1. Одним із засобів, що направлений на забезпечення дотримання законодавства про скарги фізичних та юридичних осіб є контроль. Важливе значення контролю зумовлюється тим, що за його допомогою суб'єкт управління отримує інформацію про результати діяльності керованого об'єкта, а також про обставини, що можуть вплинути на виконання поставлених завдань. Отримуючи інформацію про стан діяльності керованого об'єкта, суб'єкт управління має можливість її координувати: попереджувати та адекватно реагувати на неправомірні дії, усувати помилки у його діяльності. В залежності від суб'єктів, яким надано право здійснювати контроль за дотриманням законодавства про скарги можна виділити наступні його види: парламентський, президентський, адміністративний, судовий, громадський.

2. Парламентський контроль за дотриманням законодавства про скарги здійснюють Верховна Рада України, народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Контроль вказаний суб'єктів здійснюється у різних правових формах. Формами здійснення контролю з боку Верховної Ради України є заслуховування звітів Кабінету Міністрів України на днях Уряду в парламенті, інформації, що надходить в комітети і повідомляється на сесії, перевірка виконання законів тощо. Контрольні повноваження народних депутатів України здійснюються шляхом: а) звернення із запитом на сесії Верховної Ради України до Кабінету Міністрів, до керівників інших органів державної влади; б) подання депутатського звернення; в) порушення питання про перевірку діяльності органів виконавчої влади стосовно дотримання законодавства.

Відмінності між здійсненням контролю з боку Верховної Ради України і народних депутатів України, проявляються також у способах нормативного регулювання порядку здійснення контролю вказаними суб'єктами. Контрольні повноваження Верховної Ради України здійснюються тільки у межах передбачених Конституцією України, а контрольні повноваження окремого народного депутата визначаються Конституцією та законами України.

Важливу роль у здійсненні контролю за дотриманням законодавства про розгляд скарг відіграє інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Здійснюючи захист порушених суб'єктивних прав фізичних осіб Уповноважений з прав людини разом із тим, сприяє виявленню та усуненню порушень у діяльності різних суб'єктів, у тому числі, і органів виконавчої влади. Акти реагування Уповноваженого з прав людини мають в основному рекомендаційний характер, оскільки Уповноважений не наділений правом, безпосередньо, будь-якими владно-примусовими заходами впливати на рішення та дії контрольованих суб'єктів і давати їм обов'язкові до виконання вказівки. Він не вправі відмінити незаконне адміністративне рішення, замінити його своїм власним рішенням чи вимагати його зміни чи відзиву.

Однією з особливостей парламентського контролю з боку Уповноваженого з прав людини, виходячи з правового статусу даного суб'єкта права, є те, що його контрольні повноваження у процесі адміністративного оскарження обмежуються лише контролем за дотриманням прав і свобод фізичних осіб. Контрольні повноваження Уповноваженого з прав людини не поширюються на сферу розгляду скарг підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян та інших суб'єктів, що мають статус юридичної особи.

3. Контрольні повноваження Президента України у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина, порушених у тому числі і рішеннями, діями (бездіяльністю) органів виконавчої влади обумовлюються його правовим статусом - гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Президентський контроль за дотриманням законодавства про скарги здійснюється як безпосередньо Президентом України, так і через відповідні структури, зокрема, структурні підрозділи Адміністрації Президента України. Результати такого контролю відображаються, зокрема, у ряді актів прийнятих Президентом України. Так, Президентом України були прийняті Укази "Про заходи по забезпеченню конституційних прав громадян на звернення" і "Про додаткові заходи по забезпеченню конституційних прав громадян на звернення". У вказаних нормативних актах висловлюється оцінка стану дотримання органами держаної влади та органами місцевого самоврядування законодавства про звернення громадян, звертається увага на основні порушення, що допускають посадові та службові особи при розгляді звернень громадян, даються конкретні доручення вказаним органам щодо поліпшення стану розгляду звернень.

4. Адміністративний контроль у сфері виконавчої влади відноситься до так званого внутрішнього контролю, який здійснюється органами і посадовими особами органів виконавчої влади в середині системи виконавчої влади. Адміністративний контроль за дотриманням законодавства, що регламентує розгляд скарг громадян здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральними та місцевими органами виконавчої влади (посадовими особами) стосовно підпорядкованих їм органів, підприємств, установ, організацій. Стан роботи зі скаргами фізичних та юридичних осіб та організацію прийому громадян у підвідомчих органах перевіряється працівниками вищестоящих органів виконавчої влади при інспектуванні цих органів і при їх цільових перевірках. Крім того, адміністративний контроль може здійснюватися у вигляді службового контролю, тобто здійснення контролю посадовими особами за діями підлеглих осіб. Такий контроль, як правило носить поточний характер і здійснюється шляхом систематичних, періодичних чи разових перевірок.

