Категорія причинності у філософії визначається як об'єктивно існуюче відношення між явищами, при яких одне або кілька взаємодіючих явищ (причин) породжує інше явище [21, с.370], це одна з форм детермінації, під якою розуміється будь-яка закономірність між різними процесами і явищами [22, с. 30].

М.Д. Шаргородський писав, що "причинами злочинності в широкому сенсі слова можна вважати всі ті обставини, без яких вона не могла виникнути і не могла існувати. Але всі ці обставини не грають однакової ролі. Одні з них створюють лише реальну можливість злочинних мотивів, а інші перетворюють цю можливість у дійсність"[23, с. 30].

Що стосується безпосередньо статевих злочинів, потрібно враховувати, що їх причини й умови вирізняються особливим характером сфери статевих зносин, де, як ні в яких інших виявляються особливості індивідуальних рис учасників. Індивідуальний розвиток особистості відбувається в трьох сферах - соціальний, біологічний і психологічний [20, с. 164]. У зв'язку із цим необхідно виокремити біологічну, психологічну й соціальну групи чинників розглядуваного виду злочинів.

Оскільки людина - істота соціальна, величезного значення набувають криміногенні чинники соціального характеру, серед яких насамперед назвемо негативні наслідки зниження моральних критеріїв у суспільстві, поширенням психології вседозволеності, моральної свободи, що виявляється у так званій сексуальній революції, яка потягла за собою зміни у статевих зносинах і в моральності суспільства. Учинення сексуальних злочинів якраз і пов'язано з такими наслідками.

Учиненню зґвалтування чи інших сексуальних злочинів сприяють недоліки у вихованні (перш за все статевому) дітей і молоді з боку як батьків, так і органів освіти, культури, охорони здоров'я тощо. До формування негативних рис людини, її антигромадських поглядів та уявлень, розгальмування статевих потягів, зниження й без того невисокого рівня культури призводить пияцтво, яке можна розглядати і як чинники соціальні, і як біопсихологічні.

Особливістю статевої злочинності, зокрема зґвалтування, є велика роль суто біологічних чинників у її детермінації. У багатьох осіб, які вчиняють зґвалтування, наявні такі спадково обумовлені фізіологічні дефекти, як: надмірна статева збудливість, так звана статева нестриманість, що тягне людину до негайного задоволення статевої потреби, та інші сексопатологічні захворювання [24, с.309].

А.С. Лукаш при аналізі детермінант зґвалтування використовує систему детермінування на 3-х рівнях - макрорівні, мікрорівні й на рівні особистості ґвалтівника. Такий поділ дозволяє прослідкувати спричиняючі чинники. З метою ж подання їх у комплексі до і під час учинення досліджуваного злочину запропоновано власне бачення конкретної життєвої ситуації вчинення зґвалтування як об'єктивно-суб'єктивного утворення. Виникнення й розвиток останнього, поєднання його елементів нерідко знаходяться під впливом випадковості [11, с.127].

На макрорівні більш криміногенними для вчинення зґвалтування виявилися економічні, соціальні, соціально-психологічні, організаційно-управлінські, політичні, міграційні, урбанізаційні, культурно-виховні й гендерні детермінанти тощо. Вони виступають в якості умов, впливають на світорозуміння особи-ґвалтівника. На мікрорівні найбільш впливовими вважаємо мікроклімат у сім'ї, сфера зайнятості й рівень безробіття, громадська думка людей, матеріальне становище та інші детермінанти. На індивідуальному рівні основними детермінантами вчинення зґвалтування є нівелювання цінностей у суспільстві, спрощення стосунків між людьми, спотворені потреби особи, сексуальний мотив учинення зґвалтування (як основний поряд з іншими), стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння, психологічні особливості, психіатричні й сексологічні характеристики та ін. При вирішенні питання співвідношення соціального й біологічного в особистості ґвалтівника вважаємо основними соціальні й соціокультурні детермінанти.

