Зміст

Вступ

1. Кримінологічна характеристика статевих злочинів

1.1 Рівень, динаміка і структура статевих злочинів в Україні

1.2 Характеристика осіб, що вчиняють статеві злочини

1.3 Основні кримінологічні особливості жертви статевих злочинів

2. Причини та умови, детермінація статевих злочинів

3. Запобігання статевим злочинам

Висновок

Використана література

Вступ

Сексуальна поведінка змінювалась з часом та залежала від розвитку культури, але роль родини як соціального осередку диктує норми сексуальних відносин між чоловіком та жінкою, додержання яких прагнуть забезпечити релігія й закон.

Наразі, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України). Злочини проти статевої свободи і статевої недоторканості особи порушують природні права людини, які за Основним Законом України визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Недопущення вчинення цих суспільно небезпечного діянь - одна з передумов фізичного й морального здоров'я нації й окремого громадянина.

Сексуальна злочинність, з огляду на її особливе місце в структурі злочинності й вплив на суспільну моральність, заслуговує самостійного розгляду й вивчення. Характерною рисою цього виду злочинності є те, що його найнебезпечнішу частину становлять насильницькі злочини (зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом). Саме ці злочини часто бувають пов'язані з іншими формами злочинного насильства - вбивствами, нанесенням шкоди здоров'ю різного ступеня тяжкості, побоями, катуваннями тощо. Потерпілим, крім фізичних ушкоджень, наносяться ще й психологічні травми, які можуть зруйнувати усе подальше життя людини.

За офіційними статистиками Міністерства внутрішніх справ України та Генеральної прокуратури в останні роки знижується кількість зареєстрованих й розглянутих кримінальних справ та проваджень про зґвалтування. Таке явище може розглядатися не лише з позитивного, а й з негативного боку, зокрема, свідчити про підвищення рівня латентності досліджуваних злочинів.

З огляду на це, дослідження кримінологічної характеристики статевих злочинів за новітніми даними, визначення детермінант цього злочину з метою їх попередження видається актуальним, що й зумовило обрання теми даної роботи.

Метою дослідження є визначення кримінологічної характеристики статевих злочинів, обґрунтування детермінант учинення цих злочинів у сучасній Україні, та розгляд заходів запобігання даної категорії злочинів.

Об'єктом наукового дослідження виступає злочинність проти статевої свободи і статевої недоторканості особи. Предметом дослідження є кримінологічна характеристика й детермінація статевих злочинів за сучасних умов, специфіка їх попередження.

1. Кримінологічна характеристика статевих злочинів

Статеві злочини - це "умисні дії суб'єкта проти охоронюваних кримінальним законом статевої свободи та статевої недоторканності його реального або передбачуваного партнера". [1, c.23] В цьому визначенні наведено думку про те, що вони (статеві злочину) можуть відбуватися лише в сексуальній сфері, хоча часто зачіпають і інші, часом не менш важливі блага особистості (честь, гідність, здоров'я і навіть життя).

Статева злочинність являє собою сукупність злочинів, спрямованих проти статевої свободи та статевої недоторканості, які вчинюються із застосуванням фізичного, психічного насильства або з використанням безпорадного стану потерпілої особи з метою задоволення сексуальної потреби у природній або у збоченій формі [2, c.112].

Під кримінологічною характеристикою злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи розуміються відомості про рівень, коефіцієнти, структуру й динаміку злочинів, опис особистості тих, хто їх учиняє, мотиви й цілі їх злочинної поведінки, характеристика особистості потерпілої особи, особливостей її поведінки, а також дані про латентність цих злочинів [3, c.53].

1.1 Рівень, динаміка і структура статевих злочинів в Україні

Стан злочинності характеризується через її кількісно-якісні показники. Визначення останніх є необхідною умовою для ефективного запобігання злочинності. Для цього передусім потрібно проаналізувати його рівень, структуру та динаміку.

Кримінально-правова структура вказаної групи складається з відповідних злочинів, передбачених у розділі IV Кримінального кодексу України (далі - КК України). Найбільш розповсюдженим серед них є зґвалтування (ст. 152). Вони, як і всі інші суспільно небезпечні діяння, мають свою кримінально-правову структуру за частинами статті. Так, найбільш розповсюдженим є злочин, кваліфікований за ч. 1 ст. 152 КК України; друге місце займають злочини за ч. З ст. 152 КК.

Рівень злочинності в статевих злочинах загалом (табл.1) [4,5]

2009

2010

2011

2012

(до 20 листопада)

2013

2014

(станом на жовтень 2014)

1698

1348

1255

1232

1126

826

Рівень злочинності в статевих злочинах на прикладі згвалтування (табл.2) [4,5]

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012 (до 20 листопада)

2013

2014 (станом на жовтень 2014)

924

993

878

880

758

635

630

486

508

386

Найбільша кількість статевих злочинів вчиняється в східних регіонах України. Це пояснюється широким розповсюдженням т. зв. "статевої свободи" серед населення, особливо молодих людей, що призводить до статевої розпусти. В західних областях більше додержуються сімейних традицій, що передаються з покоління до покоління, дотримуючись яких, не може бути місця статевим злочинам. Також не можна не звернути увагу на те, що в західних областях жертви статевого злочину значно рідше звертаються із заявою до правоохоронних органів, боячись розголосу справи та осуду сусідів, родичів, колег. Тобто латентність злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи в західних регіонах може бути вище, ніж у східних регіонах.

