Аналіз кримінальної ситуації в країні свідчить про появу нових різновидів суспільно небезпечних посягань на статеву недоторканість дітей, їх сексуальної експлуатації, в тому числі в комерційних цілях.

До числа причин такого становища, в першу чергу, відноситься погіршення соціально-економічного становища сімей, що виражається в жіночій безробіттю, низькому рівні доходів, побутової невлаштованості. Особливо великі труднощі в плані соціального контролю викликають так звані стійкі маргінальні соціальні групи ("бомжі", біженці, "вимушені переселенці", безпритульні, наркомани, алкоголіки, кримінальні елементи), в сім'ях яких нерідко скоюються злочини проти статевої недоторканності і статевої свободи дітей та підлітків.

Фактори причинного комплексу сексуальних злочинів відносно неповнолітніх обумовлені, насамперед, особливим характером сфери сексуальних відносин, а також впливом суспільства і держави; роллю етнокультурних умов, що визначають соціально-демографічні та національно-культурні особливості, які впливають на ранню і подальшу соціалізацію особистості; особливим впливом інститутів соціалізації, з якими індивід безпосередньо взаємодіє (сім'я, школа, досягав зв'язку, вулиця, міжособистісне спілкування неповнолітніх); вирішальним впливом локальних причин і умов сексуальних посягань.

У кримінології прийнято розрізняти причини та умови скоєння сексуальних посягань щодо неповнолітніх соціального, соціально-психологічного, психофізіологічного, психогенетического, психіатричного характеру. Коли мова йде про причини сексуальних злочинів, основу факторів, що детермінують злочинну поведінку, складають не чисто соціальні, а соціально-психологічні чинники, насамперед, мотивація злочинної поведінки.

На підвищення рівня кримінальної активності сексуальних злочинців впливають такі соціально-негативні явища, як пияцтво і алкоголізм серед неповнолітніх. Незважаючи на те, що в даний час існує заборона на поширення алкогольної продукції серед осіб, які досягли 18-річного віку, ні для кого не секрет, що багато магазинів, а також торгові палатки нехтують цією забороною. Існує необхідність більш суворого контролю над поширенням алкогольної продукції: проведення постійних перевірок і контрольних закупівель в місцях продажу товарів даного характеру, позбавлення ліцензій і т.д.

В кінцевому рахунку, на індивідуальному рівні специфіка типових причин і умов визначається особливостями розглянутих злочинів і особистістю потерпілого, за визначальної установці особи скоєння сексуального злочину. Причина та умова можуть мінятися місцями.

Причини і умови сексуальних зазіхань на малолітніх і неповнолітніх обумовлюються особливим характером сфери статевих відносин, в яких як ні в яких інших відносинах, що виникають між різними індивідами, проявляються особливості властивостей особистості.

У сучасному кримінальному законодавстві більшості країн сексуальні відносини між дорослими і дітьми суворо караються. У кримінальному законодавстві США передбачена відповідальність за зґвалтування, сексуальне образу, розбещення дитини, приставання до дітей, кровозмішення. Дорослі строго караються за сексуальні контакти з дітьми, за залучення їх до виробництва порнографічної продукції, а також за залучення до проституції. При цьому міра покарання залежить не лише від характеру сексуальних дій, але і від віку жертви. Відповідно до Закону про дітей, в США до них відносяться особи молодше 18 років.

Офіційна статистика сексуальних злочинів проти неповнолітніх далеко не повністю відображає реальну гостроту цієї проблеми з причини латентності даного виду злочинних посягань.

Сучасні процеси розвитку статевих злочинів, а, насамперед, скоєних щодо неповнолітніх, вимагають теоретичних досліджень, аналізу з урахуванням соціальних умов, що детермінують її, і особистісних особливостей злочинця і жертви.

Держава визнає дитинство важливим етапом життя людини і виходить з принципів пріоритетності підготовки дітей до повноцінного життя в суспільстві, розвитку в них суспільно значущою і творчої активності, виховання у них високих моральних якостей, а так само гарантує дотримання прав і законних інтересів неповнолітніх. [28]

3. Запобігання статевим злочинам

Комплекс попереджувальних заходів пропонується здійснювати на 3-х рівнях - загальносоціальному, спеціально-кримінологічному і індивідуальному, а також провадити віктимологічне попередження.

До заходів загальносоціального попередження зґвалтування відносимо правові, соціально-економічні, культурно-виховні, інформаційні, культурно-психологічні, соціально-психологічні, та деякі інші. Вони покликані не лише вдосконалити суспільні відносини в державі, підвищити рівень життя, а й змінити ступінь нервозності в суспільстві, ставлення людей до низки цінностей і покращати моральне і фізичне здоров'я нації.

Загальносоціальним запобіганням статевим злочинам ми вважаємо діяльність держави та її органів по вирішенню правових, економічних, соціальних, моральних та психологічних проблем суспільства, статевого виховання підлітків. Таким чином, необхідно визначитись на які саме обґєкти має бути спрямований загальносоціальний вплив держави у звґязку із поставленою метою, а саме запобігання статевим злочинам. Якщо уявити весь комплекс статевої злочинності як певну систему взаємодіючих елементів, то цими елементами будуть:

1) правова система;

2) соціально-економічне становище суспільства;

3) морально-психологічний клімат;

4) сімейно-побутова сфера;

5) виховання дітей та молоді, в тому числі культурне, правове та статеве.

Необхідно показати, за допомогою яких запобіжних заходів може бути здійснено загальносоціальний вплив на зазначені елементи системи статевої злочинності.

