Проведене дослідження дозволяє висловити такі основні твердження і зробити загальні висновки:

1. Не зважаючи на достатню кількість нормативних актів, що регулюють договори перевезення вантажів автомобільним транспортом, окремі норми цих актів або дублюють одна одну, або частково регулюють це питання, або суперечать одна одній чи є неточними.

2. В систему договорів, що опосередковують перевезення вантажів автомобільним транспортом входять договір перевезення конкретного вантажу, річний договір та договір перевезення конкретного вантажу, що укладається на підставі річного.

Договір перевезення вантажів, передбачений ст. 909 ЦК України, регламентує правовідносини з доставки в пункт призначення конкретного вантажу, переданого (довіреного) перевізникові. Тому цей договір іменується  договором перевезення конкретного вантажу. Однією з новел ЦК України є те, що при його підготовці були враховані публічно-правові елементи, властиві перевезенням транспортом загального користування.

Виходячи з визначення довгострокового договору, його головна мета – організувати майбутній перевізний процес. Укладаючи цей договір, сторони узгоджують питання організації всіх стадій перевезення і підготовки до нього. Отже, даний договір необхідно визнати договором на організацію перевезень вантажів. 

Ознаки, що відрізняють річний договір від договору перевезення конкретного вантажу: зміст цього договору; предмет; триваючий характер; строк дії.

3. Договори перевезення конкретних вантажів є двосторонніми, міновими (комутативними), договорами з надання послуг,  відплатними, каузальними, договорами на користь третьої особи, можуть бути як реальними (якщо укладаються за наявності річного), так і консенсуальними (без річного).

Річні договори є  двосторонніми, консенсуальними, договорами з надання послуг, безоплатними, каузальними.

4. У довгостроковому (річному) договорі перевезення вантажу мають зазначатись: обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, раціональні   маршрути і схеми вантажопотоків; права та обов’язки, пов’язані з: а) наданням транспортних засобів, б) пред’явленням вантажу до перевезення, в) завантаженням та розвантаженням вантажу; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов’язань та інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір перевезення конкретного вантажу автомобільним транспортом, за умови, що між сторонами було укладено і річний договір,  має містити: найменування та кількість вантажу, його пакування, маркування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; права та обов’язки, пов’язані з транспортуванням та видачею вантажу одержувачу, та інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір перевезення конкретного вантажу автомобільним транспортом, за умови, що між сторонами не було укладено річний договір,  має містити: обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків; найменування та кількість вантажу, його пакування, маркування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення;  права та обов’язки, пов’язані з: а) наданням транспортних засобів, б) пред’явленням вантажу до перевезення, в) завантаженням та розвантаженням вантажу; г) транспортуванням та видачею вантажу одержувачу;    відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов’язань та інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

5.У зв’язку з тим, щостатті 62 та 63 Закону України “Про автомобільний транспорт”, на наш погляд, не в повній мірі регламентують права та обов’язки суб’єктів договору, пропонуємо ці статті викласти наступним чином. Стаття 63: “Вантажний перевізник зобов’язаний: надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором; визначити такий тип та таку кількість транспортних засобів, які необхідні для забезпечення доставки у повній цілості в пункт призначення визначеної кількості вантажу; визначити придатність транспортних засобів  для  перевезення  даного  виду  вантажу:їх справний стан як в технічному, так і комерційному відношенні, відповідність рухомого складу санітарним нормам; доставити вантаж в пункт призначення протягом відведеного для цього строку; перевозити вантажі по найкоротшому маршруту; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі  вантажовласнику  (уповноваженій  ним  особі)  у пункті призначення; здати вантаж одержувачу, зазначеному в договорі; відшкодовувати вантажовідправнику збитки  за пошкодження або псування вантажу,  часткову чи повну його втрату,  а також збитки,  завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.

Вантажний перевізник має право: відмовитися від приймання вантажу для  перевезення,  якщо вантажовідправником не  підготовлено вантаж чи  необхідні документи  або внесені  без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів цих документів; відмовитися від перевезення вантажу,  якщо вантажовідправник подає  до перевезень  вантаж,  не  обумовлений  договором  про  перевезення, пакування, маркування  вантажу  не  відповідає   встановленим   законодавством вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск пломби тощо; одержувати відшкодування  від  вантажовідправника,  якщо автомобільний транспортний засіб був пошкоджений під час вантажних робіт або під час перевезення вантажу з вини вантажовідправника”.

В статті 62 Закону України “Про автомобільний транспорт” обов’язки вантажовідправника викласти таким чином: “Вантажовідправник зобов’язаний: забезпечити своєчасне  та  повне  оформлення  документів на перевезення вантажу; утримувати власні   під’їзні шляхи до вантажних  пунктів, вантажні майданчики, рампи тощо у стані, що відповідає  вимогам законодавства з питань охорони праці, техніки безпеки та безпеки руху; застосувати придатну тару (пакування), визначити вагу вантажу, здійснити маркування; здійснювати вантажні операції, закріплення, накриття, ув’язування та пломбування вантажу, зняття кріплень і покриттів та очищення автомобільного транспортного засобу від залишків вантажу; сплатити за перевезення вантажу плату, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами”.

6. Відносини зподачі та прийняття заявки мають договірну природу. За наявності ж в річному договорі норм, відповідно з якими подаються заявки, ці відносини є лише  виконанням такого договору.

Договір перевезення конкретного вантажу автомобільним транспортом, укладений на підставі річного договору, та договір перевезення вантажу разового характеру розрізняються як за змістом, так і за порядком оформлення договірних відносин. Товарно-транспортна накладна є  достатньою письмовою формою для  договору перевезення конкретного вантажу, укладеного на підставі річного договору, оскільки  всі умови такого договору в ній визначені. Договір перевезення конкретного вантажу, що має разовий характер, має оформлюватися у вигляді окремого документу, оскільки товарно-транспортна накладна не містить всіх умов такого договору, а виконує функцію вантажосупровідного документа.

7. ГК України передбачає, а САТ визначає, на відміну від ЦК, Законів “Про автомобільний транспорт” та “Про транспорт”, випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. Тому колізійні норми САТ та ГК України про перекладання тягаря доказування на вантажовідправника (вантажоодержувача)  застосовуватися не повинні.

8. Обставини, зазначені в ст. 134 САТ, іноді зовсім не виключають вину автоперевізника за незбереження вантажу, а, навпаки, допускають випадки, коли автоперевізник безпідставно звільняється від відповідальності, тому норму ст. 134 САТ, на наш погляд, сьогодні застосовувати не доцільно.

Доцільно встановити в новому САТ, ст. 68 Закону України “Про автомобільний транспорт”  та в ч. 3 ст. 314 ГК України норму, в силу якої автоперевізник відповідає за втрату вантажу, зданого до перевезення з оголошеною цінністю, - в розмірі оголошеної цінності, а у випадку, якщо автоперевізник доведе, що оголошена цінність перевищує дійсну його вартість, - в розмірі дійсної вартості.

9. Можливість зменшення відповідальності перевізника за нестачу, втрату, псування і пошкодження вантажу через те, що вантажовідправник (вантажоодержувач) умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків,при автомобільних перевезеннях вантажу має вирішуватись позитивно .

10. В договорі перевезення вантажу сторони мають чітко встановлювати зміст нормативного простою та відповідальність за нього.

Нормативний простій - це час, який затрачується автоперевізником і складається з часу, протягом якого автотранспорт, що наданий для перевезення вантажу, знаходиться поза рухом у зв’язку зочікуванням виконання вантажно-розвантажувальних операцій, безпосереднім здійсненням вантажно-розвантажувальних робітта оформленням перевізних документів