1. Інформаційна безпека є складовим компонентом загальної проблеми інформаційного забезпечення функціонування системи органів виконавчої влади. Слід зазначити, що у науковій літературі поки відсутній єдиний консолідований погляд на зміст поняття "інформаційна безпека".

В результаті вивчення нормативно-правових актів та спеціальної літератури нами зроблено висновок, що інформаційна безпека не може розглядатися лише в якості окремого стану. Безперечно, що це є властивістю і атрибутом інформаційного суспільства, діяльністю і результатом діяльності людини, спрямованої на забезпечення певного рівня безпеки в інформаційній сфері. Інформаційна безпека має враховувати майбутнє, отже вона є не станом, а процесом. Таким чином, інформаційну безпеку слід розглядати крізь органічну єдність ознак, таких як стан, властивість, а також управління загрозами і небезпеками, що забезпечує обрання оптимального шляху їх усунення та мінімізації впливу негативних наслідків, зокрема у сфері інформаційної діяльності органів виконавчої влади.

2. Напрями забезпечення інформаційної безпеки у внутрішньо системному функціонуванні органів виконавчої влади характеризує їх компетенція, котра пов'язана із виконанням покладених на них державою функцій і завдань. До характеристик, за допомогою яких можна описати дану систему віднесемо наступні: доступність - можливість за прийнятний час отримати необхідну інформаційну послугу будь-яким суб'єктом виконавчої влади; цілісність - актуальність і несуперечливість інформації, її захищеність від руйнування і несанкціонованої зміни; конфіденційність - захист від несанкціонованого ознайомлення.

3. До рівнів забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої лади ми відносимо:

 нормативно-правовий - закони, нормативно-правові акти тощо;

 адміністративний - дії загального характеру, які застосовуються органами виконавчої влади;

 процедурний - конкретні процедури забезпечення інформаційної безпеки;

 програмно-технічний - конкретні технічні заходи забезпечення інформаційної безпеки.

4. Загрози інформаційній безпеці, з одного боку, є організаційним компонентом системи органів виконавчої влади, а з іншого - індикатором ефективності її функціонування. Адже реалізація загроз і переростання їх у небезпеки свідчить про неефективність функціонування даної системи, і навпаки. На сьогодні розглядати будь-які загрози в інформаційній сфері необхідно з урахуванням того контексту, в якому вони виникають і знаходять свій вияв. Найбільш небезпечною загрозою на даному етапі розвитку українського суспільства є "інформаційне протиборство". Ми дотримуємося позиції, відповідно до якої інформаційне протиборство - це форма боротьби сторін в інформаційному просторі з використанням політичних, економічних, дипломатичних, військових та інших методів, способів і засобів впливу на інформаційне поле супротивника (інформаційної сфери органів виконавчої влади) та захисту власного інформаційного поля в інтересах досягнення поставлених цілей.

5. Складовою інформаційного протиборства є "інформаційна зброя", до якої ми відносимо: 1) засоби інформаційно-технічного характеру, які знищують, перекручують або викрадають інформацію, незважаючи на систему захисту, обмеження доступу до цієї інформації законних користувачів; 2) інформаційно-психологічні засоби, які дезорганізують інформаційні системи шляхом дезінформації, формування помилкових логічних інформаційних концепцій, інтерпретацій та ін., впливаючи таким чином на думку суспільства та на функціонування органів виконавчої влади.

Виходячи зі змісту нашого дослідження, об'єктами впливу інформаційної зброї можуть бути: інформаційно-аналітичні системи, інформаційно-технічні системи, що включають канали та засоби зв'язку органів виконавчої влади; інформаційні ресурси; державні засоби масової інформації, а також психіка конкретного співробітника органу.

6. Найбільшу загрозу інформаційним ресурсам системи органів виконавчої влади, що можуть спричинити небажаний вплив на інформаційну систему, а також на інформацію, яка зберігається в ній, представляють: розкриття інформаційних ресурсів; порушення їх цілісності; збій у роботі самого обладнання.

7. Через чисельність видів загроз нами була зроблена спроба, з урахуванням існуючих напрацювань щодо питань класифікації загроз національній безпеці, виокремити загрози інформаційній безпеці системи органів виконавчої влади: за об'єктами, що підлягають розкраданню; за способами здійснення розкрадань інформаційних джерел та носіїв; за джерелами помилок у програмному забезпеченні; залежно від мети здійснення атаки на інформаційні системи; за джерелами походження; за ступенем гіпотетичної шкоди; за ймовірністю реалізації; за значенням; за структурою впливу; за характером реалізації; за відношенням до наявних загроз; за об'єктами впливу.