Генеральний прокурор України - очолює прокуратуру України. Призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Г. п. У., що має наслідком його відставку з посади. Строк повноважень - п'ять років. Г. п. У.: 1) спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їхньою діяльністю; 2) призначає першого заступника, заступників Г. п. У., керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, інших працівників Г. п. У.; 3) затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованих органів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання; 4) призначає за погодженням із Верховною Радою Автономної Республіки Крим прокурора Автономної Республіки Крим; 5) призначає заступників прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, їхніх заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів; 6) відповідно до законодавства визначає порядок прийняття, переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших спеціалістів, за винятком осіб, призначення яких передбачено Законом України «Про прокуратуру»; 7) відповідно до законів України видає обов'язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції; 8) присвоює класні чини згідно. Вносить подання Президенту України про присвоєння класних чинів державного радника юстиції 1, 2 і 3-го класів.

Глава держави - особа, яка формально займає найвищу сходинку в державній ієрархії та здійснює верховне представництво держави у внутрішньо- та зовнішньополітичних відносинах. Юридичними формами Г. д. є: 1) монарх; 2) президент; 3) колегіальна президентура - обраний парламентом на визначений термін колегіальний орган, який здійснює функції глави держави (наприклад, Державна рада на Кубі, два капітан-регента в Сан-Маріно, Федеральна рада у Швейцарії); 4) глава уряду, на якого покладається здійснення функцій глави держави (наприклад, землі ФРН); 5) одноосібний або колегіальний узурпатор - особа чи колегіальний орган, які здійснюють владу без правових підстав, не маючи при цьому ні «царського» походження, ні мандата виборщиків. В Україні главою держави є Президент України, який обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права способом таємного голосування строком на п'ять років.

Голова Верховної Ради України - вища посадова особа Верховної Ради України. Обирається Верховною Радою України зі свого складу таємним голосуванням. У будь-який час Г. В. Р. У. може бути відкликаний Верховною Радою України на його прохання, а також через незадовільну його роботу на цій посаді або інші обставини, що унеможливлюють виконання ним своїх обов'язків. Г. В. Р. У. відповідно до ст. 88 Конституції України та Регламенту Верховної Ради: веде засідання Верховної Ради України; організовує підготовку питань до розгляду на засіданнях Верховної Ради України; підписує акти, прийняті Верховною Радою України; представляє Верховну Раду України в зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав; організовує роботу Апарату Верховної Ради України; вживає заходів до охорони та захисту честі й гідності Верховної Ради, її органів та депутатів; видає розпорядження про опублікування актів Верховної Ради, що не потребують наступного підписання Президентом України; забезпечує внутрішню і зовнішню безпеку Верховної Ради; розпоряджається використанням приміщень, споруд, обладнання, а також територій, що перебувають у віданні Верховної Ради; затверджує положення про документооборот у Верховній Раді; забезпечує розроблення проекту кошторису витрат Верховної Ради; розпоряджається коштами, виділеними Верховній Раді згідно з затвердженим бюджетом і кошторисом витрат Верховної Ради тощо.

Голосування - найбільш демократична процедура ухвалення колективних рішень. Г. є необхідним атрибутом: 1) законодавчого процесу; 2) виборчого процесу і референдуму. 1) Г. завершується кожне читання під час обговорення законопроекту на пленарних засіданнях Верховної Ради України, приймаються закони та інші рішення Верховної Ради України. У Верховній Раді України застосовуються три види голосування: відкрите нефіксоване, відкрите фіксоване й таємне, шляхом подання бюлетенів. 2) В Україні Г. на всіх виборах публічної влади і референдумах є таємним, що передбачає заборону будь-якого контролю за волевиявленням виборців. Г. також є особистим - виборець не має права передавати свій виборчий бюлетень іншим особам. Забороняється отримання незаповненого виборчого бюлетеня від інших осіб, заохочення або змушування виборців до передання бюлетеня іншим особам підкупом, погрозами або іншим способом.

Громадянство України - стійкий, необмежений у просторі правовий зв'язок між фізичною особою та Україною, що знаходить свій вияв у їхніх взаємних правах та обов'язках.

Громадська організація - об'єднання громадян для задоволення й захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Громадянське суспільство - необхідний і раціональний спосіб соціального життя, заснований на розумі, свободі, праві та демократії; суспільний устрій, за якого людині гарантується вільний вибір форм її економічного та політичного буття, гарантуються права людини і забезпечується ідеологічна багатоманітність.

Громадянські (особові) права і свободи людини - сукупність природних і невідчужуваних основоположних прав і свобод, що належать людині від народження і не залежать від її належності до громадянства певної держави. Становлять основу правового статусу людини.

Гуманістичні засади конституційного ладу України - основоположні принципи, які визначають і закріплюють провідну роль громадянина в державному будівництві та місцевому самоврядуванні. До Г. з. к. л. У. відносять принципи гуманізму та народного суверенітету.

Декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, в якому особа засвідчує свою відмову від громадянства іншої держави і зобов'язується не користуватися правами цієї держави і не виконувати обов'язків, пов'язаних із належністю до її громадянства.

Декларація про відсутність іноземного громадянства - документ, в якому особа повідомляє про відсутність у неї іноземного громадянства з обґрунтуванням причин такої відсутності.

Делеговані повноваження - окремі повноваження, віднесені до компетенції органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, якими згідно з законом або договором наділяється інший орган виконавчої влади або місцевого самоврядування. Делегування повноважень здійснюється: а) законом - органам місцевого самоврядування надаються законом окремі повноваження органів виконавчої влади; б) договором - окремі повноваження органу місцевого самоврядування (наприклад, повноваження з управління об'єктом права комунальної власності територіальної громади) передаються органу місцевого самоврядування іншого територіального рівня або іншої територіальної громади; в) рішенням районної, обласної ради, що ухвалюється відповідно до закону - делегування повноважень районних та обласних рад відповідним державним адміністраціям.

Делеговані повноваження органу самоорганізації населення - повноваження сільської, селищної, міської, районної у місті (в разі її створення) ради, якими вона додатково наділяє орган самоорганізації населення.

Демократична держава - держава, устрій і діяльність якої відповідає волі народу, загальновизнаним правам і свободам людини і громадянина. Рисами України як Д. д. є: реальна представницька демократія; організація державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову; конституційне закріплення та реалізація на практиці принципу ідеологічного і політичного плюралізму; визнання та гаран-тованість місцевого самоврядування; пріоритет прав і свобод людини і громадянина.

Депутат - особа, обрана до парламенту або представницького органу місцевого самоврядування. Д. набуває особливого статусу, який забезпечує йому необхідні умови для участі в законодавчій та іншій діяльності відповідного представницького органу. Правовий статус народного депутата України встановлений Конституцією України та Законом України «Про правовий статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р. Гарантіями діяльності народного депутата України є: непорушність повноважень народного депутата; депутатська недоторканність; забезпечення народного депутата інформаційними матеріалами та юридичною допомогою; переважне право виступу з питань депутатської діяльності в державних засобах масової інформації; відповідальність посадових осіб за невиконання обов'язків щодо народного депутата; захист трудових прав народного депутата; компенсація витрат, пов'язаних з депутатською діяльністю; право народного депутата мати до десяти поміч-ників-консультантів і помічників-консультантів, які працюють на громадських засадах; право народного депутата на належні умови для виконання депутатських повноважень; право народного депутата на належні житлові умови та на безоплатний проїзд.

Депутатська недоторканність - принцип депутатського мандата, згідно з яким депутат не може бути без його письмової згоди або згоди парламенту, іншого представницького органу притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий, заарештований або підданий заходам адміністративного стягнення, що накладається в судовому порядку. Конституція України (ст. 80) гарантує Д. н. народним депутатам України.

Депутатські групи (фракції) - формуються як на партійній, так і на позапартійній основі. Д. г., сформовані на основі партійної належності депутатів, називаються депутатськими фракціями. До складу Д. ч. (ф.) можуть входити й позапартійні депутати, які підтримують програмні документи відповідної партії. Д. г. (ф.), сформовані на позапартійній основі, об'єднують депутатів, які поділяють однакові або схожі погляди з питань державного і соціально-економічного розвитку. Відповідно до Регламенту Верховної Ради України зареєстровані Д. г. (ф.) користуються правами: на пропорційне (виходячи з кількості їх членів) представництво в усіх органах Верховної Ради України та офіційних парламентських делегаціях; на виступ свого представника з усіх питань порядку денного на засіданнях Верховної Ради України та її органів; Д. г. (ф.), з ініціативи якої розглядається питання, має право на виступ свого представника після припинення обговорення на засіданнях Верховної Ради України та її органів.

Державний Герб (польс. herb, від нім. Erbe - спадщина) - відмінний знак, що є офіційною емблемою держави, яка зображується на прапорах, грошових знаках, печатках і деяких офіційних документах. Згідно з Конституцією України (ч. З ст. 20) Великий Д. Г. України встановлюється з урахуванням малого Д. Г. України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. При цьому головним елементом Великого Д. Г. України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Д. Г. України) - ч. 4 ст. 20 Конституції України.

Державний Гімн (грец. uuvo^- урочиста пісня) - музикально-поетичний твір, який разом з Державним Гербом і Державним Прапором є офіційним символом держави. Конституція України (ч. 5 ст. 20) встановлює, Що Д. Г. України є національний гімн на музику М. Вербицького зі словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Текст Д. Г. України затверджено Законом України «Про Державний Гімн України» від 6 березня 2003 р.