Антонян Ю.М. в своїй праці "Згвалтування: причини та запобігання" наводить таку класифікацію причин:

1) вчинення згвалтувань пов'язано не тільки з недоліками в області загальноосвітньої, культурної та професійної підготовки, скільки з упущеннями в області морально-статевого виховання людей, особливо молодих. Ще не в усіх навчальних закладах та трудових колективах приділяється належна увага вихованню культури поведінки і відносин, боротьбі з проявами грубості, цинізму, з поширенням пияцтва та інших негативних традицій проведення вільного часу. Недостатньо уваги приділяється і питанням статевого виховання, формуванню поваги до гідності жінки;

2) специфічну роль грають приклади порушує загальноприйняті норми сексуальної поведінки (наприклад, вчинення статевих актів у присутності дітей, безладне статеве життя), а також поширення цинічних поглядів на жінку і стосунки статей. Розбещуюче вплив старших за віком є однією з причин скоєння згвалтувань під паростками. Це вплив, як правило, позначається в процесі формування особистості неповнолітніх і рідше - в момент вчинення ними злочинів. Бездоглядність підлітків у період їхнього статевого дозрівання робить винятково негативний вплив на стан статевої злочинності;

3) криміногенним фактором є пропаганда, яка намагається поширити уявлення про "абсолютну статеву свободу" як, нібито, про атрибут сучасної молоді;

4) проблема зґвалтувань тісно переплітається з проблемою криміногенної ролі споживання спиртних напоїв, його впливу на область сексуальних відносин. Майже 80% зґвалтувань відбувається особами, які перебувають у стані сп'яніння;

5) при вчиненні згвалтувань "винні керувалися, насамперед, хуліганськими спонуканнями. Це підтверджується як обставинами, супутніми злочину, так і тим фактом, що понад 70% цих злочинів скоєно групою (неповнолітніх - автори). Відбувається це саме по тому, що спонукає фактом до скоєння згвалтувань ви ступає в більшості випадків хвастощі, прагнення показати себе дорослим перед товаришами, брехливо розуміється героїзм. Сильні при цьому й моменти сугестивності, наслідування, цікавості ";

6) легковажну поведінку потерпілих від статевих злочинів, що створило у злочинців думку про "природності" їх домагань на інтимну близькість або що зумовила сприятливу обстановку для реалізації домагань (випивки з малознайомими особами в випадкових місцях, прийняття їх пропозиції про відвідування квартири у вечірній або нічний час і т. п.). В. С. Мінська, яка вивчала кримінальні справи про зґвалтування дійшла висновку, що 29% таких злочинів спровоковані неправомірним чи іншим аморальним поведінкою потерпілих або вчинені за їх сприяння, 42,5% майбутніх жертв перед нападом на них розпивали спиртні напої з майбутніми злочинцями, в чому і виразилося аморальне поведінка перших;

7) основне в поясненні причин згвалтувань полягає у вивченні пережитків минулого, формують установки на вчинення цих злочинів. Ці пережитки - крайній індивідуалізм, прагнення задовольнити свої вузькоегоїстичні інтереси, уявлення деяких чоловіків про себе як о. істоті мають мало не від природи якісь переваги перед жінками, які мають правом домогтися своїх цілей щодо жінок, зведення стосунків між статями до чисто фізіологічного акту. Такі уявлення досить живучі, так як звернені до ницих інстинктів і легко сприймаються несвідомою частиною населення. До того ж установка особи, що здійснює згвалтування, в ряді випадків носить хуліганський характер: прагнення "розважитися", проявити своє "Я" імен але шляхом приниження інших людей, цинічного знущання над ними. [25, с.30-31]

Величезна громадська небезпека статевих злочинів проти неповнолітніх полягає в тому, що діти і підлітки в силу своєї беззахисності, цікавості, нерозуміння характеру скоєних з ними сексуальних дій, легко стають жертвами злочинця. Сексуальні злочини чинять негативний вплив на психіку дітей і підлітків, їх нормальний фізичний і психічний розвиток, можуть негативно відбиватися на їх подальшого життя. Загроза полягає також в моральному розбещенні, в спонуканні у них раннього статевого потягу, у розвитку у дітей неправильної моральної точки зору про статеві стосунки і відхиленнях від природних норм статевого життя.

