При розподілі засуджених до установ виконання покарання обов'язково з'ясовується, чи вперше особа засуджена до позбавлення волі, чи вона раніше відбувала покарання.

У теорії кримінального права прийнято вважати, що особа визнається вперше засудженою до позбавлення волі у випадках, коли вона: а) зовсім не притягувалась до кримінальної відповідальності; б) засуджувалась до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; в) засуджувалась до покарання у виді позбавлення волі, але судимість була знята чи погашена у встановленому законом порядку; г) засуджувалась до виправних робіт, які були замінені позбавленням волі в порядку ст. 30 КК України 1960 р.; д) засуджу- 176

валась до позбавлення волі, але була реабілітована; е) засуджувалась до позбавлення волі за вчинення діяння, що в подальшому було декриміналізоване.

За загальним правилом особа визнається такою, що раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі, у разі, якщо вона раніше була засуджена до покарання у виді позбавлення волі та фактично його відбувала в установах кримінально-виконавчої системи, незалежно від зняття або погашення судимості на момент виголошення вироку за знову вчинений злочин (п. 4.11 Інструкції). Окрім того, до цієї ж категорії належать особи: а) ті, що раніше були засуджені до позбавлення волі та відбули покарання в установі виконання покарань будь-якого виду (виправній чи виховній колонії, або тюрмі за КК України 1960 р.); б) умовно засуджені до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, якщо ці особи з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 25^і КК України (1960 р.) були направлені в колонію для відбування покарання у виді позбавлення волі; в) засуджені до позбавлення волі, які після набрання вироком законної сили відбували це покарання у слідчому ізоляторі і були умовно звільнені для роботи на будівництві державних об'єктів (за КК України 1960 р.);

г) умовно засуджені, засуджені з відстрочкою виконання вироку (статті 45, 46^і, 46² за КК України 1960 р.) та звільнені від відбування покарання з випробуванням при засудженні до позбавлення волі (статті 75, 79,104 КК України 2001 р.), які за порушення порядку та умов відбування покарання були направлені в місця позбавлення волі;

д) засуджені до позбавлення волі, які після набрання вироком законної сили відбували це покарання у слідчому ізоляторі.

Поряд із цим не можуть визнаватися такими, що раніше відбували покарання у виді позбавлення волі: а) особи, які раніше фактично відбували покарання в місцях позбавлення волі, але були реабілітовані; б) умовно засуджені, засуджені з відстрочкою виконання вироку (статті 45, 46^і, 46² КК України 1960 р.), звільнені від відбування покарання з випробуванням при засудженні до позбавлення волі (статті 75, 79, 104 КК України 2001 р.), що фактично не відбували призначене покарання (якщо після закінчення строку відстрочки чи випробування засуджений був звільнений від відбування покарання), у зв'язку із застосуванням амністії, помилування або незвернення вироку до виконання через закінчення строків давності, встановлених законом, тощо; в) особи, засуджені до направлення у дисциплінарний батальйон; г) особи, що були направлені до виправно-трудових профілакторіїв; д) особи, які знаходилися в місцях позбавлення волі, але вирок щодо них був скасо-

ваний із закриттям справи або змінений з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, чи застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням; е) умовно засуджені до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці (за КК України 1960 р.), якщо вони повністю відбули призначений строк покарання за визначеним місцем роботи або до них було застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; є) особи, які відбувають позбавлення волі, у разі засудження їх за злочини, вчинені до винесення вироку, за яким вони вперше відбувають це покарання; ж) особи, які засуджувались до виправних робіт без позбавлення волі і яким останні з підстав, передбачених ст. 30 КК України 1960 р., були замінені позбавленням волі; з) особи, які раніше засуджувались до позбавлення волі в межах строку перебування під вартою як запобіжного заходу (слід звернути увагу, що за КПК України строк перебування під вартою у якості запобіжного заходу закінчується з моменту вступу вироку в законну силу, а не з моменту надходження до слідчого ізолятора відповідних документів. Таким чином, особі повинно бути призначене покарання, що відповідає цьому строку за своєю тривалістю. У випадках перевищення даного строку хоча б на один день особа вважається такою, що відбувала покарання в місцях позбавлення волі).

Особою, засудженою за вчинення умисного особливо тяжкого злочину, яка раніше була судима за умисний тяжкий злочин, може бути визнана тільки: а) особа, судимості з якої не зняті чи не погашені у встановленому законом порядку; б) особа, яка за всіма цими судимостями відбувала покарання в місцях позбавлення волі.