Шляхи вирішення цієї проблеми можуть бути різні. Це аналіз: 1) спеціальної літератури; 2) статистичних даних та матеріалів кримінальних справ; 3) даних, отриманих в результаті анкетування засуджених за статеві злочини; 4) відомостей, отриманих в результаті опитування працівників органів внутрішніх справ.

Так, в результаті детального вивчення проблеми загальносоціального запобігання в літературних джерелах, нами були виділені наступні заходи.

1. Подальше удосконалення законодавчої бази, на основі якої відбувається регулювання суспільних відносин в усіх сферах суспільного життя.

2. Розвиток кримінальної політики, яка з урахуванням високого ступеня криміналізації суспільства має здійснюватись в режимі жорсткого протистояння злочинності.

3. Усунення, ослаблення або нейтралізація факторів, що обумовлюють зниження життєвого рівня громадян, кризові явища в суспільстві.

4. Організаційно-управлінські заходи, спрямовані на усунення прорахунків в управлінні економікою, політикою, соціальною сферою, а також правоохоронною діяльністю, оскільки ці недоліки є криміногенними чинниками.

5. Дійсна соціальна допомога держави в отриманні освіти, професійній підготовці, працевлаштуванні, забезпеченні житлом, медичним обслуговуванням населення.

6. Усунення або обмеження дії криміногенних факторів шляхом формування у членів суспільства моральної позиції, орієнтованої на базові загальнолюдські цінності: заходи, що формують у громадській думці нетерпимість до злочинів та інших правопорушень, підвищення загальної, побутової, правової культури людей.

7. Створення додаткових фінансових, матеріально-технічних та інших можливостей для організації більш повноцінного дозвілля громадян, особливо дітей та молоді.

8. Проведення з метою пропаганди широкомасштабних компаній по запобіганню антисуспільній поведінці, пияцтву, сексуальній розпусті, сімейній девіації.

9. Встановлення контролю за діяльністю засобів масової інформації, що іноді пропагує злочинний спосіб життя, насильство, жорстокість, садизм, порнографію.

10. Адекватне статерольове виховання, спрямоване на ознайомлення дітей із статевими відмінностями, а не на формування асексуальності.

Таким чином, враховуючи наведені заходи, слід сказати, що по відношенню до статевих злочинів загальносоціальне запобігання насамперед має включати діяльність держави спрямовану на захист прав та інтересів дітей і молоді.

Іншим напрямком має бути розробка і впровадження програми охорони прав жінок кримінально-правовими засобами. Частиною цієї програми може бути Закон "Про попередження насильства в сім"ї" від 15 листопада 2001р., але має застосовуватись комплексний підхід. [29]

Спеціально-кримінологічне попередження зґвалтувань поділяється на профілактику, запобігання і припинення.

Профілактика статевих злочинів, як напрям спеціально-кримінологічного запобігання, передбачає статеве виховання неповнолітніх, яке включає соціально-психологічний, педагогічний, медичний і сексологічний аспекти.

Важливим напрямком є слідча профілактика, яка має відрізнятися максимальною коректністю і дієвістю.

Відвернення (запобігання) зґвалтування застосовується на етапі від моменту формування злочинного мотиву до початку його виконання, а тому є найбільш ефективним стосовно потенційних ґвалтівників, які самостійно створюють умови для вчинення зґвалтування та інших статевих злочинів, а також щодо тих, хто відбував покарання за вказані суспільно небезпечні діяння чи інші насильницькі злочини. Перша група заходів відвернення -- заходи переорієнтації антисуспільної настанови, тобто допомога в задоволенні соціальних, економічних потреб, підвищення почуття відповідальності за свої дії й виховання поваги до статевої свободи і статевої недоторканості інших людей. Друга група -- арсенал активних контрзаходів.

До них належать переконання (посилення гальмівних процесів потенційного ґвалтівника) й допомога (соціальний захист).

У сфері ж припинення статевих злочинів необхідно поліпшувати роботу щодо патрулювання парків, скверів, лісопосадок тощо. [2,c.111]

Заходи індивідуального попередження спрямовані на окрему особистість, її свідомість та установки розглядаються у 2-х напрямах - профілактика-запобігання і припинення вчинення злочину. Підставою такого поділу є вплив на свідомість об'єкта, який попереджається, на різних стадіях дозлочинної і злочинної поведінки.

Індивідуальне запобігання - самий складний вид запобіжної діяльності. А. Сахаров зазначав, що індивідуальне запобігання має істотну специфіку, що проявляється в характері, формах і методах індивідуально-запобіжної роботи, і по ряду підстав обґрунтовано вважається одним із найбільш складних аспектів проблеми запобігання злочинам. Пояснюється це, по-перше, унікальністю, багатогранністю проявів особистості людини як об'єкта такого запобігання і, подруге, різноманіттям факторів і неоднозначністю їхньої взаємодії з конкретною особистістю. Сутність індивідуального запобігання міститься у впливі на криміногенні фактори, які сприяють злочинній поведінці, з однією лише різницею, що цей вплив здійснюється не взагалі, а стосовно до конкретної особи, від якої можна очікувати вчинення злочину.

Суб'єктами індивідуального запобігання є оперативно-розшукові й слідчі апарати органів внутрішніх справ, суди, установи кримінально-виконавчі установи. Розрізняють оперативне - розшукове, слідче, судове, кримінально-виконавче й адміністративно-контрольне запобігання.

Розглянемо індивідувальне запобігання на прикладі примушуванню до вступу в статевий зв'язок.