Неповнолітні зазнають насильства як всередині сім'ї, так і за її межами. 30% жінок і 10% чоловіків жителів США, Канади, Великобританії заявили, що неодноразово піддавалися в дитинстві різних сексуальних зазіханням, причому у деяких з них спостерігалися первинні і віддалені наслідки сексуального насильства у вигляді посттравматичних стресових розладів, сексуальної девіації, суїцидальних тенденцій, алкоголізму, наркоманії [26, с. 49]. У кримінології існує таке поняття як "цикл насильства", який проявляється в тому, що у жорстоких і агресивних батьків діти переймають деструктивні форми поведінки, а більшість насильницьких злочинців в дитячому віці самі були жертвами знущань, сексуального насильства [27, с. 97-100]. Більшість з числа опитаних сексуальних злочинців згадували про своє дитинство як про період грубого насильства і жорстокості над ними з боку батьків, родичів та однолітків.

Коли мова йде про причини сексуальних злочинів, основу факторів, що визначають злочинну поведінку, складають не чисто соціальні, а соціально-психологічні чинники, насамперед, мотивація злочинної поведінки, яку можна поділити на дві великі групи:

1) мотивація, яка не є власне сексуальної, а відбиває, насамперед міжособистісні конфлікти;

2) власне сексуальна мотивація, яка відображає, насамперед внутрішньоособистісні конфлікти.

Переважним мотивом сексуальних злочинів проти неповнолітніх є спонукання, що входять у другу групу, тобто відображають внутрішньоособистісні конфлікти. Найчастіше в якості мотиву виступала схильність заповнити свою сексуальну "неспроможність", тобто самоствердитися таким чином.

Виділення мотивації в якості домінуючого ознаки злочинного сексуального поведінки підтверджується спеціально проведеними криминологическими дослідженнями даної групи злочинів. Результати цих досліджень показали, що парафилии (різні форми отклоняющего сексуального потягу) хоча і пов'язані з соціальними умовами, в великій мірі обумовлюються біологічними факторами.

Серед основних мотивів сексуальних злочинів можна виділити, по-перше, усунення сексуального напруги і як наслідок досягнення оргазму.

По-друге, бажання підпорядкувати і таким чином принизити жертву. Даний мотив присутній в основному у тих особистостей, які володіють певною кількістю комплексів, придбаних у віці статевого дозрівання. Так само в цю групу можна віднести і сексуальне самоствердження чи самоактуализацию як спосіб компенсації власної неспроможності.

По-третє, пізнавальний і розважальний мотиви. Вони присутні у асоціальних особистостей, що не володіють особливими психічними проблемами, проте не відрізняють, в силу свого розвитку, ціннісних установок, зовнішніх умов середовища його соціалізації, злочин від розваги. Таким чином, тут присутні проблеми морально-етичного характеру. Це, як правило, неповнолітні злочинці з неблагополучних сімей з наявністю загострених психофізіологічних і психіатричних характеристик.

В літературі існує безліч підходів до вивчення явищ і процесів, які визначають існування злочинності. Дане різноманіття свідчить про те, що не існує якоїсь загальної причини, яка вичерпно б пояснювала походження статевих злочинів проти неповнолітніх.

Вивчення причин і умов вчинення сексуальних зазіхань на малолітніх і неповнолітніх є необхідною передумовою розробки заходів боротьби з цими посяганнями. Знання факторів, що сприяють вчиненню таких злочинів, важливо для забезпечення ефективності попередження злочинів.

Необхідно не тільки пізнати систему факторів, що породжують сексуальні зазіхання на малолітніх і неповнолітніх, а й розкрити механізм їх впливу на розвиток сексуального злочинного посягання.