Динаміка зґвалтувань у досліджуваний період часу має тенденцію до зниження, що свідчить скоріше про латентність статевих злочинів, ніж про реальне зменшення цих суспільно небезпечних діянь.

Статеві злочини можна віднести до високолатентних, де частка прихованих - майже 90 %, яким притаманні усі види латентності за способом утворення - суміжна, штучна та процесуальна.

Причинами виникнення, скажімо, штучної латентності є сором жертви, побоювання погіршення соціального статусу, небажання відповідати на безтактні, принизливі запитання слідчого про обставини того, що сталося; через погрози злочинця, що сприймаються як реальні, тощо.

Вивчення географії злочинів показує, що зґвалтування за цим показником є досить однорідними. Місцем їх вчинення у 31,3 % є квартири, у 14,1 % -- лісопосадки, у 10,7 % -- безлюдні частини вулиць.

Щодо обставин зґвалтування варто зазначити, що на сексуальну агресію впливає сонячна активність із збільшенням тривалості світлового дня. Ця закономірність спостерігається навіть на територіях з постійно теплим кліматом, незалежно від основних сезонних можливостей для комфортного оголення поза приміщеннями. Пік зґвалтувань (38,7%) припадає на літо; навесні й восени відбувалося, відповідно, 26,4 і 24,1% зґвалтувань, узимку - 10,8%. До того ж, у зареєстрованих випадках навесні найбільш криміногенними були квітень (50,0%), улітку - червень (38,7%), восени - вересень (45,5%), узимку кількість злочинів розподілилися за місяцями у рівній кількості (по 33,3%) [6, c.201-202].

Найбільш криміногенна частина доби -- ніч (39,5 %). Не встановлено абсолютного домінування дня тижня через безробіття понад половини ґвалтівників [7, c.8].

1.2 Характеристика осіб, що вчиняють статеві злочини

Важливим для кримінологічної характеристики будь-якого виду злочину є характеристика особи, яка вчиняє злочин.

Особистість - багатогранне поняття, і в цьому плані не виняток. Поняття особистості включає в себе цілісну систему соціальних і психічних властивостейособистість злочинця і якостей учасника і носія суспільних відносин. Розуміння особистості можливе тільки з урахуванням єдності соціального та фізіологічного її змісту [8, с.87-89].

Кримінологічне дослідження особи злочинця, винного у статевому злочині, є особливо важливим, оскільки саме статеві злочини найбільше залежать від "внутрішніх" причин. Особистість як предмет кримінологічного пізнання є тією необхідною ланкою в механізмі вчинення статевого злочину, яка розкриває можливості для розробки рекомендацій із запобігання[9, с.4].

Особистість осіб, які вчиняють статеві злочини має свої специфічні риси, обумовлені низкою чинників біологічного, соціального, морально-психологічного, цивільно-правового характеру. Вони утворюють якісно інший тип особистості, що відрізняється від особистості інших категорій злочинців по окремих своїми властивостями.

У своїй науковій роботі М.О. Ларченко під особистістю злочинця, винного у статевому злочині, визначила сукупність соціально-обумовлених ознак, особливостей характеру, поведінки, специфічних аспектів мотивації та системи цінностей особи, що становлять єдину структурну сутність, обумовлюють злочинну сексуальну активність, безпосередньо сприяють вчиненню статевого злочину [9, с.311].

Логіка дослідження підказує доцільним почати кримінологічну характеристику даних осіб з аналізу їх соціально-демографічних ознак, які в поєднанні з умовами її формування та життєдіяльності, потребами та інтересами, соціальними ролями та контактами дозволяють дати цілісне уявлення про тип особистості злочинця. Така спрямованість роботи та її зміст орієнтовані на виявлення причин і умов вчинення даних злочину.

На основі аналізу соціально-демографічних та кримінально-правових ознак, соціальних проявів особистості, морально-психологічних та психологічних якостей, біологічних властивостей складено узагальнену кримінологічну характеристику статевого злочинця. Це здебільшого чоловік віком 16-25 або ж 30-50 років, має повну або базову середню освіту. Статевий злочин вчиняє самостійно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, переважно з хуліганських мотивів. Він притягнутий до відповідальності лише за зґвалтування або за сукупність злочинів, серед яких є зґвалтування та (або) задоволення статевої пристрасті неприродним способом, часто поєднує посягання на статеву свободу чи статеву недоторканість з посяганням на власність [2, с.114].

Більшість даних злочинів дійсно скоюється особами чоловічої статі. Їх частка становить 95%. Випадки ж скоєння таких злочинів особами жіночої статі виключно рідкісні. Їх частка складає всього 5%. Видається, що причина кількісного відмінності між злочинцями обох статей необхідно шукати не в більш високій моральності і великий свідомості жінок.