З метою забезпечення умов Генеральних, галузевих та регіональних угод, слід активізувати застосування різних форм відповідальності до осіб винних у невиконані зобов'язань за цими угодами: до роботодавців застосовувати заходи дисциплінарних стягнень передбачених законодавством про працю, а також ст.45 КЗпП, яка надає право розривати трудові договори (контракти) з керівниками.               

          9. Повноваження профспілок по представництву інтересів найманих працівників є обов'язковою умовою для здійснення ними захисної функції. Профспілки мають значні переваги порівняно з іншими представниками трудящих. По-перше, профспілки побудовані за певною системою - від первинних організацій до об'єднання профспілок України. По-друге, профспілки накопичили значний досвід у сфері захисту трудових прав та інтересів працюючих. По-третє, у своїй діяльності вони використовують зарубіжний досвід. Профспілки об'єднують значну кількість членів. Порівняно з іншими представниками трудящих профспілки є сильнішими у матеріально-фінансовому стані, адже вони мають членські внески, свої видавництва, створюють підприємства тощо. Інші представники трудящих цього не мають зовсім. Профспілки періодично проходять навчання методам роботи, беруть участь у з'їздах, міжнародних форумах, що є важливою умовою, наприклад, для здійснення захисту прав працівників внаслідок незаконних звільнень                

          10. На підставі того, що кожний працівник, який бажає бути представленим профспілкою діючою на підприємстві, в установі та організації пропонується доповнити ч.3 абзацом 2 ст.42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" такого змісту: "На підприємствах, в установах та організаціях, в яких профспілками укладені колективні договори і угоди, роботодавець за наявності письмових заяв працівників, які не є членами профспілки, щомісячно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок профспілки членські внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в терміни, визначені цим договором".      

          11. Ч.1 ст.3 Закону України "Про колективні договори і угоди" викласти в новій редакції: "Колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і представником працівників - первинною профспілкою організацією (організаціями), а в разі відсутності профспілок - представниками, вільно обраними на загальних зборах працівників та уповноважені ними".  

          12. Профспілка виступає як самостійний суб'єкт права, вона реалізує делеговані їй повноваження. Допустимо розглядати профспілки як суб'єктів, діючих в колективних відносинах в інтересах своїх членів (та інших працівників), але не представників в повному розумінні слова, здійснюючи права представляємих ними осіб.

          Повноваження, надані профспілкам, повинні бути реалізовані таким чином, щоб забезпечити задоволення інтересів трудящих. Представники працівників здійснюють юридичні значущі дії не від імені працівників (тобто користуючись їх правами), а в їх інтересах.   

          13. Запропоновано замінити редакцію п.1 ст.3 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)": "...профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація..." на "професійна спілка, уповноважена на представництво згідно з її статутом чи інша уповноважена найманими працівниками організація". 

          14. У преамбулі до Закону України "Про соціальне партнерство", слід зазначити, що у своїй діяльності по захисту трудових прав та інших соціально-економічних інтересів, профспілки повинні перш за все використовувати переговори та інші форми соціального партнерства (наприклад, взаємне врахування інтересів сторін), утримуватись від застосування радикальних форм боротьби за підвищення матеріального рівня трудящих.          

          Проте, незважаючи на існуючи проблеми та протиріччя, фундаментальною основою всіх профспілок є те, що вони завжди повинні  здійснювати діяльність, яка б відповідала правам та інтересам громадян. При цьому їх позиція повинна бути жорсткою і безкомпромісною, якщо представники влади помиляються чи займають позицію, яка не відповідає закону, або коли їх точка зору не є оптимальною.