ВСТУП лізинг банк оподаткування правовий Актуальність теми. Сучасний стан економіки характеризується проблемою оновлення основних виробничих фондів, їх модернізації із застосуванням новітніх технологій. Додаткові ускладнення для розвитку економіки створює дефіцит фінансових ресурсів у суб'єктів господарювання. Усі ці проблеми здатний вирішити лізинг, який виступає спеціальною формою фінансування, альтернативною традиційному банківському кредитуванню та використанню власних фінансових ресурсів. Від здійснення лізингових операцій переваги отримують усі сторони, залучені до цього процесу: лізингодавці, лізингоодержувачі, продавці (постачальники) предмета лізингу, комерційні банки (можуть виступати в ролі лізингодавця або кредитувати лізингодавця і бути гарантами угод), інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу. Проте, функціонуючи в умовах нестабільності економічної, законодавчої, політичної ситуації, непрогнозованості поведінки контрагентів, неточності інформації тощо суб'єкти лізингової діяльності не можуть бути впевненими в отриманні стовідсоткового запланованого результату та в правильності вибраних методів здійснення лізингової діяльності. Сукупність факторів невизначеності спричиняє появу ризику, сутність якого полягає в імовірності виникнення збитків чи недоодержанні доходів порівняно з прогнозованим варіантом. Лізингова діяльність є сферою підприємницької ініціативи та діяльності суб`єктів економіки. Однак держава повинна активно впливати і впливає на цей процес, регулюючи умови інвестиційної діяльності та здійснюючи контроль за законністю лізингових операцій. Лізинг є важливою складовою інвестиційного процесу. Умови інвестування формуються під впливом макро-, мікроекономічних та інституційних чинників. Інвестиційний клімат визначають макроекономічні умови. Він формується під впливом: рівня та динаміки облікової ставки; норми обов`язкових резервів банків; темпів розвитку економіки; особливостей зовнішньоекономічної та фіскальної політики тощо. Величина податкових ставок та пільг, норми амортизації, умови кредитування діяльності тощо формують мікроекономічне середовище. Інституційні чинники сприяють узгодженню дій інвесторів, створюють умови для оптимізації інвестиційної діяльності. Із набранням чинності Цивільним та Господарським кодексами України та прийняттям Закону України "Про фінансовий лізинг" розпочався новий етап в розвитку законодавства про лізинг, яке зазнало істотних змін, що вимагає проведення комплексного дослідження правового регулювання лізингової діяльності. Однак комплексні дослідження лізингової діяльності як виду господарської діяльності в умовах ринкової економіки не здійснювались. Аналіз досліджень та публікацій. Окремі аспекти правового регулювання лізингу досліджувались у роботах А.Г. Барабаш, М.М. Васильєва, В.В. Вітрянського, Н.М. Внукової, В.Д. Газмана, В.А..Горемикіна, Ю.Б. Долгушиної, О.В. Кабатової, М.В. Карпа, І.О. Решетнік, С.П. Кисіля, О.В. Ольховікова, Л.Н. Прилуцького, О.Л. Смирнова, І.В. Тазієва, Я.Б. Усенко, О.М. Чекмарьової та інших авторів. Серед зарубіжних наукових досліджень лізингу слід виділити роботи Д. Ессера, А..Вагнера, Х. Бука, К. Ларенца. Майже всі дослідники звертають увагу на недосконалість та суперечність вітчизняного законодавства. Метою дослідження є комплексний аналіз системи нормативно-правових актів, що регулюють лізингову діяльність в Україні, наукових досліджень лізингу, правозастосовчої практики та формування на основі проведеного аналізу конкретних пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства, що регулює лізингову діяльність. Відповідно до мети дослідження було визначено наступні основні завдання: визначити поняття «лізингу» як особливої сфери діяльності суб'єктів господарювання; охарактеризувати сутність та значення лізингових операцій; визначити специфіку лізингових операцій банку та провести їх структурний аналіз; проаналізувати нормативно-правове регулювання операцій з лізингу в банках; провести аналіз ефективності лізингової діяльності підприємств в умовах ринку; визначити сучасний стан та динаміка розвитку лізингових операцій банків в Україні; визначити шляхи вдосконалення розвитку проведення лізингових операцій в комерційному банку; розробити пропозиції щодо усунення виявлених недоліків правового регулювання лізингової діяльності у законодавстві України. Об'єктом дослідження є здійснення лізингової діяльності на прикладі ПАТ КБ «Приват-банк». Предметом дослідження є механізм нормативно-правового та організаційного забезпечення лізингової діяльності банківських установ в Україні. Методи дослідження. У досліджені використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Зокрема, формально-логічний метод був використаний при дослідженні джерел правового регулювання лізингу в Україні та правозастосовчої практики. Системно-структурний метод застосовувався при визначенні поняття та ознак лізингу. У роботі також застосовувались окремі наукові методи: порівняльно-правовий, історичний, логічний, метод аналізу та синтезу. Теоретичну основу даної роботи становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних правознавців та економістів, статистична інформація, матеріали наукових конференцій та круглих столів, публікації тощо. Емпіричну основу дослідження склали законодавство України, зарубіжних країн та міжнародно-правові норми, що регулюють порядок організації та здійснення лізингової діяльності в банківських установах; практика застосування законодавства, що регулює лізингові відносини, статистичні матеріали. Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані для вдосконалення правового регулювання лізингової діяльності в Україні; вдосконалення механізмів практичної реалізації лізингових операцій комерційними банками в Україні; при підготовці методичних матеріалів для вивчення відповідних навчальних дисциплін. Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури. Дипломна робота містить, 12 рис., 16 табл. та виконана на стор. Список використаної літератури містить 130 найменувань на 11 стор. РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ ЛІЗИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ 1.1 Характеристика сутності та значення лізингових операцій У законодавстві та спеціальній літературі, присвяченій проблемам лізингу, і досі немає не тільки єдиного визначення поняття лізингу, але й навіть усталеного підходу до розуміння його сутності. Що стосується лізингу як правової категорії, то необхідно розмежовувати поняття лізингу як виду правовідносин, тобто вольових суспільних відносин, що виникають на основі відповідних норм права, учасники яких взаємопов'язані суб'єктивними правами та юридичними обов'язками [116, с. 179], і поняття лізингової діяльності як виду господарської (підприємницької) діяльності. На необхідність розмежування поняття лізингу як угоди і як виду підприємницької діяльності звертали увагу в своїх дослідженнях А.Г. Барабаш [25, c. 84] та Р.П. Бойчук [33, c. 69]. Відповідно до ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, що спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає у наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. ГК України відносить лізинг до господарсько-торгівельної діяльності (глава 30 ГК України). За ГК України лізинг має наступні ознаки: ? є господарською діяльністю; ? має інвестиційний характер (передбачає інвестування власних чи залучених фінансових коштів) та містить елемент кредитних відносин у разі залучення коштів третіх осіб; ? характеризується участю трьох суб'єктів (лізингодавця, лізингоодержувача та продавця); ? предметом лізингу може бути як майно, що належить лізингодавцю, так і спеціально набуте з метою лізингу у власність (господарське відання); ? предмет лізингу і продавець визначаються лізингоодержувачем; ? характеризується виключністю та строковістю використання предмета лізингу; ? має оплатний характер (лізингові платежі). Відповідно до ст. 3 ГК України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Лізинг за своїм змістом є видом господарської діяльності. Це обумовлюється такими ознаками цієї діяльності, як: реалізація її результатів (лізингових послуг) за плату, тобто, функціонування їх як товару; здійснення на професійних засадах, з метою отримання прибутку; поєднання приватних та публічних інтересів, що знаходить свій прояв, зокрема, у підтримці державою лізингу у сфері реалізації пріоритетних інноваційних проектів та у пріоритетних галузях господарювання, наприклад, сільському господарстві. Главою 30 ГК України лізинг віднесено до господарсько-торгівельної діяльності, тобто діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямованої на реалiзацiю продукції виробничо-технічного призначення i виробiв народного споживання, а також допомiжної дiяльності, яка забезпечує їх реалiзацiю шляхом надання вiдповiдних послуг. Виходячи з такого підходу, лізинг можна охарактеризувати як допоміжну діяльність, що забезпечує реалізацію продавцем (постачальником) продукції виробничо-технічного призначення (основних фондів) шляхом продажу покупцю (лізингодавцю) з метою їх передачі лізингодавцем у користування лізингоодержувачу. Однак, такий підхід до змісту лізингових відносин, охоплює лише один з фрагментів цих відносин - відносини щодо реалізації предмета лізингу продавцем (постачальником) покупцеві (лізингодавцю), тоді як лізингові відносини включають у себе взаємовідносини між усіма учасниками лізингових відносин (продавцем (постачальником), лізингодавцем, лізингоодержувачем, кредитором лізингодавця тощо). Діяльність щодо предачі майна в лізинг безперечно відповідає ознакам підприємництва, визначеним ст. 42 ГК України, таким як самостійність, ініціативність, діяльність на власний ризик, мета отримання прибутку. Визначення лізингу як однієї з форм підприємницької діяльності, що передбачає інвестування тимчасово вільних чи залучених фінансових коштів у майно, яке передається за договором лізингу суб'єкту підприємницької діяльності на визначений строк для використання з підприємницькою метою, є досить поширеним у літературі [21, c. 7; 27, с. 23; 40, с. 104]. Окремі дослідники визначають лізинг як особливий вид підприємницької діяльності, що включає 3 форми організаційно-економічних відносин: орендні, кредитні та торгові, зміст кожної з яких окремо повністю не вичерпує сутності таких майново-фінансових операцій [54, c. 12]. Діяльність щодо передачі майна в лізинг здійснюється лізинговими компаніями на засадах підприємництва. Однак підприємницька діяльність і лізинг не завжди співвідносяться як родове і видове поняття [20, c. 121], оскільки за Законом ”Про фінансовий лізинг” (ст. 3) лізингодавцем може бути будь-яка юридична особа, а мета - забезпечення здійснення господарської діяльності -у визначенні поняття лізингу в Законі ”Про фінансовий лізинг” відсутня. Конвенція країн СНД від 25.11.98р. “Про міждержавний лізинг” визначає лізинг як “вид інвестиційно-підприємницької діяльності…”. За Законом “Про фінансовий лізинг” лізингодавець має право інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти (пп.1 ч.1 ст. 10 Закону).