначають експертизу, яка може відновити текст документа (рис. бо), особливо якщо він був виконаний барвником, що містить вуглець (олівець, машинописні, друкарські тексти), в деяких випадках удається відновити текст анілінових барвників. Попіл згорілого документа дозволяє визначити вид паперу: газетний, гербовий, грошова купюра чи чек). Відновлення слабовидимих і згаслих текстів. Під дією різних природних факторів (вплив прямих сонячних променів, підвищена вологість повітря, атмосферні гази тощо) текст з часом може знебарвлюватися (так званий "згаслий" текст). Методи дослідження таких текстів були запропоновані ще Є.Ф. Буринським. При дослідженні "згаслих" текстів застосовуються такі методи, як фотозйомка видимої та інфрачервоної люмінесценції, кольоророзрізнення, дифузно-копіювальний та адсорбційно-люмінесцентний методи. Слабковидимі штрихи можуть бути прочитані за допомогою світлофільтрів, які посилюють контрастність тексту. В лабораторних умовах застосовують опромінювання документа за допомогою лазера і спостереження люмінесценції за допомогою електронно-оптичного перетворювача [3, 218]. Невидимі тексти можуть бути результатом тайнопису. Тайнопис - невидимі записи, виконані безбарвним розчином якоїсь речовини. У процесі тайнопису використовується "симпатичне" чорнило, прозорий або слабкозабарвлений розчин солей, невидимий на папері (наприклад, розчин хлористого кобальту), а у деяких випадках застосовують різноманітні органічні речовини, соки рослин (цибулі, лимона, капусти). Ознаками тайнопису можуть бути неоднорідність лиску на різних ділянках паперу, наявність нечітко виражених матових штрихів, збільшені проміжки між рядками, наявність значних ділянок аркуша без тексту. Методами виявлення тайнопису є огляд документа в косопадаючих променях, прасування паперу праскою, запилення поверхні паперу порошками (сажею, графітом) або окурювання його парами соляної кислоти, аміаку, йоду. При огляді документа можуть бути використані ультрафіолетові освітлювачі. Органічні речовини можна виявити фотографуванням в ультрафіолетових променях. Під час лабораторних досліджень застосовують рентгенівське опромінення, хімічний аналіз і спеціальні методи виявлення невидимих текстів. Виявлення залитих і закреслених текстів є можливим за допомогою огляду документа на просвіт або в косопадаючому світлі. Позитивний результат може дати огляд з використанням світлофільтра того самого кольору, що й барвник, яким залитий текст документа. Закреслені тексти можуть бути встановлені за рельєфом штрихів на зворотньому боці документа [4, 89]. Відомими методами дослідження залитих текстів є: 1) кольоророзрізнення - спосіб фотозйомки із застосуванням світлофільтрів; 2) фотозйомка в інфрачервоних променях (доцільна при виявленні запису, який виконаний речовиною, що поглинає ці промені); 3) фотозйомка у проникаючому світлі та косопадаючих променях; 4) фотозйомка в рентгенівських променях (метод отримання тіньового зображення за рахунок дії на фотоматеріал рентгенівських променів, які пройшли крізь об'єкт, що фотографується); 5) фотозйомка в інфрачервоних променях (фотозйомка об'єкта, який освітлюється тепловими променями. На об'єктив одягається інфрачервоний фільтр, а об'єкт освітлюється за допомогою ламп розжарювання) або ультрафіолетових променях (метод заснований на дії ультрафіолетових променів, відбитих від об'єкта зйомки); 6) дифузно-копіювальний метод (рекомендується для текстів, які виконані водорозчинними речовинами (наприклад, чорнилом) і закритих нерозчинними (друкарською фарбою); 7) адсорбційно-люмінесцентний метод (для копіювання використовується виборчо-діючий розчинник). Виявлення залитих і закреслених текстів є можливим за допомогою огляду документа на просвіт або в косопадаючому світлі. Позитивний результат може дати огляд з використанням світлофільтра того самого кольору, що й барвник, яким залитий текст документа. Закреслені тексти можуть бути встановлені за рельєфом штрихів на зворотньому боці документа. Відомими методами дослідження залитих текстів є: 1) кольоророзрізнення - спосіб фотозйомки із застосуванням світлофільтрів; 2) фотозйомка в інфрачервоних променях (доцільна при виявленні запису, який виконаний речовиною, що поглинає ці промені); 3) фотозйомка у проникаючому світлі та косопадаючих променях; 4) фотозйомка в рентгенівських променях (метод отримання тіньового зображення за рахунок дії на фотоматеріал рентгенівських променів, які пройшли крізь об'єкт, що фотографується); 5) фотозйомка в інфрачервоних променях (фотозйомка об'єкта, який освітлюється тепловими променями. На об'єктив одягається інфрачервоний фільтр, а