Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

§ 2. Умови відбування покарання у виді виправних робіт

Виконання виправних робіт передбачає обов'язковий порядок, певний правовий режим, під яким розуміється реалізація встановлених кримінально-виконавчим законодавством правових обмежень з метою виправлення засуджених. Тобто для таких осіб визначений особливий правовий статус, вони виконують обов'язки та користуються правами людини і громадянина, за винятком обмежень, передбачених законом, вироком суду, порядком відбування цього покарання.

Каральні властивості виправних робіт знаходять своє втілення у багатьох правових обмеженнях і їх наслідках, які відчувають на собі засуджені протягом усього строку, зокрема:

а) нині закон не вимагає доведення до відома трудового колективу вироку суду про призначення особі покарання у виді виправних робіт, але, як і в будь-якому покаранні, кара існує вже в самому факті засудження особи, тобто в негативній оцінці її поведінки з боку держави, що спричиняє моральні страждання;

б) обсяг кари виправних робіт певним чином пов'язаний з їх тривалістю, з терміном, на який вони призначаються; якщо раніше термін цього покарання встановлювався від 2 місяців до 2 років, то новий КК підвищив його нижню межу до 6 місяців;

в) із заробітку засуджених до виправних робіт протягом усього строку відбування покарання провадяться відрахування в дохід держави (ст. 57 КК);

г) засуджені особи мають повідомляти інспекцію про зміну місця проживання, обов'язково повинні з'являтися до інспекції 1) за викликом, 2) періодично на реєстрацію; у разі невиконання цих вимог без поважних причин їх може бути піддано приводу; такі обмеження вільного часу особи, безумовно є елементами карального впливу;

д) протягом строку відбування покарання без письмового дозволу кримінально-виконавчої інспекції засудженим забороняється виїжджати за межі України, переводитися на іншу посаду чи роботу, звільнятися з роботи за власним бажанням, розірвати трудовий договір за згодою сторін; дозвіл (постанова) на звільнення може бути наданий після перевірки обґрунтованості заяви засудженого та за наявності довідки з нового місця роботи про можливість його працевлаштування; відмова у видачі дозволу на звільнення не позбавляє засудженого права на її оскарження у вищого керівництва; дозвіл на виїзд за межі України можливий тільки в разі направлення засудженого у відрядження з місця роботи, для проходження курсу лікування та в разі смерті близького родича (подружжя, батьків, дітей, усиновителів, усиновлених, рідних братів і сестер, діда, баби, онуки), ці факти обов'язково повинні підтверджуватися документально для

   

того, щоб працівник інспекції мотивованою постановою або дозволив виїзд, або відмовив у ньому; за загальним правилом час чергової відпустки не зараховується до строку відбування покарання;

е)  злісне ухилення засудженого від відбування покарання передбачає притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України;

є) засудження до виправних робіт тягне за собою судимість (ст. 88 КК України).

Кримінально-виконавчий кодекс України 2003 р. на відміну від Виправно-трудового кодексу значно послабив каральний вплив на засуджених під час відбування покарання: якщо раніше чергова відпустка під час відбування покарання зовсім не надавалася засудженому до виправних робіт, то тепер вона надається, але час її не зараховується до строку відбування покарання (за винятком випадків, установлених у ст. 46 КВК); інші види відпусток, передбачені законодавством, надаються засудженим на загальних підставах; раніше включення часу відбування покарання у виді виправних робіт до загального трудового стажу для основного контингенту засуджених було лише можливістю при певних обставинах, за новим КВК України це - законна реальність; таким чином відпала необхідність вносити до трудової книжки засудженого запис про строк відбування ним покарання у виді виправних робіт як період, який не зараховується до загального та безперервного трудового стажу (п. 6. 11 Інструкції).

Якщо під час відбування виправних робіт засуджені особи згідно з висновком медико-соціальної експертної та спеціальної лікарської комісії стали непрацездатними (досягли пенсійного віку, визнані інвалідами 1-ї або 2-ї групи, жінка стала вагітною, захворіли на психічну або іншу тяжку хворобу, що перешкоджає подальшому відбуванню покарання - ст. 84 КК), то інспекція направляє до суду подання про їх дострокове звільнення від відбування покарання за ч. 6 ст. 42 КВК України (щодо вагітних жінок - з моменту звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами). Суд також може замінити виправні роботи штрафом із розрахунку трьох встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт (ч. 3 ст. 57 КК). Відбута частина покарання обраховується, виходячи з відпрацьованого часу на момент подання документів. З дня направлення матеріалів до суду і до постановки рішення відбування покарання призупиняється. Про ці обставини інспекція повинна обов'язково повідомити адміністрацію підприємства, установи чи організації, де відбуває покарання засуджений.

98