5. Важливу роль у здійсненні контролю за дотриманням законодавства, що регламентує порядок розгляду скарг відіграють адміністративні суди. Судовий контроль за дотриманням законодавства у сфері розгляду скарг, здійснюється адміністративними судами у процесі вирішення справ за скаргами громадян, якими оскаржуються рішення, дії (бездіяльність) органів виконавчої влади, їх посадових чи службових осіб. Особливістю здійснення судового контролю у сфері виконавчої влади та є те, що адміністративний суд наділений правом оцінювати рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади не тільки з точки зору їх законності, але і - доцільності.

6. Громадський контроль за дотриманням органами виконавчої влади законодавства, що регламентує порядок розгляду адміністративної скарги виступають громадяни, об'єднання громадян, трудові колективи, засоби масової інформації. Реалізовуючи свої процесуальні права громадянин або його представник, одночасно здійснюють контроль за виконанням обов'язків суб'єкта провадження за справою, так як процесуальним правам суб'єкта звернення фактично відповідають обов'язки суб'єкта провадження.

Крім того, громадяни, об'єднання громадян, засоби масової інформації вправі здійснювати контроль за діяльністю органів, що здійснюють провадження за скаргою не тільки як процесуальні представники інших осіб, але і за власною ініціативою. Однією з юридичних гарантій, яка забезпечує можливість здійснення такого контролю, є принцип відкритості і прозорості діяльності органів виконавчої влади.

7. Нагляд за додержанням законодавства, що регламентує порядок розгляду скарг здійснює прокуратура України. Зазначені повноваження прокуратури належать до сфери загального нагляду. На основі аналізу діяльності прокуратури щодо усунення порушень законності у сфері виконавчої влади, та враховуючи те, що у сучасних умовах жоден із державних органів не може в повному обсязі взяти на себе функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів у сфері виконавчої влади (в т.ч. нагляду за додержанням законодавства про скарги), автор робить висновок про недоцільність позбавлення прокуратури функції загального нагляду, оскільки вона є додатковою гарантією забезпечення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб у їх взаємовідносинах із органами виконавчої влади.

8. Однією із правових гарантій дотримання законодавства про скарги виступає юридична відповідальність за порушення приписів правових норм, що регламентують порядок розгляду та вирішення скарг органами виконавчої влади.

Об'єктом правопорушень у даній сфері, які тягнуть за собою юридичну відповідальність, виступають регламентовані правовими нормами суспільні відносини, які виникають у зв'язку з реалізацією суб'єктом права на оскарження, розглядом і вирішенням скарг органами виконавчої влади. Суб'єктами юридичної відповідальності за порушення законодавства про скарги виступають учасники адміністративного провадження за скаргою (їх законні представники). За порушення законодавства про скарги передбачена кримінальна, цивільна, адміністративна, дисциплінарна відповідальність. Деталізувати конкретний вид юридичної відповідальності можна шляхом конкретизації суб'єктів такої відповідальності та характеру скоєного правопорушення.

Стан нормативної регламентації юридичної відповідальності за порушення законодавства про скарги можна визнати як незадовільний. Недоліки у такій регламентації зумовлені відсутністю системного підходу до визначення та закріплення окремих видів юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері розгляду і вирішення скарг. У зв'язку зі зміною соціально-політичних умов ряд діянь за які встановлювалася кримінальна відповідальність, відповідно до чинного Кримінального Кодексу України не вважаються кримінально караними. Скасувавши кримінальну відповідальність за такі діяння як образи, наклеп, умисне ущемлення посадовою особою прав і охоронюваних законом інтересів громадянина, пов'язане з переслідуванням його за подання в установленому порядку пропозицій, заяв і скарг або за критику, що міститься в них, законодавець не передбачає за їх здійснення адміністративної відповідальності, хоча суспільно-небезпечний характер таких діянь є очевидним. Зважаючи на конституційну норму про те, що "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю" вчинення вказаних діянь не повинно залишатися без відповідного юридичного реагування.

Проблеми нормативного регламентації проявляються і у регулюванні такого виду юридичної відповідальності як дисциплінарна відповідальність. Дисциплінарна відповідальність окремих категорій працівників крім Кодексу законів про працю України та Закону України "Про державну службу". визначається статутами та положеннями про дисципліну. Такий порядок застосування дисциплінарних стягнень не відповідає вимогам ст. 92 Конституції України, яка встановлює, що "організація і діяльність органів виконавчої влади та основи державної служби" та "діяння, які є... дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них" повинні визначатися виключно законами України.