об'єкт освітлюється за допомогою ламп розжарювання) або ультрафіолетових променях (метод заснований на дії ультрафіолетових променів, відбитих від об'єкта зйомки); 6) дифузно-копіювальний метод (рекомендується для текстів, які виконані водорозчинними речовинами (наприклад, чорнилом) і закритих нерозчинними (друкарською фарбою); 7) адсорбційно-люмінесцентний метод (для копіювання використовується виборчо-діючий розчинник) [4, 92]. Закреслювання - це нанесення барвника пишучим (друкуючим) приладом (ручка, олівець, кегль). Закритий текст у документі треба розуміти як текст, що перебуває під шаром якогось твердого предмета (папір, тонкий шар дерева, тканини тощо). Відновлення таких текстів доручають експерту, який застосовує: а) вивчення документів "на просвіт"; б) дослідження властивостей відображення і поглинання барвників штрихів і маскуючої плями; в) видалення плями фізико-хімічними методами; г) посилення контрасту шляхом кольороподілу барвника штрихів тексту і маскуючого; ґ) колірну трансформацію; д) збудження люмінесценції. A. Вивчення документа "на просвіт", тобто в проникаючому світлі. Якщо залитий документ однобічний, то пляма барвника в місцях розташування знака, букви буде вдвічі щільніша, ніж між штрихами букви. Якщо з протилежного боку документа спрямувати могутній концентрований пучок світла, то проміжки між буквами будуть світлими, а штрихи букв - темними. Останнє можна спостерігати і сфотографувати [16, 220]. Б. Вивчення властивостей відображення і поглинання барвників тексту і плями. Предмет, освітлений сонячним світлом, сприймається зором людини в такому кольорі, що відбиває об'єкт. Фіолетова пляма є фіолетовою тому, що барвник відбиває фіолетову зону спектра, а всі інші поглинає. Звідси очевидно: якщо розглядати фіолетову пляму через фіолетовий світлофільтр, то плями не буде видно, нібито вона вилучена механічно. Так, досліджуючи документи в затемненій кімнаті з різними світлофільтрами із каталогу кольорового скла, слідчий сам може відновити, прочитати і сфотографувати залитий текст. Аналогічні результати можна одержати при огляді документа за допомогою електронно-оптичного перетворювача. Однак усе це можливо тільки тоді, коли барвник плями прозорий для ІЧП, інакше треба використовувати інші методи [5, 134]. B. Видалення плями маскуючого барвника фізико-хімічними методами. Видалення плями - це пошкоджуючий метод і застосування його не завжди навіть допускається експертом. Відновлення тексту можливо: а) видаленням плями (зіскоблюванням, стиранням, розчиненням, копіювання, використанням ультразвуку); б) вилученням барвника з-під плями дифузно-копіювальним способом, для чого використовують копіювання на липкі плівки (скотч, фотопапір, дактилоплівка), якщо барвник плями добре копіюється. Використання ультразвуку і дифузно-копіювальний метод - це лабораторні методи, які потребують призначення експертизи. Г. Посилення контрасту кольороподілом та іншими способами. Кольороподіл - це спеціальний метод доведення малих контрастів до порогу сприйняття оком людини шляхом підсумовування кількох негативних зображень, виготовлених з того самого об'єкта. Метод був розроблений Є.Ф. Буринським і використаний для відновлення згаслих текстів на грамотах Дмитра Донського (1350-1389), виявлених при розкопках у Московському Кремлі. Посилення контрастів можна здійснити і фотохімічними методами при обробленні фотоматеріалів шляхом спеціального освітлення тощо. Кольоророзрізнення - це поняття більш широке, ніж кольороподіл, воно включає всі способи збільшення контрастів, що розглянуті вище, і використовується для відновлення залитих текстів [5, 135]. Ґ. Колірна трансформація - це один із методів кольоророзрізнення, збільшення контрасту шляхом передачі (представлення) кольоровості досліджуваного об'єкта в додаткових кольорах. Як відомо, більшість чорнил, паст виготовляються на основі синьо-фіолетових анілінових і мінеральних барвників, що лежать у найнижчій зоні чутливості ока людини. Зараз проблеми кольороподілу і кольоророзрізнення можна розв'язати за допомогою комп'ютерних технологій, використовуючи спеціальні програми, а для колірної трансформації досить сфотографувати документи на кольорову фотоплівку і кольоровість штрихів буде передана в додаткових кольорах - жовтим і зеленим, що уможливить при дослідженні негативної плівки виявити найтонші відтінки кольорів, які побачити при безпосередньому дослідженні барвників неможливо. 2.3 Встановлення технічних підробок і підписів Технічна підробка підпису передбачає наслідування почерку особи, від імені якої виконується підпис, або використання різних технічних засобів.