При визначенні виду установи виконання покарань щодо осіб, засуджених за сукупністю злочинів або вироків (статті 70, 71 КК України), Регіональні комісії призначають рівень безпеки не окремо стосовно кожного злочину чи вироку, а за їх сукупністю, виходячи з найбільш тяжкого злочину. Особі, яка вперше засуджена до позбавлення волі за вчинення кількох злочинів, у тому числі одного тяжкого (особливо тяжкого), за який призначене покарання, не пов'язане з позбавленням волі, відбування покарання належить призначати в колонії мінімального рівня безпеки відповідного виду (із загальними чи полегшеними умовами тримання, залежно від інших обставин справи). Аналогічним чином повинно вирішуватись і питання про визначення установи особі, яка засуджена за умисний злочин та злочин з необережності, у разі призначення за перший злочин покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а за інший - позбавлення волі. 178

Втілення принципу економії репресії в сучасну дійсність зобов'язує Регіональні комісії при визначенні колонії певного рівня безпеки і місця її знаходження враховувати також професію засудженого, місце проживання рідних і близьких для збереження соціально-корисних зв'язків, можливості якомога частіше реалізувати право на короткочасні і тривалі побачення.

Прийняте Регіональною комісією рішення щодо визначення рівня безпеки виправної колонії засудженому оголошується під розпис на витязі з протоколу її засідання, що разом із довідкою про встановлення рівня безпеки виправної колонії співучасникам засудженого з вчиненого злочину долучається до матеріалів його особової справи.

Запити на індивідуальні та персональні наряди щодо направлення осіб, засуджених до позбавлення волі, зі слідчого ізолятора до установ виконання покарання за межі регіону підписуються головою комісії або його заступником і в установленому порядку надсилаються безпосередньо до управління по контролю за виконанням судових рішень ДДУПВП.

Індивідуальні наряди на запити готуються управлінням по контролю за виконанням судових рішень ДДУПВП протягом трьох робочих днів, персональні - протягом п'яти робочих днів та в установленому порядку надсилаються ініціатору запиту.

За індивідуальними нарядами ДДУПВП направляються: а) засуджені особи, розмістити яких немає змоги через відсутність у регіоні колоній чи секторів визначеного рівня безпеки або через відсутність у регіоні достатньої кількості установ для окремого розміщення осіб, яких засуджено за одним вироком суду як співучасників; б) особи, які до засудження постійно проживали за межами регіону, де вони вчинили злочин, або мають постійні соціальні зв'язки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, рідні брати і сестри, онуки, дід, баба, усиновителі, всиновлені) за межами цього регіону.

За персональними нарядами Департаменту розподіляються: а) засуджені іноземці, громадянство яких документально підтверджено (національний паспорт, паспортний документ, довідка з дипломатичного представництва, запис у судовому рішенні), незалежно від наявності в регіоні установ відповідного рівня безпеки; б) особи, засуджені до довічного позбавлення волі; в) особи, яким визначено відбування покарання в колонії максимального рівня безпеки у приміщеннях камерного типу; г) особи, засуджені за вчинення злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі.

Категорично забороняється в подальшому переміщення за будь- яких обставин засуджених, які прибули до установи виконання покарання за персональними нарядами, до інших установ без погодження з ДДУПВП, а в усіх випадках прибуття в установу або вибуття з неї засудженого на підставі такого наряду слід негайно повідомляти ДДУПВП.

Особи, засуджені до покарання у виді позбавлення волі на певний строк за злочини проти основ національної безпеки України; умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; захоплення заручників; створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною зі здійсненням правосуддя; посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги; геноцид; посягання на життя представника іноземної держави; захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника, - відбувають покарання в УВП, які розташовані за межами тієї області, де було вчинено злочин.

Без нарядів із СІЗО до установ виконання покарання направляються: неповнолітні особи жіночої статі - до Мелітопольської виховної колонії управління ДДУПВП у Запорізькій області; жінки, які уперше засуджені за злочини, вчинені з необережності, до Орджонікідзевської виправної колонії управління ДДУПВП у Дніпропетровській області; уперше засуджені до позбавлення волі на певний строк жінки, які визнані інвалідами першої або другої групи, - до Дніпродзержинської виправної колонії управління ДДУПВП у Дніпропетровській області; засуджені до позбавлення волі на певний строк жінки, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі і визнані інвалідами першої або другої групи, - до Чернігівської виправної колонії управління ДДУПВП в Чернігівській області; у цю ж колонію направляють жінок, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, з вагітністю понад чотири місяці і тих, хто має дітей віком до трьох років; уперше засуджені до позбавлення волі на певний строк жінки з вагітністю понад чотири місяці або такі, які мають при собі дітей віком до трьох років, направляються до Чорноморської виправної колонії управління ДДУПВП в Одеській області; чоловіки, які уперше засуджені за злочини, вчинені з необережності, направляються до Кагарлицької виправної колонії управління ДДУПВП в Київській області; уперше засуджені до позбавлення волі, на певний строк чоловіки, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах (Закон України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів"), направляються до Менської виправної колонії управління ДДУПВП в Чернігівської області; засуджені до позбавлення волі на певний строк чоловіки, які визнані інвалідами першої або другої групи і потребують постійного медичного нагляду і реабілітації, яким визначено відбування покарання у виправній колонії середнього рівня безпеки, - до Софіївської виправної колонії управління ДДУПВП у Дніпропетровській області. Неповнолітні засуджені чоловічої статі, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, направляються, як правило, до Кременчуцької виховної колонії управління ДДУПВП у Полтавській області.